Характеристика та індикатори економічного виміру сталого розвитку

Економічний вимір сталого розвитку є складовою і однією з парадигм сучасного розвитку суспільства. У процесі входження економік більшості країн у глобальну економічну кризу постає нагальна потреба для державних органів України в науково-методичному інструментарії вирішення проблем щодо проведення упереджених заходів, стабілізаційних дій, соціально-економічних реформ і перебудови національної економіки на засадах концепції сталого розвитку.

Розроблені та апробовані методики, які базуються на концепції сталого розвитку, можливо використати при аналізі стану окремого взятого регіону чи області та у процесі прийняття управлінських рішень на регіональному і державному рівнях. Адаптація існуючих розробок до використання них на регіональному рівні окремо взятої країни надасть можливість створити взаємовигідні економічні зв'язки між областями, досягти сприятливіших умов міжрегіональної торгівлі, співробітництва в період глобальної економічної кризи.

Важливими і досі достатньою мірою не розробленими є методологічні засади створення систем об'єктивного оцінювання показників сталого економічного розвитку на регіональному рівні для окремо взятої країни. Стосовно України, то основними особливостями при адаптації існуючих напрацювань даної сфери наукових досліджень є врахування таких характерних рис національної економіки: транзитне геополітичне розміщення; науково-освітній потенціал; виробничі можливості промисловості (насамперед, видобувної і переробної сфер); можливості агропромислового комплексу.

Економічний вимір сталого розвитку включає, насамперед, низку індикаторів, що відображають ту чи іншу складову діяльності певного сектору економіки та інструментарій ефективної інтеграції потенціалу регіонів для підвищення ефективності національної економіки.

Економічний вимір сталого розвитку полягає в оптимальному використанні обмежених ресурсів і застосуванні природо7, енерго7 та матеріалозберігаючих технологій для створення потоку сукупного доходу, який би забезпечував принаймні збереження (не зменшення) сукупного капіталу (фізичного, природного, або людського), з використанням якого цей сукупний дохід створюється. Проблематикою є необхідність комплексного дослідження відповідності макроекономічних показників рівню розвитку економіки регіону, області, адміністративно-територіальної одиниці з врахуванням основних положень концепції сталого розвитку.