Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Згідно зі ст. 299 ЦК України фiзична особа має право на недоторканнiсть своєї дiлової репутацiї.Фiзична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї дiлової репутацiї





Ділова репутація – це сукупність якостей і оцінок, з якими їх носій асоціюється в очах контрагентів, клієнтів, споживачів, колег по роботі, прихильників (для шоу-бізнесу), виборців (для виборних посад) і персоніфікується серед інших суб'єктів в цій сфері.

Ділова репутація формується на підставі поведінки її носія; ставлення до інтересів інших осіб, суспільства, держави; сприйняття своєї поведінки, образу. Зміст права на ділову репутацію полягає в можливості правоможної особи претендувати на те, щоб репутація про неї складалась на підставі достовірного сприйняття третіми особами її поведінки і щоб суспільна моральна оцінка відповідала дійсності виконуваних нею вимог закону, моралі, ділових звичаїв, ділової етики.

Репутація людини залежить, перш за все, від поведінки самої людини. Як людина оберігає, турбується про свою репутацію свідчить його поведінка. "Що людина робить, така вона і є", - говорили філософи.

Носієм ділової репутації може бути будь-який індивідуально-визначений господарюючий суб'єкт: а) громадянин-підприємець; б) громадянин, що виконує роботу за цивільно-правовими договорами; в) громадянин, що працює за контрактом; г) юридична особа.

Слід зазначити, що юридична особа, право на ділову репутацію якої порушено, має право звернутися з позовом до суду незалежно від того, якою особою (юридично чи фізичною) порушено її право.

Таким чином, якщо честь є зовнішньою оцінкою особистості, то гідність відображує внутрішній механізм самопізнання і самоконтролю, вона не орієнтована на суспільний престиж, а є мірилом допустимих моральних вчинків конкретної особи. Гідність людини потребує також і від інших людей поваги до неї, визнання за людиною певних прав і можливостей. Ділова репутація – це сукупність якостей і оцінок, з якими їх носій асоціюється в очах контрагентів, клієнтів, споживачів, колег по роботі, прихильників (для шоу-бізнесу), виборців (для виборних посад) і персоніфікується серед інших суб'єктів в цій сфері.

Вирішуючи цивільні справи про захист честі і гідності та ділової репутації, суди керуються постановою Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” від 28 вересня 1990 р. №7 [37].

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, в яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати за судом спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову ре­путацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов'язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Новий ЦК України до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, відносить також право на індивідуальність.Згідно зі ст. 300 ЦК України фiзична особа має право на iндивiдуальнiсть. Фiзична особа має право на збереження своєї нацiональної, культурної, релiгiйної, мовної самобутностi, а також право на вiльний вибiр форм та способiв прояву своєї iндивiдуальностi, якщо вони не забороненi законом та не суперечать моральним засадам суспiльства.

Одним із основних прав фізичної особи є право на особисте життя та його таємницю, закріплене ст. 301 ЦК України: фiзична особа має право на особисте життя. Фiзична особа сама визначає своє особисте життя i можливiсть ознайомлення з ним iнших осiб. Фiзична особа має право на збереження у таємницi обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фiзичної особи можуть бути розголошенi iншими особами лише за умови, що вони мiстять ознаки правопорушення, що пiдтверджено рiшенням суду.

Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року [38] у статті 8 передбачає, що "кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, недоторканності свого житла і таємниці своєї кореспонденції. Не допускається втручання державної влади у здійснення цього права, крім випадків, коли це втручання передбачене законом і необхідне у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, громадського спокою або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, для охорони здоров'я чи моральності або для захисту прав і свобод інших осіб.

Частина 1 статті 32 Конституції України передбачає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У цивілістичній науці цивільні права фізичної особи у відносинах з приводу особистого життя поділяють на види:

1) право громадянина на таємницю особистого життя;

2) право громадян на таємницю особистого спілкування;

3) право на особисту документацію;

4) цивільне право громадян на недоторканність житла.

