Фактори , що впливають на формування змісту освіти

На різних етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнає якісних змін під впливом різних факторів.

Найважливіші з них:

1) змінність суспільних вимог та особистісних цілей;

2) динаміка соціальних та наукових досягнень;

3) державна стратегія розвитку шкільної освіти;

4) досягнення педагогічної науки, що викликали зміну методологічних позицій учених.

Аналіз великої кількості вітчизняних і зарубіжних джерел дозволяє виділити систему наукових вимог до формування змісту шкільної освіти.

Основними з них є:

1. Провідна роль у визначенні змісту освіти для підростаючого покоління належить меті й завданням виховання, які ставить суспільство перед школою. Мету загальної середньої освіти в нашій країні визначено законом України «Про освіту». В ст. 35 стверджується: «Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення».

Це означає, що зміст освітньої роботи школи повинен забезпечувати інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

2. Гуманістична спрямованість змісту загальної середньої освіти спричиняє його відповідність сучасним потребам та можливостям особи; пріоритет загальнолюдських цінностей, здоров'я людини, її вільний розвиток. Гуманізація передбачає передусім посилену увагу до внутрішнього світу людину, найбільше сприяння розвитку всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей.

Науковість змісту освіти передбачає занесення до змісту освіти лише тих фактів і теоретичних положень, які є сталими в науці; матеріалу, що відповідає сучасному стану науки, її новітнім досягненням; чіткість висновків з питань розвитку природи і суспільства. Це означає, що в кожній темі, що вивчається, повинні бути виділені відповідні світоглядні, моральні, естетичні, екологічні ідеї.

Полікультурність полягає у поєднанні гуманітарної, природничо-математичної освіти і трудової підготовки, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, забезпечений органічного зв'язку з національною історією, культурою, традиціями.

Світський характер освіти. Закон України "Про освіту" підкреслює світський характер освіти в школі. Загальноосвітня школа формує в учнів науковий світогляд. Зміст освіти передбачає можливість розкриття перед учнем реальності об'єктивного світу, його суперечливості, пізнаваності. Досягнувши повноліття і ставши дорослим, вихованець сам може зробити власний світоглядний вибір.

Інтегративніст ь, що означає орієнтацію на інтегральні курси, пошук нових підходів до структурування знань як засобу цілісного розуміння та пізнання світу.

Єдність змістової і процесуальної сторін навчання при формуванні і структуруванні змісту навчального матеріалу, що передбачає наявність у всіх навчальних предметах пізнавальної і практичної перетворювальної діяльності. Навчання у цьому зв'язку є не тільки способом одержання знань і формування умінь та навичок, а й засобом озброєння учнів методами здобування нових знань, самостійного набування умінь та навичок.

Послідовність полягає у плануванні змісту, який розвивається по висхідній лінії, де кожне нове знання спирається на попереднє і випливає з нього.

Відповідність віковим можливостям і рівню підготовки учнів, яким та чи інша система знань, умінь пропонується для засвоєння. Часто якість навчання знижується, якщо школярам доводиться засвоювати перевантажений за обсягом чи дуже ускладнений теоретично матеріал. І навпаки, якщо матеріал занадто легкий, то знання і пізнавальні сили ростуть повільно, непропорційно до їх можливостей.

Доступність визначається структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у навчальних книгах, а також порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів, які необхідно засвоїти.

Підтримка світового стандарту в змісті освіти допомагає школі інтегрувати в світовий освітянський простір.

Навчальний план

Навчальний план – державний документ, що визначає структуру навчального року, у якому визначено перелік навчальних предметів, їх розподіл за роками навчання, кількість годин на тиждень на всі предмети і на кожен зокрема.

Основоположним документом державного стандарту загальної середньої освіти є базовий навчальний план. Базовий навчальний план середньої школи визначає зміст навчання і співвідношення на­вчальних предметів за роками навчання, тривалість їхнього вивчен­ня, тижневе навантаження учнів на різних ступенях навчання та його структуру (державний, регіональний та шкільний компоненти; додат­кові години на окремі освітні галузі, індивідуальні та групові заняття; курси за вибором, факультативні заняття тощо).

Інваріативна складова змісту цього плану є спільною для всіх загаль­ноосвітніх закладів України і, таким чином, визначає її загальнодержав­ний компонент.

Варіативну складову формує сам навчальний заклад на основі власних можливостей та інтересів і побажань батьків та учнів.

На основі Базового навчального плану Міністерство освіти і науки України розробляє та затверджує типові навчальні плани для різний типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Науково-педагогічні основи навчального плану:

1. Чітка цілеспрямованість навчання і виховання.

2. Всебічний і гармонійний розвиток особистості.

3. Науковість, систематичність і доступність ЗУН.

4. Наступність і послідовність вивчення навчальних предметів.

5. Зв’язок навчання з життям суспільства.

