Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Вишинський Андрій Януарович (1883—1954)—один з теоретиків комуністичної державно-правової доктрини. 29328 — 4-1115
-433-
Віко Джамбаттіста (1668—1744) — італійський філософ. Головна праця — «Основи нової науки про загальну природу націй...», в якій автор застосував істо-рико-порівняльний метод і детерміністський підхід до пояснення державно-правових явищ. Засновник теорії історичного коловороту. 130 Вольтер (Франсуа Марі Аруе; 1694—1778) -французький письменник-просвітитель. У працях «Філософські листи», «Кандід, або Оптимізм» виклав державно-правові погляди, спрямовані на викоренення соціального зла, невігластва й неосвіченості. Критикував феодальне право, абсолютизм, пропагував «освічену монархію». 136 Вольф Христіан (1679—1754) — німецький філософ, ідеолог консервативної течії освіченого абсолютизму. 129 Гай (II ст.) — римський юрист. Головні твори— інституції: класичне викладення римського права за окремими інститутами. 47 Галл ер Карл Людвіг (1768—1854) - професор Бернського університету, представник державно-правової течії консерватизму. Політико-правове вчення викладене в шеститомній праці «Реставрація політичної науки». 156 Гамалея І. С. — вихованець Київської духовної академії, член масонської ложі, пропагував ідеї утворення всесвітнього братерства людей на засадах об'єднання в релігійному союзі. 226 Гамільтон Александер (1757—1804) — державний діяч США, лідер парти федералістів. Обстоював ідеї сильної централізованої держави, не визнавав демократії, пропонував організувати владу, за якої права людей поділялися б відповідно до їхнього майнового стаї гу. 152 Гассемер В. — один з авторів герменевтичної теорії природного права. 403 Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770—1831) — німецький філософ. Здійснив фундаментальні дослідження держави, права, суспільства у працях «Конституція Німеччини», «Про наукові способи дослідження природного права, його місця в практичній філософії та його стосунку до науки про позитивне право», «Феноменологія духу», «Філософія духу», «Філософія права» та ін. 162 Гельвецій Клод Адріан (1715—1771) — французький філософ. Головні праці: «Про людину, її розумові здіб-
-434- носгі та її виховання», «Про розум», Характер людини вважав продуктом навколишнього світу. Держава виникає завдяки особистим інтересам і потребам. Прибічник приватної власності, з якою пов'язував розвиток суспіль-ггва, а також республіки і федералізму. Георгій (бл. 480 — 380 до н. е.) — софіст Стародавньої Греції. Позитивні закони вважав досягненням людської цивілізації, а основою писаного права — справедливість. Геракліт (544 чи 540—483 до н. е.) — філософ стародавньої Греції, засновник діалектики, автор ідеї про загальний логос (керівний розум), із якого випливають закони, що мають визначальне значення в житті людей і держави. Герцен Олександр Іванович (1812—1870) — російський письменник, один із засновників народництва, демократ. Державно-правові погляди з критикою монархії викладено в творі «Бьілое й думьі» та ін. Гесіод (VIII — VII ст. до н. е.) — поет Стародавньої Греції. Державно-правові погляди виклав у творах «Труди і дні», «Теогонія». Автор легенди про богів Зевса і Феміду, які мали дочок Діке (справедливість) — та Евномію (законність). Гізель Іннокентій (бл. 1600 — 1683) -• церковний діяч, підтримував і репродукував державно-правові погляди Б. Хмельницького. Основна робота «Мир з Богом, людино». Гіппій (бл, 460 — 400 до н. е.) — софіст. Сповідував Ідею природного права; позитивні закони вважав такими, що суперечать йому, порушують справедливість. Гітлеір (Шикльгрубер) Адольф (1889—1945)- за-пювник, ідеолог і керівник німецького націонал-соціалізму. Основні аспекти державно-правової доктрини викладені в роботі «Моя боротьба». Гоббс Томас (1588—1679) — англійський філософ. Основні праці: «Філософські засади вчення про громадянина», «Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської». Прибічник ідеї природно- I о права і договірної теорії держави. Годвін Уільям (1756—1836) —англійський письменник, який стояв біля витоків анархізму. Цю державно- I1 равову ідеологію він розробив у творах «Про власність», «Міркування про політичну свободу».
Гольбах Поль Анрі (1723—1789) — французький філософ. У творах «Природна політика», «Система природи» обстоював тезу про визначальну роль середовища у формуванні особистості, договірну теорію походження держави, природно-правову теорію. 143 Гомер (VIII ст. до н. е.) — поет Стародавньої Греції, автор «Іліади» та «Одіссеї», в яких викладено погляди про справедливість, правду, законність і необхідність карати кривду. 23 Горбачевський І. І. (1800—1869) — член товариства об'єднаних слов'ян у Новоград-Волинському. Пропагував ідею слов'янської федерації. 227 Грановський Тимофій Миколайович (1813— 1855) — російський вчений, професор Московського університету, прибічник державно-правової ідеології «західників». 215 Громницький П. Ф. (1803—1851) — співучасник товариства об'єднаних слов'ян. Пропагував ідею суспільного переустрою на засадах об'єднання слов'янських народів у федеративний союз. 227 Гроідій Гуго де Гроот (1583-1645) - голландський громадський діяч, юрист і соціолог. Один із представників теорії суспільного договору та природного права. Державно-правові погляди викладено у праці «Про право війни і миру...». 94 Грушевський Михайло Сергійович (1866—1934) -український вчений, професор Київського університету, голова Центральної Ради України. Державно-правові погляди викладено у творах: «Освобождение России й укра-инский вопрос», «Якої ми хочемо автономії та федерації», «Хто такі українці і чого вони хочуть?», «На порозі нової України» та ін. Прибічник федерального устрою Росії, а згодом — незалежності України. 325 Гуго Гусгав (1764—1844) - засновник історичної школи права в Німеччині. Основна праця — «Підручник природного права як філософії позитивного права, а надто — приватного права». 184 Гумбольдт Вільгельм фон (1767—1835) - один із засновників німецького лібералізму. Автор праці «Досвід установлення меж діяльності держави», в якій виклав свою позицію гуманістичного індивідуалізму. Досліджував взаємозв'язок людини і держави, відокрем-
