Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Операції банків з цінними паперами





§ 1. Поняття та види цінних паперів

У сучасному вигляді цінні папери з'явились в Європі в часи пізнього середньовіччя. Великі географічні відкриття сприя­ли розширенню світової торгівлі. Для освоєння нових земель потрібні були величезні капітали. Постала потреба об'єднан­ня капіталів у формі акціонерних товариств, які згодом поча­ли випускати цінні папери.

Спочатку виникли нідерландські та англійські компанії по торгівлі з Ост-Індією. Пізніше, у XVI—XVII ст. в Англії з'являються товариства для виконання капіталомістких ро­біт — фінансування видобутку вугілля, дренажу боліт, впо­рядкування міст тощо. З того часу ринок цінних паперів став стрімко розвиватися. Поступово було створено величезний фіктивний капітал, який у декілька разів перевищує реальний.

У науковій літературі зустрічаємо багато визначень цін­ного паперу. Заслуговує на увагу думка видатного російсько­го вченого-юриста М. М. Агаркова, згідно з якою цінні папе­ри — це документи, подання яких необхідно для здійснення вираженого в них права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визна­чають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх Власником і передбачають, як правило, виплату доходу у ви­гляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними та на пред'явника.



Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено вищ ваним законом або в них спеціально не зазначено, що не підлягають передачі, передаються шляхом повного індося менту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Стаття 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначає, що учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, що про­водять професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Емітент цінних паперів — це держава в особі уповно­важеного органу, юридична особа і у випадках, передбаче­них законодавством, фізична особа. Емітент випускає цінні папери від свого імені.

Всі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, емітент повинен виконувати в строки і в по­рядку, передбаченому чинним законодавством України, а та­кож рішеннями про випуск цінних паперів.

Інвестор на ринку цінних паперів — це фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок, з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що на­даються власнику цінних паперів відповідно до чинного зако­нодавства.

Відповідно до Закону України від 3 червня 1999 р. «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери і фондо­ву біржу», в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

— акції;

— облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

— облігації місцевих позик;

— облігації підприємств;

— казначейські зобов'язання республіки;

— ощадні сертифікати;

— інвестиційні сертифікати;

— векселі;

— приватизаційні папери.
Розглянемо їх основні характеристики.

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерно­го товариства, підтверджує членство в акціонерному това-


рястві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді диві­денду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, приві­лейованими та простими.

Громадяни, як правило, є власниками іменних акцій. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, до якої вносяться відомості про кожну іменну акцію, включаючи ві­домості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. У книзі реєструється та­кож загальна кількість акцій на пред'явника.

Привілейовані акції дають власникові право на першо­чергове одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції мо­жуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номіналь­ної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата ди­відендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалеж­но від розміру одержаного товариством прибутку у відповід­ному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір ди­відендів по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадити­ся доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціоне­рам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, Що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.


Власник акції має право на частину прибутку акціонер­ного товариства (дивіденди), на участь в управлінні това­риством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавством України та статутом ак­ціонерного товариства.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання від­шкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в Передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процен­та (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації

зіи


162



 


усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються такі види облігацій: облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик та облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями під­приємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Умови випуску і розповсюдження таких облігацій визначаються чинним зако­нодавством України та статутом емітента.

Облігації можуть бути іменними і на пред'явника, про­центними і безпроцентними (цільовими), що вільно оберта­ються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника.

Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фон­дових ринках і підтверджують зобов'язання України відшко­дувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Вони можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Облігації зовнішніх державних позик випускаються процент­ними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'яв­ника, з вільним або обмеженим колом обігу. Ці облігації оп­лачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відпо­відно до умов їх випуску. Емітентом облігацій зовнішніх дер­жавних позик є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій внутрішніх державних позик спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власника­ми грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Казначейські зобов'язання випускаються таких видів:

— довгострокові — від п'яти до десяти років;

— середньострокові — від одного до п'яти років;

— короткострокові — до одного року.


Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладни­ка на одержання після закінчення встановленого строку де­позиту та процентів по ньому.


Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменними та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підля­гають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який ви­пускається інвестиційним фондом або інвестиційною компа­нією і дає його власникові право на отримання доходу у ви­гляді дивідендів.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Вони випускаються з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власникові права участі в управлінні юридичною особою, що випустила їх.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне гро­шове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей векселя (векселедержателю).

Розрізняють два види векселів: простий і переказний.

Простим є вексель, за яким зобов'язання безумовної сплати вказаної в ньому суми грошей бере на себе особа, яка видала вексель (векселедавець).