6. Передбачає всебічну підготовку вчителя.

Навчальні плани мають створювати передумови для здобуття всіма учнями повноцінної освіти з урахуванням державних умов, особливостей регіону і школи. Цьому сприяє виділення в плані двох компонентів:

1) державного;

2) шкільного.

Державний компонент – має забезпечити соціально необхідний для кожного школяра рівень і обсяг ЗУН, потрібних для всебічного розвитку.

Він включає: Мовно-літературну освіту.Математику (з основами інформатики).Суспільні. Природничі.Естетичні.Оздоровчо-трудові дисципліни.

Час між предметами “Музика” і “Образотворче мистецтво” кожна школа розподіляє самостійно. Замість “Образотворчого мистецтва” і “Праці” може бути інтегральний курс “Художня праця”, замість “Музики” і “Фізичного виховання” – “Музика і рух”.

Шкільний компонент складається з вибірково-обов’язкових предметів, курсів за вибором учнів і факультативів, додаткових занять і консультацій.

Його мета – сприяти диференціації навчання, врахуванню регіональних умов та індивідуальних особливостей школярів. Ці предмети визначаються шкільною радою з урахуваннями інтересів та потреб учнів, а також кадрового та навчально-методичного забезпечення.

На основі базових та одного із типових варіантів навчальних планів, розроблених Міністерством освіти України, кожна школа складає і затверджує на своїй раді робочий навчальний план на навчальний рік.

Творчо працюючі колективи можуть розробляти індивідуальні та експериментальні варіанти навчальних планів, затверджують їх у Міністерстві освіти – альтернативний навчальний план.

Традиційно середній загальноосвітніх навчальних-виховний заклад може мати такі плани:

а) перспективний план;

б) річний план:

- план роботи директора та його заступників;

- план роботи методичного (предметного) об̓єднання;

- план роботи батьківського комітету;

- план роботи бібліотеки;

- план літньої оздоровчої роботи з дітьми;

- план роботи практичного психолога;

- план роботи соціального педагога.

в) поточне планування:

- календарний план;

- план навчально-виховної роботи учителів-предметників;

- план роботи класного керівника(вихователя групи продовженого дня) тощо.

а)Перспективний план розробляється, як правило,на п’ять років на основі глибокого аналізу роботи школи за останні роки. Мета плану – визначити найважливіші орієнтири, головні напрями розвитку навчального закладу на наступні роки.

Його структура може бути довільною, наприклад:

1.Аналіз роботи школи за попередній період.

2.Завдання на запланований період.

3.Перспективи розвитку контингенту учнів і класів-комплектів за роками, можлива кількість класів.

4.Організаційно-педагогічні проблеми розвитку школи.

5.Головні напрями вдосконалення навчально-виховної роботи.

Робота з педагогічними кадрами.

7.Адміністративно-господарська діяльність та зміцнення матеріально-

технічної бази.

б)Річний план роботи школи складається на весь навчальний рік. Дає можливість поєднувати перспективні завдання з конкретними завданнями на кожну чверть, на кожен місяць навчального року.

Існує декілька етапів його підготовки, що забезпечують:

достовірну інформації про рівень, на якому знаходиться школа на початку планування;

чітке уявлення про той рівень, до якого необхідно піднімати роботу протягом запланованого періоду;

вибір ефективних шляхів і засобів запланованої діяльності.

Структура річного плану

Структура і форма річного плану роботи школи допускаються різноманітні, однак узагальнення різних варіантів дозволяє вибрати такий приблизний:

Вступ. Аналіз виконання плану за минулий навчальний рік. Головні завдання і проблеми, над вирішенням яких працюють педагогічний і учнівський колективи.

Забезпечення прав особистості на освіту. Оперативний облік дітей шкільного віку. Охоплення їх навчанням. Охоплення навчанням випускників основної середньої школи. Виявлення і влаштування дітей з психофізичними вадами, робота педагогічного колективу щодо захисту прав та інтересів неповнолітніх, допомога відстаючим. Створення умов для систематичного відвідування школи й запобігання відсіву учнів. Організація медичного нагляду та роботи груп подовженого дня. Раціональне використання фонду загального навчання. Ведення шкільної документації.

3.Робота з педагогічними кадрами. Внутрішкільна методична робота. Координація її змісту з підготовкою на курсах, самоосвітою. Загальношкільні, колективні та індивідуальні форми роботи з педагогічними кадрами. Організація роботи методичних об'єднань, психолого-педагогічних семінарів. Створення творчих груп, упровадження в практику роботи педагогічного колективу досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. Організація шкіл передового педагогічного досвіду, дискусій, семінарів, консиліумів, творчих звітів. Проведення оглядів-конкурсів, методичних виставок, місячників методичної роботи, предметних місячників. Підготовка методичних розробок. Стажування молодих спеціалістів, наставництво. Творчі зв'язки з райметодкабінетом. Організація проведення відкритих уроків. Проведення конференцій і педчитань. Узагальнення і поширення досвіду роботи вчителів. Забезпечення проходження курсової підготовки. Атестація педагогічних кадрів. Лекції з проблем філософії, психології, педагогіки, культури, етики, естетики.