-436- люючи останню від суспільства. Прибічник теорії природного права. Гумплович Людвіг (1838—1909) — австрійський вчений, представник соціологічного позитивізму, автор теорії насилля. Вважав, що держава утворюється силою, за-вдяки загарбанню територій. Основна праця — «Загальне нчення про державу». 260 Гуссерль Едмунд (1859—1938) — німецький філософ, засновник феноменологічної теорії права. 401 Дабен Ж. — представник державно-правового вчення неотомізму. 401 Данило Заточник (XII—XIII ст.) — автор «Моління». 1 іропонував укріпити державу, провадив ідею компетен-тності правління. Дворкін Рональд — член Британської академії та Американської академії мистецтв і наук, досліджував проблему рівності та її забезпечення в умовах капіталізму в роботах «Ліберальна концепція рівності», «Справедливість і право», «Про право серйозно». 417 Демокріт (бл. 460 — бл. 370 до н. е.) — філософ Старо давньої Греції, засновник античної атомістики. Розвиток суспільства вважав еволюційним, а закони — штучним явищем, інтереси держави ставив на перше місце. Десницький Семен Юхимович (1740—1789) — російський просвітитель, професор права Московського університету. Походження держави пов'язував із виникненням сім'ї та приватної власності. У 1768 р. надіслав Катерині П «Подання про заснування законодавчої, судової та каральної влади Російської імперії» з пропозиціями державних реформ. 206 Джемаль ад-Дін аль-Афгані (1838—1897) — мусульманський релігійний і політичний діяч, автор державно-правової концепції суспільного переустрою на засадах відродження ісламу. Джентіле Джованні (1875—1944) — один з ідеологів державно-правової доктрини італійського фашизму. Основна робота — «Генеза та структура суспільства». 391 Джефферсон Томас (1743—1826) — представник американського Просвітництва. Державний діяч. Третій президент СІЛА. Автор проекту Декларації незалежності США, прибічник теорії суспільного договору, природного права та народного суверенітету. 150
-437- Дідро Дені (1713—1784) — французький філософ. У працях «Племінник Рамо» та ін. розглядав проблеми природного права та відповідності йому позитивних законів. Прибічник договірної теорії походження держави та ідеї «освіченої монархії». 142 Дністрянський Станіслав Северинович (1870— 1935) — професор Львівського університету, ректор Українського Вільного університету, академік Української Академії наук, автор ряду проектів конституцій. Автор праць «Україна», «Нова держава», «Самовизначення народів», «Загальна наука права й політики» та ін. 370 Донцов Дмитро Іванович (1883—1973) — український політичний діяч, автор теорії української держави, побудованої на засадах націоналізму. Основні ідеї вчення викладені в роботах «Підстави нашої політики», «Націоналізм», «Дух нашої давнини». 358 Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895) — український ісгорик, організатор «Київської громади». Розробив концепцію суспільства, що ґрунтувалася на ідеї асоціації гармонійно розвинених особистостей. Пропонував новий державний устрій на умовах федералізму з максимальною децентралізацією влади. Автор праць: «Чудацькі думки про українську національну справу», «Що таке українофільство?» та ін. 232 Дрогобич(Котермак) Юрій(1450—1494) —український мислитель, доктор філософії Болонського університету, обстоював ідею зміцнення монархічної влади, її зверхності над церковною владою. 115 Дюверже Моріс (1917 р. н.) —французький вчений, один із продовжувачів державно-правового вчення технократії. Його концепція викладена в роботах «Демократія без народу», «Соціологія політики» та ін. 407 Дюгі Леон (1859—1928) — французький юрист, представник соціологічного позитивізму, автор теорії соліда-ризму. Обстоював ідею «синдикалістської» надкласової («корпоративної») —держави. 261 Зенон (336—264 до н. е.) — філософ з Кітона на о. Кіпр, засновник філософської течії стоїцизму. Вважав, що Всесвіт керується долею, яка е проявом загального природного закону і має божественний характер. 41
-438- Зібер Микола Іванович (1844—1888) - професор Київського університету — прибічник і розповсюджувач марксистської державно-правової теорії. Енгельс Фрідріх (1820—1895) — німецький мислитель, філософ, основоположник ідеології комунізму, автор класової теорії походження держави. Державно-правові погляди викладено в працях «Становище робітничого класу в Англії», «Німецька ідеологія» (разом із К. Марксом), «Маніфест комуністичної партії» (разом із К. Марксом), «Селянська війна в Німеччині», «Анти-Дюрінг», «Походження сім'ї, приватної власності та держави» та ін. Епіктет (50—138) —представник Римської школи стоїцизму. Головна ідея державно-правового вчення -проблема морального вдосконалення і належної законослухняної поведінки. Епікур (341—270 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції періоду еллінізму. Вважав, що Всесвіт розвивається за природними законами. Етика пов'язує фізичні й полі-тико-правові уявлення. Держава утворюється для убезпечення людей, їхньої загальної користі. Досліджував форми держави. Ерліх Євгеній (1862—1922) — автор теорії «вільного права». Есмен Адемар (1848—1913) —французький держа-вознавець, представник школи юридичного позитивізму. Основна праця — «Загальні засади конституційного права». Ібн-Рошд (Аверроес) (1126—1198) — мислитель арабського Сходу. У своїй державно-правовій теорії обстоював ідеї про важливість знань та відсторонення «людей релігії» від управління суспільними справами як умови вдосконалення життя в державі. Ібн-Хальдун (1332—1406) — мислитель арабського Сходу, який розробив державно-правову теорію на основі узагальнень вчень античних філософів. Іерінг Рудольф фон (1818—1892) — німецький юрист, професор, представник соціологічної юриспруденції. Автор юриспруденції інтересів. Основні праці — «Мета в праві», «Боротьба за право», «Дух римського права на різних ступенях його розвитку». Іларіон (XI ст.) — перший київський митрополит часів Ярослава Мудрого (бл. 978—1054), автор «Слова про
закон і благодать». Виборював ідеї посилення Київської Русі, пропонував розглядати слов'янські народи в контексті світової історії. Іоанн Солсберійський (7-1180) - історик і юрист, автор полії ико-правового 67 трактату «РоІісгаНсш» («Співтовариство»), в якому розглядав питання про природу духовної та світської влади, сутність держави та форми її правління. Ірнерій (між 1055 і 1060-1130) - викладач риторики і діалектики з м. Болонья, Італія. Один із засновників юридичної школи глосаторів. 58 Йосиф Волоцький (1439 чи 1940-1515)- ігумен Иосифо-Волоколамського монастиря, голова йосифлян. Обстоював ідею зверхності церковної влади. Згодом відмовився від неї, визнавши головною царську владу. 61 Кальвін Жан (1509-1564) -один з провідних діячів та ідеологів Західної Реформації. Засновник протестантської течії кальвінізму, ідеологічною базою якого стала його праця «Настанова в християнській вірі». 104 Кампанелла Томмазо (1568—1639) - італійський мислитель. Один із засновників утопічного соціалізму. Державно-правові концепції викладено у праці «Місто Сонця». 92 Кант Іммануїл (1724-1804) - німецький філософ, професор Кенігсберзькою університету. Державно-правові погляди викладено у працях «Метафізичні засади вчення про право», «Довічного миру» та ін. Прибічник теорії природного права, договірної теорії походження держави. З'ясовував сутність права, закону, держави, форми держави. 192 Капніст Василь Васильович (1758—1823) — український драматург і поет, представник Просвітництва, опікувався проблемами вдосконалення суспільного ладу. 159 Каразин Василь Назарович (1773-1842) - засновник Харківського університету, просвітник, пропагував реформаторські ідеї ліберального характеру. 222 Катерина II (1729-1796) - російська цариця, автор офіційної державно-правової ідеології', головним аспектом якої була теза «освіченої» монархії 222
КатрайнВ. — прибічник державно-правового вчення неотомізму. Каутський Карл (1854-1938) - австрійсько-німецький соціал-демократ, один із лідерів II Інтернаціоналу.
