Конституційно-правові відносини і їх загальна характеристика

Правовідносини є головним засобом, з допомогою якого ви­моги юридичних норм втілюються в поведінці людей. Юридич­ні норми реально виявляють свої регулятивні властивості тільки тоді, коли вони починають функціонувати у правовід­носинах. Саме у правовідносинах проявляється буття Консти­туції України, яке соціально реалізується. Конституційно-правові відносини забезпечують зв'язок Основного Закону з найважливішими соціальними процесами і є результатом дії норм конституційного права. Але вони виникають із практич­ної діяльності суб'єктів державно-правових зв'язків. Питан­ня конституційно-правових відносин — одна із суттєвих проб­лем конституційного права, оскільки вияв їх характеру, зміс­ту та специфіки допомагає відокремити конституційне право України від інших галузей права, розкрити його функціо­нальне призначення, особливості регламентованих ним пра­вових зв'язків.

Конституційно-правові відносини - це суспільні відноси­ни, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв'язок між його суб'єктами у формі взаємних прав і обов'язків, передбачених відповідною нормою конституційного права.

Таким чином, змістом конституційно-правових відносин є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі прав і обов'язків, передбачених відповідною правовою нормою конституційного права, тобто соціальна поведінка учасників цих відносин. Останнім притаманні загальні риси, характерні для всіх пра­вовідносин, адже будь-які з них є результатом впливу право­вої норми на відносини в суспільстві. Природа конституцій­но-правових зв'язків розкривається у змісті суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів правовідносин. При цьому суб'єктивне право дає можливість суб'єкту діяти в межах, визначених нормою конституційного права України, на свій розсуд, і в необхідних випадках вимагати відповідної поведінки від інших суб'єктів правовідносин, у тому числі від державних органів та органів місцевого самоврядування. Кон-ституційно-правові відносини є основою правового регулю­вання у сфері політико-державного управління, і це визначає їх головну роль у регулюванні суспільних зв'язків.

Водночас вони мають особливі риси, пов'язані насамперед зі специфікою предмета правового регулювання, суб'єктами правовідносин, механізмом їх реалізації, місцем у системі правових зв'язків тощо.

Конституційно-правові відносини відрізняються своїм зміс­том, виникають в особливій сфері відносин, які становлять предмет конституційного права України. Вони є різновидом політико-правових зв'язків, оскільки пов'язані з правовим регулюванням політико-правових процесів, і насамперед з ре­алізацією державними структурами владних повноважень, з поділом влади між цими структурами і взаємодією органів законодавчої, виконавчої і судової влади, з визначенням пра­вового статусу людини і громадянина, функціонуванням по­літичних партій, інших суб'єктів політичного процесу.

Цим відносинам притаманний здебільшого імперативний характер, оскільки вони значною мірою пов'язані з реаліза­цією владними структурами своїх повноважень, взаємодією різних органів державного механізму.

Але конституційне право України врегульовує значне ко­ло відносин, в яких зв'язки між їх суб'єктами грунтуються на рівності сторін, тобто застосовується диспозитивний ме­тод регулювання взаємодії суб'єктів. У цьому насамперед ви­являється демократичний потенціал конституційного права України.

У системі правовідносин конституційно-правовим відноси­нам належить провідне місце, оскільки вони визначають зміст правовідносин, що регламентуються іншими галузями права. Наприклад, правовідносинам громадянства притаман­ний постійний політико-правовий зв'язок громадянина і дер­жави, вони визначають широкий спектр правовідносин гро­мадянина в різних сферах суспільного життя, в тому числі трудових, цивільно-правових та ін. Правовідносини громадянства — підстава для участі громадянина у політичному житті країни, виборчому процесі тощо.

Конституційно-правовим відносинам властивий особливий суб'єктний склад, їх учасниками є і суб'єкти, які не можуть бути учасниками інших видів правовідносин, наприклад, на­род України, населення Автономної Республіки Крим, ад­міністративно-територіальної одиниці у зв'язку з проведен­ням референдумів та ін.

Специфіка конституційно-правових відносин виявляється в особливості механізму реалізації їх суб'єктами своїх прав і обов'язків. Одні з них безпосередньо втілюються в цих право­відносинах, другі - - через інші правовідносини. Так, поло­ження Конституції України про те, що влада в Україні нале­жить народові, конкретно реалізується через норми закону про всеукраїнський та місцеві референдуми, через закони про вибори, інші нормативно-правові акти.

Особливим видом конституційно-правових відносин є так званий правовий статус. Його характерна риса — чітка визна­ченість суб'єктів правовідносин. Але зміст взаємних прав і обов'язків суб'єктів конкретно не вказується, а визначається з великої кількості конституційно-правових норм. До такого виду відносин належать статус громадянства, який розкри­вається в значній кількості правових норм.

