Внесення змін до Конституції України

Порядок внесення змін до Конституції України визнача­ється у тринадцятому розділі Основного Закону. Він спрямо­ваний на забезпечення як стабільності конституційного ладу, так і динаміки його розвитку з урахуванням суспільних по­треб, які постійно змінюються. Аналіз норм цього розділу дає підстави стверджувати, що Конституція України належить до жорстких, важко змінюваних актів, що вона може бути змінена лише в особливому, закріпленому нею порядку. Саме сталий процесуальний порядок внесення до неї змін забезпе­чує стабільність правового змісту і можливість часткової зміни окремих положень у разі необхідності. Таким чином за­безпечується, з одного боку, стабільність суспільних відно­син, а з другого — можливість їх подальшого розвитку на де­мократичних засадах.

Характерними рисами конституційного порядку внесення змін до Конституції є такі. Право подання до Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Конституції України надається лише Президенту України та не менш як третині народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради. Обмеження кола суб'єктів законодав­чої ініціативи з цього питання є суттєвою конституційною га­рантією стабільності Конституції.

Уперше в практиці конституційного регулювання в Украї­ні вводиться диференційований підхід до зміни конституцій­ного тексту. Так, зміни в розділах, окрім І, III і XIII, можливі лише в тому разі, якщо такий законопроект попередньо буде обговорений і схвалений більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Оскільки це схва­лення не є остаточним, то воно приймається простою більшіс­тю голосів від конституційного складу парламенту. Остаточне ж рішення приймається тільки на наступній черговій сесії Верховної Ради не менш як двома третинами від конституцій­ного складу Верховної Ради України.

Ще складніший порядок внесення змін до Конституції України встановлюється до тих розділів, які є її фундамен­тальною основою. Згідно зі ст. 156 Конституції законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конс­титуції України» подається до Верховної Ради України Прези­дентом України або не менш як двома третинами від її консти­туційного складу, та прийняття законопроекту кваліфікова­ною більшістю — двома третинами від конституційного складу парламенту. Чинним такий законопроект вважається тільки з моменту затвердження його всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Частина друга ст. 156 забороняє повторне подання законопроекту про внесен­ня змін до цих розділів Конституції з одного й того ж питання на розгляд Верховної Ради України того самого скликання. Це може зробити парламент тільки наступного скликання.

Передбачений в Конституції України ускладнений меха­нізм зміни конституційного тексту спрямований на забезпе­чення стабільності конституційного ладу, прав і свобод люди­ни і громадянина. Так, згідно зі ст. 157 Конституції Основний Закон держави не може бути змінений, якщо зміни передба­чають скасування чи обмеження прав і свобод людини і гро­мадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалеж­ності чи на порушення територіальної цілісності України.

Це, звичайно, не означає, що другий розділ Конституції, присвячений основним правам, свободам і обов'язкам людини та громадянина, не може бути змінений узагалі. Конституція передбачає можливість подальшого розширення конституцій­них прав і свобод, посилення їх гарантованості. Згідно з части­ною першою ст. 22 Конституції права і свободи людини і гро­мадянина не є вичерпними. Тим самим конституційно визна­ється можливість розширення кола основних прав і свобод особи. Водночас ні за яких обставин не може бути змінена Кон­ституція України в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Досить важливим є положення ст. 158 Конституції Украї­ни, яке забороняє повторне подання до Верховної Ради одного й того ж законопроекту, якщо він уже розглядався парламентом України і був ним відхилений, раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Ця конститу­ційна норма спрямована на збереження стабільності Консти­туції. Її стабільності сприяє й те, що Верховна Рада протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.

Основний Закон гарантує конституційність законопроектів про внесення змін до Конституції з питань, які стосуються на­ціональної безпеки України, забезпечення прав і свобод лю­дини і громадянина шляхом вимоги обов'язкового висновку щодо них Конституційного Суду України. Так, згідно зі ст. 159 Конституції України законопроект розглядається Вер­ховною Радою за наявності висновків Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158. Стаття 157 Конституції України встановлює, що Конс­титуція України не може бути змінена, якщо зміни передба­чають скасування чи обмеження прав і свобод людини і гро­мадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалеж­ності чи на порушення територіальної цілісності України, а ст. 158 передбачає, що законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня при­йняття рішення щодо цього законопроекту. Тільки щодо цих законопроектів необхідний висновок Конституційного Суду України. Щодо інших цього не передбачається.

Стосовно висновку Конституційного Суду щодо конститу-ційності законопроекту, то він є важливою юридичною гаран­тією проти можливості порушення Основного Закону. Парла­мент не може прийняти законопроект до свого розгляду з пи­тань, передбачених статтями 157 і 158 Конституції без цього висновку. Але навіть за наявності позитивного висновку зако­нопроект може бути прийнятий або відхилений Верховною Радою, а прийнятий закон може бути не затверджений наро­дом на всеукраїнському референдумі.

Таким чином, встановлений у тринадцятому розділі Конс­титуції України ускладнений порядок зміни конституційного тексту на відміну від раніше діючої Конституції УРСР 1978 р. спрямований на забезпечення стабільності конституційних норм, що має суттєве значення для стабільності правової сис­теми, її розвитку на демократичних засадах.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття Конституції України. Яка її структура?

2. Дайте класифікацію конституцій за різними ознаками.

3. Які функції реалізує Конституція України?

4. Які юридичні властивості має Конституція України?

5. У чому проявляється найвища юридична сила Конституції України?

6. Що означає пряма дія норм Конституції України?

7. Які є способи тлумачення Конституції України?

8. Які є способи реалізації конституційних норм?

9. Яка процедура внесення змін до Конституції України?

Date: 2015-09-23; view: 446; Нарушение авторских прав