Обов'язки підприємця-менеджера в загальному можна представити через його основні функції

Функціональні обов'язки підприємця-менеджера

Аналіз досвіду провідних фірм, які працюють в умовах ринкової економіки, показує, що підприємці-менеджери бага­то уваги приділяють, з одного боку, оновленню потенціалу підприємств, з іншого - розвитку, збагаченню та підвищенню надійності зв'язків з партнерами. Такі підприємства створюють максимально можливі умови для реалізації творчого по­тенціалу своїх працівників. При цьому персонал орієнтований не тільки на пошук можливостей перемогти конкурентів, а й на створення ефективних кооперативних зв'язків з діловими парт­нерами, інколи навіть з колишніми конкурентами. Зумовлено це тим, що ускладнення, прискорення економічних процесів підвищує загальну взаємозалежність суб'єктів економіки.

За цих умов стратегічним ресурсом підприємства стають тривалі, надійні зв'язки із зовнішнім середовищем. Збере­ження та розширене відтворення капіталу підприємців виз­начається тепер не тільки і не стільки спроможністю задо­вольняти постійно потреби покупців і споживачів їхньої продукції, а також збереженням, розвитком зв'язків з парт­нерами, громадськістю. Отже, в умовах переходу до ринко­вої економіки з'являється необхідність виконання підприємцем-менеджером нової функції, спрямованої передусім на зв'язок із зовнішнім середовищем, ЩО приводить до виникнення функціональних змін у підприємницькій діяльності.

Розвиток інноваційних процесів, які відбуваються в су­часній господарській системі України, викликав необхідність прискорення реакції підприємства на зміни зовнішнього сере­довища, своєчасної зміни тактичних та стратегічних цілей, уз­годження їх з інтересами партнерів по бізнесу. Це зумовило, в свою чергу, необхідність опанування підприємцями-менедже-рами ситуаційного стилю управління та розвитку творчої інноваційної поведінки персоналу підприємства, який потре­бує наявність ситуаційного мислення.

Прийняття рішення підприємцем-менеджером багато в чо­му залежить від типу поведінки, яка визначається певними особистими якостями і характерологічними властивостями, що позначаються як суб'єктивний фактор. Користуючись за­гальним методологічним підходом, можна виділити декілька типів підприємців-менеджерів.

Тема 17: Культура підприємництва

1. Сутність і складові підприємницької культури.

2. Етика підприємництва.

3. Соціально-психологічні методи управління персоналом.

Література: ІІ – 1,3,4,6,7,10

ІІІ – 11,14

Культура підприємництва - це система правил і норм діяльності, звичаїв і традицій, різноманітних інтересів, особливостей поведінки працівників даного підприємства, стилю керівництва, задоволеність працівників умовами праці, рівень співпраці та перспективи розвитку.

Таким чином, культура організації підприємницької діяльності визначає клімат, стиль взаємовідносин, цінності підприємства. Вона не тільки забезпечує високий престиж підприємству, а й сприяє підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню якості товарів та послуг і отже, збільшенню доходів.

Культура підприємництва передбачає вміння так організовувати його виробничу та комерційну діяльність, щоб успіхи в бізнесі поєднувались зі створенням умов, за яких працівники максимально задоволені працею. Залежно від галузі, регіону, історії підприємства, людей, кожне підприємство має свою культуру.

Основні фактори, що впливають на культуру підприємства:

• цілі підприємства;

• його система цінностей та ідей;

• прийняті на підприємстві стандарти і правила. Елементи підприємницької культури формуються як під

впливом досвіду діяльності даного підприємства, так і в результаті настанов його лідерів. Слід мати на увазі, що перш ніж розпочати формування культури того чи іншого підприємства, слід чітко зрозуміти систему його цінностей та переконань. Вона складається роками, динамічна, постійно вдосконалюється.

Формування культури підприємницької діяльності може здійснюватися природним шляхом, коли підприємство на підставі вивчення досвіду минулого й теперішнього підтримують ті культурні традиції, які є найбільш результативними для досягнення поставлених цілей, і може цілеспрямовано формуватися шляхом спеціального впровадження певних комплексів поведінки.

Для підвищення культури підприємництва на належний рівень необхідно вивчити механізми взаємодії окремих елементів, існуючий між ними зв'язок, їх взаємовплив. При цьому слід проаналізувати, чи не застаріли уявлення про цінності, які принесли успіх підприємству, чи слід їх поновити. Зміни в культурі підприємництва відбувається відповідно до нових уявлень про цінності.

