Здійснення та захист особистих немайнових прав фізичної особи

Традиційно під здійсненням права розуміють реалізацію тих можливостей, які надані законом або договором управоможеній особі.

Відповідно до ст. 272 ЦК України фiзична особа здiйснює особистi немайновi права самостiйно. В iнтересах малолiтнiх, неповнолiтнiх, а також повнолiтнiх фiзичних осiб, якi за вiком або за станом здоров'я не можуть самостiйно здiйснювати свої особистi немайновi права, їхнi права здiйснюють батьки (усиновлювачi), опiкуни, пiклувальники.

Фiзична особа має право вимагати вiд посадових i службових осiб вчинення вiдповiдних дiй, спрямованих на забезпечення здiйснення нею особистих немайнових прав.

Органи державної влади, органи влади Автономної Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав. Юридичнi особи, їх працiвники, окремi фiзичнi особи, професiйнi обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фiзичної особи, зобов'язанi утримуватися вiд дiй, якими цi права можуть бути порушенi. Дiяльнiсть фізичних та юридичних осiб не можу порушувати особисті немайнові права.

Згідно зі ст. 274 ЦК України обмеження особистих немайнових прав фiзичної особи, встановлених Конституцiєю України, можливе лише у випадках, передбачених нею. Обмеження особистих немайнових прав фiзичної особи, встановлених ЦК України та iншими законами, можливе лише у випадках, передбачених ними.

Традиційно здійснення права всупереч його призначенню вважають зловживанням права. Проблема зловживання правом вже аналізувалась у цивілістичній літературі. Так, Грибанов В.П. відмічав, що з проблемою зловживання правом ми зустрічаємось вже у римському праві. За загальним визнанням, у римському праві діяв принцип: gui jurе suo utitur, neminem laedit, тобто той, хто користується своїм правом, нікому не причинить шкоди. Цей принцип, виведений із римського законодавства, висловлювань римських юристів і сформульований пізніше юриспруденцією як загальний принцип, відображає суть рабовласницького суспільства. А це означає, що здійснення права, в якій би формі воно не відбувалось і з якими б наслідками воно не було пов’язане, в принципі, не розглядається як зловживання правом[11].

Фiзична особа має право на захист свого особистого немайнового права вiд протиправних посягань iнших осiб. Захист особистого немайнового права здiйснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України. Захист особистого немайнового права може здiйснюватися також iншим способом вiдповiдно до змiсту цього права, способу його порушення та наслiдкiв, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України). Так, ч.2 ст.16 ЦК України передбачає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання право чину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна право відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхнії посадових і службових осіб.

В юридичній літературі неодноразово підкреслювалося, що деякі особисті права не можуть бути фактично захищені після їх порушення, такі як право на охорону життя, здоров’я, на ім’я тощо.

Дійсно, не можна повернути до попереднього стану або відновити становище, яке існувало до порушення права на життя чи здоров’я, іноді зовсім неможливо “повернути” людині життя. Тому про застосування такого способу захисту цивільних прав, як відновлення становища, яке існувало до порушення права і припинення дій, що порушують право, можна говорити лише умовно, стосовно конкретного права, бо припинити дії, що порушують право на здоров’я, цілком неможливо, і зовсім іноді неможливо відновити попередній стан здоров’я людини.

Коли мова йде про вибір способу захисту порушеного права, носій цього права може застосовувати не будь-який спосіб, а цілком конкретний, який випливає із суті правовідносин, що регламентують суб’єктивне право. Так, захист порушених суб’єктивних прав на життя, здоров’я, свободу і особисту недоторканність у цивільному праві майже завжди можна здійснювати шляхом відшкодування заподіяного збитку та компенсації моральної шкоди. Моральна шкода може полягати як у фізичних болях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, порушенням особистої недоторканності, так і в душевних стражданнях, які фізична особа перетерпіла у зв’язку з порушенням права на свободу. Порядок відшкодування моральної шкоди визначений ст. 1167, 1168 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року “Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.