Право громадянина на таємницю особистого життя слід розуміти як юридично забезпечену можливість вимагати від оточуючих не розголошувати відомості, які стали їм відомі з будь-яких джерел або обставин, що стосуються особистого життя громадянина. Отже, кожен зобов'язаний не розголошувати відомості з особистого життя іншої людини. Чинне законодавство передбачає таємницю усиновлення, лікарську таємницю, таємницю нотаріальних дій, таємницю операцій ощадних банків, адвокатську таємницю.

Фiзична особа має право вiльно збирати, зберiгати, використовувати i поширювати iнформацiю. Збирання, зберiгання, використання i поширення iнформацiї про особисте життя фiзичної особи без її згоди не допускаються, крiм випадкiв, визначених законом, i лише в iнтересах нацiональної безпеки, економiчного добробуту та прав людини. Не допускається також збирання iнформацiї, яка є державною таємницею або конфiденцiйною iнформацiєю юридичної особи. Фiзична особа, яка поширює iнформацiю, зобов'язана переконатися в її достовiрностi. важається, що iнформацiя, яка подається посадовою, службовою особою при виконаннi нею своїх службових обов'язкiв, а також iнформацiя, яка мiститься в офiцiйних джерелах (звiти, стенограми, повiдомлення засобiв масової iнформацiї, засновниками яких є вiдповiднi державнi органи або органи мiсцевого самоврядування), є достовiрною. Фiзична особа, яка поширює таку iнформацiю, не зобов'язана перевiряти її достовiрнiсть i не вiдповiдає у разi її спростування. У такому вигляді закріплено право на інформацію в ст. 302 ЦК України.

Ст. 303 ЦК України визначений зміст права на особисті папери: особистi папери (документи, фотографiї, щоденники, iншi записи, особистi архiвнi матерiали тощо) фiзичної особи є її власнiстю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублiкування, допускаються лише за згодою фiзичної особи, якiй вони належать. Якщо особистi папери фiзичної особи стосуються особистого життя iншої особи, для їх використання, у тому числi шляхом опублiкування, потрiбна згода цiєї особи. У разi смертi фiзичних осiб, визначених частинами другою i третьою цiєї статтi, особистi папери можуть бути використанi, у тому числi шляхом опублiкування, лише за згодою їхнiх дiтей, вдови (вдiвця), а якщо їх немає, - батькiв, братiв та сестер. Згідно зі ст. 304 ЦК України фiзична особа, якiй належать особистi папери, може усно або у письмовiй формi розпорядитися ними, у тому числi i на випадок своєї смертi.

Фiзична особа має право вiльно ознайомлюватися i використовувати, зокрема шляхом опублiкування, будь-якi особистi папери, переданi до фонду бiблiотек або архiвiв, з додержанням прав фiзичних осiб, визначених частиною третьою та четвертою статтi 303 Цивільного Кодексу України, якщо iнше не встановлено договором, на пiдставi якого були переданi особистi папери.

Право на таємницю кореспонденції знайшло своє відображення в ст. 306 ЦК України: фiзична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повiдомлень та iнших видiв кореспонденцiї. Листи, телеграми тощо є власнiстю адресата. Листи, телеграми та iншi види кореспонденцiї можуть використовуватися, зокрема шляхом опублiкування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденцiя стосується особистого життя iншої фiзичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублiкування, потрiбна згода цiєї особи. У разi смертi фiзичної особи, яка направила кореспонденцiю, i адресата використання кореспонденцiї, зокрема шляхом її опублiкування, можливе лише за згодою фiзичних осiб, визначених частиною четвертою статтi 303 ЦК України. У разi смертi фiзичної особи, яка направила кореспонденцiю, i адресата, а також у разi смертi фiзичних осiб, визначених частиною четвертою статтi 303 ЦК України, кореспонденцiя, яка має наукову, художню, iсторичну цiннiсть, може бути опублiкована в порядку, встановленому законом. Кореспонденцiя, яка стосується фiзичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разi, якщо в нiй мiстяться докази, що мають значення для вирiшення справи. Iнформацiя, яка мiститься в такiй кореспонденцiї, не пiдлягає розголошенню. Порушення таємницi кореспонденцiї може бути дозволено судом у випадках, встановлених законом, з метою запобiгання злочиновi чи з'ясування iстини пiд час розслiдування кримiнальної справи, якщо iншими способами одержати iнформацiю неможливо.

