Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття митного режиму, його види





Одним із основних принципів переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України є вибір митного режиму. Без перебільшення можна стверджувати, що митний режим відіграє одну з провідних ролей при реалізації митної справи та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, адже кожна зовнішньоекономічна операція пов’язана з перетином митного кордону і опосередковується певним митним режимом. А з його допомогою визначається конкретний порядок переміщення товару та транспортних засобів через митний кордон України у відповідності з його призначенням (цілями переміщення), умовами знаходження та використання на (за) митній території.

Правовий механізм використання передбачених Митним кодексом України митних режимів об'єктивно припускає створення гнучких митно-правових інструментів регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Вироблення цих інструментів – свого роду результат адаптації до різноманітних потреб її учасників, які з часом тільки зростають. Однак така тенденція значно ускладнює процедуру митного урегулювання зовнішньоекономічних зв'язків, саме тому з метою забезпечення диференційованого підходу до переміщення предметів через митний кордон законодавством України, як і будь-якої іншої держави, передбачається, достатня для кожної країни кількість видів митних режимів. Тож митні режими є серйозним інструментом в руках держави, що дозволяє їй вибудовувати зовнішньоекономічні та політичні відносини з навколишнім світом, багато в чому визначати напрямок розвитку зовнішньої торгівлі та її якісний зміст.

Легальне визначення поняття митного режиму міститься у статті 4 Митного кодексу України «Визначення основних термінів і понять», пункт 25 якої встановлює, що це комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Митна процедура за новою редакцією Митного кодексу України представляє собою зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. У свою чергу митні формальності – є сукупністю дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог митного законодавства.

Як і більшість правових категорій, поняття митного режиму використовується в широкому і вузькому розумінні. У вузькоспеціальному значенні, яке власне і використовується в українському митному законодавстві, це поняття ми вже розглянули вище. У широкому сенсі митний режим можна визначити як правовий режим, що виражається в певному поєднанні адміністративно-правових і фінансово-правових засобів регулювання, встановлений митним законодавством і який має на меті регламентувати відносини, що виникають у зв'язку з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон, між особою, яка їх переміщує, і митним органом. Прикладом широкого тлумачення цього поняття є впровадження у науковий обіг таких термінів «митний режим прикордонної торгівлі», «лібералізований режим митного контролю», «режим найбільшого сприяння».

Більшістю правознавців митний режим розглядається як один з видів адміністративно-правових режимів[1]. Під правовим режимом, зокрема Д. М. Бахрах, розуміє сукупність правил, закріплених у юридичних нормах, які регулюють певну діяльність людей[2].

Адміністративно-правовим режимом є поєднання адміністративно
правових засобів регулювання, обумовлене централізованим порядком, імперативним методом юридичного впливу, яке виражається в тому, що суб’єкти правовідносин за своїм статусом займають юридично нерівні позиції.

Характерними ознаками адміністративно-правових режимів є:

1. Визначена спеціальними нормами права поведінка фізичних і юридичних осіб;

2. Вимушена детальна регламентація діяльності державних органів і громадських організацій;

3. Введення додаткових правил чи вилучення з загальнообов’язкових норм правових норм;

4. Встановлення особливого контролю за належним дотриманням правопорядку в сфері дії особливого режиму і встановлення деяких обмежувальних заходів[3].

Наведені ознаки лише підтверджують похідність митного режиму від адміністративного. Так, за законодавчим визначенням митний режим є комплексом взаємопов’язаних правових норм. Ці норми власне визначають поведінку, в першу чергу, бенефіціарів митних режимів – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, – а також інших осіб з метою дотримання встановлених вимог, обмежень чи заборон. Крім того, в рамках митних режимів Митним кодексом України (меншою мірою іншими нормативно-правовими актами) визначаються повноваження Кабінету Міністрі України, Державної митної служби України, інших митних органів тощо у сфері застосування того чи іншого митного режиму. Приміром, статтею 148 Митного кодексу України встановлено, що за обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати, зокрема перелік товарів, які не можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України, товари, при поміщенні яких у митний режим переробки на митній території застосовуються фінансові гарантії і т.ін.

Кожен з митних режимів, передбачених Митним кодексом України, передбачає наявність додаткових правил чи, навпаки, винятків із загальних. Прикладом може служити обмеження власника товарів, поміщених, у режим митного складу, в реалізації правомочностей володіння, користування та розпорядження протягом часу їх знаходження під даним митним режимом.

Контроль за дотриманням вимог, обмежень та заборон, встановлених для кожного митного режиму, покладено на митні органи, які уповноважені на застосування певних примусових заходів. За порушення порядку застосування того чи іншого митного режиму Митним кодексом України передбачена адміністративна відповідальність.

Таким чином, митним режимом є система правових норм, які визначають дії посадових осіб митних органів та осіб, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України або уповноважених ними осіб, які необхідно вчинити для успішного переміщення цих товарів і транспортних засобів через митний кордон, порядок їх вчинення, порядок використання та розпорядження ними після такого переміщення.

