Державно-правові концепції утопічного соціалізму

Ідеї утопічного соціалізму, що були започатковані на Заході, не оминули й соціально-політичну думку Росії. Зокрема, багато в чому утопічною була концепція держави Олександра Івановича Герцена (1812—1870). Деякий час він жив за кордоном, де досконально ознайомився з багатьма теоріями державного устрою, але після невдалих європей­ських революцій 1848 р. розробив власну теорію «російсь­кого соціалізму». Герцен обстоював ідею, що російський народ знаходиться ближче, ніж інші народи, до нового со­ціального устрою. Основою російського соціалізму, на дум­ку мислителя, мала стати сільська «община». Головні умови досягнення його соціального ідеалу — визволення селян, пе­редача земель у володіння «общини».

На відміну від інших теоретиків утопічного соціалізму, які обмежувалися розробленням проектів «ідеального» сус­пільного устрою, Герцен значну увагу приділяв питанням держави і права.

Він поділяв популярну на той час договірну ідею похо­дження держави й пов'язував утворення держави з необхід­ністю організації суспільної безпеки. Але в цьому держава, на його думку, «починається рабством» і служить тому, в чиїх руках сила. Водночас держава не є чимось сталим, вона постійно розвивається. Держава, зазначав мислитель, є «пе-

-265-

рехідною формою». Майбутній російський соціалізм мож­ливий, за його вченням, без держави.

Герцен робив спроби проаналізувати форми держави і з'ясувати сутність державного апарату. У своєму вченні він розрізняв дві форми правління — монархію та республіку, протиставляючи їх одну одній. У монархії, зазначав він, на­родом керують, а в республіці керує він сам.

Монархія спирається на авторитет, сильну централіза­цію, втрата яких є початком республіки.

Державний апарат монархії - - недосконалий, царська адміністрація відірвана від народу; ця система починається «з імператора і йде від жандарма до жандарма, від чинов­ника до чиновника, до останнього поліцейського в найвід-даленішому закутку імперії... і все це спирається на шістсот тисяч органічних машин із багнетами». Такий державний апарат у соціальній республіці заступить система управлін­ня, до якої увійдуть повірені й делегати, але їх сукупність не може репрезентувати верховної влади; вони повинні ви­конувати волю тих, хто їх обрав, а не бути вищими від них. Будуть волосне управління, народна контора, канцелярія громадських справ, регістратура народної волі, поліцейсь­кий порядок.

Значною мірою утопічними були також погляди росій­ського письменникаМиколиГавриловичаЧернишевського (1828 — 1889), викладені ним в основному в романах «Що робити?» і «Пролог». Але крім проектів ідеального сус­пільного устрою, у вченні М. Г. Чернишевського значне місце посідали проблеми походження та сутності держа­ви і права.

Він вирізняв кілька стадій розвитку цивілізації, серед яких: мисливство, збирання плодів; скотарство; рільництво. На стадіях мисливства та збирання плодів існувала загаль­на власність племені на землю. На стадії рільництва виник­ла необхідність в особистій поземельній власності, яка ста­ла необхідною умовою виникнення держави. На перших стадіях усі члени племені брали участь в управлінні загаль­ними справами; коли ж з'явилася власність, утворилася дер­жава, в окремих людей накопичилося багатство, і вони при­брали до рук управління, владу. Фактично нічого нового не вніс М. Г. Чернишевський в розуміння сутності права. Як і Т. Гоббс, він стверджував, що всі люди від природи є доб­розичливими, але егоїстичними, що в процесі задоволен-

-266-

ия своїх інтересів приводить їх до ворожнечі. Зіткнення цих Інтересів викликає потребу встановлення за загальною зго­дою правил, які регулювали б відносини між людьми. З роз­питком суспільства виникла необхідність регулювати різно­манітні суспільні відносини, що складалися. Так виникли закони — політичні, цивільні, кримінальні. Але, розглядаю­чи ці соціальні феномени, Чернишевський не утримався від утопізму і зробив спробу побудувати проект ідеального су­спільства. Він уважав, що з ростом продуктивності праці та зменшенням виробництва непотрібних предметів з'являться нові умови для суспільного життя. Виникнуть можливості для задоволення всіх потреб людей, розподіл усього забез­печуватиметься без законів, як, скажімо, користування «во­дами океану», відпаде необхідність у державши владі. У своїх роздумах про майбутній соціальний устрій письменник припускав можливість переходу влади до рук рільників, по­денників та інших працівників, не виключаючи при цьому заколоту, порушення норм юридичної справедливості.

У своїй концепції Чернишевський розглядав форму май­бутньої держави — демократію, під якою він розумів та­кий стан суспільства, в якому кожен громадянин буде неза­лежним у справах, що стосуються його одного; кожне село й місто незалежні у справах, що стосуються кожного з них; кожна область — теж у своїх справах. Окрім цього, кожен адміністратор повинен підкорятися жителям того округу, справами якого він опікується.

Важливою умовою створення основного суспільного ус­трою Чернишевський вважав розвиток виробництва, про­понував конфісковувати землю в поміщиків, передавати її селянам, створювати й фінансувати на державному рівні промислово-рільницькі товариства.