Правовий режим :валютних операцій банків

§ 1. Поняття валюти та валютних операцій

Валюта (іт. уаіиіа, букв. — ціна, вартість) — грошова оди­ниця; грошові знаки іноземних держав та кредитні кошти обігу і платежу, які виражені в іноземних грошових одини­цях (векселі, чеки тощо) і використовуються в міжнародних розрахунках.

Розрізняють такі види валют:

— конвертована валюта;

— частково конвертована валюта;

— неконвертована валюта;

— валюта платежу;

— валюта операції;

— валюта ціни.

Конвертована (оборотна) валюта обмінюється на будь-яку іноземну валюту.

Оборотність частково конвертованої валюти обмеже­на тими чи іншими власниками або тими чи іншими валют­ними операціями.

Неконвертована (замкнута) валюта функціонує в межах однієї країни.

Валюта платежу — валюта, в якій відбувається фак­тична оплата товару в зовнішньоторговельній операції або погашення міжнародного кредиту.

Валюта операції — валюта, в якій установлюється ціна товару у зовнішньоторговельному контракті або виражаєть­ся сума наданого міжнародного кредиту.

Валюта ціни — грошова одиниця, в якій виражена ціна товару у зовнішньоторговельному контракті.

Режим здійснення валютних операцій на території Украї­ни, загальні принципи валютного регулювання, повноважен­ня державних органів і функції банків та інших фінансово-кредитних установ у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин встановлені Дек­ретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а також іншими нормативними актами валютного законодавства, се­ред яких велика кількість належить Національному банку України.

Зокрема, ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ви­значає, що:

— валюта України — це грошові знаки у вигляді банк­
нотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що пе­
ребувають в обігу та є законним платіжним засобом на тери­
торії України, а також вилучені з обігу або такі, що вилуча­
ються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які
перебувають в обігу; кошти на рахунках, у внесках в банків­
ських та інших фінансово-кредитних установах на території
України; платіжні документи та інші цінні папери (акції,
облігації, купони до них, бони, векселі, боргові розписки,
акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати,
ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), ви­
ражені у валюті України;

— іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у ви­
гляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебува­
ють в обігу та є законним платіжним засобом на території
відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або
такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на
грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових
одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових
(клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або
вносяться до банківських та інших фінансово-кредитних
Установ за межами України; платіжні документи та інші цін­
ні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові
Розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні

Тема 9

Тема 9

сертифікати, інші фінансові та банківські документи), вира­жені в іноземній валюті або монетарних металах.

Монетарні метали — золото і метали іридієво-платино­вої групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелір­них, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Валютні операції — діяльність підприємств, банків­ських та інших фінансово-кредитних установ юридичних та фізичних осіб, пов'язана з купівлею-продажем, розрахунка­ми та наданням в кредит іноземної валюти.

Законодавством чітко визначено, що валютні операції мо­жуть здійснювати тільки уповноважені банки.

Уповноважений банк — офіційно зареєстрований на те­риторії України комерційний банк, що має ліцензію Націо­нального банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

До валютних операцій відносяться:

— операції, пов'язані з переходом права власності на ва­
лютні цінності, за винятком операцій, що здійснюють­
ся між резидентами у валюті України;

— операції, пов'язані з використанням валютних ціннос­
тей в міжнародному обігу як засобу платежу, з пере­
даванням заборгованостей та інших зобов'язань,
предметом яких є валютні цінності;

— операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пе­
ресиланням на територію України та вивезенням, пе­
реказуванням і пересиланням за її межі валютних
цінностей.

Поряд з цим слід зазначити, що на сьогодні валюта Ук­раїни є єдиним законним засобом платежу на території на­шої держави, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено нормативними актами валютного законодавства України.

§ 2. Ліцензування валютних операцій комерційних банків. Види ліцензій

Для здійснення банківських валютних операцій комерційні банки повинні отримати ліцензію Національного банку України. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійс-і

_нення валютних операцій, які підпадають під режим ліцен­зування.

