Передмова. Теперішню Україну можна назвати „новомодною”, бо хитається, ніби модель на подіумі: невиразність економічної

Теперішню Україну можна назвати „новомодною”, бо хитається, ніби модель на подіумі: невиразність економічної, соціальної, культурної, освітньої, демографічної, молодіжної політики, що заважає стабільному розвитку держави в цілому. Упродовж двадцяти років триває загальна криза, за якої для більшості людей нормою стало виживання, а не життя. Відомий український філософ М. Попович так висловився з приводу суспільних перетворень в Україні: „Наше прагнення якомога швидше та простіше „ввести капіталізм” призвело не тільки до руйнації продуктивних сил, за масштабом подібної до руїни часів останньої війни, але й до моральних втрат не меншого масштабу, що можуть бути виміряні масштабами корупції”. Подолання цього негативного явища – завдання набагато складніше, ніж подолання економічної кризи, оскільки це мають робити люди високої моралі, з почуттям громадянської відповідальності, чого бракує нинішній владі. Духовно-моральна криза в Україні охопила всі шари суспільства і зокрема молодь – найбільш чутливу його частину, яка тепер не має ні пріоритетів, ні авторитетів. Ідеологічна невизначеність, відсутність морально-етичних критеріїв поведінки і вчинків призвели до знецінення моральних принципів у суспільстві, сім’ї і свідомості окремих людей. Соціально-економічні і політичні процеси, що відбуваються в Україні, порушують рівновагу соціальної системи, негативно впливаючи на розвиток культури, духовності. Насамперед, висока суб’єктивна цінність грошей девальвує соціально-значущі моральні норми. Подібні трансформації системи цінностей надають хибні орієнтири поведінки молоді, світоглядні принципи якої перебувають у стадії становлення. У названій соціальній категорії окреме місце посідають студенти з огляду на певний вік (18 – 25 років), транзитивність, соціокультурне середовище, окреслене студентським колективом1. Зазначені характерні ознаки специфічності студентства загострюють проблему її моральності.

Не вдаючись до докладної соціально-психологічної характеристики студентства, зазначимо у межах даної теми, що тісна взаємодія суб’єктів, динаміка розвитку стосунків, нівелювання свідомості, наслідування прикладам (частіше негативним) є безпосередніми чинниками моральності або аморальності поведінки. Отже, студентська молодь, яка найближчим часом складатиме соціальну опору держави, потребує особливої уваги щодо її морального виховання. Ми готуємо менеджерів, економістів, юристів, які добре засвоїли поняття: бізнес, прибуток, ціна, собівартість, рентабельність, кримінальний злочин та ін. А що вони знають про одвічні морально-етичні цінності: чесність, порядність, гуманізм, милосердя, благодійність? Такі поняття виявляються незатребуваними у їхньому житті і професійній діяльності, оскільки моральне виховання у вузах перебуває у занедбаному стані.

Зважаючи на актуальність і різноаспектність проблеми, автор ставить за мету привернути до неї увагу мислячої владної верхівки, керівників і викладачів освітніх закладів та молоді, аби зупинити подальшу девальвацію духовно-моральних цінностей на новому історичному етапі розвитку України. Для виправлення становища потрібно докласти максимум зусиль, бажання, волі та ресурсів, інакше бездуховність загрожуватиме нормальному існуванню всього суспільства. Держава декларує здійснювати трансформації соціальних структур та інститутів у напрямку демократії, заснованої на загальноєвропейських цінностях. Складність завдання полягає у тому, що крім соціально-економічних і політичних чинників, на загальну ситуацію в країні впливають, процеси глобалізації у галузі культури. Тому поряд із вищезазначеними суб’єктами виховного процесу важливу роль повинно відігравати громадянське суспільство, паростки якого пробиваються на українському ґрунті.

Стан дослідження проблеми „мораль і бізнес”

