Морфологія та орфографія

Вивчаючи розділ «Морфологія», абітурієнт повинен мати поняття про самостійні та службові частини мови, бо слова в одну частину мови об’єднуються наявністю спільних узагальнених лексичних і граматичних зна­чень і цією ж спільністю відрізняються від інших слів.

ІМЕННИК. Вивчаючи тему «Іменник», необхідно знати, що є характерним для цієї частини мови, за якими ознаками слова-іменники відрізняються від інших слів, (лексичні ознаки і морфологічні). Іменник має своє граматичне зна­чення і форми (рід, число, відміна, група, відмінок). Слід звернути увагу на іменники спільного роду, запам’ятати, які іменники вживаються тільки в однині, а які іменники вживаються тільки в множині, знати, які іменники не змінюються (незмінювані). Пам’ятати правила про те, які відміни іменників мають тверду, м’яку і мішану групи відмінювання, а які відміни іменників їх не мають.

Готуючись до вступного випробування, бажано звернути увагу на те:

а) іменники яких груп і в яких відмінках мають спільні закінчення, а в яких-відмінні;

б) на фонетичні чергування в основі;

в) на наявність варіантних закінчень в родовому відмінку;

г) на закінчення яких відмінків треба звернути особливу увагу, щоб не допускати помилок (наприклад, орудний відмінок іменників І групи).

Зразок відмінюваних іменників допоможе запам’ятати особливості від­мінкових закінчень і їх правопису в іменниках II відміни:

1. Іменники чоловічого роду II відміни у родовому відмінку мають закінчення - а (-я) або –у(-ю). Це залежить від лексичного значення іменників.

2. У давальному відмінку однини іменники II відміни можуть мати па­ралельні форми –у(-ю), -ові, -еві (-еві). Таку можливість використовують, щоб уникнути нагромадження однакових форм.

3. Форми знахідного відмінка і однини, і множини залежать від значен­ня іменника. Якщо іменник називає істоту, то форма знахідного відмінка буде така ж, як і форма родового; якщо іменник називає неістоту, то форма знахід­ного відмінка збігається з формою називного. Можливі й паралельні форми.

4. В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закін­чення -ом, а м’якої і мішаної – ем (-єм). Нерозрізнення іменників за групами може спричинити помилки.

5. У місцевому відмінку, як і в давальному, є паралельні форми.

Слід звернути увагу на відмінкові закінчення іменників III і IV відміни, та іменників, які вживаються лише у множині. В орудному відмінку окремі слова мають паралельні форми.

Необхідно пам’ятати правопис іменників – власних назв, а саме: пра­вопис українських прізвищ, відмінювання прізвищ і імен, фонетичні правила правопису слов’янських і неслов’янських прізвищ, правопис українських гео­графічних назв і географічні назви слов’янських та інших країн, іншомовні географічні назви, відмінювання географічних назв, правопис складних і скла­дених географічних назв (написання окремо, разом і через дефіс).

ПРИКМЕТНИК. Абітурієнт повинен засвоїти правила утворення прикметників вищого і найви­щого ступеня порівняння (чергування звуків (ч), (з) з (ж), (с) з (щ), (ш) з (ч), або випадання суфіксів -к-, -ок-, -ек- та ін).

Належну увагу необхідно приділити відмінюванню і особливостям пра­вопису відмінкових закінчень прикметників. Залежно від кінцевого при­голосного основи прикметники бувають двох груп: твердої і м’якої. Слід звер­нути увагу на те, що закінчення твердої і м’якої груп розрізняються голосними звуками. В орудному відмінку однини прикметники твердої і м’якої груп ма­ють лише закінчення - ою.

У полі зору абітурієнта має бути правопис прикметникових форм від географічних назв (суфікси –инськ(ий), -інськ(ий), -овськ(ий), -ьовськ(ий), -евськ(ий), -євськ(ий), -івськ(ий), -ївськ(ий), а також написання похідних при­кметників, утворених від імен та прізвищ (прізвиськ), правопис складних при­кметників (разом і через дефіс), правопис складних субстантивованих прикмет­ників.

ЧИСЛІВНИК. Готуючись до вступного випробування, абітурієнт повинен звернути увагу на правопис складних числівників і відчислівникових складних слів, а також на зв’язок числівників з іменниками.

ЗАЙМЕННИК. Готуючись до вступного випробування, абітурієнт повинен засвоїти правопис займенників (разом, окремо і че­рез дефіс). Варто звернути увагу і на правопис складних займенників, зокрема неозначених і заперечних, написання частки не і ні з займенниками.

ДІЄСЛОВО. При вивченні дієслова та його форм абітурієнт повинен звернути особ­ливу увагу на правопис частки нез дієсловами, дієприслі­вниками, дієприкметниками, написання -н - чи -нн- у дієприкметниках.

ПРИСЛІВНИК. Доволі складним для вивчення є питання правопису при­слівників (правопис часток не, ні з прислівниками, правопис складних прислі­вників: разом, через дефіс, окремо), тому на це питання слід звернути особливу увагу і намагатися уявно поділити прислівники на певні блоки для кращого за­пам’ятовування.