Концепція В.І. Вернадського про ноосферу та її сучасний розвиток

Якісно новий етап розвитку біосфери розпочався в сучасну епоху, коли діяльність людини за своїми масштабами порівнюється з геологічними процесами. Як відмічав В.І. Вернадський, біогеохімічна роль людини за останнє сторіччя стала значно переважати роль інших, навіть найбільш активних в біогеохімічному відношенні організмів. При цьому використання природних ресурсів відбувається без урахування закономірностей розвитку і механізмів функціонування біосфери. Антропогенні зміни в біосфері інтенсифікують кругообіги речовин, змінюють склад і структуру її компонентів.

Саме сьогодні настав той час, коли розум у найбільш високому розумінні повинен визначати ставлення до навколишнього природного середовища. Свого часу це передбачав В.І. Вернадський. У 1944 р. він сформулював поняття ноосфери (від гр. nооs - розум), тобто сфери розуму на нашій планеті, коли людина, ставши потужною геологічною силою, осягаючи закони природи, може перебудовувати «своєю працею і думкою область свого життя».

В.І. Вернадський встиг тільки в загальних рисах намітити основи цього вчення (він помер у січні 1945 р.), але його слова залишаються актуальними і звучать застережливо: «У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і свою працю на самознищення».

Біосфера - замкнена система. Стійкий розвиток людства можливий тільки за тієї умови, що воно, спираючись на свій розум, зуміє «включити» свою технологічну діяльність у природний кругообіг речовин, який існує мільйони років. Фундаментальна постановка завдання - гармонізація стосунків з природою шляхом перебудови технологій таким чином, щоб вони перестали бути шкідливими. Для цього необхідна й перебудова свідомості людини. Перебудова людської діяльності повинна йти не супроти, а в унісон з організованістю біосфери, бо людство, що творить ноосферу, усіма своїми коренями пов'язане з біосферою.

Ноосфера - це біосфера, перетворена людьми відповідно до пізнаних і практично освоєних законів її будови і розвитку. Вона є необхідним і природним наслідком людських зусиль.

Що ж таке ноосфера - утопія чи реальна стратегія виживання? Праці В.І. Вернадського дозволяють більш обґрунтовано відповісти на поставлене запитання, оскільки в них зазначений ряд конкретних умов, необхідних для становлення й існування біосфери:

1) заселення людиною всієї планети;

2) різке перетворення засобів зв'язку й обміну між країнами;

3) посилення зв'язків, у тому числі політичних, між усіма країнами світу;

4) початок переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що відбуваються в біосфері;

5) розширення меж біосфери і вихід в космос;

6) відкриття нових джерел енергії;

7) рівність людей усіх рас і релігій;

8) посилення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої і внутрішньої політики;

9) свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних факторів та створення в державному устрої умов, сприятливих для свободи наукової думки;

10) продумана система народної освіти і зростання добробуту трудящих; створення реальних умов для запобігання бідності, недоїдання і голоду; здійснення заходів, спрямованих на боротьбу з поширеними хворобами;

11) розумне перетворення природи Землі з метою зробити її здатною задовольняти всі матеріальні, естетичні і духовні потреби зростаючого населення;

12) виключення війн з життя суспільства.

Якщо говорити про виконання цих умов на даний час, то одні з них не виконані, інші виконані з різними результатами, у тому числі і з трагічними наслідками для біосфери. Коли людина виконає всі умови, тоді тільки можна буде говорити про утвердження нового стану біосфери - ноосфери.

Процес утворення ноосфери досить поступовий, і сьогодні думки вчених про реальність ноосфери неоднозначні. Навіть сам Вернадський, за всієї властивої йому геніальності, де в чому помилявся. Ноосферу треба сприймати як символ віри, як ідеал розумного втручання людини в біосферні процеси і вживати необхідних заходів щодо втілення цього ідеалу. «Біосфера перейде так чи інакше, рано чи пізно в ноосферу... На певному етапі розвитку людина вимушена буде взяти на себе відповідальність за подальшу еволюцію планети, інакше у неї не буде майбутнього,» - писав В.І. Вернадський.

Філософсько-етична концепція ноосфери детально розроблялася П. Тейяр-де-Шарденом - геологом, палеонтологом, філософом. Ноосферу він вважав колективною свідомістю, яка почне контролювати напрям майбутньої еволюції планети і зіллється з природою в ідеальній точці «Омега», подібно до того як раніше утворилися такі цілісності, як молекули, клітини, організми.

Відомий російський математик, прогнозист академік М.М. Моїсєєв вважав, що прямування до нової цивілізації має реалізовуватися через коеволюцію (сумісну, взаємопов'язану еволюцію) людського суспільства і біосфери. Коеволюція, на його думку, це узгодження «стратегії природи» і «стратегії розуму», вона може відбутися за умови зміни ставлення суспільства до природи, підкорення суспільства екологічному імперативу. Це поняття Моїсєєв вводить як наполегливу екологічну вимогу до будь-яких природоперетворюючих дій, до науково-обґрунтованих прогнозів. Екологічний імператив — існування деяких граничних станів біосфери, переступати які людство не повинно ні за яких умов. Екологічний імператив є основою екологічної свідомості.

