Кандидат і депутат

Я дивлюсь, як всі рвуться до влади,

Скільки галасу і запевнянь,

Що не завжди даси собі раду,

Хто з них справжній, а хто із них – дрянь?

Гриць кричить, що віддасть людям землю,

А Петро – що потроїть оклад,

Хтось – що знищить він Київську греблю

Й наведе у державі лад.

А четвертий: –Продовжу відпустки!

П’ятий каже: –Чорнобиль зітру!

Шостий каже: –Дам всім перепустки

На Динамівську з Селтіком гру.

Рот роззявиш: кого вибирати?

І за кого кидать бюлетень?

А як вибереш ти його в "слуги" –

Як відразу настане мігрень.

Бо як тільки до виборів пруться –

Всі шляхетні, немов паничі,

А як тільки на Трон заберуться,

Замість янгельських крил – рогачі.

Видно, влада – це яблуко чварів,

Бо, забравшись на самий Олімп,

Він і носа свого вже не бачить,

Розважаючись в посмішках німф.

Видно, влада аж страшно сказати –

Варто лише до неї дійти! –

Вимикає в них пам’ять й про матір,

Щоб не відали люди, хто ти?

10.1.1990 р.

СУХА ТРАВА

Й соціалізм, й капіталізм – суха трава.

Якщо настав вже катаклізм – пусті слова.

Світ ненажерливий і злий, що гріх таїть?

Всі хочуть якнайменше дать, а всіх –

доїть.

27.9.2000 р.

ЛЕТЯТЬ ВІКИ

Летять віки й оновлюють планету

Гірляндами‑витками світлих чар,

А десь в гаях сидять нові поети

І розумом сягають вище хмар.

Колись сидів і я біля кургана

Так як вони сьогодні у гаю,

Де перше слово вимовив я "мама",

А друге слово вимовив "люблю".

І якщо хто в гаю бував ночами,

Той, певно, чув, як тьохкав соловей,

То він нагадував поетам,

Щоб пам’ятали про людей.

3.4.1990 р.

ХРУЩІ

Душа мовчить, утомлена, як хмара

З якої ллється піт, немов дощі,

А я читаю мудрого Омара

Під вербами, де носяться хрущі.

І я радію, що не всі пропали,

Що стронцій їх не винищив ще всіх,

Бо ті хрущі моє дитинство знали

І верби ті, що я садив для їх.

А нелюди ще й досі травлять ріки,

Забруднюють озера і моря,

І пляшками з‑під пива й пепсі‑коли

Закидали вже майже всі поля.

10.6.1990 р.