Відокремлені другорядні члени речення

Насамперед у цьому підрозділі треба з’ясувати, які члени речення можуть бути відокремле­ними та з якою метою їх відокремлюють. Особливу увагу слід звернути на те, у яких випадках відокремлені означення виділяють на письмі комами, а коли їх не відокремлюють.

Попередньо з’ясувавши, що прикладка – це різновид означення, абітурі­єнт повинен звернути увагу на те, коли прикладка відо­кремлюється комою або тире. Необхідно вивчити усі випадки відокремлення прикладки.

До другорядних членів речення належать додатки, які відокремлюють­ся за певних умов і тільки при сполученні зі словами (їх треба вивчити напам’ять). Звернути увагу, коли при додатку не ставиться кома.

Необхідно з’ясувати, з якою метою відокремлюємо обставини; в яких випадках обставини відокремлюються комами (коли вони виражені певними частинами мови, певними зворотами з відповідними словами, це треба завчи­ти); в яких випадках обставини не виділяються комами.

Існують ще й уточнюваьні члени речення. При повторенні слід з’ясувати, які члени речення є уточнюючими, значення яких саме членів ре­чення вони уточнюють, які розділові знаки ставляться при них, які члени речення конкретно можуть бути уточнюючими (знати пере­лік).

Завершуючи повторення простого речення, слід звернути увагу ще на такі слова або словосполучення, які називаємо звертанням (якою частиною мови і у якій формі виражається звертання; які бувають звертання; у яких випад­ках звертання виділяється комою, у яких знаком оклику, у яких комою не ви­діляється).

Потрібно знати, чи є членами речення вставні слова або словосполу­чення, які бувають вставні слова за значенням, що вони можуть виражати. Ві­домо, що вставними можуть бути і речення (тому ми називаємо їх вставними), якими розділовими знаками виділяються вставні слова, словосполучення чи речення, у яких випадках розділовий знак не ставиться.

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. При повторенні цього розділу треба, насампе­ред, визначити, які речення називаємо складними, чим обумовлюється зміст складного речення. Потім слід звернути увагу на те, як поєднуються частини складного речення, яким способом, як поділяються складні речення за типами сполучників.

Складносурядні речення не становлять значних труднощів, частини ск­ладносурядного речення є незалежними і поєднуються за допомогою спо­лучників сурядності. Вони поділяються за типами сполучників сурядності на три різновиди. Між частинами складносурядного речення може ставитися ко­ма, крапка з комою і тире. Треба звернути увагу і добре вивчити, в яких випад­ках ставиться той чи інший розділовий знак, а в яких – не ставиться.

Складнопідрядні речення. Вивчаючи цю тему, треба з’ясувати, які речення належать до складнопідрядних. Частини складнопідрядних речень з’єднуються за допомогою сполучників підрядності (із теми «Сполучник» треба пригадати, які саме сполучники належать до сполучних слів) запам’ятовуємо, які саме частини мови можуть виступати у ролі сполучних слів. Крім того, звертаємо увагу на те, що часто в головній частині складнопідрядного речення вживається вказівне слово (вивчаємо напам’ять ці слова), до якого відноситься підрядна частина і розкриває його зміст. Підрядна частина може стояти в різ­них позиціях щодо головної частини.

Крім того, слід запа­м’ятати, що будь-яка підрядна частина складнопідрядного речення відділяється від головного комою.

Серед складнопідрядних речень є речення з кількома підрядними, які поділяються на три різновиди. Треба знати, як називаються ці різновиди під­рядних речень, як вони відносяться до головної частини, якими сполучниками з’єднуються, які знаки ставляться між ними, в яких випадках не ставляться.

У розділі синтаксису, який вивчає складне речення, необхідно звернути увагу на речення, що називається безсполучниковим. Слід підкреслити, що за характером смислових зв’язків між частинами безсполучникові речення поді­ляються на дві основні групи. Між частинами безсполучникових речень став­ляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, тире і двокрапка. Усі ви­падки вживання розділових знаків треба запам’ятати.

Крім того, ще є складні речення з різними видами зв’язку (сполуч­никовим і безсполучниковим), які мають також певні правила розставляння розділових знаків.

ПРЯМА І НЕПРЯМА МОВА. У цьому підрозділі необхідно повторити основні поняття, що стосуються нашого мовлення. Є два способи передавання нашого мовлення (під час спілкування чи виголошення промови): пряма і не­пряма мова. Слід пам’ятати, що пряма мова завжди супроводжується словами автора, які щодо прямої мови можуть займати різну позицію. Треба знати, що таке непряма мова. Особливу увагу слід звернути на розділові знаки, що став­ляться при прямій мові з усіма їх варіантами. Діалогічне мовлення має особливий інший запис з своїми пунктуаційними особливостями.

Різновидом прямої мови є цитати. Слід пам’ятати, що залежно від того, чи ми повністю передаємо чиєсь мовлення, чи частково, чи цитуємо віршова­ний текст, чи прозу, розділові знаки мають свої особливості.