Логічні операції з поняттями

Поняття — вихідний, первинний елемент мислення. Поняттям нази­вається вузлова форма думки, в якій відображаються загальні, найістотніші властивості предмета чи явища.

Особливості поняття:

• віртуальність. Поняття репрезентує не сам предмет або явище, а той образ предмета, що існує в свідомості людини;

• абстрактність і узагальненість. Поняття Грунтується на узагальненні найістотнішого, себто тих ознак явища, які й відрізняють його від інших явищ. Тому поняття позначає не власне конкретний предмет або явище, а збірний ескіз великої групи близьких за істотними ознаками предмегів або явищ;

• вербальність (словесність). Поняття завжди позначається словом («економіка») або сполученням слів («перехідна економіка»), однак не всяке слово неодмінно мас позначати поняття (зокрема, не є поняттям запозичений в американської молоді вигук «Вау!»). Трапляється, що одне слово виражає відразу кілька понять, і тоді це слово мас не одне, а кілька значень. Слово з чітким значенням, що закріплює за ним певне поняття, називається терміном;

• конструктивність. Будь-яке поняття складається в мисленні лю­дини не як результат прямого, механічного копіювання якогось елемента дійсності, а як підсумок складних розумових операцій над інформацією органів чуття.

Операції, за допомогою яких утворюється поняття:

— аналіз (розкладання предмета на складові частини);

— синтез (уявне з'єднання, компонування частин предмета в єдине ціле);

— абстрагування (виділення найістотніших ознак предмета);

— порівняння (зіставлення предметів з метою виявлення подібностей та розбіжностей);

— узагальнення (об'єднання у єдине ціле предметів, подібних за певними ознаками).

Поняття складається із:

а) змісту (сукупність істотних ознак відображених у понятті предметів);

б) об'єму (сукупність предметів і явищ, що їз охоплює поняття).

Множина реальних предметів, які становлять об'єм поняття, називаєть­ся логічним класом. Одиничні предмети, що входять до логічного класу, називаються його елементами.

Взаємозв'язок між змістом та об'ємом поняття визначається особливим законом зворотного відношення: зі збільшенням об'єму поняття зменшується його зміст, і навпаки: зі збільшенням змісту поняття зменшується його об'єм.

Простіше кажучи: чим більше предметів (одиниць) підво­димо ми під поняття, тим менше в них спільних для цього поняття ознак, і навпаки: зі зменшенням кількості предметів (одиниць), об'єднаних в одне поняття, тим більше в них спільних ознак, які і є підставою для об'єднання. Приклад: поняття «студент» набагато ширше (має більший об'єм), ніж поняття «студент-відмінник», але натомість поняття «студент-відмінник» має більш специфічний зміст: студентів групирує тільки те, що вони навчаються у вищих навчальних закладах, тоді як студентів-відмінникїв об'єднує ще й те, що в цих вищих навчальних закладах вони навчаються вельми успішно.

Класифікація понять відбувається за трьома ознаками:

а) за об'ємом;

б) за змістом;

в) за відношенням один до одного.

За об'ємом виділяють:

• одиничні, що позначають єдиний (унікальний) предмет або яви­ще — наприклад. Визвольна війна 1648-1654 рр.;

• загальні, що позначають більш ніж Один предмет. До загальних належать також універсальні поняття, об'єм яких настільки значний, що його неможливо перевищити; це, приміром, філософські категорії: «час», «простір», «рух», «Всесвіт», «матерія», «свідомість» та ін,;

• нульові, логічний клас яких не містить жодного реального елемен­та — наприклад, «вічний двигун», якого не існує)..

За змістом виділяють:

• конкретні («викладач Івахненко»)та абстрактні («кохання»);

• позитивні («чемність») та негативні («нечемність»);

• співвідносні з чимось («макроекономіка» — «мікроекономіка»: одне протиставляється другому і не має сенсу без цього протиставлення) та безвідносні, споснені сенсу самі по собі («людина»);

• збірні, що позначають групу чи клас, однорідних предметів як одне ціле (власне «група», «клас», а також «стадо», «отара», «сузір'я», «колек­ція» тощо), та незбірні, предмет яких спокійно може мислитися в однині («водій», «яблуко»).

За відношенням один до одного виділяють:

• непорівнювані — поняття, що позначають такі віддалені предмети, що в їхньому обсязі й змісті немає геть нічого спільного («зрада» й «ав­томобіль»);

• порівнювані — поняття, в обсязі й змісті яких є щось спільне («літр» т «мілілітр»).

2. Порівнювані поняття бувають сумісними й несумісними,

Сумісними називають такі поняття, об'єм яких цілком або час­тково збігається. Так само збігається і їхній зміст.

Несумісними називають поняття, об'єм яких не збігається в жодній своїй частині. У їхньому змісті можна знайти, як пра­вило, одну спільну ознаку.

Серед сумісних і несумісних понять виділяють по три види відношень.

Відношення сумісних понять:

1) тотожність (рівнозначність);

2) підпорядкування;

3) перехресні відношення.