-440- 199 401 Державно-правова концепція викладена в працях «Дорога до влади», «Диктатура пролетаріату», «Тероризм і комунізм», «Від демократії до державного рабства», «Йролетарська революція і її програма». 252 Кауфман А. — автор герменевтичної теорії природного права. 403 Кейнс Джон Мейнард (1883—1946) — автор концепції соціальних реформ за умови сильного впливу держави, що викладена в науковій роботі «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей». 414 Кельзен Ганс (1881—1973) — австрійський юрист, представник юридичного позитивізму, один із засновників правового нормативізму. Висунув ідею «чистого» вчення про право. Основна праця — «Чиста теорія права». 389 Кістяківський Богдан Олександрович (1868— 1920) — академік Української академії наук, декан юридичного факультету Київського університету. Державно-правова концепція вченого викладена в роботах «Соціальні науки і право», «Держава правова і соціалістична» та ін. 365 Кирило Туровський (поч. XII ст.) — єпископ міста Турова. Обстоював єдність світської та духовної влади, пропагував ідею «одного володаря», закликав до єднання Русі. Автор «Кирила-ченця притчі про людську душу, і про тіло, і про порушення Божої заповіді, і про Страшний Суд, і про муки», «Повісті про сліпого й кульгавого» та ін. 69 Ковалевський Максим Максимович (1851—1916) -представник російської школи соціології права. Одна з основних наукових праць — «Загальне вчення про право». 274 Козачинський Михайло (1699—1755) — префект Києво-Могилянської академії, державно-павові погляди викладені в роботі «Громадська політика». 125 Козельський Яків Павлович (бл. 1728 — після 1793) — представник української і російської Просвіти. Державно-правове вчення побудував на основі природно-правових поглядів та теорії суспільного договору просвітників Західної Європи. 220 Коновалець Євген (1891 — 1938) — засновник і провідник організації українських націоналістів, виборював ідею незалежної держави, офіційною ідеологією якої е націоналізм. 363
-441- Констан Бенжамен (1767—1830) - представник французького лібералізму. Виборював ідеї невтручання держави в економіку, поділу влади, конституційної монархії. Свої погляди виклав у працях «Нарис конституції», «Принципи політики», «Про свободу стародавніх народів порівняно зі свободою нових». 168 Конт Огюст (1798—1857) — французький філософ, засновник соціології та філософії позитивізму. Заперечував можливість пізнання сутності держави і права. Основні праці: «Курс позитивної філософії», «Система позитивної політики». 188 Конфуцій (551—479 до н. е.) — мислитель Стародавнього Китаю, засновник конфуціанства. Державно-правові погляди викладено в книзі «Луньюй» («Бесіди і міркування»). 18 Коркунов Микола Михайлович (1853—1904) — представник російської школи соціології права. Вчення викладене в роботах «Державне право (теорія)», «Суспільне значення права», «Історія філософії права» та ін. 274 Костомаров Микола Іванович (1817—1885) — український вчений, член Кирило-Мефодіївського товариства, автор праць: «Думки про федеративний принцип у старій Русі», «Дві руські народності», «Книги буття українського народу» та ін. Пропагував ідею слов'янської федерації. 227 Косіор Станіслав Вікентійович (1889—1939) — один з керівників комуністичної партії України, апологет державно-правового вчення більшовизму. 339 Кротюткін Петро Олексійович (1842—1921) -російський мислитель, один з ідеологів анархізму. 269 Куліш Пантелеймон (1819—1897) — український мислитель, член Кирило-Мефодіївського товариства. 230 Куніцин Олександр Петрович (1783—1840) — російський юрист. Поділяв погляди І. Канта, розглядаючи право як частину моральної філософії; прибічник теорії природного права. Основна праця — «Право природне». 210 Курдський Андрій (1528—1583) — російський військовий діяч. Сповідував суспільний ідеал, основою якого є станова монархія, як умова обмеження влади царя. 105 Кучабський Василь (1895 —?) — член Стрілецької Ради, переймався проблемами державно-правових реформ на засадах повернення до монархії. 337
-442- Ланжерон О. Ф. - одеський генерал-губернатор, член масонської ложі. Переймався проблемами соціаль-нюго иереустрою. 226 Лао-цзи (VI—V ст. до н. е.) — автор стародавньою китайського трактату «Дао де цзін», засновник даосизму. 17 Ласкі Гарольд (1893—1950) —- англійський соціолог і політичний діяч, засновник теорії «плюралістичної демократії». Основні праці: «Граматика політики», «Демократія у кризі», «Держава в теорії й на практиці». 407 Лассаль Фердінанд (1825—1864) — німецький політичний діяч, один із засновників державно-правової ідеології соціал-демократії. Наукові погляди викладені в працях «Філософія Геракліта Темного», «Системи набутих прав» та ін. 250 Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч (1870—1924) -російський мислитель, філософ, прибічник і автор класової теорії походження держави, організатор партії російських соціал-демократів і збройного перевороту в жовтні 1917 р. Прибічник державно-правових поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса. Розробив ідеологію російського комунізму, проекти державних змін російської імперії. Основні праці: «Розвиток капіталізму в Росії», «Що робити», «Крок вперед, два кроки назад», «Держава і революція» та ін. 286 Леся Українка (Лариса Петрівна Косач; 1871 — 1913) — українська поетеса, громадська діячка. Поділяла деякі ідеї марксизму. Прибічниця теорії насильницького походження держави. Державно-правові погляди викладено у творах «Сльози перли», «Замітки з приводу статті «Політика і етика» та ін. 300 Липинський В'ячеслав (1882—1931) — український історик і соціолог, автор консервативного державно-правового вчення, основні аспекти якого виклав у роботі «Листи до братів хліборобів». 333 Лібкнехт Вільгельм (1826—1900) — один з ідеологів німецької соціал-демократії. 251 Ллевеллін Кар/І (1893—1962) — засновник державно-правової теорії «реалістів». 389 Лодій Петро Дмитрович (1764—1829) — український і російський філософ, автор праці «Теория общих прав, содержащая в себе философское учение о естест-венном вьісшем государсгвенном праве». 222