Захист iнтересiв фiзичної особи при проведеннi фото-, кiно-, теле- та відео зйомок передбачений ст. 307 ЦК України: фiзична особа може бути знята на фото- кiно-, теле- чи вiдеоплiвку лише за її згодою. Згода особи на знiмання її на фото-, кiно-, теле- чи вiдеоплiвку припускається, якщо зйомки проводяться вiдкрито на вулицi, на зборах, конференцiях, мiтингах та iнших заходах публiчного характеру. Фiзична особа, яка погодилася на знiмання її на фото-, кiно-, теле- чи вiдеоплiвку, може вимагати припинення їх публiчного показу в тiй частинi, в якiй це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язанi з демонтажем виставки чи запису, вiдшкодовуються цiєю фiзичною особою. Знiмання фiзичної особи на фото-, кiно-, теле- чи вiдеоплiвку, в тому числi таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 308 ЦК України фотографiя, iншi художнi твори, на яких зображено фiзичну особу, можуть бути публiчно показанi, вiдтворенi, розповсюдженi лише за згодою цiєї особи, а в разi її смертi - за згодою осiб, визначених частиною четвертою статтi 303 ЦК України. Згода, яку дала фiзична особа, зображена на фотографiї, iншому художньому творi, може бути пiсля її смертi вiдкликана особами, визначеними частиною четвертою статтi 303 ЦК України. Витрати особи, яка здiйснювала публiчний показ, вiдтворення чи розповсюдження фотографiї, iншого художнього твору, вiдшкодовуються цими особами. Якщо фiзична особа позувала авторовi за плату, фотографiя, iнший художнiй твiр може бути публiчно показаний, вiдтворений або розповсюджений без її згоди. Фiзична особа, яка позувала авторовi фотографiї, iншого художнього твору за плату, а пiсля її смертi - її дiти та вдова (вдiвець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публiчного показу, вiдтворення чи розповсюдження фотографiї, iншого художнього твору за умови вiдшкодування автору або iншiй особi пов'язаних iз цим збиткiв. Фотографiя може бути розповсюджена без дозволу фiзичної особи, яка зображена на нiй, якщо це викликано необхiднiстю захисту її iнтересiв або iнтересiв iнших осiб.

Новий ЦК України в ст. 309 закріплює право на свободу лiтературної, художньої, наукової i технiчної творчості: фiзична особа має право на свободу лiтературної, художньої, наукової i технiчної творчостi. Фiзична особа має право на вiльний вибiр сфер, змiсту та форм (способiв, прийомiв) творчостi. Цензура процесу творчостi та результатiв творчої дiяльностi не допускається.

Одним із основних прав фізичної особи є право на мiсце проживання: фiзична особа має право на мiсце проживання. Фiзична особа має право на вiльний вибiр мiсця проживання та його змiну, крiм випадкiв, встановлених законом.

Стаття 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фiзична особа має право на свободу пересування. Фiзична особа, яка досягла чотирнадцяти рокiв, має право на вiльне самостiйне пересування по територiї України i на вибiр мiсця перебування. Фiзична особа, яка не досягла чотирнадцяти рокiв, має право пересуватися по територiї України лише за згодою батькiв (усиновлювачiв), опiкунiв та в їхньому супроводi або в супроводi осiб, якi уповноваженi ними. Фiзична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фiзична особа, яка досягла шiстнадцяти рокiв, має право на вiльний самостiйний виїзд за межi України. Фiзична особа, яка не досягла шiстнадцяти рокiв, має право на виїзд за межi України лише за згодою батькiв (усиновлювачiв), пiклувальникiв та в їхньому супроводi або в супроводi осiб, якi уповноваженi ними. Фiзична особа може бути обмежена у здiйсненнi права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Фiзична особа не може бути видворена з обраного нею мiсця перебування, доступ до якого не заборонений законом. Законом можуть бути встановленi особливi правила доступу на окремi територiї, якщо цього потребують iнтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.