Російські вчені В.Г. Горшков, В.І. Данілов-Данільян, К.Я. Кондратьєв обґрунтували теорію біотичної регуляції і стабілізації навколишнього середовища. На основі цієї теорії був визначений критерій - екологічна техноємність. Це межа стійкості біосфери до антропогенних впливів. За цією теорією головною причиною глобальної екологічної кризи є стрімке зростання народонаселення, яке більш ніж у 10 разів перевищило розумні межі. Виходячи з цього, необхідне термінове зниження антропогенного навантаження на біосферу не менше, ніж у 10 разів, а головний механізм його здійснення -десятикратне зниження чисельності населення Землі.

Академік М.М. Моїсєєв працював над розробкою подібної концепції «золотого мільярда» — тієї чисельності населення планети, для якої можуть бути забезпечені високі стандарти добробуту за достатнього збереження біотичної рівноваги. Основою цієї концепції були розрахунки несучої демографічної ємності Землі. Вона становить 0,5-1,5 млрд. чоловік.

А. Печчеї (член Римського клубу) створив концепцію «нового гуманізму і людської революції», яка поставила людину в центр розвитку. Необхідною умовою виходу народів з кризи повинна стати координація зусиль, трансформація системи егоїстичних держав в єдину світову спільноту. А. Печчеї пропонує змінити ситуацію шляхом революції в самій людині. Інший член Римського клубу Е. Ласло закликає до «революції світової солідарності», до усвідомлення глобальних цілей безпеки і гуманного світу та забезпечення міжнародного співробітництва «на благо всіх».

Ідея всеохоплюючої революційної перебудови всього світогляду розвивалася і розвивається багатьма дослідниками: М.М. Моїсєєвим, М.Ф. Реймерсом, А.Д. Урсулом, В.М. Матросо-вим, В.О. Зубаковим. На їхню думку, головними завданнями ноо-сферного виходу людства з глобальної екологічної кризи є:

- необхідність розробки теоретичних основ нової світоглядної ідеології щодо ставлення людства до біосфери згідно з головним принципом «Земля - наш дім»;

- забезпечення тривалого гомеостазу суспільства і біосфери;

- істотна депопуляція людства для усунення хронічної бідності на планеті;

- депопуляція і забезпечення гомеостазу шляхом запуску Колективного Розуму людства;

- здійснення консенсусу багатих країн і народів (Півночі), які будуть направляти свою економіку і технології на потреби населення всієї планети і бідних країн (Півдня), жінки яких візьмуть на себе зобов'язання (не менше ніж на одне покоління) не мати більше однієї дитини, тобто реалізують принцип «одна сім'я - одна дитина»;

- реалізація завдання виховання нової людини як члена нового суспільства для формування Колективної Душі;

- зміна стратегії кількісного росту населення і споживання ним ресурсів на стратегію якісного удосконалення.

У 1955 р. з'явився Маніфест Рассела-Ейнштейна, в якому звучить заклик до глобального бачення світу, відмови від конфронтації: «...ми виступаємо не як представники того чи іншого народу, континенту і віровчення, а як біологічної істоти, як представники роду людського, подальше існування якого знаходиться під сумнівом».

«Уорлдвотч інстітьют» на чолі з Л. Брауном запропонував «екологічну концепцію розвитку економіки», метою якої є перехід до збалансованого розвитку і суспільства, що самозабезпечується.

Можливо, заклики багатьох учених залишаються лише мрією. Але збільшення кількості наукових досліджень економічних, соціальних і політичних проблем екології свідчить про те, що у світі зароджується нове екологічне мислення.

Продовженням і конкретизацією ідей В.І. Вернадського в наш час є об'єднання соціальних і природничих наук, яке отримало назву «глобальна екологія». Предметом глобальної екології є вивчення проблем взаємодії біосфери, суспільства і техніки, пошук закономірностей планетарного характеру, визначення їх впливу на верхні оболонки Землі, на живу природу і людське суспільство через механізми прямих і зворотних зв'язків. Цю науку можна розглядати як «екологію людства».

Її кінцевою метою є винайдення методів впливу на великомасштабні процеси в біосфері для створення глобальної системи регулювання біосфери в інтересах людського суспільства.

Завдання, яке стоїть перед глобальною екологією, є грандіозним і надзвичайно складним, потребує величезних витрат, зусиль, але не виконати його не можна. У людства немає більш важливого завдання, ніж це, - зберегти на нашій планеті умови, необхідні для життя людей.

У теоретичному і технічному плані це завдання виконати можна, але найскладніше в ньому - узгодження дій і пропорційні витрати коштів на поліпшення природного середовища всіма країнами світу. Забруднення і антропогенні зміни середовища не знають державних кордонів. Тому необхідна загальна система заходів попередження розвитку глобальних процесів порушення екологічної рівноваги.

Сучасна теорія управління з її потужним арсеналом математичних і технічних засобів здатна розробити стратегію таких сумісних дій. Розумна основа об'єднання зусиль держав для вирішення проблеми є, і вона цілком очевидна. Земля в нас одна, і людям різних країн, народів, релігій і соціальних систем треба жити на цій планеті.