Розділ 3. Створення юридичних осіб

Велике значення для розвитку пiдприємницької дiяльностi в умовах переходу до ринкової економiки в Україні має створення ефективних систем забезпечення доступу пiдприємцiв на ринок. Тому ця важлива сфера державного регулювання потребує детального аналiзу.

Вiдповiдно до ст.28 ЦК України [11, с.72] юридичнi особи утворюються в порядку, встановленому законодавством. Громадськi органiзацiї, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому їх статутом.

Отже, виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документiв, якими можуть бути: розпорядчий акт, або статут (положення), або установчий договiр i статут, або протокол зборiв тощо. В установчих документах повиннi зазначатись найменування юридичної особи, мiсце її знаходження, цiлi i предмет дiяльностi, склад i компетенцiя й органiв, а також iншi вiдомостi, що передбачаються законодавчими актами про юридичнi особи вiдповідного виду. Установчi документи можуть мiстити й iншi реквiзити, якi не суперечать законодавству.

Законодавством передбачається декiлька способiв виникнення юридичних осiб. Прийнято видiляти такi основнi способи утворення юридичних осiб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвiльний i договiрний.

Суть розпорядчого порядку полягає в тому, що власник май на або уповноважений ним орган приймає рiшення (розпорядження) про створення органiзацiї та затверджує й статут або положення про неї. В такому порядку виникають зокрема пiдприємства. У випадках, коли для створення i дiяльностi підприємства потрiбна дiлянка землi, а також iншi природнi ресурси, дозвiл на їх використання видається Радою народних депутатiв, а в передбачених законодавчими актами випадках - Верховною Радою України за наданням первинного природокористувача при позитивному висновку екологічної експертизи або вiдповідної Ради народних депутатiв

Нормативно-явочний порядок полягає у тому, що умови створення юридичної особи зафiксованi у законi (нормативному актi) у виглядi загального дозволу держави, але для виникнення конкретної органiзацiї потрiбнi проявляти iнiцiативи (явки) й органiзаторiв i реєстрацiя у відповiдному органi. У такому порядку виникають, зокрема, кооперативи i громадськi об’єднання. Так, кооператив, органiзується за бажанням громадян на добровільних засадах. Чисельнiсть членiв кооперативу не може бути меншою нiж З особи. Статут кооперативу приймається загальними зборами громадян, що бажають його створити. З протоколом загальних зборiв i статутом орган кооперативу звертається у виконком районної Ради народних депутатiв з письмовою заявою про державну реєстрацiю кооперативу [18, с. 85].

Вiдповiдно до ст. 11,14 Закону “Про об’єднання громадян”[17] полiтичнi партiЇ створюються за iнiцiативою громадян України, якi досягли 18 рокiв, не обмеженi судом у дiєздатностi i не тримаються в мiсцях позбавлення волi. Засновниками громадських органiзацiй можуть бути громадяни України, громадяни iнших держав, особи без громадянства, якi досягли 18 рокiв, а молодiжних i дитячих органiзацiй — 15-рiчного вiку. Рiшення про заснування об’єднань громадян приймається установчим з (конференцією) або загальними зборами. Легалiзацiя (офiцiйне визнання) об’єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повiдомлення про заснування. У випадку реєстрації об’єднання громадян набуває статус юридичної особи.

Слід зазначити, що юридичнi особи можуть утворюватись також на договiрнiй основi, тобто шляхом укладення установчого договору громадянами чи органiзацiями, що добровiльно об’єднуються для досягнення певних цiлей. В нинiшнiх умовах у такому порядку виникають рiзноманiтнi господарськi товариства, асоціації концерни та iншi об’єднання підприємств з метою координацiї їхньої дiяльностi, забезпечення захисту їхнiх прав, представлення спiльних iнтересiв у вiдповідних державних та iнших органах, а також у мiжнародних органiзацiях[43,с.95].