Національний банк також видає ліцензії на здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті в держа­ві та за кордоном на підставі клопотання комерційного банку залежно від готовності банку до їх проведення.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам України на здійснен­ня валютних операцій, що не потребують індивідуальної лі­цензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи, що одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною ва­лютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерези­дентам на здійснення разової валютної операції. Індивідуаль­ної ліцензії потребують такі операції:

1) вивезення, переказування і пересилання за межі Ук­раїни валютних цінностей, за винятком:

— вивезення, переказування і пересилання за межі Ук­
раїни фізичними особами-резидентами іноземної ва­
люти на суму, що визначається Національним банком
України;

— вивезення, переказування і пересилання за межі Ук­
раїни фізичними особами — резидентами і нерези­
дентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена
ними в Україну на законних підставах;

— платежів у іноземній валюті, що здійснюються рези­
дентами за межі України на виконання зобов'язань у
цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продук­
ції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та
інших майнових прав, за винятком оплати валютних
цінностей;

— платежів у іноземній валюті за межі України у вигля­
ді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іно­
земних інвестицій;

— вивезення за межі України іноземної інвестиції в іно­
земній валюті, раніше здійсненої на території Украї­
ни, в разі припинення інвестиційної діяльності;

Тема 9

Тема 9

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну ва­
люти України, за винятком випадків, коли мова йде про суми
у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на
законних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезе­
ні, переслані, переказані назад в Україну;

3) надання і одержання резидентами кредитів в інозем­
ній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують
встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України
як засобу платежу або застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкла­
дах за межами України, за винятком:

— відкриття фізичними особами-резидентами рахунків у
іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

— відкриття кореспондентських рахунків уповноваже­
ними банками;

— відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами —
дипломатичними, консульськими та іншими офіційни­
ми представництвами України за кордоном, які мають
імунітет і дипломатичні привілеї, а також філіями та
представництвами підприємств і організацій України
за кордоном, що не здійснюють підприємницької ді­
яльності;

5) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як дарунок або у спадщину.

Індивідуальна ліцензія, отримана однією із сторін валют­ної операції, надає також дозвіл на здійснення цієї операції іншою стороною або третьою особою, якщо інше не передба­чено умовами індивідуальної ліцензії. Порядок і терміни ви­дачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій ви­значаються Національним банком України.

Операції з валютними цінностями ліцензуються відповід­но до Порядку надання ліцензій Національного банку Украї­ни на право здійснення комерційними банками операцій з ва­лютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 27 вересня 1995 р. № 243.

Ліцензія на право перевезення грошово-валютних ціннос­тей надається за умови виконання комерційним банком ви-

мог, зазначених в Положенні НБУ «Про ліцензування банків в Україні», затвердженому постановою Правління НБУ від 27 березня 1996 р. № 77. Такими вимогами є:

1) здійснення банківських операцій та робота з готівкою
протягом не менше трьох років;

2) відповідність установ банків технічним вимогам, які
необхідні для забезпечення чіткої роботи при перевезенні
цінностей;

3) наявність грошових сховищ, які відповідають вимогам
актів НБУ та МВС України щодо питань забезпечення схо­
ронності великих партій грошей;

4) наявність згідно з вимогами Інструкції НБУ № 1 від
7 липня 1994 р. «З організації емісійно-касової роботи в
установах банків України» каси перерахунку цінностей, при­
ходної та видаткової кас;

5) наявність атестованого особового складу служби пере­
везення, який має спеціальну підготовку;

6) наявність спеціального автотранспорту, забезпеченого
засобами радіотехнічного зв'язку з частотами, наданими ДІЕ
України, кольорографічними схемами, спеціальними світло­
вими та звуковими сигналами, погодженими з МВС України;

7) наявність вогнепальної нарізної зброї або наявність
угоди, укладеної з відповідною службою, яка має право здій­
снювати охорону цінностей, що перевозяться.

Відмова у видачі Національним банком ліцензії може бу­ти оскаржена в суді або арбітражному суді.

Національний банк України у сфері валютного регулю­вання має такі повноваження:

1) здійснює валютну політику виходячи з принципів за­
гальної економічної політики України;

2) складає разом з Кабінетом Міністрів України платіж­
ний баланс України;

3) контролює дотримання затвердженого Верховною Ра­
дою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

4) визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в
іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

5) видає у межах, передбачених законодавством,
обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення
операцій на валютному ринку України;

6) нагромаджує, зберігає і використовує резерви валют­
них цінностей для здійснення державної валютної політики;

'2-3111

ема 9

7) видає ліцензії на здійснення валютних операцій та
приймає рішення про їх скасування;

8) установлює способи визначення і використання ва­
лютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у ва­
люті України, курсів валютних цінностей, виражених у іно­
земній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

9) установлює за погодженням з Міністерством статис­
тики України єдині форми обліку, звітності та документації
про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю
та своєчасним поданням;

10) забезпечує публікацію банківських звітів про власні
операції та операції уповноважених банків.

