Основні етапи історії логіки

1. Термін логіка походить від грецького логос, що перекладається як «слово», «думка», «закономірність». До наукового обігу слово «логіка» впровадив давньогрецький філософ Демокріт, який назвав свій твір «Про логічне, або про правила».

У поточній мові слово «логіка» вживається в таких значеннях:

— об'єктивна послідовність речей і явищ («логіка життя»);

— послідовність самого процесу мислення («логіка міркувань»);

— власне наука — певна система знань, що вивчає мислення.

З перших століть існування філософії логіка вважалася розділом філософського знання. Так склалося з часів античного мудреця Арістотеля. Донині, за вітчизняною класифікацією, логіка — одна із дис­циплін у галузі філософських наук. У західній інтелектуальній традиції також заведено вважати логікуодним з підрозділів філософії.

Неважко помітити, що у всіх трьох, значеннях є щось спільне: ро­зуміння логіки як чогось пов'язаного з мисленням, яке, у свою чергу, відбиває певні закономірності зовнішнього світу.

Отже, логіка - це наука про правила й форми правильного мис­лення.

Предмет логіки - не мислення в цілому, а тільки структура дум­ки, її будова, способи поєднання елементів думки.

За своїм предметом логіка відрізняється від супутніх наук, які також вивчають людське мислення, однак із зовсім інших точок зо­ру, — фізіології, психології, філософії:

• фізіологія вивчає людське мислення не само по собі, а з огляду на фізіологічні процеси, що відбуваються в головному мозку люди­ни;

• психологія досліджує людське мислення як одну із психичних характеристик людини, але не єдину, поряд, наприклад, із пам'яттю, волею, почуттями;

• філософія цікавиться людським мисленням переважно з погляду його пізнавальних можливостей, здатності віддзеркалювати навколиш­ній світ у мисельних образах таким, яким він буцім то є насправді

Чотири ознаки правильного (логічного) мислення;

1) чіткість та визначенність. — ясність змісту, зрозумілість і недвозначність термінів, понять, фраз, які вис­ловлюються;

2) послідовність — людина має вміти будувати «логічний ланцюг», тобто зв'язувати власні думки, враховувати причини і наслідки;

3) аргументованїсть — людина має прагнути до доведених, пере­конливих міркувань, а не голослівних фраз на кшталт: «Невже ти мені не віриш?», «Я відчуваю, що це правда» тощо.

Три форми мислення:

1) поняття;

2) судження;

3) умовивід.

Чотири закони правильного мислення:

1) закон тотожності;

2) закон непротиріччя;

3) закон виключеного третього;

4) закон достатньої підстави.

Як наукова дисципліна, логіка користується особливою мовою. Ця мова складається зі спеціальних логічних термінів та символів, які позначають різні логічні операції. З іншого боку, логіка користується звичайною людською мовою для позначення форм і способів пра­вильного мислення.

Особливість взаємозв'язку між логікою та мовою така: мовна (стилістична, синтаксична, граматична) форма відрізняється від сво­го логічного значення.

Основне призначення логіки — підвищення ефективності людсь­кого мислення. Власне кажучи, кожна людина,яка досягає повноліття, вміє мислити логічно. Цю здатність вона має від природи. Більшість людей використовує навички логічного мислення практично автома­тично, неусвідомлюючи змісту цього процесу.

Але й цю здатність, як будь-яку іншу, треба розвивати. Вивчення логіки дозволить людині мислити правильніше, розумніше. Безумов­но, це допомагатиме і в повсякденному спілкуванні, і у професійній діяльності.

2. Логіка у своєму розвитку пройшла два головних етапи.

І. Перший (традиційний) етап, коли логіка існувала майже виключно як логіка формальна. Виникнення логіки належить до тих часів, які німецький вчений Карл Ясперс визначив як «вісьовий час»: у цей період (середина І тисячоліття до н.е.) одразу в кількох найпотужніших центрах тодішньої цивілізації — Китаї, Ірані, Греції та Індії — логіка (а саме формальна) формується і розвивається як окрема філософська дисципліна.

Логікою займалися представники різних філософських шкіл, за­цікавлені у розумових можливостях людини і людства, в теоретич­ному пізнанні, у проблемах гносеології. Однак першими в Європі, хто підняв цю дисципліну на рівень мистецтва, були софісти. Саме вони диференціювали природу і суспільство — фюзіс і номос, визначили загальне поле логічного мислення. Вони також були першими адво­катами, які використовували логіку на практиці. Згодом інші мисли­телі, зокрема Арістотель, засвоювали удосконалювали ідеї софіс­тів. Саме Арістотель визначив поняття формальної логіки, її структуру, базові закони, подальший вектор розвитку, який визначає долю й міс­це цієї науки дотепер.

Не можна не згадати й логіку античних стоїків. Логіка стої­ків — підґрунтя іншого напрямку логіки: логіки висловлювань.

Логіка розвивалася й у Середні віки — у вигляді схоластики. Схоластика застосовувала логіку для обґрунтування релігійної дог­матики, однак правила і способи доведення, аргументації та спросту­вання, напрацьовані середньовічними схоластами, наукова спільнота використовує і в наш час..

Важливим досягненням першого етапу стала теорія індукції, автор якої — англійський філософ Ф. Беконом (1561-1626), а систематиза­тор — інший англійський філософ і логік Дж.С. Мілль (1806 -1873).

Уже традиційна, формальна логіка оперувала такими категоріями, як поняття, судження, умовивід, доведення,

спростування, гіпотеза.

II. Початок другого етапу пов'язаний з творчістю німецького філософа Г.В.Ляйбніца, який є основоположником математичної (символічної) логіки. Ляйбніц намагався вибудувати універсаль­ну мову, за допомогою якої суперечки між людьми можна було, б розв'язувати шляхом обчислення. Цей напрямок логіки досліджує логічні зв'язки і відношення, які лежать в основі дедуктивного умо­виводу. Можна сказати, що математична логіка розробляє застосуван­ня математичних методів до правильного людського мислення.

У другій половині XIX ст. у логіці починають широко застосовувати методи обчислення, розроблені в математиці (праці Д. Буля, В. С. Джевонса, П. С. Порецького, Ґ. Фреґе, Ч. Пірса). Головним завданням, яке постає перед математичною логікою в наш час, є винайдення способів переведення шаблонів людського мислення на мову програмування. Це дозволить іще розширити сферу застосування комп'ютерів. Наяв­ні програми дозволяють комп'ютерам діяти за певними заздалегідь визначеними алгоритмами, які дійсно подібні до шаблонів людського мислення на рівні здорового глузду. Однак жоден комп'ютер іще не здатен ані розв'язувати нестандартні проблеми, ані належно реагувати на зміну параметрів свого функціонування. Отже, нестандартне, творче мислення залишається пріоритетом людини.

Сучасна логіка, крім формального та математичного (символічного) розділів, включає також інші (модальна, деонтологічна, релевантна логіка тощо), якими опікуються лінгвісти, археологи, фахівці з проб­лем штучного інтелекту, штучних мов і т. ін.