Алфавітний іменний покажчик та назви праць авторів, у яких викладено державно-правові концепції

Аврелій Августин (354—430) — видатний діяч хрис­тиянської церкви, єпископ Гіппону в Північній Африці. Державно-правові погляди викладено у творі «Про місто Боже». Стояв біля витоків теологічної теорії держави, 53

Аврелій Марк Антоній (121—180) — римський імпе­ратор, представник стоїцизму. Обстоював ідею про дер­жаву з рівними для всіх законами. 47

Адамс Джон (1735 — 1826) — другий президент США, нейтраліст-федераліст. Виступав проти правління біль­шості. Концепція спрямувань і противаг викладена ним у праці «На захист конституцій урядової влади в Сполучених Штатах Америки». 151

Аквінський Фома (1225 чи 1226—1274) — доміні­канський монах, вчений-теолог, автор теологічної теорії походження держави. Основні праці — «Про правління владик», «Сума теології». 58

Аксаков Костянтин Сергійович (1817—1860) -російський мислитель, один з провідників державно-правової течії слов'янофілів. 216

Алі Абдель Разек (1888—1966) — вчений Єгипетського університету. Піддавав критиці халіфат, пропонував здійс­нити вдосконалення суспільного устрою на засадах реаліза­ції принципів добра та дотримання вимог ісламу за умови очищення його від догматизму. 82

Аль-Фарабі (870—950) — один з перших мислителів арабського Сходу, який досліджував сутність держави і права. Свої погляди виклав у творах «Афоризми державно­го діяча», «Про погляди жителів доброчесного міста» та ін. 77

Андрузький Георгій (1827—?) -- член українсько­го таємного Кирило-Мефодіївського товариства. Автор

-430-

Начерків конституції республіки». Прибічник ідеї і лов'янської федерації. 229

Антифонт (бл. 400 до н. е. —?) — софіст. Обстоюєш Ідею природної рівності людей. Розрізняв природне пра­но і писані закони, що їх уважав основою суспільної не­рівності. 29

Антонович Володимир Боніфатієвич (1834— 1908) — професор Київського університету, сповідував Ідеї романтичного народництва, пізніше — демократич­ні державно-правові погляди. 235

Арістотель (384—322 до н. е.) -• філософ Старо­давньої Греції. Державно-правове вчення викладе­не у творах «Політика», «Афінська політія», «Етика». Досліджував сутність держави, права, форми держави та причини 'їхніх змін. Дав визначення держави, громадя­нина, справедливості та права. Автор патріархальної те­орії походження держави. 34

Бабеф Гракх (Франсуа Ноель; 1760—1797) — фран­цузький мислитель, комуніст-утопіст, заснував «Таємну директорію суспільного спасіння», головною метою якої було збройне повстання, зміна державного устрою. Пропонував зрівняльний комунізм. 195

Ба купім Михайло Олександрович (1814—1876) -російський мислитель, теоретик анархізму, один з ідеоло-гів народництва. Не визнавав класової боротьби, боровся проти ідей К. Маркса. Державу вважав інститутом, що уне­можливлює розвиток особи. Пропонував через усесвітній бунт селян знищити державу і замінити її асоціаціями гро­мад. Найбільш відомою є праця «Державність і анархія». 268

Бандера Степан (1909—1959) — один з провідників організації українських націоналістів. 363

Барнав Антуан (1761 — 1793) — політичний діяч часів Великої французької революції. Піддав критиці абсолют­ну монархію. Був одним з ідеологів конституціоналізму. 144

Бачинський Юліан Олександрович (1870—1940) -український вчений і політичний діяч, автор теорії української незалежної держави. Основна праця — «Україна іггесіепіа». ЗОЇ

Бебель Авіуст (1840—1913) — один з авторів державно-Правової ідеології німецької соціал-демократії. 251

Беккаріа Чезаре (1738—1794) — італійський просві-титель і юрист. Автор праці «Про злочини і покарання».

-431-

Сповідував ідеї про відповідність покарання злочину, рівність усіх перед законом. Прибічник теорії природно­го права.

Белл Даніел (1919 р.н.) — американський соціолог, один з розробників теорії держави «загального благоден­ства». Основна праця — «Кінець ідеології».

Бентам Ієремія (1748—1832) — англійський юрист, фі­лософ, засновник філософської течії утилітаризму (від лат. utilitas — користь). Користь визнавав головною метою мо­раліста і законодавця, а завданням держави — забезпечення користі індивіда. Право — встановлена законом можливість і гарантія дозволених дій.

БентдІ Артур (1870—1957) — автор теорії «зацікавлених груп», близької до державно-правових концепцій плюраліс­тичної демократії. Основна робота — «Процес здійснення урядової влади; вивчення суспільних тисків».

Бергбом Карл — німецький юрист, прибічник теорії юридичного позитивізму.

Берк Едмунд (1729—1797) — англійський політичний діяч і теоретик консерватизму. Засуджував ідеї західноєвро­пейської Просвіти та Французьку революцію. Основна робо­та — «Роздуми про Французьку революцію».

Берлі Адольф Огастес (1895—1971) — американсь­кий економіст і юрист, розробник теорії технократії. Основні роботи — «Сучасна корпорація і приватна влас­ність» (у співавторстві з Г. Мінсом), «Влада».

Бернхем Джеймс (1905—1988) — американський фі­лософ і соціолог, розробник технократичної державно-правової ідеології.

БернпгтейнЕдуард (1850—1932) — представник німець­кої соціал-демократії, один з керівників П Інтернаціоналу. Державно-правові погляди викладені в роботах «Перед­умови соціалізму і завдання соціал-демократії», «Парламен­таризм і соціал-демократія» та ін.

Боден Жан (1530—1596) — французький мислитель. Пропагував ідеї нового стану — буржуазії, сильної держа­ви і централізованої влади. Висунув ідею державного су­веренітету. Державно-правові погляди викладено в праці «Шість книжок про республіку».

Бомануар Філіпп де (1250—1296) — французький юрист, опікувався проблемами суспільного переустрою шляхом удосконалення права.

-432-

Бональд Луї Габріель де (1754—1840) — французь­кий політик і філософ, представник державно-правової 133 В іечії консерватизму. Основна робота «Теорія політичної і релігійної влади». Піддавав критиці Французьку рево­люцію і Просвітництво, республіканську форму правлін-

416 В ня і демократію.

Борисов А. І. (1798-1854), Борисов П. І. (1800-1854) — члени таємної організації товариства об'єднаних слов'ян — сповідували ідею федеративного об'єднання слов'янських народів.

Бочковський Ольгерд (1884—1939) — український 174 Н вчений-націолог, професор Української Господарської Академії в Подєбрадах, автор державно-правової кон­цепції націоналістичного спрямування.

Брентано Луйо (1844—1931) — німецький економіст. 408 Н В роботах «Класична політична економія», «Етика і на­родне господарство в Історії» та інших викладів ідеї де-257 В ржавносгі соціального характеру.

Бріссо Жак П'ер (1754—1794) — політичний діяч пе­ріоду Великої французької революції, натхненник жи­рондистів, прибічник республіканізму.

157 В Вебер Макс (1864—1920) — німецький юрист і со-

ціолог. Основні праці, в яких розглядались проблеми державності, права і політики «Протестанська етика і дух капіталізму», «Політика як покликання і професія», 406 В «Господарство і суспільство».

Веблен Торстейн (1857—1929) — американський економіст і соціолог, один з авторів державно-правового 406 В вчення технократії.

Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951) — український письменник, громадський і політичний діяч. Очолював Генеральний секретаріат Української Центральної Ради. Попервах уважав себе прибічником «російсько-українського комуністичного табору», згодом перейнявся ідеєю незалежної України. Один з авторів проекту Конституції України, Універсалів.

Вишенський Іван (між 1545—1550 — після 1620) — ук­раїнський мислитель, чернець-аскет. Пропонував суспіль-ний ідеал, основними аспектами якого були ршність, сво­бода людини і народу.