20 листопада 2001 Конституційний Суд України обнародував прийняте за конституційним поданням рішення щодо інституту прописки громадян. Рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №700 від 10 жовтня 1994 року щодо прописки (виписки), відповідно до якого паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання. Положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №700 від 10 жовтня 1994 року, визнаного неконституційним, не діє з дня прийняття Конституційним Судом України цього рішення (тобто з 14 листопада 2001 року). Дане рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено. Таким чином, рішенням Конституційного Суду України встановлено, що порядок прописки, що діяв, (виписки) громадян обмежував конституційне право громадян на вільний вибір місця проживання.

Отже, зміст права на місце проживання та свободу пересування включає можливість фізичної особи самостійно вирішувати термін свого перебування у тих чи інших місцях, питання, де буде знаходитися її постійне чи тимчасове місце проживання, з ким вона буде проживати та які місця відвідувати.

Ст. 311 ЦК України регулює право на недоторканнiсть житла: житло фiзичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до iншого володiння фiзичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може вiдбутися лише за вмотивованим рiшенням суду. У невiдкладних випадках, пов'язаних iз рятуванням життя людей та майна або з безпосереднiм переслiдуванням осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi злочину, законом може бути встановлено iнший порядок проникнення до житла чи до iншого володiння фiзичної особи, проведення в них огляду та обшуку. Фiзична особа не може бути виселена або iншим чином примусово позбавлена житла, крiм випадкiв, встановлених законом.

Право на вибiр роду занять передбачено ст. 312 ЦК України: фiзична особа має право на вибiр та змiну роду занять. Фiзичнiй особi може бути заборонено виконувати певну роботу або обiймати певнi посади у випадках i в порядку, встановлених законом. Використання примусової працi забороняється. Не вважається примусовою працею вiйськова або альтернативна (невiйськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи iншими рiшеннями суду, а також робота чи служба вiдповiдно до законiв про воєнний i про надзвичайний стан.

Право на свободу об’єднаннязакріплено в ст. 314 ЦК України: фiзичнi особи мають право на свободу об'єднання у полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї. Належнiсть чи неналежнiсть фiзичної особи до полiтичної партiї або громадської органiзацiї не є пiдставою для обмеження її прав, надання їй пiльг чи переваг. Порядок організації та діяльності об’єднань громадян регулюється Законом України “Про об’єдання громадян” від 16 червня 1992 року №2460[39].

Згідно зі ст. 315 ЦК України врегульовано право на мирнi зiбрання: фiзичнi особи мають право вiльно збиратися на мирнi збори, конференцiї, засiдання, фестивалi тощо. Обмеження щодо реалiзацiї права на мирнi зiбрання може встановлюватися судом вiдповiдно до закону.

Висновок по питанню:

Таким чином, до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, належать право на ім’я, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканність ділової репутації, право на індивідуальність, право на особисте життя та його таємницю, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, право на місце проживання, право на недоторканність житла, право на вибір роду занять, право на свободу пересування, право на свободу об’єднання, право на мирні зібрання тощо.


 

Висновок по темі:

Таким чином, новий ЦК України в ст. 269 визначає поняття особистого немайнового права:

1. Особистi немайновi права належать кожнiй фiзичнiй особi вiд народження або за законом.

2. Особистi немайновi права фiзичної особи не мають економiчного змiсту.

3. Особистi немайновi права тiсно пов'язанi з фiзичною особою. Фiзична особа не може вiдмовитися вiд особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

4. Особистими немайновими правами фiзична особа володiє довiчно.

Якщо фiзичнiй особi внаслiдок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода пiдлягає вiдшкодуванню (ст. 280 ЦК України).

Розробники нового ЦК України провели розмежування особистих немайнових прав фізичної особи на дві групи: 1) особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи; 2)особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, належать право на життя, право на охорону здоров’я, право на свободу, право на особисту недоторканність, право на сім’ю, право на опіку або піклування, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля. До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, належать право на ім’я, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканність ділової репутації, право на індивідуальність, право на особисте життя та його таємницю, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, право на місце проживання, право на недоторканність житла, право на вибір роду занять, право на свободу пересування, право на свободу об’єднання, право на мирні зібрання тощо.