Хоча зазначене вище визначення було щойно закріплено законодавчо, воно не позбавлено вад, на яких слід зупинитися. Так, легальне визначення поняття митного режиму охоплює лише товари, які переміщуються через митний кордон України. На транспортні засоби, зокрема комерційного призначення, митний режим згідно визначення не поширюється.

Крім того, правові норми, які складаються митний режим, с поміж іншого, «визначають правовий статус товарів». Звернувшись до теорії права, можна знайти різні визначення поняття «правовий статус». Наведемо лише деякі з них для наочної демонстрації хибності формулювань у дефініції «митний режим». Так, О.Ф. Скакун вважає, що правовий ста­тус – це обумовлена законом система взаємопов’язаних прав, законних інтересів й обов’язків суб’єкта[4]. На думку С.В. Ківалова, правовий статус – це правовий стан, який характеризується комплексом прав та обов’язків. Деталізуючи це визначення, вчений виділяє наступні елементи правового статусу: правосуб’єктність та певне коло основних прав й обов’язків. Навіть двох наведених визначень достатньо для того, щоб зрозуміти, що товари не можуть бути наділені правами чи обов’язками (правобсуб’єктністю), відтак не можуть мати правового статусу. Це невід’ємна частина характеристики суб’єктів права – фізичних та юридичних осіб, державних органів тощо.

Митний режим – комплексний правовий інститут, що об’єднує в собі норми різних галузей права: митного, адміністративного, цивільного, податкового та ін. Комплексність митних режимів також обумовлюється і тим, що свою функцію вони виконують за допомогою поєднання адміністративно-правових і цивільно-правових заходів регулювання, тарифних і нетарифних методів.[5]

Цілком погоджуємося з думкою Козиріна О.М. відносного того, що митні режими мають свою структуру, яка визначається їх змістом і є сукупністю умов, обмежень і вимог митних режимів (адміністративна складова), а також пільг (економічна складова), що надаються у рамках митного режиму. Умови, обмеження і вимоги митних режимів відповідають певному етапу їх реалізації – поміщення товарів і транспортних засобів під митний режим, його використання і завершення [6].

Під умовами митного режиму автор розуміє обставини, які зумовлюють можливість приміщення під нього товарів і транспортних засобів. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 статті 79 Митного кодексу України застосування митного режиму реімпорту можливе за умови можливості ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей митний режим, як таких, що були раніше випущені за межі митної території України. Можливість ідентифікації і є однією з умов митного режиму реімпорту.

Вимогами митних режимів визнаються дії, зі здійсненням яких пов’язана можливість завершення митного режиму відповідно до вимог митного законодавства. Прикладом подібних вимог може стати вимога щодо фактичного вивезення з митної території України товарів і транспортних засобів комерційного призначення, розміщених у митний режим транзиту (ч. 1 статті 102 Митного кодексу України).

Обмеження митних режимів є прямими або непрямими заборонами на здійснення з товарами і транспортними засобами, поміщеними під митний режим, певних дій.

Так, відповідно до ч. 1 статті 122 Митного кодексу України не дозволяється розміщення у режимі митного складу таких товарів:

1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;

2) товарів, строк придатності для споживання або використання яких закінчився;

3) товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;

4) живих тварин;

5) електроенергії, що переміщується лініями електропередачі.

Вибір та зміна митного режиму.

За загальним правилом, виходячи зі статті 71 Митного кодексу України декларант самостійно обирає митний режим в залежності від мети, яку він переслідує, переміщуючи товари чи транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України. Однак є ряд митних режимів, для реалізації яких бажання декларанта недостатньо з різних причин. Передусім мова йде про додаткові засоби мінімізації ризиків скоєння правопорушень, пов’язаних із застосування деяких видів митного режиму (зокрема тих, що передбачають звільнення від оподаткування), а також про недопущення завдання шкоди окремим блокам суспільним відносинам (безпеці довколишнього середовища тощо). Обов’язковою умовою при виборі таких митних режимів є отримання дозволів від уповноважених державних органів. Так, наприклад, дозвіл митного органу необхідний для поміщення товарів у режими переробки на митній території України та переробки за межами митної території України (статті 149 та 165 Митного кодексу України відповідно), а також знищення та руйнування та відмова на користь держави (статті 176 та 184 Митного кодексу України відповідно). Митні режими реекспорту, транзиту, тимчасового ввезення, тимчасового вивезення потребують дозволів інших державних органів в залежності від специфіки товарів, що поміщаються під ці режими. Це може бути Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України тощо.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

Інші митні режими можуть встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до Митного кодексу України.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених Митного кодексу України.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим. Зауважмо, що змінювати митний режим можна до тих пір, доки він не є завершеним, тобто не виконані всі законодавчі вимоги, встановлені для можливості завершити обраний митний режим. Так, наприклад, митний режим транзиту може бути змінено на імпорт протягом часу переміщення товару під митним контролем територією України і за умови надання всіх необхідних для нового режиму документів, сплати митних платежів та виконання вимог щодо нетарифних обмежень.

Date: 2015-07-27; view: 555; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию