Становище в Росії

За кількістю таємних і явних зіткнень Росія, зрозуміло, утримує пальму сумного першості, і в першу чергу завдяки вкрай багатонаціональному складу населення. Сьогодні для неї типові наступні конфлікти:
- "Статусні" конфлікти російських республік з федеральним урядом, викликані прагненням республік домогтися більшого обсягу прав або взагалі стати незалежними державами;

- Територіальні конфлікти між суб'єктами федерації;

- Внутрішні (що відбуваються всередині суб'єктів федерації) етнополітичні конфлікти, пов'язані з реальними протиріччями між інтересами різних етнічних груп. В основному це протиріччя між званими титульними націями та російською (російськомовним), а також і не «титульним населенням у республіках
Ряд зарубіжних і вітчизняних дослідників вважає, що міжетнічні конфлікти в Росії відбуваються часто між двома головними типами цивілізацій, що характеризують євроазіатську сутність країни - західним християнським у своїй основі і південним ісламським. Ще одна класифікація російських «больових точок» грунтується на ступені гостроти конфлікту:

- Зони гострих кризових (військових конфліктів або балансування на їх
грані) - Північна Осетія - Інгушетія;

- Потенційно кризові ситуації (Краснодарський край). Тут основним фактором міжнаціональної конфліктогенності є міграційні процеси, в результаті яких загострюється обстановка;

- Зони сильного регіонального сепаратизму (Татарстан, Башкортостан);

- Зони середнього регіонального сепаратизму (Республіка Комі);

- Зони мляво поточного сепаратизму (Сибір, Далекий Схід, ряд республік Поволжя, Карелії та ін.)

Тим не менш, незалежно від того, до якої групи віднесуть дослідники ту чи іншу конфліктну ситуацію, вона має цілком реальні та сумні наслідки. У 2000 р. В. Путінзаявив у посланні президента РФ Федеральним зборам: "Вже декілька років чисельність населення країни в середньому щорічно зменшується на 750 тисяч осіб. І якщо вірити прогнозам, а прогнози грунтуються на реальній роботі людей, які в цьому розбираються, - вже через 15 років росіян може стати менше на 22 млн осіб. Якщо нинішня тенденція збережеться, виживаність нації опиниться під загрозою. "
Зрозуміло, така висока концентрація «больових точок» на території Росії пояснюється перш за все вкрай багатонаціональним складом населенням, і тому багато чого залежить від загальної лінії уряду, оскільки весь час будуть відкриватися нові і нові вогнища невдоволення.

Міжетнічна напруженість в ряді регіонів буде зберігатися в силу того, що до цих пір не вирішені питання федеративного устрою, зрівняння прав суб'єктів федерації. Враховуючи те, що Росія сформована як за територіальним, так і за етнонаціональним ознакою, відмова від етнотериторіальної принципу російського федералізмуна користь екстериторіальних культурно-національних протиріч і може призвести до конфліктів.

Поряд з етнічним чинником, дуже важливим є фактор економічний. Прикладом тому може служити критичне становище, що склалося в російській економіці. Тут суть соціальних конфліктів, з одного боку, полягає у боротьбі між тими верствами суспільства, чиї інтереси виражають прогресивні потреби розвитку продуктивних сил, і, з іншого - різними консервативними, почасти корумпованими елементами. Основні завоювання перебудови - демократизація, гласність, розширення республік і регіонів та інші - дали людям можливість відкрито висловлювати свої, і не тільки свої думки на мітингах, демонстраціях, в засобах масової комунікації. Проте більшість людей психологічно, морально не були підготовлені до свого нового соціального стану. І все це призвело до конфліктів у сфері свідомості. У підсумку "свобода", будучи використовуваної людьми з низьким рівнів політичної і загальної культури для створення несвободи іншим соціальним, етнічним, релігійним, мовним групам, виявилася передумовою найгостріших конфліктів, що супроводжуються нерідко терором, погромами, підпалами, вигнанням неугодних громадян "чужий" національної приналежності.

Одна з форм конфліктів нерідко включає в себе іншу і піддається трансформації, етнічною чи політичною камуфляжеві. Так, політична боротьба "за національне самовизначення" народів Півночі, яку ведуть влади автономій у Росії, - не що інше, як етнічний камуфляж. Адже вони відстоюють інтереси не аборигенного населення, а еліти господарників перед особою Центру. Приміром політичного камуфляжу можна віднести, наприклад, події в Таджикистані, де суперництво таджицьких субетнічних угруповань і конфлікт між групами народів Гірського Бадахшану і домінуючими таджиками ховаються під зовнішньою риторикою"ісламська демократична" опозиція проти консерваторів і партократів. Таким чином, багато зіткнення швидше приймають етнічне забарвлення чинності багатонаціонального складу населення (тобто легко створюється «образ ворога»), ніж є етнічними по суті.