[1] Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1963. – С.7.

[2] Граждаснкое право. Часть 1. Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. – М.: Изд-во ТЕИС, 1996. – С.270.

[3] Цит. за: Красавчикова Л.О. Понятие и система личных неимущественных прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации. – Екатеринбург. 1994. – С.12.

[4] Флейшиц Е.А. Личные права в гражданском праве Союза ССР и капиталистических стран. – М.: Юрид.изд-во НКЮ СССР, 1941. – С.9.

[5] Советское гражданское право.Т.1. / Под ред. проф. Д.М.Генкина. – М.: Госуд. Изд-во юрид. лит., 1950. – С.193.

[6] Жакенов В. Дальнейшее развитие личных неимущественных прав // Изв. Академии наук Казахской ССР. Серия общ. наук, 1983. - №6. – С.71.

[7] Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан. – М.: «Знание», 1991. – С.15.

[8] Загальна теорія цивільного права України: Підручник / О.А. Підопригора, Д.В. Боброва, О.В. Дзера та ін.; За ред. О.А. Підопригори і Д.В. Бобрової. – К.: Вища шк.., 1992. – С.364.

[9] Флейшиц Е.А. Личные права в гражданском праве Союза ССР и капиталистических стран. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. – С.5-6.

[10] Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – Петроград, 1917. – С.100.

[11] Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: «Российское право», 1992. – С.15.

[12] Права людини (основні міжнародно-правові документи): Зб. док. / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1989. – С.31.

[13] Бахин С.В. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях // Правоведение. – 1991. - №2. – С.51.

[14] Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА –М., 1997. – С.529.

[15] Все о медицине. – 1996. - №10. – С.4.

[16] Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - №4. – Ст.75.

[17]...Мрію народити малюка! // Ваше здоров’я. – 1995. – 18-24 лютого.

[18] Все о медицине. – 1997. - №27. – С.4.

[19] Краткая медицинская энциклопедия: В 3-х т. АМН СССР. Гл. ред. Б.В. Петровский. – 2-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия. – Т.1, 1989. –С.479.

[20] Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №35. – Ст..235.

[21] Плаксін В., Кабалдіна А. Охорона лікарської таємниці: її вирішення на практиці // Право України. – 1996. - №1. – С.55.

[22] Права людини (основні міжнародно-правові документи): Зб. док. / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1989. – С.11.

[23] Хавронюк М. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність // Юридичний вісник України. – 1998. - №27. – С.30.

[24] Конституционные идеи Андрея Сахарова: сборник (Сост. Л.М. Баткин. – М.: «Новелла», 1990. – С.5.

[25] Трансплантация человеческих органов: перспективы законодательного регулирования // Юридическая практика. – 1998. - №21. – С.6.

[26] Дргонец Я., Холлендер П. Современная медицина и право. – М.: «Юрид. лит.», 1991. – С.91.

[27] Волож З.Л. Право на кровь // Вестник советской юстиции. – 1928. - №7. – С.205.

[28] Маргацкая Н. Гражданско-правовые вопросы трансплантации и донорства // Вестник Московского университета. – 1980. - №2. – С.86.

[29] Малеина М.Н. Право индивида на телесную (физическую) неприкосновенность // Государство и право. – 1993. - №4. – С.98-99.

[30] Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве: Учеб. и практ. Пособие. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – С.90.

[31] Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №23. – Ст.183.

[32] Юридичний вісник України. – 1998. – №2.

[33] Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №36. – Ст.529.

[34] Чорнооченко С.І. Право громадян України на ім’я (прізвище, по батькові) // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. - №1. – С.34.

[35] Там же.

[36] Цивільне право: навч. Посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1995. – С.339.

[37] Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 1993. - №2.

[38] Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ. – К.: “ АртЕк”, 1997. – С.249.

[39] Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №34.

Date: 2015-10-18; view: 324; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию