Поняття державного органу України і його конституційний статус

Завдання і функції Української держави реалізуються че­рез діяльність відповідних державних органів, правовий ста­тус яких закріплюється в Конституції України, інших норма­тивно-правових актах. Орган держави — це частина держав­ного механізму. Кожний з них володіє специфічними рисами. Державні органи мають відповідні особливості, специфічні ознаки, за якими вони відрізняються від інших організацій, які є в державі й суспільстві.

Орган держави (державний орган) - - це організаційно і структурно уособлена частина державного механізму, яка наділена в установленому Конституцією України порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матері­ально-фінансовими ресурсами для реалізації завдань і функ­цій державної влади.

Конституція України регламентує такі основні складові організації і діяльності органів державної влади: а) закріплює загальне призначення цих органів як засобу, інструменту реа­лізації народовладдя, народного суверенітету (ст. 5); б) вста­новлює основні принципи їх організації і діяльності (поділ влади, участь громадян в управлінні державою, законність діяльності тощо) (статті 5, 6, 19); в) розмежовує повноважен­ня загальнодержавних і місцевих органів (статті 116, 119 Конституції); г) встановлює структуру державних органів і правовий статус найважливіших з них: Верховна Рада, Пре­зидент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд (розділи 4, 5, 6, 12).

Сукупність норм Основного Закону складають відповідний конституційний інститут — основи системи державних орга­нів України. Зміст цього інституту конкретизується як у нор­мах конституційного права, так і в нормах та інститутах ін­ших галузей права (наприклад, адміністративного в частині питань функціонування виконавчої влади), регулювання дія­льності органів судової системи, прокуратури має міжгалузе­вий характер: організаційна структура, устрій - - предмет конституційного права; компетенція, форми діяльності — ци­вільно-процесуального, кримінально-процесуального, адміні­стративного та інших галузей права України.

Наука конституційного права виділяє такі ознаки органу держави: а) конституційно-правовий статус; б) особливості його формування; в) характер державно-владних повнова­жень; г) специфіка взаємовідносин різних державних органів і структур громадянського суспільства.

Основоположною ознакою належності державного органу до державного апарату є наявність у органу держави держав­но-владних повноважень. Головні з них закріплені в Консти­туції України. Державно-владні повноваження характеризу­ються тим, що: а) порядок формування і діяльність органу, його структура і компетенція закріплюються нормами права, насамперед конституційного; б) орган держави наділяється правом видання юридичних актів, які є обов'язковими для виконання суб'єктами права (закони України, укази Прези­дента України, постанови Кабінету Міністрів тощо); в) вста­новлені цими нормативно-правовими актами приписи забез­печуються засобами переконання, виховання, а за необхід­ності -- можливості застосування примусової сили держави; г) державний орган при реалізації своїх функцій і повнова­жень спирається на матеріально-фінансове забезпечення сво­їх приписів (наприклад, фонди держави, кошти державного бюджету України тощо). Примусовий характер владних пов­новажень державного органу, його монополія на застосування насильства принципово відрізняє його від інших політичних і суспільних інститутів.

У категорії державно-владного повноваження чітко прояв­ляється органічний зв'язок держави і права, механізму дер­жави в цілому і окремого державного органу.

Є й інші ознаки, притаманні державному органу. По-пер­ше, орган держави - - це відповідна організація, організова­ний колектив людей, об'єднаний загальною метою і родом діяльності. Водночас державний орган може бути представле­ний і окремим громадянином даної держави (наприклад, гла­ва держави -- Президент України).

По-друге, орган держави створюється в установленому дер­жавою порядку. Так, порядок формування Верховної Ради, Президента, Конституційного Суду, прокуратури, Уповнова­женого Верховної Ради України з прав людини визначається безпосередньо в Конституції України, а також в інших норма­тивно-правових актах. Державні органи можуть формуватися тільки в порядку, що встановлений державою. Всупереч тако­му порядку орган держави з'явитися не може. Відступ від цього правила означав би порушення частини третьої ст. 5 Кон­ституції України: «Ніхто не може узурпувати державну владу». Порядок утворення державного органу має важливе значення для його конституційного статусу, оскільки визначає джерело і природу повноважень. Органи, що формуються безпосередньо українським народом, джерелом своїх повноважень мають йо­го суверенну волю. Порядком формування Кабінету Міністрів України визначається його підзвітність і підконтрольність пар­ламентові і главі держави.

По-третє, орган держави діє, як правило, в установлено­му державою порядку. Так, парламент України діє у порядку, визначеному Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, іншими законами. Складовою частиною тако­го порядку є правові акти, що приймаються державним орга­ном, які мають різну юридичну силу і функціональне призна­чення. Одна юридична сила у закону, що приймається парла­ментом України, і інша — у постанов Кабінету Міністрів, які повинні прийматися на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.

Ступінь правової регламентації процедури діяльності дер­жавних органів різний. Він є вищим щодо Верховної Ради і судових органів. Перша діє у специфічному сесійному поряд­ку, який досить детально врегульований у Регламенті Верхов­ної Ради, а другі — розглядають цивільні і кримінальні спра­ви в межах спеціальної процедури — цивільного і криміналь­ного судочинства. Конституційний Суд України діє не тільки на основі Конституції України, а й Закону «Про Конституцій­ний Суд України», Регламенту Конституційного Суду Украї­ни. Явно менше врегульовані процедури діяльності Президен­та України, Кабінету Міністрів України, інших органів ви­конавчої влади. Більш ґрунтовного правового закріплення, визначення юридичної природи і підстав появи потребує при­йняття актів Президента України (указів, розпоряджень).

По-четверте, державний орган уповноважений державою виконувати її завдання і функції. Наприклад, Кабінет Мініст­рів України як вищий орган у системі органів виконавчої вла­ди згідно зі ст. 116 Конституції виконує цілий комплекс упра­влінських функцій і повноважень на основі Конституції та за­конів України, актів Президента України. Глава держави, Верховна Рада України, уряд, суди реалізують практично всі функції держави.

Кожний з цих та інших органів наділені відповідною ком­петенцією, до якої належать сукупність предметів їх відання і повноважень стосовно цих предметів відання. Державний орган, виконуючи свої функції, одночасно бере участь у реалі­зації різних функцій держави. Так, ст. 80 Конституції закріп­лює Верховну Раду як парламент, єдиний орган законодавчої влади в Україні. У ст. 102 Конституції України Президент Ук­раїни визначається як глава держави, Кабінет Міністрів — як вищий орган у системі органів виконавчої влади (ст. 113). За­кріплюючи призначення органу, його місце в державному ме­ханізмі, норми Конституції України значною мірою визнача­ють й інші якісні характеристики державного органу, і на­самперед його компетенцію, організаційну структуру, принци­пи, на базі яких створюються ці органи.

По-п'яте, важливою конституційною ознакою державного органу є його компетенція. Конституція України виходить з того, що правовий статус органу має включати чітку, детальну регламентацію повноважень органів. Це досягається за ра­хунок наділення кожного державного органу відповідними правами, які, як правило, одночасно є для нього й обов'язка­ми, встановленням сфери застосування цих прав (предметів відання) і територіальних меж їх використання. Компетен­ція, таким чином, є юридичним вираженням функцій держав­ного органу. Конституція, як правило, детально не регламен­тує компетенцію органів державної влади. Вона детально роз­кривається в поточному конституційному законодавстві: за­кон про прокуратуру; закон про судоустрій в Україні; закон про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, закон про Конституційний Суд України тощо.

По-шосте, орган держави є частиною єдиного державного апарату, відповідної системи органів державної влади тієї чи іншої країни. Всі вони між собою тісно взаємопов'язані.

По-сьоме, орган держави має внутрішню структуру, яка складається із підрозділів, що скріплені єдністю цілей, зара­ди яких вони були створені, і дисципліною, якої всі службов­ці мають додержуватися. Структура державного органу є по­хідною від виконуваних ним функцій, обсягу повноважень, компетенції. Структура державних органів може бути досить простою (прокурор району) або складною (Верховна Рада України з її комітетами, комісіями). Чим вище місце органу у вертикальній ієрархії, тим, як правило, складніша його струк­тура.

Органи Української держави можна класифікувати за різ­ними ознаками.

За способом виникнення їх поділяють на первинні і вто­ринні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони обираються за встановленою процеду­рою і наділяються владними повноваженнями безпосередньо виборцями (Верховна Рада України, Верховна Рада Автоном­ної Республіки Крим, Президент України). Похідні органи створюються первинними органами, які наділяють їх владними повноваженнями (Адміністрація Президента України, Упов­новажений Верховної Ради України з прав людини).

За обсягом владних повноважень органи Української дер­жави згідно з Конституцією України поділяються на вищі (парламент України, Президент України, Кабінет Міністрів України) і місцеві (місцева державна адміністрація). Не всі місцеві органи є державними (наприклад, органи місцевого самоврядування). Вищі органи держави найбільш повно уособ­люють державну владу, яка поширюється на всю територію держави. Місцеві органи держави функціонують в адмініст­ративно-територіальних одиницях (область, район), їх повно­важення поширюються тільки на їх територію.

За широтою компетенції виділяють органи держави за­гальної і спеціальної компетенції. Органи загальної компетен­ції правомочні вирішувати широке коло питань. Наприк­лад, уряд України, виконуючи Конституцію і закони Украї­ни, бере активну участь у реалізації всіх функцій держави. Так, згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики дер­жави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод люди­ни і громадянина, здійснює заходи щодо забезпечення оборо­ноздатності і національної безпеки України, громадського по­рядку, боротьби зі злочинністю тощо. Органи спеціальної (галузевої) компетенції спеціалізуються на виконанні якоїсь однієї функції, одного виду діяльності (наприклад, Міністерс­тво юстиції України).

За видами діяльності на основі принципу поділу влади державні органи поділяються на законодавчі, виконавчі та судові.

Органи державної влади України розрізняють і за тим, що одні з них -- це колективні утворення (наприклад, Верховна Рада України, яка складається із 450 народних депутатів), а інші представлені однією особою (Президент України). За за­гальним правилом орган держави складається із колективу державних службовців, правовий статус яких визначається законами і конкретизується в посадових інструкціях, штат­них розкладах тощо. До державних службовців належать і посадові особи, які мають владні повноваження, видають пра­вові акти, самостійно проводять їх у життя. Службовці безпосередньо матеріальних благ не виробляють, тому утримання їх покладається на суспільство. Вони отримують заробітну плату в державному органі відповідно до займаної посади.