§ 3. Розрахунки іноземною валютою на території України

Валютне законодавство визначає, що у розрахунках між ре­зидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Згідно з Законом України «Про порядок здійснення роз­рахунків в іноземній валюті» від 23 березня 1994 р. розра­хунки за експортно-імпортними операціями резидентами Ук­раїни повинні бути завершені у терміни, передбачені в контрактах, але не пізніше дев'яноста календарних днів. Контроль за дотриманням резидентами законодавчо встанов­леного терміну розрахунків покладено на уповноважені бан­ки і Державну податкову адміністрацію.

Усі надходження в іноземній валюті на користь резиден­тів підлягають зарахуванню на поточні валютні рахунки в банках як через розподільчі рахунки, так і безпосередньо на поточні рахунки.

За дорученням підприємств, кошти, зараховані на валют­ні рахунки в банках, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку у розмірі 50 відсотків. Розмір відсотків може змінюватись за рішенням НБУ. Решта 50 відсотків залишається в розпорядженні підприємства. При ненаданні доручення, банк самостійно на п'ятий день про­дає усі надходження на міжбанківському валютному ринку.

Тема 9_________________________________________ 179

З банків, які не забезпечують своєчасного і повного обов'язкового продажу валютних надходжень в іноземній ва­люті на рахунки підприємств, стягується штраф згідно з чин­ним законодавством.

Слід зазначити, що в окремих випадках згідно з вказівка­ми нормативних документів надходження на користь рези­дентів в іноземній валюті не підлягають обов'язковому про­дажу, а повністю зараховуються на поточні валютні рахунки суб'єктів господарювання.

Так, зокрема, від обов'язкового продажу звільнено ва­лютну виручку підприємств з іноземними інвестиціями. По­станова Національного банку України «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 4 вересня 1998 року № 349» від 22 грудня 1999 р. № 604 визначає, що обов'язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті першої гру­пи Класифікатора іноземних валют Національного банку Ук­раїни на письмову вимогу іноземного інвестора, які станов­лять суми виручки в іноземній валюті суб'єктів господар­ської діяльності з іноземними інвестиціями за експорт про­дукції (робіт, послуг) власного виробництва, протягом десяти років з дня реєстрації інвестицій за умови, що інозем­ні інвестиції були фактично здійснені та зареєстровані у пе­ріод дії Закону України «Про іноземні інвестиції» від 13 бе­резня 1992 р.

У разі несвоєчасного завершення розрахунків у межах встановленого терміну, підприємства звертаються в комісію обласного управління НБУ для отримання відстрочки на над­ходження експортного виторгу чи товару, що імпортується.

Індивідуальний дозвіл на продовження термінів розра­хунків за експортно-імпортними операціями надається об­ласними управліннями НБУ на підставі протоколу засідання комісії, підписаного усіма представниками, на строк не біль­ше дев'яноста календарних днів.

В окремих випадках обласні управління НБУ можуть за повторним рішенням комісії пролонгувати строки вже нада­них індивідуальних дозволів на загальний термін не більше двохсот сімдесяти днів. Відстрочка завершення розрахунків на термін, що перевищує один рік, надається у виняткових випадках Національним банком України.

Тема 9

Тема 9

У випадку, якщо після завершення законодавчо встанов­лених термінів підприємство не одержало експортної вируч­ки або товарів по імпорту і не отримало відстрочки, комер­ційні банки через три тижні на підставі вантажно-митних декларацій, отриманих від митниці, а також журналу обліку розрахунків по імпорту нараховують пеню за кожний про­строчений день і станом на 20 число кожного місяця інфор­мують про це державну податкову адміністрацію, яка, в свою чергу, на підставі отриманого від банків матеріалу дає розпо­рядження на безспірне стягнення пені з підприємства.

Уповноважені банки щомісяця перераховують до Дер­жавного бюджету суми нарахованої пені за поданням дер­жавної податкової адміністрації.

В окремих випадках згідно з чинним законодавством після незавершення термінів розрахунків по експортно-імпортних операціях у термін дев'яносто днів пеня не нара­ховується.

Згідно з Декретом «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», усі розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту повинні здій­снюватися в безготівковій формі через уповноважені банки. Але, як виняток, Національний банк листом від 23 березня 1995 р. № 19011/629 дозволив проводити розрахунки готів­кою в межах 10 тисяч доларів з експорту товарів і послуг. У договорі між резидентом і нерезидентом повинно бути вказа­но, що розрахунки здійснюються готівкою.

Розрахунки готівкою здійснюються за умови надання безпосередньо нерезидентом документів, передбачених зга­даним листом, і готівки в касу банку для зарахування на ра­хунок резидента.