Згідно зі ст. 276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республiки Крим, орган мiсцевого самоврядування, фiзична особа або юридична особа, рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю яких порушено особисте немайнове право фiзичної особи, зобов'язанi вчинити необхiднi дiї для його негайного поновлення. Якщо дiї, необхiднi для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фiзичної особи, не вчиняються, суд може постановити рiшення щодо поновлення порушеного права, а також вiдшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Фiзична особа, особистi немайновi права якої порушено внаслiдок поширення про неї та (або) членiв її сiм'ї недостовiрної iнформацiї, має право на вiдповiдь, а також на спростування цiєї iнформацiї. Право на вiдповiдь, а також на спростування недостовiрної iнформацiї щодо особи, яка померла, належить членам її сiм'ї, близьким родичам та iншим заiнтересованим особам. Вважається, що негативна iнформацiя, поширена про особу, є недостовiрною. Спростування недостовiрної iнформацiї здiйснюється особою, яка поширила iнформацiю. Поширювачем iнформацiї, яку подає посадова чи службова особа при виконаннi своїх посадових (службових) обов'язкiв, вважається юридична особа, у якiй вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовiрну iнформацiю, невiдома, фiзична особа, право якої порушено, може звернутися до суду iз заявою про встановлення факту неправдивостi цiєї iнформацiї та її спростування. Якщо недостовiрна iнформацiя мiститься у документi, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути вiдкликаний. Фiзична особа, особистi немайновi права якої порушено у друкованих або iнших засобах масової iнформацiї, має право на вiдповiдь, а також на спростування недостовiрної iнформацiї у тому ж засобi масової iнформацiї в порядку, встановленому законом. Якщо вiдповiдь та спростування у тому ж засобi масової iнформацiї є неможливими у зв'язку з його припиненням, така вiдповiдь та спростування мають бути оприлюдненi в iншому засобi масової iнформацiї, за рахунок особи, яка поширила недостовiрну iнформацiю. Спростування недостовiрної iнформацiї здiйснюється незалежно вiд вини особи, яка її поширила. Спростування недостовiрної iнформацiї здiйснюється у такий же спосiб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України).

Якщо особисте немайнове право фiзичної особи порушене у газетi, книзi, кiнофiльмi, телепередачi тощо, якi готуються до випуску у свiт, суд може заборонити їх випуск у свiт до усунення порушення цього права. Якщо особисте немайнове право фiзичної особи порушене у газетi, книзi, кiнофiльмi, телепередачi тощо, якi випущенi у свiт, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити вiдповiднi дiї для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється вiд виконання судового рiшення, на неї може бути накладено штраф вiдповiдно до Цивiльного процесуального кодексу України. Сплата штрафу не звiльняє особу вiд обов'язку виконати рiшення суду.

Якщо фiзичнiй особi внаслiдок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода пiдлягає вiдшкодуванню (ст. 280 ЦК України).

Висновок по питанню:

Таким чином, відповідно до ст. 272 ЦК України фiзична особа здiйснює особистi немайновi права самостiйно. В iнтересах малолiтнiх, неповнолiтнiх, а також повнолiтнiх фiзичних осiб, якi за вiком або за станом здоров'я не можуть самостiйно здiйснювати свої особистi немайновi права, їхнi права здiйснюють батьки (усиновлювачi), опiкуни, пiклувальники.

Фiзична особа, особистi немайновi права якої порушено внаслiдок поширення про неї та (або) членiв її сiм'ї недостовiрної iнформацiї, має право на вiдповiдь, а також на спростування цiєї iнформацiї. Право на вiдповiдь, а також на спростування недостовiрної iнформацiї щодо особи, яка померла, належить членам її сiм'ї, близьким родичам та iншим заiнтересованим особам. Вважається, що негативна iнформацiя, поширена про особу, є недостовiрною.