Історіографія налічує тисячі творів, у яких висвітлювались питання морального виховання. На тривалому історичному шляху простежується еволюція поглядів на його мету і завдання відповідно до умов і часу, конкретної країни з урахуванням соціокультурних особливостей. Зокрема, Н.Г.Карпунова виокремлює вісім періодів становлення і розвитку даної проблеми: доантичний, античний, середньовіччя, Відродження, Просвітництво, новий час, новітній час. Вибірково зазначимо зарубіжних і вітчизняних авторів: Сократ, Платон, Арістотель, Фома Аквінський, митрополит Іларіон, І.Галятовський, Л.Баранович, Ф.Петрарка, Т.Кампанелла, Т.Мор, В.Шекспір, Д.Юм, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковорода, П.Юркевич, І.Кант, Ф.Шіллер, В.Белінський, О.Герцен, Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров, А.Макаренко, В.Сухомлинський, Дж. Вільсон, Л.Колберг, Т.Моріта та ін.1. Їхній доробок засвідчує багатовіковий досвід розробки і втілення основних принципів формування моральної особистості. У новітній історіографії фахівці констатують критичний стан моральності в Україні, що пов’язується із капіталістичними трансформаціями упродовж двадцяти років, які призвели до системної соціально-економічної і політичної кризи. Цілком слушно зазначає Б.Кобзар, що теперішні біди багато в чому спричинені дефіцитом культури й моральності, доброти, любові й милосердя у людських взаєминах2.

Вивченню морально-психологічного стану суспільства періоду трансформації присвячено чимало соціологічних досліджень. Привертає увагу аналіз вживання сучасними суспільствознавцями патопсихологічних і психіатричних термінів, здійснений доктором філософських наук Головахою Є.І. та доктором соціологічних наук Паніною Н.В.3. Автори монографії про соціальне безумство дослідили теоретичні, історичні та сучасні аспекти проявів соціальної патології у масовій свідомості, що виявляються в періоди криз, соціальних потрясінь тощо. У зв’язку з цим ними схарактеризовані неспецифічні функції психіатричної лексики: інвективні, соціально-симулятивні, ідеологічні та моральні. Дослідники застерігають від штучного ототожнення моральної і психічної патології на прикладі широковживаних понять: русофобія, українофобія, юдофобія, моральне безумство, під яким, можливо, приховується намагання виокремити людину чи спільноту серед інших як щось особливе, виключне4. Є.І. Головаха та Н.В. Паніна зауважують, що вживання психіатричної термінології у моральній характеристиці людини не завжди має негативний відтінок як, наприклад, безумство на межі героїзації або сакралізації. Нерідко психіатрична лексика використовується в ідеологічній сфері, зокрема, сприйняття інтелектуальною і політичною елітами масової свідомості як психопатологічного явища, яким вони вправно маніпулюють. При цьому не варто забувати, що елітарна свідомість завжди базується на певних ідеологічних нормах, хоч і всіляко прикриває цю залежність1.

Окремий напрям досліджень складають публікації на морально-релігійну тематику. Вона циркулює як серед церковних, так і світських науковців. Так, питанням сутності людської моралі, вчення про чесноти, що розроблялись викладачами Київської духовної академії, присвячене дисертаційне дослідження І.В.Кондратьєвої. У ньому підкреслюється, що академічні філософи не уявляли моралі без релігійної основи. На її думку, їхня теїстична етика передувала створенню етичної системи російського філософа В.Соловйова2.

Проблема православної моралі неодноразово порушувалась на Міжнародних науково-практичних конференціях. Теми доповідей засвідчують широкий громадський і науковий інтерес, а також стурбованість станом морального виховання молоді, пошуки шляхів щодо посилення моральної складової підприємницької діяльності в Україні: „Православні цінності в сучасному українському контексті” (М.Забуга), „Свобода и самоопределение человека в духовно-материальном мире” (В.Савельев), „Засвоєння духовно-моральних цінностей студентством у сучасних умовах” (Іларій Шишковський), „Впровадження православних духовних цінностей у структуру державної освіти” (Г.Соб’ят), «Роль християнської етики в сучасному світі» (Т.О.Федорова)3; «Роль Православ’я у формуванні моральних цінностей в сучасній Україні» (М.П.Забуга), „Православные духовные ценности и либерализм” (Н.Н.Сенченко), „Заперечення релігійних та моральних цінностей в українській культурі першої третини ХХ ст.” (А.Залужна)4. Майже всі вищезазначені автори акцентують увагу на морально-релігійних аспектах виховання. А.Залужна у своїй статті з філософських позицій критикує атеїзм як складову комуністичної моралі, усеціло протиставляючи його релігійній, з чим не можна погодитись беззастережно. Атеїзм – це світогляд, заснований на запереченні існування Бога. А комуністична мораль багато чого взяла, між іншим, із 10 заповідей християнства. Тим, хто вивчає питання сучасної моралі, варто ознайомитись з опублікованими тезами науково-практичної конференції, що проводилась у м. Донецьку 11.12.2009р. Зокрема, доктор філософських наук, кандидат богослов’я, професор Дулуман Є.К. схарактеризував можливості церковного впливу на моральне виховання суспільства, кандидат історичних наук, доцент Світлична В.В. проаналізувала ставлення християнства до підприємницької діяльності тощо1.

