Принципи виховання

Принципи виховання – вихідні положення, які визначають зміст, методи і форми організації виховання.

Вихователю необхідно знати принципи, щоб правильно, на науковій основі здійснювати виховання, свідомо узгоджувати мету, засоби, методи виховання, передбачити вплив на вихованця тих чи інших умов.

У зв’язку з вимогами становлення України як незалежної, самостійної держави на чільне місце висувається принцип н ародності у вихованні дітей. Принцип передбачає єдність загальнолюдських і національних цінностей; забезпечення національної спрямованості виховання; оволодіння духовним багатством свого народу – мовою, традиціями, звичаями, культурою; шанобливе ставлення до національних надбань тих народів, які мешкають в Україні.

Принцип цілеспрямованості.

Передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання – формування гармонійно розвиненої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, з високим моральним потенціалом, яка бажає і вміє працювати, духовно багатої і фізично досконалої. Реалізація його передбачає підпорядкованість усіх заходів загальній меті та нетерпимість до стихійності у вихованні. Знання мети створює перспективу, дає змогу проектувати бажаний рівень вихованості особистості.

Принцип зв’язку виховання з працею, активною діяльністю учнів.

Основні вимоги цього принципу:

формування у вихованців шанобливого ставлення до будь – якої суспільно корисної діяльності: поєднання практичної діяльності вихованців з виховними впливами на них;

досягнення свідомого ставлення вихованців до опанування свого фаху;

формування у вихованців почуття відповідальності за наслідки власної діяльності;

шанування результатів праці інших;

заохочення дитячої активності в різних видах діяльності в школі і дома (активність – це природна форма розвитку дитини);

оптимальна та якісна організація життєдіяльності колективу тощо.

Виховання особистості в колективі.

Колектив – могутній важіль виховання, провідні риси особистості формуються тільки в колективі у процесі спілкування й активної й спільної діяльності.

Будь який колектив – це місце для самовираження і самоутвердження особистості. Основними характеристиками колективу, який ефективно здійснює виховні функції, є здоровий морально-психологічний клімат, згуртованість, творча активність, постійна спрямованість на успіх, висока вимогливість, творча співпраця.

Реалізація принципу на практиці вимагає від вихователів організації різноманітної діяльності:

навчально – пізнавальної (уроки, інтелектуальні ігри);

суспільно – політичної (мітинги);

фізкультурно – оздоровчої (секції, ігри);

морально – пізнавальної і морально – практичної;

художньо – естетичної;

суспільно – корисної, виробничої.

Будь – яка діяльність повинна бути суспільно – значущою та колективною за формою, що привчає думати не тільки про себе, а й про інших, стимулює розвиток стосунків взаємної залежності та взаємної відповідальності.

Повага до особистості у поєднанні з справедливою вимогливістю.

У виховній роботі поважливе і турботливе відношення до дітей повинно поєднуватись з високою вимогливістю, підтриманням необхідного порядку в роботі і поведінці.

Повага і вимогливість діалектично пов’язані.

Повага виявляється в доброзичливості до учня, в чуйності і увазі до нього, в турботі і допомозі, в довір’ї і тактовності. Але поряд з цим, до учня мають бути висунені чіткі і безкомпромісні вимоги щодо виконання своїх обов’язків, правил поведінки. Такий підхід сприяє підготовці учня до відповідальності за свої вчинки перед суспільством і конкретними людьми.

Опір на позитивне у особистості дитини.

Принцип вимагає зосередження уваги вихователів на позитивних якостях вихованця, їх зміцненні й розвитку з метою творчого вдосконалення. Для цього у вихованців слід формувати віру у власні сили та здібності, розвивати активність, ініціативу, самостійність. Головними прийомами та способами тут є не примус і погрози, а переконання, приклад, які спираються на позитивну мотивацію й досягнення успіхів у майбутньому.

Систематичність, послідовність, поступовість виховних впливів.

Принцип систематичності знаходить свій вияв у системі виховних заходів, які застосовуються в певній послідовності і спрямовані на вироблення навичок, звичок, норм загальнолюдської моралі. Власне кажучи, зміст виховання у планах виховної роботи піддається певній систематизації.

Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою, самодіяльністю, творчістю самих вихованців.

Виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності і творчості, схвалюються ініціатива і самодіяльність. Ініціатива – це свідомий почин у тих чи інших діях.

Цього можна досягти, коли залучити учнів до:

планування громадсько – корисних справ як своїх;

усвідомлення їх необхідності;

контролю за їх виконанням; - оцінювання досягнутих результатів.

Відповідність виховання віковим та індивідуальним особливостям учнів.

Завдання виховання нової людини полягає у розкритті неповторності людини, її самобутності, творчої індивідуальності, в тому, щоб вміти розпізнати, виявити, розкрити, виплекати у кожного учня його неповторно індивідуальний талант. Відповідно до мети виховання школа покликана розвивати нахили, здібності і обдарування своїх учнів. Це робить необхідним всебічне вивчення учнів, знання їх можливостей в міру зростання фізичних і духовних сил, індивідуальних особливостей кожного з них.

Комплексний підхід включає в себе:

а) єдність мети і завдань розумового, естетичного, морального, ізичного трудового виховання – всебічний розвиток;

б) врахування впливів на вихованця багатьох факторів і умов життя, соціального середовища, сім’ї, школи, позашкільних закладів, засобів масової інформації;

в) охоплення виховним впливом усіх учнів;

г) єдність навчання і виховання, включення всіх учнів в різноманітні

види діяльності і продуктивну працю;

ґ) єдність виховання і самовиховання;

д) посильну перевірку і оцінку результативності виховного впливу з

метою його корекції і дальшого посилення ефективності;

е) комплексний підхід вимагає будувати всю виховну роботу на

основі єдності знань, переконань і дій, слова і діла;

є) координацію виховної діяльності школи, громадських організацій, учнівського самоврядув., сім’ї, раціональне використання різних форм, методів, засобів виховання;

ж) передбачає цілеспрямовану організацію всіх видів діяльності учнів – учіння, громадсько – корисну діяльність, продуктивну працю, гру.