Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Повстань, Україно.Що сталось з народом? Ніяк не збагну. Всі в паніці, всі в ейфорії, Готовий сусіда сусід розтерзать, Що той посміхнувсь до Марії. Що сталось з народом? Ніяк не збагну, Де людяність ділась, порядність? Всі збуджені надто, схвильовані всі, Куди ж зникла в нас делікатність? Мов неї у нас й не було, Всі гени у всіх помінялись, І ми в якусь мить стали зовсім не ті, Що вічно до всіх посміхались. Не ті, що сміливо дивились вперед, Летіли на Марс, на Венеру, Куди ж ми сьогодні, скажіть, летимо, В яку ми попали холеру? Любою ціною щоб розбагатіть, Когось обдурить, облапошить! Неначе без цього не можна й прожить, І скрізь тільки й мови про гроші! Де взять? Де знайти? Заробить чи віднять? По суті, то вже неважливо, Всі хочуть весь рік на Канарах "конать", А жить безтурботно й щасливо. Такий і сусід мій, таким став і брат, Всі стали молитись нахабству, А жінка доконує: ото будеш знать, Як вірити Кучмі й начальству. Й ніхто не спитає: чого хочу я? Й чи довго в цім світі радіти? Та знаю, що світ – то велика сім’я, А ми всі разом – його діти. При владі хто був, той усе захопив, Прибрав він до рук все, що бачив, І хто ж його правом таким наділив І апетитом собачим? Державу мою розтягли, рознесли, Як вівцю голодні шакали, Бандитизм поголовний – куди не піди – Скрізь слуги себе показали. Стоїть старий дід. На березку схиливсь, І б’є кулаком себе а груди: – Невже цей кошмар, що на нас наваливсь, Невже це зробить могли люди? Невже це мої земляки‑козаки, Якими пишалась держава!? За скільки ж срібляників честь продала Оця очманіла орава? А може в нас честі й зовсім не було, То – вигадки просто фанатів? О, ні! Я не вірю, бо честь в нас була, Коли не було в нас магнатів. Б’ють дзвони на сполох по нашій землі І будять народ просипатись, Повстань, Україно, держава рабів, Пора вже від слуг визволятись! Вже гніву нема, щоб увесь передать, Усе, що в душі накипіло, Пора вже сокири гострить починать, Ще поки ми маємо тіло. Ну що ж бо ви, хлопці, чому мовчите? То де ж ваша доблесть і слава? Чи ждете, щоб зовсім вже вас роздягли, І внуки колись заплювали!? 22.4.2003 р.
|