Стійкість рівня ряду та тренда

Саме поняття стійкість часового ряду – це багатопланове поняття і

його необхідно розглядати з двох позицій: стійкості рівнів часового ряду; стійкості тенденції (тренда). Відомі статистики A.M. Обуховим, Н.С. Четверикова, А. Л. Вайнштейном, С.П. Бобровим, Б.С. Ястремським розробили статистичну теорію динамічного ряду без якої неможливо вирішити питання визначення поняття стійкості.

Статистичний показник містить у собі елементи необхідного і випадкового. Необхідність проявляється у формі тенденції динамічного ряду, а випадковість – у формі коливань рівнів щодо кривої, що виражає тенденцію.

Тенденція характеризує процес еволюції. Щоб побачити всі причини, які породжують тенденцію(тренд) в явному виді неможливо. Повне розділення елементів випадкового і необхідного існує тільки у вигляді наукової абстракції. Умовний описовий прийом – це розчленування динамічного ряду на складові елементи. Тим не менш, незважаючи на взаємозалежність тенденції і коливання, вирішальним фактором, що обумовлює тенденцію, є цілеспрямована діяльність людини, а головною причиною коливання – зміна умов життєдіяльності. Можна сказати, що стійкість не означає обов'язкове повторення однакового рівня з року в рік.

Поняття стійкості ряду – як повна відсутність в динамічному ряду всяких коливань, так як повністю усунути вплив випадкових факторів на показник неможливо, але це б було занадто жорстким. Скорочення коливань рівнів ряду - одна з головних задач при підвищенні стійкості, але цим вона не вичерпується, необхідно розвиток явища. Все, що вище привели можна сказати, що стійкість тимчасового ряду – поняття не просте, а багатопланове.

Стійкість часового ряду – це наявність необхідної тенденції досліджуваного статистичного показника з мінімальним впливом на нього несприятливих умов. Основні вимоги стійкості:

- мінімізація коливань рівнів часового ряду;

- наявність певної, необхідної для суспільства тенденції зміни [3].