Операції з купівлі та продажу іноземної валюти

Здійснювати купівлю та продаж іноземної валюти на внут­рішньому валютному ринку України резиденти можуть тіль­ки через уповноважені банки. Вони ж доручають цим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.

Уповноважені банки укладають угоди з купівлі-продажу іноземної валюти від свого імені та за свій рахунок у відпо­відності з нормативними актами НБУ, зокрема Інструкцією НБУ «Про тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-прода­жу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку Ук­раїни», затвердженою постановою Правління НБУ від 3 січ­ня 1996 р. Згідно з цією Інструкцією право уповноваженого банку вести відкриту валютну позицію (позицію валютного ризику) — це право укладати угоди купівлі-продажу безго­тівкової іноземної валюти за гривні.

Розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як різниця між сумою іноземної валюти, яку банк придбав за свій рахунок, і сумою проданої ним валюти за цей же період. У випадках, коли уповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні, НБУ встановлює для нього ліміт валютної позиції.

Стаття 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю» визна­чає, що торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юридичними особами здій­снюється через уповноважені банки та інші фінансово-кре­дитні установи, що одержали ліцензію на торгівлю інозем­ною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура між-банківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи, що одержали ліцензію Національного банку, мають право: — від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за до­рученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

Тема 9

Тема 9

- від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну ва­люту готівкою у фізичних осіб — резидентів і нерези­дентів, а також продавати її фізичним особам-рези-дентам.

Резиденти і нерезиденти — фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансово-кредитним установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом — іншим фізичним особам-резидентам.

Фізичні особи-резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансово-кредит­них установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх посе­редництвом — у інших фізичних осіб — резидентів і нерези­дентів.

Для валютних операцій використовуються валютні (об­мінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком за погодженням з Ка­бінетом Міністрів України. НБУ може встановлювати гра­ничні розміри маржі за операціями на міжбанківському ва­лютному ринку України уповноважених банків та інших фі­нансово-кредитних установ, що одержали ліцензію Націо­нального банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Маржа — величина, що виражає різницю між двома пев­ними показниками.

В банківській діяльності маржа може означати різницю між: ставками по залучених і виданих кредитах; ставками по кредитах різних категорій позикоодержувачів; сумою забез­печення, під яку надано кредит і сумою виданого кредиту; курсом купівлі та курсом продажу іноземної валюти.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти готівкою регламентуються Положенням НБУ «Про пункти обміну іно­земної валюти», затвердженим постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 129.

Обмінні пункти відкриваються кредитними установами, що одержали ліцензію НБУ, а також іншими юридичними особами-резидентами, що уклали агентську угоду з уповно­важеним банком, в якому відкрито рахунок в національній

валюті чи валютний рахунок. Обмінні пункти відкриваються для обслуговування фізичних осіб-резидентів і нерезидентів.

Згідно з листом НБУ № 19029/936 від 25 травня 1993 р. «Про порядок укладання агентських угод між уповноважени­ми банками і юридичними особами щодо відкриття обмінно­го пункту» для відкриття обмінного пункту юридична особа звертається в уповноважений банк і надає необхідні доку­менти, які підтверджують наявність умов для його відкриття: забезпечення зберігання валютних цінностей, наявність орг­техніки, бланків для обліку валютних операцій, кваліфікова­них працівників для проведення обмінних операцій. На під­ставі цих вимог комерційний банк укладає угоду з юридич­ною особою щодо відкриття обмінного пункту.

Після укладення агентської угоди з юридичною особою комерційний банк направляє необхідний пакет документів в обласне управління НБУ для отримання ліцензії на право відкриття обмінного пункту і проведення валютних операцій.

Вимоги щодо роботи обмінних пунктів:

1) всі операції повинні обліковуватися;

2) про проведення обмінних операцій фізичним особам
надається довідка встановленої форми;

3) понадлімітні залишки гривні повинні здаватися на
власний рахунок в банку, а іноземна валюта — продаватися
банку;

4) курси валют встановлюються самостійно щоденно і
протягом дня не повинні змінюватися;

5) різниця між курсами купівлі та продажу іноземної ва­
люти повинна бути не більше 10 відсотків; курс гривні може
відхилятися від офіційного курсу НБУ не більше ніж на
Ю відсотків, включаючи комісійні винагороди;

6) не можуть служити підставою для відмови в купівлі
валюти незначні дефекти банкнот внаслідок їх природного
зносу, невеликих плям і написів.

Обов'язковою вимогою до уповноважених банків, які бу­дуть проводити обмінні операції з іноземною готівковою ва­лютою з обмеженою конвертацією, є наявність угоди з іно­земним банком про вивіз готівкової валюти для зарахування п на коррахунках в комерційному банку тієї держави, валю­та якої буде знаходитися в обміні. Копія угоди надається Уповноваженим банком в облуправління НБУ.

Тема 9

Тема

Відповідно до Закону України від 6 липня 1995 р. «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і то­варно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р. № 644 «Про терміни переведення підприємств, що надають платні послуги населенню, на розрахунки із споживачами з вико­ристанням електронних контрольно-касових апаратів», пунк­ти обміну іноземної валюти повинні здійснювати розрахунки із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів.

Контроль за роботою обмінних пунктів здійснюють об­ласні управління НБУ і уповноважені банки. Контролю під­лягає правильність ведення бухгалтерського обліку, оформ­лення журналів-реєстрів, дотримання курсів валют, маржі тощо.

Порушення правил здійснення обмінних операцій є під­ставою для накладання штрафних санкцій, відкликання лі­цензії та розірвання агентської угоди.