-443- Локк Джон (1632—1704) — представник англійського Просвітництва. Основна політико-правова праця — «Два трактати про правління». Його державно-правова концепція спиралася на теорію природного права і суспільного договору. Наблизився до проблеми поділу влади. 98 Люблінський Ю. К. (1798—1873) — учасник товариства об'єднаних слов'ян у Новоград-Волинському, прибічник ідеї об'єднання слов'янських народів на засадах федерації. 227 Лютер Мартін (1483—1546) —представник німецької реформації, доктор богослов'я. Засновник протестантської течії лютеранства. Державницькі та правові погляди викладені в творах «Книга згоди», «Про світську владу» та ін. 89 Маблі Габріель Бонно де (1709—1785) — французький соціаліст-утопіст. У працях «Про права та обов'язки громадянина», «Про законодавство, або Принципи законів» виклав ідеї зрівняльного комунізму. 194 Мазепа Іван (1644—1709) — український політичний та державний діяч. Виборював ідею незалежної України на чолі з єдиноправителем-гетьманом. 121 Майгофер В. — один з авторів природно-правової теорії екзистенціалізму. 402 Макіавеллі Пікколо (1469—1527) — італійський політичний діяч, письменник. Причину негараздів Італії вбачав у її роздробленості, яку можна подолати з допомогою сильної централізованої влади, для чого припускав застосування всяких засобів. Автор ідеї об'єктивної історичної необхідності й закономірності, яку називав долею, — макіавеллізму. Державно-правові думки виклав у працях «Государ», «Історія Флоренції» та ін. 85 Марат Жан Поль (1743—1793) —один з ідейних натхненників і керівників якобинської диктатури часів Великої французької революції. Головним аспектом державно-правового вчення були проблеми прав людини, поділу влади, організації місцевого самоврядування. 145 Марітен Жак (1882—1973) — французький філософ, правознавець, прибічник теорії природного права, напряму неотомізму. 401 Маркс Карл (1818—1883) — німецький мислитель, економіст і філософ. Розробив ідеологію комунізму, класової боротьби й комуністичної революції. Автор класо-
-444- воїтеорії походження держави. Головні праці: * Капітал», «Німецька ідеологія» (разом із Ф. Енгельсом), «Маніфест комуністичної партії», «Класова боротьба у Франції * 1848 р. по 1850 р.», «До критики політичної економії», «До критики Готської програми» та ін. 245 Марсилій Падуанський (між 1275 і 1280—1343) — італійський політичний мислитель. У творі «Захисник миру» обстоював ідею суспільного договору. Найбільш вдалою формою держави вважав станову монархію. Співвідносячи світську й церковну владу, головною вважав першу. 226 Мартос І. Р. — вихованець Київської духовної академії — масон, прибічник ідеї всесвітнього братерства людей, утвореного на засадах релігії. 271 Махно Нестор Іванович (1889—1934) — політичний діяч, провідник ідей анархізму в Україні. 153 Медісон Джеймс (1751—1836) — четвертий президент США, нейтраліст-федералісг. Прибічник республіканської форми правління, концепції поділу влади, теорії природного права. 193 Мельє Жан (1664—1729) — священик із Франції, соціаліст-утопіст. Головна праця — «Заповіт». 363 Мельник Андрій (1890—1964) — один з провідників організації українських націоналістів, виборював ідею незалежної держави. 154 Местр Жозеф Марі де (1753—1821) —представник французького консерватизму. Державно-правова концепція викладена в роботі «Папа». Сповідував ідеї вдосконалення суспільства на засадах середньовічної морально-релігійної системи цінностей. 175 Мілл Джон Стюарт (1806—1873) — англійський філософ і громадський діяч, представник державно-правової теорії утилітаризму. Основні праці — «Про свободу», «Роздуми про представницьке правління». 406 Мінс Гардмнер (1896 р. н.) — співавтор Адольфа Огастеса Берлі по роботі «Сучасна корпорація і приватна власність», в якій викладена державно-правова теорія технократії. 144 Мірабо Оноре де (1749—1791) —діяч Великої французької революції. Сповідував ідеї конституційної монархії, рівності і свободи людини. Один з ідеологів конституціоналізму. 363
-445-
Міхельс Роберт (1876—1936) — німецький соціолог, один з теоретиків державно-правового вчення елітаризму. Основна робота — «До соціології партійності в сучасній демократії». 404 Міхновський Микола (1873—1924) — один з ініціаторів таємного братства Тарасівців, автор державно-правової концепції націоналістичного спрямування. 305 Могила Петро (1596 або 1597—1647) — український державний та релігійний діяч. Автор «Номоканону» та інших праць. Виклав ідею ідеального властителя, стверджував, що влада дається Богом, перед яким вона підзвітна. Мріяв про самостійну державу. 117 Модестин (III ст.) — римський юрист. У 426 р. його 47 творам було надано обов'язкової юридичної сили. 345 фрагмевгтів із його творів увійшли до Дигест. 47 Мономах Володимир — київський князь часів Київської Русі. Державно-правові погляди викладені в його листі відомому під назвою «Поучення». 70 Монтеск'є Шарль Луї (1689—1755) — філософ, представник французького Просвітництва. Головні твори: «Перські листи», «Про дух законів». Виступив проти абсолютизму, робив спроби пояснити причини виникнення того чи іншого державного устрою, досліджував форми правління. Автор концепції поділу влади. 137 Мор Томас (1478—1535) — англійський політичний діяч, один із засновників утопічного соціалізму. Основна праця — «Утопія». 191 Мореллі (XVIII ст.) - представник французького утопічного соціалізму. У праці «Кодекс природи» вважав комунізм таким, що відповідає природним якостям людини. 194 Моска Гаетано (1858—1941) - італійський юрист і соціолог, автор державно-правової концепції про «політично-правовий клас», що є, власне, теорією еліт. Основна праця — «Основи політичної теорії». 403 Муравйов Микита Михайлович (17%—1843) — капітан російської армії, декабрист. Керував Північним товариством декабристів. Прихильник конституційної монархії. 211 Муромцев Сергій Андрійович (1850—1910) -російський юрист, професор Московського університету, представник соціологічного позитивізму. Основна праця — «Визначення і основний розподіл права». 274