Відношення тотожності (рівнозначності). Тотожніми на­зивають поняття, що відображають той самий предмет. У них спільна родова ознака, а відрізняються тільки специфічні, видо­ві ознаки. Мовою логічної термінології кажуть, що в тотожніх понять ідентичний об'єм («інформаційне суспільство» — те саме, що й «постіндустріальне суспільство»).

Відношення підпорядкування означають, що більш загаль­ні, більш абстрактні поняття підпорядковують собі частковіші, конкретніші. Як правило, поняття, що підпорядковує, називають родовим, а підпорядковане — видовим (наприклад, видове по­няття «золото» підпорядковується родовому «метал»). Підпо­рядкування — найпоширеніший і найважливіший тип логічних відношень між поняттями.

Перехресні відношення означають, що об'єми понять частково, себто за певною кількістю ознак, збігаються,

а за іншими ознаками — ні. Наприклад, «українці» і «громадяни України»: етнічні українці можуть бути громадянами України, а можуть і мати громадянство інших країн; тим часом значна кількість громадян України є людьми інших національностей. Відношення несумісних понять:

3. Операції з поняттями — це логічні дії, внаслідок яких утворять­ся нові поняття.

Основні операції із поняттями такі:

Операція об'єднання понять полягає в тому, що два поняття об'єднують в одне, а їхні класи зливаються в один клас. Ця операція здійснюється з поняттями, що перебувають одне з одним у будь-яких відношеннях. Зазвичай тут маємо до діла з фразою, яка містить сполуч­ник або: «На неповну зайнятість потрібні студенти або пенсіонери».

Операція множення понять полягає в утворенні нового поняття на підставі виникнення нової родової ознаки, виділеної з початкових понять. Виглядає вона як об'єднання декількох понять за допомогою сполучника і: «Усі мають навчитися користуватися мобільним телефо­ном — / молодь, / люди похилого віку».

Операція заперечення понять полягає в утворенні нового поняття шляхом заперечення істотних ознак вихідного: «неринкові методи керівництва економікою». Виконується, як бачимо з наведеного при­кладу, шляхом додання префікса не.

Операція узагальнення понять — операція узагальнення істотних ознак вихідних понять і формування таким шляхом більш абстрактних понять. Звичайно, ці нові поняття включають у себе вихідні — як за об'ємом, так і за змістом. Наприклад, поняття «східна філософія», «західна філософія», «українська філософія» може бути узагальнені в одне поняття — «філософія».

Операція обмеження понять відбувається, навпаки, шляхом конкре­тизації істотних озмак вихідних понять, виділення з них конкретніших рис. Поняття «студенти» може бути, приміром, обмежене до поняття «студенти, що активно займаються громадською діяльністю».

Операція визначення понять — логічна операція, що встановлює зміст поняття.

Процес визначення понять неможливий без використання інших понять. Поняття, зміст якого треба розкрити, називають зумовленим. Поняття, за допомогою якого здійснюється визначення, називається визначальним.

Виділяють чотири основні способи визначення понять:

• генетичне визначення — через походження предмета («Філо­софія — історична форма світогляду»);

• сутнісне визначення, коли розкривається сутність

предмета, його природа, найістотніша якість («Держава — політичний інститут суспільства»);

• функціональне визначення — у ньому розкривається призначен­ня (функція) предмета, його роль («Прибуток — різниця між доходами та витратами»);

• структурне визначення — у ньому поняття розкривається че­рез розкриття його структури, перелік компонентів («Вуха, лапи, й хвіст — ось мій документ»).

Правила визначення понять:

1) визначення має бути співмірним: об'єм визначального й зумов­леного поняття має збігатися, інакше визначення вийде невиправдано вузьким.(«людина — жива істота, що вміє трудитися») або невиправ­дано широким («людина — жива істота»);

2) не можна визначати чогось через заперечення, хоча окремі заперечення в розгорнутому визначенні міститися можуть; >

3) зумовлене поняття не може бути розкрите само через себе — це зветься тавтологією («Підприємець — людина, що займається під­приємницькою діяльністю»);

4) не можна визначати невідомого через невідоме («Людське бут­тя — екзістенційна субстанція»).

Операція поділу понять — логічна операція, за допомогою якої об'єм поняття поділяється на ряд складових елеменлв за допомогою обраної підстави поділу.

Існують три види поділу:

а) поділ за видотвірною ознакою;

б) дихотомічний поділ (на два суперечні поняття);

в) класифікація, коли кожен член (вид) поділяється ще й на підвиди. Правила поділу понять такі:

1) співмірність: об'єм діленого поняття має дорівнювати сумі об'ємів членів поділу;

2) поділ має відбуватися тільки на одній підставі. Застосування декількох ознак можливе хіба що для класифікації;.

3) члени поділу мають виключати один одного;

4) від поділу необхідно відрізняти уявне розчленування цілого на частини, невіддільні одна від одної («Рік поділяється на січень, лютий, березень...»).

Date: 2015-08-15; view: 990; Нарушение авторских прав