Проведені дослідження показують, що значення таких цінностей, як самовизначення, орієнтація на потреби, творчість, розкриття особистості, здатність до компромісу, передбачуваність поведінки, надійність, стабільність, фахові здібності, зростає.

Для порівняння загальної культури підприємництва на різних підприємствах оцінюється рівень культури підприємства, який визначається сукупністю показників:

• рівень культури праці;

• рівень культури управління;

• рівень культури діяльності

Рівень культури праці - відповідність засобів, способів і норм поведінки, що властиві певній групі людей, які займаються спільною трудовою діяльністю, рівневі розвитку суспільства. Цей аспект культури підприємництва є системою правил і норм діяльності, звичаїв та традицій, індивідуальних і спільних інтересів, особливостей поведінки працівників даної організації, стилю керівництва, задоволеність працівників умовами праці, згуртованість трудового колективу, рівень співпраці Критерії, які визначають рівень культури праці: зміст праці, технічна оснащеність робочого місця, організаційні форми трудового процесу, рівень освіти та фахової підготовки, життєвий досвід, моральні позиції.

Рівень культури управління в і із качається здатністю управлінського органу ефективно іі далекоглядно впливати на всі сторони діяльності підприємства за допомогою використання прогресивної техніки іі технології, високого культурно-технічного рівня персоналу, а також на основі наукової організації праці та виробництва.

Рівень культури діяльності - характеристика рівня прогресивності застосовуваних техніки та технології за період використання, а також вироблюваної продукції та її відповідності рівню розвитку суспільства. Високий рівень культури може допомогти підприємству успішно працювати, а низький - перешкоджає нормальній реалізації його ділової поведінки.

Елементи підприємницької культури:

• законність;

• виконання зобов'язань та обов'язків, які виходять з правових актів, договірних відносин та здійснюваних законних угод, із традицій ділового спілкування, що виявляється у нанесенні майнової чи моральної шкоди партнерам, конкурентам, споживачам, найманим працівникам;

• чесність у ставленні до суб'єктів свого бізнесу, споживачів, партнерів, держави - це дійсно провідна ознака культури підприємництва.

Культура підприємництва як прояв правових та етичних критеріїв включає такі відносини: з державою, зі споживачами, з партнерами, конкурентами, а також дотримання чинних правових актів, стандартів, правил, норм, які прямо чи побічно впливають на розвиток підприємництва.

Процвітаючі фірми мають високу культуру й особливий стиль, що сприяє досягненню іі збереженню провідних позицій на ринку. Працівники таких фірм мають чітку систему цінностей та чіткі уявлення про цілі й засоби їх досягнення, мають партнерські стосунки на всіх рівнях, високо цінують професійну компетентність та відданість справі, прагнення до високої якості праці, просування по службі залежить від результатів праці, вміння брати на себе відповідальність, бажання розширити й зміцнити позиції, займати панівне становище на ринку.

Слід також врахувати, що для культури підприємництва головним є те, що відбувається на рівні поведінки. Якщо рівні цінностей та поведінки не співпадають, то це негативний результат.

Основними принципами корпоративної культури є:

• розвиток особистої ініціативи;

• всіляке стимулювання відповідальності за виконувану справу;

• повага до людини як до особистості.

Серед різноманітних шляхів створення корпоративної етики існують такі:

• підтримання та заохочення існування у колективі різних точок зору на ті або інші проблеми;

• високий рівень міжособистісних стосунків, прагнення до колективного вирішення завдань;

• виконання співробітниками частини повноважень свого керівника, що сприяє підвищенню ступеня відповідальності за виконувану роботу;

• нестандартний спосіб мислення, який часто з джерелом нововведень у різних сферах діяльності.

У період переходу від тоталітарної системи до формування демократичних інститутів та ринкової економіки важливо проаналізувати співвідношення економіки та етики, моральних та економічних цінностей. Без відновлення моральних основ суспільства неможливо створити платформу для перебудови економіки.

Етика - це система норм моральної поведінки людей, їхніх обов'язків по відношенню один до одного та суспільства в цілому.

Мораль - це форма суспільної свідомості, суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людини.

Етичні норми поведінки фірми у взаємовідносинах з державою, покупцями, постачальниками, працівниками вивчає корпоративна етика. Це формування в колективі своєрідного способу мислення (світогляду), що об'єднує співробітників при вирішенні ділових та загальнолюдських проблем. Корпоративна етика базується, насамперед, на створенні необхідних умов для реалізації потреб людини.