-446- Муссоліні Беніто (1883—1945) — ідеолог і керівник італійського фашизму. Державно-правова концепція викладена в роботі «Доктрина фашизму» та ін. 391 Мухаммед Абдо (1849—1905) — автор державно-правової концепції, в основі якої ідеї ісламу, беззаперечного виконання приписів Корану. 81 Мухаммед Рашид Ріда (1865—1935) — автор трактату «Халіфат, або Великий імамат», в якому обгрунтовані переваги халіфату порівняно з іншими формами правління. 82 Мюнцер Томас (бл. 1490—1525) —представник німецької Реформації, один з керівників повстання в Німеччині 1524—1526 рр. Проблеми суспільного пере-устрою, світської та духовної влади розглядав у роботах «Празьке звернення», «Проповіді перед князями». 91 Мюрдаль Карл Гуниар (1898—1987) — шведський економіст, автор роботи «За межі держави благоденства», один з розробників концепції держави «загального благоденства». 415 Ніл (Горський (1433—1508) — засновник «нестяжа-тельства». Обстоював ідею аскетизму, особистої праці монахів, вирішував проблему співвідношення церковної та світської влади. 104 Ніцше Фрідріх (1844—1900) - німецький філософ, представник ірраціоналізму й волюнтаризму, один із засновників «філософії життя». Державу і право розглядав як інструментарії культури, яка являє собою боротьбу сил і воль за владу. Завдання держави і людства — створення видатних людей, геніїв. Основні праці: «Грецька держава», «Воля до влади», «Так казав Заратустра», «По той бік добра і зла», «Походження моралі» та ін. 263 Новгородцев Павло Іванович (1866—1924) — російський філософ і юрист, професор Московського університету. Філософська основа його правових вчень — неокан-тіанство. Основні праці: «Криза сучасного правознавства», «Про суспільний ідеал», «Моральний ідеалізм у філософії права». 281 Ордін-Нащокін Афанасій Лаврентійович (1605 — 1680) — російський дипломат. Пропагував ідею «освіченої» монархії, здатної забезпечити «загальне благо» підданих, самоуправління міст, заохочення особистої ініціативи виробників. 107
-447- Оріховський-Роксолан Станіслав (1515—1567) — український мислитель, автор праць «Про природне право», «Про турецьку загрозу», «Напучення польському королю...» та ін. Прибічник ідеї природного права, верховенства закону. Робив спроби вирішити проблему співвідношення світської та духовної влади. 115 261 Оріу Моріс (1859—1929) — автор державно-правового вчення інституціоналізму. 122 Орлик Пилип (1672—1742) - український державний і військовий діяч. 190 Гетьман України у вигнанні. Автор праць: «Вивід прав України», «Пакт і Конституція законів та вільностей Війська Запорозького». 196 Остін Джон (1790—1859) — англійський правник, один із засновників державно-правової течії позитивізму. Не визнавав теорії природного права. Формула його праворозуміння «закон є закон», у буквальному розумінні. Основна робота — «Лекції по юриспруденції, або філософія позитивного права» (1832). Оуен Роберт (1771—1858) — представник англійського утопічного соціалізму. Розробив програму нового устрою суспільства через утворення самокерованих «поселень спільності й співробітництва», де не було б приватної власності, класів, експлуатації. Робив спроби втілити в життя свій проект. Павел Юлій (II—III ст.) — римський юрист. У 426 р. деяким його концепціям було надано обов'язкової юридичної сили. Пав лик Михайло Іванович (1853—1915) — український революційний демократ, пропагував політичний ідеал державності соціалістичного спрямування. 47 Палієнко Микола Іванович (1869—1937) — академік Всеукраїнської Академії наук. Державно-правове вчення виклав у роботах «Нова психологічна теорія права і поняття права», «Нормативний характер права і його відмінні ознаки». До питання про позитивізм у праві, «Історичний розвиток ідеї суверенітету та її правове значення» та ін. Панін Микола Іванович (1718—1783) — російський дипломат і політичний діяч, представник течії лібералізму феодальної аристократії. Одна з основних робіт -«Рассуждение о непременньїх законах». 240
-448-
Парето Вільфредо (1848—1923) — італійський соціолог, автор концепції «зміни еліт», згідно з якою основою суспільних процесів є боротьба еліт за владу. Основна праця — «Трактат із загальної соціології». 404 Патрикеєв Вассіан (?— 1545) — представник державно-правової течії «несгяжателів». 104 Паунд Роско (1870—1964) — американський юрист, керівник соціологічної гарвардської школи права. Розглядав право як режим упорядкування людських відносин, відводив основну роль у судовому процесі судді, а не нормам права. Основна праця — «Юриспруденція». 388 Пейн Томас (1737—1809)- представник Просвітництва, учасник війни за незалежність США, автор памфлету «Здоровий глузд». Прибічник теорії природного права, ідеї народного суверенітету. Пропагував свій суспільний ідеал — демократичну республіку. 149 Пересветов Іван Семенович (XVI ст.) — російський письменник і публіцист, ідеолог дворянства. В 1549 р. передав Іванові IV свої проекти державних реформ -«Малу чолобитну» і «Велику чолобитну». 106 Пестель Павло Іванович (1793—1826) — полковник російської армії, декабрист. Засновник Південного товариства декабристів. Сповідував республіканські погляди. 211, Автор «Руської правди». 226 Петлюра Симон Васильович (1879—1926) — організатор Центральної Ради; очолював Директорію. Його державно-правові погляди було включено в програмні документи Української соціал-демократичної партії. 310 Петражицький Лев Йосипович (1867—1931) -російський юрист, професор Петербурзького, а потім Варшавського університетів, один із засновників психологічної школи права. Основна праця — «Теорія права і держави у зв'язку з теорією моральності». 387 Петровський Григорій Іванович (1878—1958) — голова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету, прибічник більшовицької державно-правової доктрини. 339 Пігу Артур Сесіл (1877—1989) — англійський економіст. Обґрунтовував необхідність регулювання економічних відносин. Один із авторів теорії «держави загального блага». 401 Піфагор (580—500 до н. е.) — мислитель Стародавньої Греції, засновник філософського напряму; дослід- 29 — 4-1115