Ще раз підкреслимо, що згідно з чинним законодавством національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території нашої держави. Разом з тим, враховую­чи деяку специфіку проведення розрахунків, а також той факт, що національна валюта не набула статусу «твердої», Національним банком були прийняті рішення про деякі мож­ливості проведення на території України торгівлі і надання послуг резидентами та нерезидентами за вільно конвертова­ну валюту як згідно з отриманими ліцензіями, так і на за­гальних підставах.

Нерезидентам дозволяється проведення розрахунків в іноземній валюті у таких випадках:

— купівля паливно-мастильних матеріалів, продуктів
харчування та надання послуг на території міжнарод­
них портів, аеропортів, вокзалів України з обслугову­
вання іноземних транспортних засобів, літаків, су­
ден, автобусів, пасажирів і членів екіпажу. Розрахун­
ки здійснюються згідно з контрактом, укладеним з
юридичними особами, який передбачає оплату в го­
тівковій вільно конвертованій валюті (лист НБУ
№ 102750 від 26 липня 1995 р.);

— оплата страхових платежів (лист НБУ № 276 від
26 липня 1995 р.);

— оплата готельних послуг — плата за проживання в
номері (лист НБУ № 19011/1650 від 23 жовтня
1995 р.). Оплату готельних послуг дозволяється про­
водити пластиковими картками;

— купівля на території міжнародних аеропортів і вокза­
лів квитків та путівок на міжнародні пасажирські та
туристичні рейси (лист НБУ № 280 від 4 серпня
1995 р.);

— оплата дорожніх зборів та оформлення перевезень
негабаритних, великовагових та небезпечних ванта­
жів (лист НБУ № 280 від 4 серпня 1995 р.);

— оплата в іноземній валюті послуг туристичних і стра­
хових організацій, які надаються на території Украї­
ни, здійснюється шляхом внесення готівкою інозем­
ної валюти нерезидентом до каси уповноваженого
банку для зарахування на валютний рахунок зазначе­
них організацій.

Підставою для прийняття уповноваженим банком в касу відповідної суми готівкової іноземної валюти є рахунок-фак-тура туристичної (страхової) організації, в якому зазначені сума готівкової іноземної валюти, назва юридичної особи платника або прізвище фізичної особи-платника, реквізити валютного рахунку та юридична адреса туристичної (страхо­вої) організації, а також митна декларація, яка підтверджує, Що платник-нерезидент законно ввіз на територію України іноземну валюту, або копія квитанції про отримання платни-ком-нерезидентом готівкової іноземної валюти за розрахун­ковою пластиковою карткою, чеком чи підтвердженням про

Тема 9

зняття коштів з особистого валютного рахунку в уповнова­женому банку України.

Резидентам дозволяється проведення розрахунків в іно­земній валюті у таких випадках:

— купівля на території міжнародних портів та вокзалів
квитків та путівок на міжнародні пасажирські і турис­
тичні рейси (лист НБУ № 280 від 4 серпня 1995 р.);

— оплата в іноземній валюті послуг туристичних і стра­
хових організацій за договорами, дія яких поширю­
ється на іноземну територію, відповідно до посеред­
ницьких угод з іноземними партнерами та нерезиден-
тами-посередниками, які мають угоду з іноземними
партнерами та тими, хто організовує міжнародні кру­
їзні туристичні рейси за угодами фрахту, може здій­
снюватися резидентами України тільки шляхом вне­
сення відповідної готівкової суми іноземною валютою
в касу уповноваженого банку для зарахування її на
валютні рахунки зазначених організацій.

Оплата послуг туристичних організацій в іншій валюті за договорами з транспортними організаціями-нерезидентами, які мають угоду з іноземними партнерами щодо виконання міжнародних круїзів та туристичних рейсів за угодами фрах­ту, здійснюється тільки у безготівковій формі;

— у разі розрахунків між юридичними особами — рези­
дентами за індивідуальною ліцензією Національного банку
України.

Нерезидентам і резидентам дозволяється:

— оплата товарів і послуг (в т. ч. туристичних та стра­
хових), які здійснюються під митним контролем за лі­
цензією Державного митного комітету України і НБУ
(в аеропортах, портах, що відкриті для міжнародного
сполучення, митницях) (лист НБУ № 275 від 26 лип­
ня 1995 р.);

— оплата послуг морських та річкових підприємств що­
до міжнародних пасажирських паромних перевезень у
прикордонних з Україною зонах за готівкову іноземну
валюту (лист НБУ № 275 від 26 липня 1995 р.).

Тема 9___________________________________________ 183