Конституційно-правові відносини мають різний строк дії. Одні з них — постійні, більшість — тимчасові. До постійних, наприклад, належить статус громадянства, який припиняєть-О'ся зі смертю громадянина або його виходом з громадянства. До тимчасових насамперед належать державно-правові відно­сини, пов'язані з організацією і проведенням референдумів, виборів. Тимчасові правовідносини виникають, як правило, в результаті реалізації конкретних норм — правил поведінки.

У системі конституційно-правових відносин виділяються матеріальні і процесуальні. До перших належать зміст прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, до других - - процедура реалізації матеріальних норм.

За цільовим призначенням розрізняють правоустановчі і правоохоронні конституційно-правові відносини.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є їх учасни­ки, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є: народ Украї­ни, населення відповідної адміністративно-територіальної оди­ниці (при проведенні референдумів, виборів, реалізації інших форм прямого волевиявлення); Верховна Рада України; Вер­ховна Рада Автономної Республіки Крим; Президент Украї­ни; комітети парламенту України, постійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим; народні депутати Украї­ни, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад; Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Ав­тономної Республіки Крим; політичні партії та їх виборчі бло­ки; громадяни України; суди; прокуратура; Конституційний Суд України; Національний банк України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Центральна виборча комісія та ін.

Об'єктами конституційно-правових відносин є: сувере­нітет народу; державний і національний суверенітет; терито­рія; конституційний лад та його захист; людина, її права і свободи, обов'язки; влада; волевиявлення народу, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; дії дер­жавних органів і органів місцевого самоврядування; розпо­діл компетенції між владними структурами, між центром і регіонами; власність; питання громадянства; формування і діяльність політичних партій, громадських об'єднань, масо­вих політичних рухів, інших суб'єктів політичного процесу тощо.

Виникненню конкретних конституційно-правових відно­син передує юридичний факт. З нього починається реалізація конституційно-правових норм, і завдяки юридичному факту конкретний суб'єкт стає учасником цих правовідносин, має відповідні права та обов'язки.

Юридичні факти мають велике значення для практики конституційно-правового регулювання суспільних зв'язків. Від наявності чи відсутності відповідного юридичного факту залежить визнання чи невизнання права чи обов'язку відпо­відного суб'єкта державно-правових відносин. Так, факт під­писання Президентом України указу про прийняття відповід­ної особи в громадянство України — юридичний факт у формі дії, правовим наслідком якої є визнання за цією особою пра-восуб'єктності в повному обсязі, у тому числі в сфері політич­них відносин. Особливості конституційно-правових фактів зу­мовлені тими соціальними відносинами, які регулюються нормами конституційного права України. Це насамперед від­носини політико-правового характеру, пов'язані з реаліза­цією волі народу, населення відповідних адміністративно-те­риторіальних одиниць з актуальних питань, конституційних прав і обов'язків. Юридичні факти — це обставини, з якими зв'язане все життя конституційно-правових відносин, їх ви­никнення, зміна, припинення.

Юридичні факти — численні, і їх можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш обґрунтованою класифікацією юридичних фактів є класифікація, в основі якої — такі кри­терії: а) наслідки, які спричиняє юридичний факт: правоут-ворюючі, правозмінюючі, правосприяючі; б) форма юридич­них фактів: позитивні й негативні; в) характер дії юридично­го факту: факти обмеженої, одноразової дії і факти-стани; г) характер" зв'язку факту з індивідуальною волею особи: юридичні події, юридичні дії. Прикладом юридичного факту є утворення Президентом України Кабінету Міністрів Украї­ни. Прикладами правозмінюючих фактів є: обрання Прези­дента України, досягнення громадянином встановленого за­коном віку, набуття особою громадянства тощо. Правоприпи-няючі факти припиняють конституційно-правові відносини одного порядку і спонукають становлення правовідносин ін­шого порядку. Позитивні юридичні факти викликають певні юридичні наслідки, а негативні — ні. У конституційному праві переважна частина юридичних фактів має позитивний характер. Прикладом негативних юридичних фактів є до­строкове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності, втрата де­путатського мандата при відмові скласти присягу.

Залежно від характеру зв'язку з індивідуальною волею осіб юридичні факти поділяють на дії і події. Події — це такі об­ставини, які об'єктивно не залежать від волі і свідомості лю­дей, але вказівка на них у конституційних нормах надає їм юридичної значущості, пов'язує з ними міру можливої і необ­хідної поведінки громадян, іноземців, державних та інших структур. До юридичних фактів-подій відносять: народження або смерть фізичної особи; досягнення відповідного віку; на­стання відповідного строку (чергові вибори Президента Украї­ни проводяться в останню неділю жовтня 1999 р. — п. З Пере­хідних положень Конституції України); стан здоров'я (повно­важення Президента України припиняються достроково у ра­зі неможливості виконувати ним свої повноваження за ста­ном здоров'я — п. 2 ст. 108 Конституції). Дії — це факти, які залежать від волі людей. Вони поділяються на правомірні і неправомірні. Правомірні, в свою чергу, поділяються на юри­дичні акти та юридичні вчинки.