-449- ник категорій «рівність», «справедливість»; противник демократії. 25 Платон (428 або 427—347 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції; перший мислитель, твори якого дійшли до нас. Державно-правові погляди викладено у працях «Держава», «Закони» та ін. Автор проекту «ідеальної» держави. Важливим уважав помірковану законність та судову систему. 31 Плеханов Георгій Валентинович (1856—1918) — російський філософ, пропагандист марксизму; керівник «Землі і волі», «Чорного переділу», «Визволення праці». Один із засновників партії російських соціал-демократів, згодом сповідував буржуазно-демократичні ідеї, не сприйняв Жовтневого перевороту. Основні праці: «Соціалізм і політична боротьба», «Наші розбіжності» та ін. 284 Подолинський Сергій Андрійович (1850—1891) -належав до «Київської громади», сповідував державно-правові погляди революційного демократизму. 237 Поленов Олексій Якович (1738—1816) — представник російської Просвіти та раннього лібералізму. 205 Полібій (бл. 200 — бл. 120 до н. е.) — грецький історик періоду еллінізму. Основна праця — «Історія в сорока книжках». Загальним світовим законом визнавав долю. Виникнення держави розглядав як закономірний процес. 42 Поппер Карл Раймунд (1902—1994) —англійський філософ, дослідник проблем демократичного розвитку суспільства. Основна робота -- «Відкрите суспільство і його вороги». 409 Посошков Іван Тихонович (1652—1726) - російський публіцист, прибічник реформ Петра І. У праці «Книжка про бідність і багатство» запропонував концепції нового державного устрою, основною ідеєю яких було «загальне благо». 112 Постишев Павло Петрович (1887—1939) — державний і політичний діяч радянської України, прибічник державно-правового вчення більшовизму. 339 Прокопович Феофан (1681—1736) — український і російський державний і церковний діяч. Сприяв утвердженню Петра І і провадженню його реформ. Автор «Слова про владу й честь царську» та інших праць. Обстоював ідеї сильної централізованої влади, освіченого абсолютизму; поділяв ідеї природного права. 109
-450- Протагор (бл. 490 — бл. 420 до н. е.) - філософ Стародавньої Греції, софіст. Стверджував суб'єктивну обумовленість знання. Прибічник демократичного устрою. 28 Прудон П'єр Жозеф (1809—1865) —французький мислитель, автор фундаметнальної концепції анархізму. Викладена в роботах «Що таке власність? Або дослідження про принципи права і влади», «Система економічних суперечностей, або Філософія злиденності». 255 Пуфендорф Саму ель фон (1632—1694) —професор права Гейдельберзького університету, предсгвник німецької Просвіти. Природно-правова концепція викладена в працях «Про обов'язки людини і громадянина щодо природного закону», «Право природне і право народів» та ін. 127 Пухта Георг Фрідріх (1798—1846) — представник історичної школи права в Німеччині. Свої погляди на державу і право виклав у працях «Звичаєве право» та «Курс інституцій». Природне право вважав штучною конструкцією. 184 РадбухГустав (1878—1949) — представник західноєвропейського напряму концепції «соціальної держави». 419 Радищев Олександр Миколайович (1749—1802) — російський письменник. Державно-правові погляди викладено у творі «Подорож із Петербурга до Москви». Виборював ідеї демократії та республіканізму, участі народу в управлінні державою. Прибічник договірної теорії походження держави та природного права. 207 Раймунд Луллій (1234—1315) — ідеолог течії пост-глосаторів середньовічної Італії. 62 Репков Ейке фон (1180 — після 1233) —німецький дворянин і иравник, автор праці «Саксонське зерцало», в якій викладені державно-правові погляди. Автор теорії «двох мечів». 63 Робесп'ер Максимільян (1758—1794) — один з керівників уряду якобинської диктатури часів Великої французької революції. Основні державно-правові погляди викладені в роботах «Про принципи політичної моралі», «Про принципи революційного уряду» та ін. Виправдовував терор як засіб встановлення демократії. 145 Рокко Альфредо (1875—1935) —один з авторів державно-правової доктрини італійського фашизму. 391 Ролан Жан Марі (1734—1793) —один з керівників течії жирондистів періоду Великої французької револю- 29*
-451- ції. Пропагував ідеї народного суверенітету, республіканського правління. 144 Роулс Джон (1921 р. н.) — американський філософ, який в роботах «Теорія справедливості» та «Справедливість як обопільна чесність: політична, а не метафізична» виклав своє бачення теорії держави «загального благоденства». 416 Руссо Жан-Жак (1712—1778) — представник французького Просвітництва, філософ. Основні праці: «Про суспільний договір», «Міркування про основи і підстави нерівності...». Зважав на протиріччя розвитку цивілізації, приватну власність називав причиною нерівності. Автор договірної теорії держави, прибічник ідеї прямого народоправства. Досліджував суспільство, державу, право. 139 Савіньї Фрідріх Карл фон (1779—1861) — представник історичної школи права Німеччини. Свою державно-правову концепцію виклав у працях «Право володіння», «Система сучасного римського права». Уважав, що вся історія права — це повільне розкриття тієї субстанції, яка випливає з народного духу. 184 Саксоферрато Бартол де (1314—1357) — італійський професор, засновник школи постглосаторів, відомих під назвою «бартолісгів», які здійснювали дослідження римського, звичаєвого та канонічного (церковного) —права. 62 Самарій Юрій Федорович (1819—1876) — російський мислитель, один з ідеологів державно-правової течії слов'янофілів. 217 Сенека Луцій Анней (бл. 4 до н. е. — 65 н. е.) — представник нової стої. Ідея духовної свободи всіх людей як суб'єктів права була основою в його працях «Едіп», «Медея» та ін. 46 Сен-Сімон Клод Анрі де (1760—1825) — французький соціаліст-утопіст. Рушійними силами суспільного розвитку уважав прогрес наукових знань, моралі та релігії. Праця «Нове християнство» та ін. 196 Сим еон Полоцький (1629—1680) — чернець, обґрунтовував ідею сильної монархічної держави, в якій цар розглядався гарантом права. 108 Скарга Петро (XVI ст.) — організатор єзуїтських колегій у Львові. У роботі «Про єдність церкви Божої» з'ясовував проблему співвідношення світської та духовної влади. 116
