Основні психодраматичні техніки

Репліки в сторону. Їх мета - вилучення і розкриття внутрішніх думок, почуттів людини. Вони вводяться в дію, якщо протагоніст викладає події недостовірно, навмисне приховує правду. Завжди застосовуються в поєднанні з «виконанням ролі» і «діалогом». Зазвичай говорить в бік протагоніст, але це може зробити й інший учасник, якщо у вправі бере участь дружина і інші люди, значимі для протагоніста. Тоді всі учасники можуть застосовувати репліки в сторону.
Обмін ролями. Два учасники міняються ролями - кожен переймає позу, манери, психологічний стан іншої.
Техніка порожнього стільця - протагоніст взаємодіє з уявним кимось або чимось, представленим одним або кількома порожніми стільцями. Протагоніст розмовляє з кимось у формі монологу або обміну ролями. Потім стілець займає другорядне обличчя, з яким протагоніст міг би спілкуватися, як ніби уявний хтось був тут.
Дзеркало - різновид імітації поведінки, розроблена для того, щоб забезпечити протагоніста живим дзеркалом. Вона здійснюється дублером, виконуючим роль протагоніста і протягом короткого часу, а протагоніст спостерігає, віддалившись з простору дії. Іноді дублер перебільшує деякі риси поведінки протагоніста. Ця техніка спрямована на подолання опору з боку протагоніста. Протагоніст чинить опір змінам у двох формах - приховано і відкрито. Опір породжують зміст обговорюваної теми, терапевт, оточення, терапевтичний процес. Використання загальних технік в конкретній формі «крок у майбутнє», «повернення часу», «тест на спонтанність» представляють гобой різні виміри універсалії часу; «техніка сновидіння», «психодраматичний шок», «рольова гра під гіпнозом» - різні аспекти універсалії дійсності. Проблема полягає в тому, як перетворити три тимчасових вимірювання до чинних величини
. Техніка «крок у майбутнє» дозволяє заглянути в майбутнє, «повернення в часі» - у минуле, «тест на спонтанність» - сфокусуватися на сьогоденні. Існує і «тест на знаходження виходу» - протагоніст програє ряд фрустрирующих ситуацій, з якими він може штовхнутися в зовнішньому світі. Мета - усунення або ослаблення передбачаємо тривог, особливо тих, які впливають на поведінку в сьогоденні.

27 Основні види арттерапії: музикотерапія, бібліотерапія, імаготерапія, ізотерапія, кінезітерапія
Арт-терапія — це вид психотерапії та психологічної корекції, заснований на мистецтві та творчості. Вперше цей термін був використаний Андріаном Хілом у 1938 р. при описі своєї роботи з хворими на туберкульоз та незабаром отримав широке поширення.

У вузькому сенсі слова під арт-терапією зазвичай мається на увазі терапія образотворчим мистецтвом з метою впливу на психоемоційний стан людини.

Поступово, протягом ХХ століття, арт-терапія стає невід’ємною частиною соціальних заходів профілактичного й реабілітаційного характеру, медичної, психотерапевтичної та педагогічної практики.

Арт-терапія надає можливість особистості виразити себе «іншими голосами»: рухами, кольором, формою, пластикою, глиною, ландшафтом.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосоматичнихзахворювань, відхилень у поведінці, при комунікативних труднощі і ін.
Фізіологічний вплив музики на людину грунтується на тому, що нервова система, а з нею і мускулатура мають здатність засвоєння ритму. Музика як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процеси організму, що відбуваються ритмічно як в руховій, так і вегетативної сфері. Ритми окремих органів людини завжди відповідні. Між ритмом руху і ритмом внутрішніх органів існує певний зв'язок. Ритмічні рухи являють собою єдину функціональну систему, руховий стереотип. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягти підвищення ритмічних процесів організму в більш суворої компактності та економічності енергетичних витрат.

БІБЛІОТЕРАПІЯ — (від biblion — книга + терапія) — лікувальний вплив на психіку хворої людини за допомогою спеціально підібраних книг («спрямоване читання»). Засновник ідеї — І. Е. Дядьковський (1836 р.). Читання книг може заповнювати недолік власного досвіду та власних переживань. З одного боку, людина ніби живе десятками інших життів, радіє чужим радощам, здійснює вчинки та помилки та виходить переможцем зі складних ситуацій. Все це не може не впливати на емоції та почуття людини, на принципи підходів до життя та власних переживань. З іншого — література, яка проповідує насильство, жорстокість, може формувати такі ж якості й в житті.

Імаготерапія — використання у цілях терапії гри образами в умовах творення особистістю образу самого себе. Прийоми імаготерапії: аналіз літературного твору в завчасно заданій ситуації, переказ і драматизація народної казки, театралізація оповідання, відтворення класичної і сучасної драматургії, виконання ролі у спектаклі.

Ізотерапія - Психотерапевтична робота з використанням методів образотворчого мистецтва - одне з основних і часто використовуваних напрямків арт-терапії, причому, як у пасивній (використання готових творів мистецтва), так і в активній її формі - створенні власних творінь. Цей напрямок психотерапевтичної практики широко використовується в роботі як з дорослими, так і з дітьми.
Кінезітерапія — це самостійна медична дисципліна, яка спирається на досвід і ґрунтується на всіх інших медичних дисциплінах і включає в себе як теорію, так і методику фізичного виховання, в якій лікування є психолого-педагогічним процесом, що протікає між пацієнтом і терапевтом з метою лікування, поліпшення і підтримки в здоровому стані, профілактики від рецидивів і сприяє досягненню психофізичного комфорту особистості. Це активний метод лікування, при якому хворий повноцінно бере участь в оздоровчому процесі. (Але мені здається, що на парах вона щось говорила про тварин. Тому це може бути і з ними пов’язано. Ще й про котиків розповідала)