Історіографічна ніша з проблем моралі поступово заповнюється спеціальними дослідженнями, у т.ч. навчальними посібниками. Так, Г.Л. Чайка розглядає культуру як інструмент професійної діяльності менеджера. Авторка подає коротку історію формування людської моралі, змальовує її соціальну суть і залежність від соціально-економічного устрою2. Корисною для студентів є вміщена у ньому таблиця типів підприємців та їхніх моральних цінностей. Широке коло питань, пов’язаних з етикетом ділової людини, новим баченням моральних цінностей у сучасному світі порушує Т.А. Стоян. Автор навчального посібника, призначеного для студентів вузів різного профілю, у доступній формі пояснює загальні засади етикету як частини моральної культури. Книжка „приправлена” афоризмами, приказками, прслів’ями, що робить її легкою для засвоєння і практичного застосування викладеного матеріалу3. Корисна інформація з проблеми, що нас цікавить, міститься у навчальному посібнику. „Етика бізнесу: Практикум”4, де, крім інших, є завдання для студентів щодо визначення детермінації людської поведінки. У них йдеться про світосприйняття і моральні цінності, а також про меценатство* та благодійність. Авторка посібника С.Г.Радченко дає студентам роз’яснення стосовно сентенції, що „меценатство повинно бути почесним і вигідним”. Наразі в Україні ще не створені умови, щоб бізнесмени відчували користь від своїх благодійних вчинків. Оскільки за негласним законом бізнесу прибуток є ціллю діяльності, бо він рухає капітал, то й звинувачувати їх у недостатній доброчинності бракує серйозних підстав1. Для бізнесменів – початківців видана книжка „Предпринимательство для всех”, у якій дано чимало ділових порад, у т.ч. морального змісту2. Питання співвідношення духовності та бізнесу, місця православних духовних цінностей у формуванні українського суспільства, очікування наслідків у духовній сфері від глобалізації та інші порушуються у статті Д.Г.Мороза3. Автор спробував визначити причини, що зумовлюють підприємців порушувати моральні засади суспільного життя, висловив міркування стосовно моралі сучасного суспільства, господарської діяльності у світлі християнської етики та інші. З усього масиву публікацій згадана стаття найбільше відображає гостроту проблеми моралі та бізнесу, що черговий раз підкреслює її актуальність. Побіжно теми моралі торкаються й інші автори. Так, у монографії В.Фадєєва окремий розділ присвячено соціокультурним процесам в Україні постсоціалістичної доби. На основі теоретичного аналізу глобалізаційних тенденцій і стану соціокультурної сфери в нашій державі автор робить доволі невтішний прогноз4. Солоп розкриває секрети успіху власної справи, невидимий світ бізнесу, характеризує особистість бізнесмена5. Неординарні думки з приводу совісті, справедливості та основ загальнолюдського життєустрою викладені у книжці В. Дубиніна, виданій мінімальним накладом (50 примірників). Автор вступає у полеміку з ортодоксальними постулатами щодо суспільного устрою, світового порядку та місця у ньому окремої людини6.

Вплив релігійного фактора на становлення ринкової економіки підкреслював відомий німецький мислитель М. Вебер. У його класичному творі „Протестантська етика і дух капіталізму” висвітлюються питання зв’язку віросповідання з соціальним розшаруванням та впливу психологічних і культурних факторів на формування капіталістичної економіки1. Вчений доводив на прикладі Німеччини, що серед підприємців, тобто економічно активних людей, переважали протестанти порівняно з католиками. М. Вебер робив наголос на специфічності західного капіталізму, формуванні класів і класовій боротьбі, так само підкреслюючи існування у світі різноманітних форм комуністичного і соціалістичного господарства*. За М. Вебером протестантська етика, дух капіталізму і сам капіталізм є „вибірково спорідненими”. Досягнення, складності, суперечності та розпад радянської культури аналізує Л. Булавка У її теоретичному дослідженні висвітлюється те особливе, що несла в собі культура соціалістичної доби. Праця має методологічне значення для розуміння процесів в Україні, яка була складовою СРСР, де формувався феномен радянської культури, у тому числі моралі2.

Незважаючи на презентабельну історіографію, проблема моральності у транзитному суспільстві не знайшла комплексного висвітлення, що вкрай актуалізує її не лише як предмет для подальших теоретичних пошуків, а і вжиття практичних заходів з метою запобігання погіршення ситуації.