Установчий договiр — укладається мiж засновниками юридичної особи. В ньому засновники зобов’язуються створити юридичну особу, визначають порядок сумісної дiяльностi по й утворенню, умови передачi в й володiння, користування і розпорядження свого майна та участi в й дiяльностi. Договором визначаються також умови i порядок розподiлу мiж засновниками прибуткiв i збиткiв, управлiння дiяльнiстю юридичної особи, виходу засновникiв з її складу. Установчi договори про створення спiльних підприємств з участю зарубiжних партнерiв пiдлягають нотарiальному посвiдченню [44,с. 78].

Дозвiльний порядок утворення юридично особи означає, що однією з необхiдних умов її виникнення є дозвiл (згода) вiдповiдного органу чи пiдприємства. Так, підприємство може бути створене у результатi виділення зi складу дiючого підприємства чи органiзацiї одного чи кількох структурних пiдрозділів за рiшенням їх трудових колективiв, якщо на це є згода власника майна або уповноваженого ним органу i при цьому забезпечується виконання ранiше прийнятих пiдприємством договiрних зобов’язань.

Необхідно зазначити, що для створення юридичних осiб, дiяльнiсть яких вiдповiдно до установчих документiв пов’язана з громадською безпекою, забезпеченням правопорядку, грошово-кредитним обiгом, охороною здоров’я громадян, одержанням освiти, необхідним є одержання дозволу вiд відповідних державних органiв.

Як відомо, інодi створення юридичної особи відбувається складнiшим шляхом, коли поєднуються одразу декiлька названих вище способiв: розпорядчий, дозвiльний, нормативно-явочний або договiрний.

Узагальнюючи зазначене, ми бачимо, що неодмiнною умовою виникнення юридичної особи є або її державна реєстрація або реєстрація її статуту.

Юридичну сутнiсть державної реєстрацiї можна розкрити лише через наслiдки, якi з нею пов’язуються. З урахуванням думок висловлених в роботах Іонової Ж.О. [50, c.73], Попондопуло В.Ф. [51,с.47], Саніахметової Н.А. [52,с.46] мета державно реєстрацiї — це попереднiй контроль за законнiстю, набуття, змiни чи припинення пiдприємницької правосуб’єктностi.

Вiдмова у державнiй реєстрацiї підприємництва можлива з мотивiв порушення встановленого законом порядку його створення, а також невiдповiдностi установчих актiв (документiв) вимогам законодавства. Наприклад, вiдмова у державнiй реєстрацiї пiдприємства з мотивiв недоцiльностi його створення не допускається. Якщо державну реєстрацію підприємства в установлений строк не здiйснено або у нiй вiдмовлено з мотивiв, якi засновник вважає безпiдставними, вiн може звернутись до суду. Засновник має право стягнути через суд збитки, заподiянi йому внаслідок незаконної відмови у реєстрацiї.

Таким чином вважаємо, що у майбутньому законодавець зробить охоронну функцію державної реєстрацiї бiльш дiєвою. Адже, як зазначає А. Красовська [53,с.103], державна реєстрацiя с засобом охорони прав та iнтересiв iнших учасникiв цивiльного обороту. Реєстрацiя свiдчить про легалiзацiю підприємства. Державна реєстрацiя розвивається в Україні як мiжгалузевий iнститут. Норми, що регулюють порядок здiйснення цiєї процедури, мiстяться у рiзних нормативних актах, а це ускладнює їх застосування практичними органами i пiдприємствами, призводить до порушення прав останнiх. Тому доцiльно прийняти спецiальний закон, у якому були б зiбранi i розвинутi норми цивiльного, господарського i адмiнiстративного права щодо здiйснення підприємництва в Україні.

Підбиваючи підсумок, зазначимо, що законодавством передбачається декілька способів виникнення юридичних осіб. Прийнято виділяти чотири основних способи, це – розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний. Єдиною загальною умовою виникнення юридичної особи є державна реєстрація, і саме з цього моменту юридична особа набуває статусу суб’єкту підприємницької діяльності та стає суб’єктом цивільного права.