Переказним визнається вексель, за яким зобов'язання сплати вказаної в ньому суми перекладається на третю осо­бу, якій векселедавець дає просту і нічим не обумовлену пропозицію сплати цієї суми кредитору (векселедержателю).

Приватизаційні папери — це особливий вид державних Цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплат­не одержання у процесі приватизації частки майна держав­них підприємств, державного житлового фонду та земельно­го фонду.

Приватизаційні папери випускаються трьох видів — май­нові сертифікати, житлові чеки та земельні бони.

Приватизаційні папери можуть бути тільки іменними.



Те


Іа 8


Тема



 


§ 2. Організація діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів

Комерційні банки, як і будь-які інші юридичні особи, мають право випускати різноманітні цінні папери, тобто можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це під­приємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресур. сів за допомогою цінних паперів та організаційному, інфор­маційному, технічному, консультаційному та іншому обслу­говуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як прави­ло, виключним або переважним видом діяльності.

Положення «Щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів», затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) та постановою Правління НБУ від 18 травня 1999 р. визначає, що до професійної діяльності на ринку цін­них паперів, яку можуть здійснювати банки, належить:

— торгівля цінними паперами;


— депозитарна діяльність зберігана цінних паперів;

— ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

— управління цінними паперами.

Комерційний банк повинен організувати свою діяльність на ринку цінних паперів у складі організаційно відокремле­них внутрішніх підрозділів або дочірніх структур.

Спеціалізований структурний підрозділ здійснює окремі види професійної діяльності на ринку цінних паперів на підс­таві внутрішнього Положення за умови дотримання ним установлених чинним законодавством вимог, що обмежують ризики за операціями з цінними паперами. Банк зобов'яза­ний виконувати ці умови при досягненні суми угод за цінни­ми паперами більше ніж 0,5 млн. грнивень у квартал.

Положення про підрозділ банку для здійснення професій­ної діяльності на ринку цінних паперів затверджується в по­рядку, визначеному статутними документами банку.

Це Положення повинно містити вимоги щодо:

1) наявності достатньої кількості фахівців;

2) наявності комп'ютерної техніки та відповідного про­
грамного забезпечення;

3) наявності окремого приміщення;


 

4) обмеження на обмін інформацією з іншими підрозділа­
ми банку, які виконують операції з цінними паперами;

5) переліку інформації, яка не підлягає передачі до інших
підрозділів банку;

6) окремого технічного та технологічного забезпечення

підрозділу;

7) системи захисту від несанкціонованого доступу до ін­
формації цього підрозділу;

8) системи обмеження доступу спеціалістів та працівни­
ків банку, які безпосередньо не займаються здійсненням
певних видів професійної діяльності на ринку цінних папе­
рів, до спеціалізованих підрозділів банку;

9) визначення окремого механізму управління ризиками
за операціями з цінними паперами (стосовно розміру статут­
ного фонду).

Загальні та додаткові вимоги щодо організації роботи під­розділу для здійснення певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, визначаються чинним законодав­ством України та відповідними нормативними актами банку. Керівник та спеціалісти підрозділу, які безпосередньо залу­чені до здійснення певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, повинні мати відповідну кваліфікацію спеціалістів та пройти сертифікацію у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У разі якщо банк має декілька структурних підрозділів, що спеціалізуються на здійсненні різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, забороняється суміщен­ня роботи спеціалістів з проведення операцій з купівлі-про-дажу цінних паперів та управління цінними паперами з про­веденням інших видів операцій — веденням реєстрів, депо­зитарних операцій.

Депозитарна діяльність — це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску,, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслугову­вання операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та роз­рахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарій цінних паперів — юридична особа, яка проводить виключно депозитарну діяльність і може здійсню­вати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.



Тема 8


Тема 8



 


Зберігай — комерційний банк або торговець цінними па­перами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах. Зберігач не має права вести реєстр власників цінних паперів, які він зберігає згідно з до­говором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Реєстратор — це юридична особа — суб'єкт підприєм­ницької діяльності, яка одержала у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Розрахунковий банк — це банк, з яким депозитарій ук­лав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Стаття 2 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» визначає, що обслуговування обігу державних цін­них паперів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Правила здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних па­перів та фондового ринку спільно з Національним банком.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є ви­ключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім де­позитарної.

Дозвіл на здійснення депозитарної діяльності комерцій­ним банкам надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України. Облік цінних паперів у Національній депозитарній системі здійснюється відповідно до норм та правил обліку цін­них паперів, затверджених ДКЦПФР за погодженням з НБУ, а для комерційних банків — Державною комісією з цінних па­перів та фондового ринку спільно з Національним банком Ук­раїни, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України.







Date: 2015-09-25; view: 463; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.026 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию