Поняття адміністративного судочинства

Стр 1 из 26Следующая ⇒

Адміністративне судочинство є новою самостійною галуззю процесуального права, спрямованою на реалізацію та захист норм адміністративного права як матеріального. Право адміністративного судочинства має свій, окремий від інших наук, предмет, метод, завдання. Воно ґрунтується на певних принципах, які, як правило, діють системно, в поєднанні одного з іншими.

Голова Вищого адміністративного суду України О. Пасенюк у своїх виступах неодноразово висловлював думку, що «адміністративна юстиція не є структурою протистояння, а є структурою виправлення допущених суб’єктами владних повноважень помилок в їх управлінській діяльності». Таким чином, поняття «адміністративне судочинство» необхідно розглядати через призму поняття «адміністративна юстиція», яке по своїй суті є ширшим та поглинає в собі перше.

Нормативне визначення адміністративного судочинства надається в п. 4 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого воно визначається як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому кодифікованим законом. Наявність кодифікованого закону — Кодексу адміністративного судочинства України, — прийнятого 6 липня 2005 р., а також усталена з 2005 р. судова практика підтверджують самостійність адміністративного судочинства як окремої галузі права.

Адміністративне судочинство можна охарактеризувати як судовий порядок розгляду спорів, що виникають у сфері владного управління між фізичними та/або юридичними особами, з одного боку, та суб’єктами владних повноважень — з іншого. Наявність суб’єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві є обов’язковою умовою.

Одразу необхідно зазначити, що поняття «адміністративне судочинство» (адміністративний процес), на нашу думку, слід розглядати як адміністративне судове право у значеннях:

— адміністративне судочинство як галузь юридичної науки;

— позитивне (об’єктивне) адміністративне судочинство як галузь права;

— адміністративне судочинство як окрема галузь правосуддя.

Адміністративне судочинство як галузь юридичної науки розглядає чинне законодавство і судову практику його застосування, його історію та теорію, законодавство інших держав, яке регулює визначені правовідносини. Адміністративне судочинство має свій предмет і метод.

Як галузь науки адміністративне судочинство також доцільно розглядати як цілісну систему знань про правовий зміст процесів, явищ, процедур, що склалися в теоретичній та практичній сферах адміністративного судочинства. Право адміністративного судочинства вивчає поняття і зміст права на судовий захист у публічно-правових відносинах, порядок і форми його реалізації та механізм забезпечення.

Реалізація права адміністративного судочинства здійснюється за допомогою позовного провадження.

Характерними рисами адміністративного судочинства як галузі права можна визначити наступні:

1) адміністративне судочинство є формою реалізації адміністративного права як права матеріального;

2) спрямоване на регулювання публічно-правових відносин;

3) одним із суб’єктів завжди виступає суб’єкт владних повноважень;

4) наявність публічного інтересу;

5) наявність специфічного, лише йому притаманного, методу — імперативно-диспозитивного з певними особливостями;

6) його норми встановлюються Верховною Радою України, що є вищим органом законодавчої влади;

7) воно знаходить вияв як у законах України, так і в міжнародних нормативно-правових актах.

Позитивне (об’єктивне) адміністративне судочинство являє собою сукупність юридичних норм, що встановлюють правила з’ясування:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги адміністративного позову та заперечення проти нього, і якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин;

4) чи підлягають задоволенню позовні вимоги;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави для негайного виконання постанови суду;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову тощо.

Адміністративне судочинство як галузь права включає в себе:

1) загальні положення (завдання адміністративного судочинства, визначення понять, які вживаються у КАС, законодавство про адміністративне судочинство, принципи адміністративного судочинства, положення щодо правової допомоги при вирішенні справ у адміністративному суді);

2) організацію адміністративного судочинства (адміністративну юрисдикцію і підсудність адміністративних справ, склад суду, відводи, судові виклики і повідомлення, фіксування адміністративного процесу, норми щодо учасників адміністративного процесу тощо);

3) провадження в суді першої інстанції (звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі, підготовче провадження, судовий розгляд справи тощо);

4) перегляд судових рішень (апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження за винятковими обставинами, провадження за нововиявленими обставинами);

5) процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах;

6) заходи процесуального примусу;

7) прикінцеві та перехідні положення.

Адміністративне судочинство як окрема галузь правосуддя характеризується:

1) наявністю триланкової системи спеціалізованих судів. На сьогоднішній день існують окружні, апеляційні адміністративні суди та Вищий адміністративний суд України;

2) можливістю перегляду судового рішення за винятковими обставинами;

3) наявністю кодифікованих процесуальних норм. На сьогоднішній день є чинним Кодекс адміністративного судочинства України;

4) наявністю так званого принципу презумпції вини суб’єкта владних повноважень, якщо він виступає як відповідач. Фактично, на такого суб’єкта покладений обов’язок довести правомірність своїх рішень управлінського характеру, здійснення певних дій або бездіяльності (ст. 71 КАС України). Цей принцип вирівнює фізичну або юридичну особу в спорі проти суб’єкта владних повноважень, який, безумовно, має адміністративний інструментарій тиску на громадянина або юридичну особу. Виходячи з даної норми вважається, що суб’єкт владних повноважень є винним доти, поки не доведе свою невинність в адміністративному суді;

5) наявністю спеціально підготовлених суддів та працівників апарату;

6) наявністю спеціалізованого об’єкта судового захисту;

7) наявністю певної спеціалізації суб’єктного складу спірних правовідносин. В адміністративних справах однією із сторін обов’язково має бути суб’єкт владних повноважень;

8) наявністю особливостей провадження в окремих категоріях адміністративних справ.

Крім того, адміністративне судочинство може розглядатися як соціальне явище, що характеризується додатковим підтвердженням належності громадянського суспільства в країні. Держава, в особі державних органів, доволі обмежено використовує у публічних правовідносинах диспозитивний метод приватноправового регулювання, залишаючи досить широкою можливість втручання в ці правовідносини шляхом імперативного регулювання або впливу.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Date: 2015-07-27; view: 1257; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию