Джерела конституційного права України

Кожна галузь права має свої джерела. Це стосується і кон­ституційного права. Термін «джерело права» юриспруденції відомий давно. Ще римський історик Тіт Лівій назвав Закони XII таблиць джерелом публічного і приватного права. Джере­ла права прийнято розрізняти: а) за матеріальним змістом (матеріальні умови життя суспільства, система економічних зв'язків, форми власності тощо); б) за ідеальним змістом (пра­вова свідомість); в) за юридичним змістом (різні форми — за­соби вираження, об'єктивація правових норм). Тому під джерелами права в юридичному значенні розуміється форма ви­раження, об'єктивація державної волі.

Основними видами джерел конституційного права в світі є нормативно-правові акти, судові прецеденти, правові звичаї, а інколи міжнародні і внутрішньодержавні договори. У свою чергу, нормативно-правові акти конституційного права по­діляються на закони, нормативні акти виконавчої влади, нор­мативні акти органів конституційного контролю (нагляду), парламентські регламенти, акти органів місцевого самовря­дування.

Система правових актів, які є джерелами конституційного права України, досить широка. Це Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, закони, постано­ви Верховної Ради України, акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, декларації (насамперед Декларація про державний суверенітет України), Акт проголошення незалеж­ності України, постанови Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти місцевих держав­них адміністрацій, органів місцевого самоврядування, рег­ламенти тощо. Правові акти конституційного характеру має право приймати Центральна виборча комісія як орган держав­ної влади. Про це свідчить практика виборів Президента України у 1999 p., у процесі яких ЦВК прийнято цілу низку рекомендацій, обов'язкових до виконання.

Особливе місце серед джерел конституційного права Украї­ни належить Конституції України, в якій закріплюються найбільш принципові державно-правові норми загального ха­рактеру. Вони мають установчий характер та найвищу юри­дичну силу, стосуються всіх сфер життя суспільства: політич­ної, економічної, соціальної, духовної. Таким діапазоном змісту своїх норм Конституція України суттєво відрізняється від інших джерел конституційного права. Важливо й те, що в ній визначається багато інших видів джерел цієї галузі націо­нальної правової системи. Норми Конституції України стосу­ються кожного громадянина, усіх суб'єктів суспільних відно­син.

Джерелом конституційного права України є міжнародні договори. Конституція України (ст. 9) встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана верховною Радою України, є частиною національного законо­давства України.

Види джерел галузі конституційного права України, як правило, досить стабільні. Вони чітко визначені в Конститу­ції України та інших нормативно-правових актах. Але на да­ному етапі конкретні акти, які містять конституційно-право­ві норми, мобільні, дуже часто змінюються, скасовуються, новелізуються. Нестабільність конституційного законодавст­ва зумовлюється як об'єктивними, так і суто суб'єктивними чинниками, труднощами перехідного процесу формування української державності.

Контрольні запитання

1. Чим відрізняються поняття «конституційне право» і «державне право»?

2. Які основні сфери суспільних відносин регулюються конституційним
правом?

3. Які основні методи конституційно-правового регулювання?
4. У чому специфіка конституційно-правових норм?

5. Дайте класифікацію конституційно-правових норм за різними озна­
ками.

6. Дайте поняття конституційно-правового інституту і класифікацію
цих інститутів.

7. Розкрийте поняття «система конституційного права України».

8. Дайте визначення поняття конституційно-правових відносин, пока­
жіть їх структуру, особливості.

9. Які основні джерела конституційного права України?