У більшості робіт, присвячених підприємництву, питанням етики, традиційно приділяється багато уваги. Аналіз проблем етики підприємництва припускає різні аспекти її розгляду. Можна говорити про індивідуальні етичні розходження людей, які займаються підприємницькою діяльністю, можна спробувати порівняти етику підприємництва як соціального інституту з етикою інших соціальних інститутів і видів діяльності, можна обмежитися аналізом внутрішньої, "цехової" етики, що виявляє себе у відносинах і взаємодіях підприємців.

Багато західних фірм мають власні етичні кодекси. При цьому вони виходять з того, що високі етичні стандарти забезпечують стабільний прибуток.

У всьому світі все більше приділяють уваги етичним проблемам. У розвинутих країнах загально прийнято, що питання ділової етики, соціальної відповідальності хвилюють підприємця так само, як й ефективність виробництва. Все більшого значення набувають моральні та етичні норми життя суспільства: право на людську гідність, право на гідні умови праці, право на здорове навколишнє середовище, величезна кількість духовних благ, свобода особистості, соціальний зв'язок між людьми, справедливість, мінімум конфліктів усередині суспільства, активна участь у суспільному житті, можливість отримання освіти.

Для реалізації цих цінностей необхідний високий рівень розпитку виробничих сил, культури.

Істотну роль у формуванні ділової етики, а також у виявленні та усуненні неетичних методів ведення бізнесу, відіграє громадськість. Питання етики повинні обговорюватись у пресі, на ТВ, у товариствах споживачів, різних асоціаціях.

Професійна етика відбиває особливості моральної свідомості, взаємовідносин людей, які обумовлені специфікою професійної діяльності. Вона визначає етичні принципи та норми поведінки у межах певного виду трудової діяльності. Виділяють різні види професійної етики: педагогічну, медичну, управлінську. Важливим у професійній етиці є об'єктивне та доброзичливе ставлення до людей, до їхнього професійного вміння. Реальним виявом професійної порядності є єдність слова та справи. Для активізації цих якостей важливими є моральний підхід та високий рівень моральної свідомості.

Підприємницька етика базується на загальних етичних нормах та правилах поведінки, які склались у країні, світі, а також на професійній етиці, що виявляється в тій або іншій сфері діяльності. Етичні проблеми підприємців постійно виникають і вирішуються, насамперед зі споживачами, тому держава захищає їх інтереси. Етичні взаємовідносини підприємців як власників справи, пов'язані також з найманими працівниками. Ці стосунки дуже впливають на рівень підприємницького успіху. Важливе значення у розвитку цивілізованого підприємства мають відносини з господарюючими партнерами, конкурентами, суспільством.

На формування підприємницької етики впливають форми суспільної свідомості (менталітету) та суспільних відносин, спрямованих на утвердження самооцінки підприємця, економічної свободи, його відповідальності перед споживачами, суспільством.

Порівняння підприємництва з іншими соціальними інститутами показує, що уявлення про етичні системи в різних видах діяльності, за винятком, хіба що, релігії, не менш суперечливі і заплутані, ніж уявлення про етику підприємництва. А щоб довідатися про "внутрішньо цехову" етику відносин у підприємництві, слід звернутися до робіт з ділового етикету, де багато норм взаємин описані яскраво і чітко з наведенням прикладів і порад.

Тому, говорячи про етику підприємництва, зупинимося на трьох ключових факторах, що визначають основні її особливості і можуть допомогти пов'язати між собою численні розрізнені факти і спостереження.

Головне, що визначає своєрідність і додає внутрішньої стрункості і цілісності па перший погляд суперечливій етиці підприємництва, поєднано в трьох етичних принципах:

• принцип економічної доцільності;

• принцип ситуативності;

• принцип індивідуальної відповідальності.

Службова етика розглядає принципи і норми моральних відносин між працівниками різного службового статусу, які мають неоднакові службові права та обов’язки.

Основні методи впливу підприємця на людей:

1. Особистісний – залежно від особистих якостей керівника.

2. Поведінковий - - залежно від стилю керівництва.

3. Ситуаційний – залежно від способів підвищення ефективності управління.

Найважливіші елементи комплексу стимулів до праці:

· впровадження прогресивних форм і систем зарплати;

· участь працівників у прийнятті рішень;

· запровадження бригадної форми організації праці, за якої члени бригади несуть колективну відповідальність за свою працю та її результати;

· просування працівників по службі;

· інформування працівників керівниками підприємства про результати їх праці;

· усвідомлення працівниками важливості виконуваної ними роботи;

· стимулювання раціоналізаторських пропозицій з боку працівників;

· раціональне поєднання заохочення і стягнення.