-452- Сковорода Григорій Савич (1722—1794) — засновник української класичної філософії, просвітитель. Пропагував ідею демократичної республіки, яка заснована на засадах рівності, колективної праці та «сродносгі труда». 218 Скрипник Микола Олексійович (1872—1933) — один з організаторів комуністичної партії України, стояв біля витоків державно-правової течії націонал-комунізму. 345 Сократ (469—399 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції. Прагнув до раціонального обгрунтування об'єктивного характеру етичних оцінок, моральної природи держави і права. Розрізняв природне і позитивне право. Соловйов Володимир Сергійович (1853—1900) -російський філософ, публіцист. Його філософія права тісно пов'язана з ученням про мораль. Розглядав право як розмежування свободи людей у суспільстві та як мінімум моральності. Основні праці: «Критика абстрагованих засад», «Виправдання добра». Солон (640 чи 635 — бд. 559 до н. е.) — мислитель Стародавньої Греції, афінський реформатор і законодавець. Стояв біля витоків полісної демократії. 24 Сорель Жорж (1847—1922) — французький мислитель, автор державно-правової концепції анархо-синдикалізму. 256 Сорський Ніл (Майков Микола) (1433—1508) — служитель російської православної церкви, засновник державно-правової течії «нестяжателів». 104 Спенсер Герберт (1820—1903) — англійський мислитель, філософ і соціолог. Представник соціологічного позитивізму. Автор органічної теорії держави, яку порівнював із біологічним організмом. Основна праця — «Система синтетичної філософії». 260 Сперанський Михайло Михайлович (1772—1839) — російський державний діяч, радник Олександра І, автор плану ліберального устрою Росії. Праці: «Записка про основні закони», «Записка про устрій урядових і судових установ у Росії». 209 Спіноза Барух (Бенедикт; 1632—1677) — нідерландський філософ. Основні праці: «Богословсько-політичний трактат», «Етика», «Політичний трактат». Державу і право розглядав як органічні частини природи. Прибічник теорії природного права (у світі все підкорено законові самозбереження) —і суспільного договору.
-453- Сціборський Микола (1897—1941) - ідеолог українського націоналізму, провідний діяч організації українських націоналістів. Державно-правове вчення виклав у роботах «ОУН і селянство», «Робітництво і селянство», «Націократія» та ін. 361 Сталін Йосип Віссаріонович (1879—1953) - генеральний секретар ЦК ВКП (б), прибічник державно-правової ідеології комуністичного спрямування. Продовжувач ленінського вчення про диктатуру пролетаріату. Погляди з цього приводу викладено у працях: «Про основи ленінізму», «Про проект Конституції Союзу РСР», «Звітна доповідь на ХУШ з'їзді партії про роботу ЦК ВКП(б)» та ін. 292 Старосольський Володимир Йоахимович (1878— 1942) - український юрист і політолог, професор Українського вільного та Львівського університетів, автор націоналістичної державно-правової концепції. Основні роботи — «Теорія нації», «До питання форм держави», «Держава й політичне право». 351 Тарановський Федір Васильович (1875—1936) -академік Української Академії наук. Автор праць «Федералізм у Росії», «Політична доктрина в наказі імператриці Катерини II», «Догматика позитивного державного права у Франції», «Вступ до історії слов'янських прав» та ін. Досліджував становлення та розвиток державно-правової теорії. 379 Тард Габріель (1843—1904) — французький соціолог і криміналіст, прибічник психологічної теорії права. 387 Татищев Василь Микитович (1686—1750) — російський історик, державний діяч. Головна праця — «Історія Російська». Обґрунтовував ідею централізованої держави з сильною владою. 110 Терлецький Остап Сергійович (1850—1902) — український філософ і юрист, представник течії революційного демократизму, автор державно-правової теорії, в основі якої — самоврядна громада і колективна власність. 242 Токвіль Алексіс де (1805—1859) — представник французького лібералізму. Свої політико-правові погляди виклав у працях «Демократія в Америці», «Старий режим та революція». 169 Томазій Христіан (1655—1728) —ректор університету в м. Галле, представник німецької Просвіти. Продовжив
-454-
природно-правову концепцію мислителів Нового часу. Основна праця — «Основи природного права». Томашівський Стефан (1875—1930) — український історик, один з авторів консервативного державно-правового вчення. Основні ідеї своєї концепції виклав у роботах: «Українська історія», «Про ідеї, героїв і політику». Туган-Барановський Михайло Іванович (1865 — 1919) — український юрист і економіст, автор державно-правової теорії, в якій досліджував ідею рівності, шляхи узгодження індивідуальної свободи і суспільного інтересу. Основні роботи — «Соціалізм як позитивне вчення», «Суспільно-економічні ідеали нашого часу» та ін. Ульпіан (170—228) - римський юрист, прибічник ідеї природного права. У 426 р. його концепціям було надано обов'язкової юридичної сили. Окремі положення його вчень увійшли до Дигест. ФехнерЕ. — один з авторів природно-правової теорії екзистенціалізму. Філофей (XVI ст.) — російський письменник, чернець псковського Єлизарівського монастиря. Автор концепції «Москва — третій Рим». Фіхте Йоганн Готліб (1762—1814) — професор філософії Єнського університету в Німеччині. Уважав, що право виводиться з «чистих форм розуму», а держава виникає для захисту правовідносин, особистих прав людей. У праці «Замкнена торгова держава» розробив проект «ідеальної держави», що втручається в усі сфери життя суспільства. Франклін Бенджамін (1706—1790) - представник американського просвітництва, один з авторів Декларації незалежності США (1776 р.) —і Конституції 1787р. Виборював ідеї демократичної республіки, і свобод громадян, народного суверенітету, самостійності штатів. Франко Іван Якович (1856—1916) - український поет, прозаїк, філософ, громадський діяч. Виступав проти необмеженої монархії, поділяв деякі положення марксизму. Пропонував новий устрій суспільства за допомогою революції, під якою розумів низку культурних, наукових і політичних заходів. Державно-правові погляди викладено у творах: «Дві конституції», «Історія однієї конфіскації», «На дні», «До світла» та ін. Френк Джером (1889-1957) - один з провідників державно-правової течії «реалістів».