4.Керівництво педагогічним процесом. Заходи щодо організації початку і закінчення навчального року. Комплектування класів, призначення класних керівників, вихователів груп подовженого дня, керівників гуртків, завідувачів кабінетами. Розподіл педагогічного навантаження, складання розкладу уроків, факультативних і гурткових занять, графіків навчальних екскурсій, контрольних робіт.

Організація планування навчально-виховної роботи школи. Використання методів навчання, які активізують пізнавальну діяльність учнів. Організація і проведення випускних і перевідних екзаменів. Позаурочна робота. Робота факультативів, предметних гуртків, олімпіади, тематичні вечори, екскурсії. Проведення додаткових занять, консультацій. Запровадження комп'ютеризації навчання.

5.Організація підвищення якості виховного процесу. Заходи щодо забезпечення спільної роботи школи, сім'ї, громадськості й трудових колективів з виховання учнів. Спільна робота школи зі Службою у справах неповнолітніх і кримінальною міліцією у справах неповнолітніх. Організація медичних оглядів учнів, їх медичного обслуговування і профілактичної роботи із запобігання захворюванням. Санітарно-гігієнічна пропаганда. Заходи з протинікотинової, протиалкогольної та протинаркотичної пропаганди. Заходи з фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи. Організація індивідуальної виховної роботи з учнями. Вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів, здібностей, уподобань. Перелік загальношкільних виховних заходів з відзначення дат календаря, важливих суспільно-політичних подій. Діяльність учнівських організацій, класних колективів.

6. Зміцнення навчально-матеріальної бази школи. Зміцнення й раціональне використання навчально-матеріальної бази, заходи з дотримання техніки безпеки, санітарії, гігієни. Заходи з допризовної підготовки та військово-патріотичного виховання. Заходи з професійної орієнтації. Спільна робота школи та позашкільних установ щодо організації дозвілля учнів. Внутрішкільний контроль за навчально-виховним процесом. Контроль за станом навчально-матеріальної бази. Контроль за рівнем знань, умінь і навичок учнів, за рівнем їх вихованості. Контроль за станом планувальної та облікової документації. Організація контролю за виконанням державних законодавчих актів, наказів і розпоряджень Міністерства освіти України, місцевих органів влади, пропозицій інспекторських перевірок, рішень педагогічної ради, власних наказів і розпоряджень.

в) Поточне планування визначає програму діяльності окремих підрозділів і виконавців на певні терміни упродовж навчального року.

Календарне планування навчального матеріалу здійснюється безпосередньо в програмах. На основі календарних планів учителі розробляють поурочні плани, структуру і форми яких визначають самостійно. Поурочний план є робочим документом учителя і може бути складений у вигляді конспекту, тез, таблиці тощо. В ньому відображають мету, завдання і головні положення змісту уроку, його етапи й відповідні їм методи і прийоми організації навчальної діяльності учнів. Багато вчителів мають розгорнуті конспекти або тематичні розробки уроків, складені в попередні роки, можуть з дозволу директора школи користуватися ними як поурочним планом, вносячи за необхідності доповнення й корективи.

принципи побудови навчальних планів:

■ гуманістичного спрямування, орієнтований на задоволення освітніх запитів особистості, виховання високоморальних загальнолюдських якостей майбутнього фахівця;

■ науковості, який передбачає відповідність отримання освіти до рівня й перспектив розвитку науки, формування наукового світогляду на основі правильних уявлень про загальні і спеціальні методи наукового пізнання,

■ систематичності й послідовносте потребує розміщувати навчальні дисципліни з урахуванням логіки досліджуваної наукової системи знань,

■ доступності, що враховує рівень підготовки;

■ єдності навчання, виховання розвитку, який передбачає нерозривний зв'язок навчання з формуванням світоглядних, поведінкових і творчих якостей особистості кожного учня,

■ зв'язку теорії з практикою за умови базової ролі теорії, який передбачає необхідність підведення учнів до розуміння значення теорії в житті, практиці, виробничій праці; розвитку в них здібностей умілого застосування засвоєних знань, умінь і навичок для розв'язання завдань практичного і виробничого характеру;

■ професійної спрямованості,

■ стабільності й динамічності, який передбачає наявність стабільної (базової) частини вивчення навчальних предметів і динамічної (спеціальної) частини, змінюваної з урахуванням вимог виробництва до підготовки фахівців;

■ уніфікації і диференціації, зумовлений об'єктивними особливостями і закономірностями характеру, змісту праці фахівців цього профілю і кваліфікації і та врахуванням індивідуальних особливостей.