Зупинимось на деяких з цих функцій

Одна з функцій регіональної економіки — створення різних сервісних виробництв та організацій, а також виробництв, що випускають продукцію міжгалузевого призначення.

Регіональні органи управління можуть виконувати засновницьку функцію, тобто стати фундаторами нових типів сервісних та виробничих організацій, які згодом можуть функціонувати самостійно.

У галузі науково-технічного прогресу функцією регіональної економіки є забезпечення адаптації досягнень науково-технічного прогресу до місцевих умов. На регіональному рівні можлива координація діяльності різних наукових установ та мобілізація їхніх зусиль на розв'язання завдань регіонального характеру.

Крім вище сказаного, у сфері регіональної економіки має перебувати й зовнішньоекономічна діяльність, бо багато її форм, такі як вільні економічні зони, прикордонна та прибережна торгівля, іноземний туризм, мають регіональний характер, а інші тісно пов'язані з рівнем розвитку інфраструктури, господарської культури та ділового сервісу регіону.

Таким чином, господарство регіону є відкритою економічною системою, що функціонує на основі спеціалізації, міжрегіональної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні виробничо-економічні зв'язки.

Для регіональної економіки як сфери реальної господарської діяльності характерні такі моменти:

· комплексність екологічного, економічного та соціального розвитку;

· єдність процесів природокористування та охорони навколишнього середовища,

· територіальна спільність виробництва;

· відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню виробництва;

· цілісність системи соціальної інфраструктури;

· поєднання територіального та галузевого управління об'єктами.

Інтегральну характеристику регіону дає такий показник як соціально-економічний потенціал.

Його основу становить економічний потенціал, що характеризується величиною національного багатства, сукупного та кінцевого продукту, національного прибутку, вартості основних фондів, абсолютними розмірами виробництва життєво важливих видів продукції. Він визначає загальні можливості країни або регіону, їхню економічну спроможність.

Соціально-економічний потенціал на регіональному рівні випливає з єдності економічної та соціальної політики.

Рівень, структура, динаміка матеріального виробництва визначаються соціально-економічними можливостями. Тому для оцінки потенціалу важливе значення має визначення питомої ваги прогресивних галузей промисловості, якісних параметрів та структури основних виробничих фондів, здатності адаптації виробничих систем до використання досягнень науково-технічного прогресу тощо.

Незалежно від конкретного регіону, до складу соціально-економічного потенціалу (СЕП) входять:

· природно-ресурсний,

· демографічний,

· науково-технічний,

· виробничий,

· науковий,

· рекреаційний,

· інформаційний,

· соціальний та культурний потенціали.