-455- Фур'є Шарль (1772—1837) — представник французького утопічного соціалізму. Пропонував новий суспільний устрій; його ідеалом був комуно-соціалізм. Основним осередком майбутньої держави вважав фаланги, в яких людей було б залучено водночас до промислового і сільськогосподарського виробництва. Основні праці: «Теорія чотирьох рухів і загальних доль», «Теорія світової єдності», «Новий господарський соціетарний світ». 196 Хабермас Юрген (1929 р. н.) —німецький філософ. Один з авторів концепції держави соціального характеру. 418 Хвильовий Микола (1893—1933) - український письменник, один з прибічників націонал-комуністич-ного напряму державно-правової думки. 347 Хмельницький Богдан (1595—1657) — український державний діяч, полководець. Автор «Договірних статей», у яких викладено перспективу розвитку України в складі Росії. 118 Циппеліус Райнгольд — німецький вчений, професор Ерлангенського університету, прибічник теорії «соціальної держави». 420 Цицерон Марк Туллій (106—43 до н. е.) — державний діяч Стародавнього Риму. Свої державно-правові погляди виклав у працях «Про державу», «Про закони», «Про обов'язки». Державу визнавав надбанням народу, досліджував форми держави, був прибічником ідей природного права, беззаперечного підкорення закону. 44 Чаадаев Петро Якович (1794—1856) — російський мислитель, автор праці «Філософічні листи», зачинатель державно-правової ідеології «західників». 214 Чемберлен С Хьюстон (1855—1927) — один з теоретиків соціал-дарвінізму, расизму. 397 Чернишевський Микола Гаврилович (1828— 1889) — російський письменник, один із керівників журналу «Сучасник». Був одним з ідейних керівників «Землі і волі». Пропагував ідеї утопічного соціалізму, вважав за можливе перехід до соціалізму через селянську общину. Свої державні погляди виклав у романі «Що робити?». 266 Чичерін Борис Миколайович (1828—1904) — російський юрист, представник течії неогегелянства в її ліберальному варіанті. Основні праці — «Філософія права», «Історія політичних вчень». 272
-456- Чубар Влас Якович (1891—1939) — державний діяч Української радянської соціалістичної республіки, прибічник більшовицької державно-правової доктрини. Шад Йоган Баптист (1758—1834) — німецький прав-ник, професор Харківського університету, розповсюджував державно-правові вчення Заходу в Україні. Шан Ян (Гунсунь Ян) (390—338 до н. е.) — засновник школи лепетів (законників) у Стародавньому Китаї. Державно-правові погляди викладені в трактаті «Книга правителя області Шан». Обґрунтовував необхідність створення системи правління, яка опирається на закони та жорсткі покарання. Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) — український письменник, член Кирило-Мефодіївського товариства (1846—1847 рр.). Противник абсолютної монархії. Висловлював ідеї республіканізму. Шершенєвич Габріель Феліксович (1863—1912) -професор Московського університету, автор тни піни І ської теорії права, яка викладена в наукових працях «Загальна теорія права», «Загальне вчення про право і державу», «Про застосування норм права» та ін. Шмоллер Густав (1838—1917) — економіст, представник нової історичної школи, що опікувався проблемами з'ясування соціального характеру держави. Основна праця -«Основи загального вчення про народне господарство». Шпенглер Освальд (1880—1936) — теоретик німецького націонал-соціалізму, автор твору «Прусацтво і соціалізм». Штаммлер Рудольф (1856—1938) — німецький юрист, сповідував ідеї І. Канта, зачинатель течії неокантіанства. Основна робота — «Господарство і право з точки зору ма- 399, теріалістичного розуміння історії». Штейн Лоренід фон (1815 — 1890) — один з авторів державно-правового вчення державності соціального характеру. Автор праць «Соціалізм і комунізм в сучасній Франції», «Вчення про правління» та ін. Штірнер Макс (псевдонім Шмідта Каспара; 1806— 1856) —німецький мислитель, один з ідеологів анархізму, державно-правові погляди якого викладені в роботах «Єдиний і його власність», «Історія реакції». Штольцман Р. — один з авторів концепції держави соціального характеру. Свою теорією виклав у роботі «Мета в народному господарстві».
-457- Щербатов Михайло Михайлович (1733—1790) -російський історик, публіцист. Автор праці «Подорож до землі Офірської», в якій виклав свої консервативні політико-правові погляди. 202 Юм Девід (1711—1776) — англійський філософ. Побудував правову теорію на підмурку почуттів, серед яких, на його думку, є і правові почуття. Основна праця — «Трактат про людську природу». 101 Юркевич Памфіл Данилович (1827—1874) — професор Київської духовної академії та Московського університету. Автор морально-правової концепції, що викладена в творі «Мир з ближніми як умова християнського співжиття» та інших роботах. 224 Яворський Стефан (1658—1722) - вчений Києво-Могилянської академії, згодом — глава російської православної церкви. Займався ідеологічним забезпеченням державно-правових реформ Петра І. 124
ЗМІСТ
ПЕРЕДНЄ СЛОВО.........................................................................З РОЗДІЛ І
|