Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Митний режим імпорту





 

Відповідно до статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) – митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, установлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Це найбільш уживаний вид митного режиму, застосування якого, з одного боку, позбавляє власника імпортованих товарів необхідності дотримуватися певних заборон чи обмежень стосовно володіння, користування чи розпорядження ними, з іншого, здебільшого супроводжується здійсненням максимального обсягу митних формальностей (перш за все мова йде про оподаткування таких товарів) у порівнянні з іншими видами митного режиму. Імпорт опосередковує більшість зовнішньоторговельних операцій, оскільки, не встановлюючи часових та цільових обмежень перебування та використання товарів на митній території України, відповідає інтересам та потребам значної кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо уважно аналізувати митне законодавство України, можна помітити, що визначення імпорту міститься у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року. Згідно цього нормативно-правового акту імпортом є купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Однак це визначення стосується не однойменного митного режиму, а різновиду зовнішньоекономічної діяльності, що не є тотожним. Хоча безперечно ці поняття знаходяться у тісному взаємозв’язку. Кожній зовнішньоекономічній операції відповідає певний митний режим. Так, операції з увезення товарів на мину територію України (імпорт) у митному відношенні оформлюються у митний режим імпорту. Хоча такі співпадіння трапляються не завжди. Ввезення товарів в Україну може супроводжуватися застосуванням й інших митних режимів, зокрема реімпорту. Однак про це йтиметься у відповідних параграфах посібника.



Крім того, використання режиму імпорту не завжди пов’язано з ввезенням товарів в Україну. В зазначений митний режим можуть заявлятися, як товари, що ввозяться на митну територію України, так і товари, які вже перебувають на цій території під іншим митним режимом (наприклад, митний склад, магазин безмитної торгівлі, продукти переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, тощо).

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає виконання декларантом таких умов:

1) подання митному органу документів на товари, що імпортуються;

2) сплату митних платежів, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) дотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Хоча застосування будь-якого виду митного режиму, передбаченого вітчизняним митним законодавством, передбачає подання певного пакету документів, виконанням цієї умови режиму імпорту має власні особливості, спричинені передусім необхідністю застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.

Згідно Постанови КМ України «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» від 01.02.2006 р. № 80 обов’язково подаються до митного органу такі документи:

1. Митна декларація

2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо

3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту)

4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

Подання інших документів передбачається відповідними наказами Держмитслужби України в залежності від виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури. Це можуть бути, приміром, документи, які підтверджують країну походження товару, документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування тощо.

Виконання другої умови митного режиму імпорту – сплата податків і зборів – викликає найбільшу складність для декларанта. Це пояснюється, передусім полярністю інтересів митних органів та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у цьому питанні. Проблеми можуть виникнути вже на етапі визначення митної вартості імпортованих товарів, яка, власне, і є в переважній більшості випадків базою для оподаткування. Від правильності розрахунку цього показника залежатиме кінцева сума податків і зборів, яку має сплатити декларант для можливості завершення митного режиму імпорт.



Аналіз податкового та митного законодавства свідчить про те, що товари, які імпортуються в Україну, підлягають оподаткуванню ввізним митом, податком на додану вартість та акцизним податком (для підакцизних товарів).

Відповідно ч. 1 статті 286 Митного кодексу України товари, поміщені у митний режим імпорту, оподатковуються ввізним митом, якщо інше не передбачено законом. Ставки ввізного митна встановлюються Законом України «Про Митний тариф України». У випадках, встановлених законами України, товари, поміщені у митний режим імпорту, оподатковуються сезонним митом та/або особливими видами мита.

Акцизний податок справляється відповідно до розділу VI Податкового кодексу України з товарів та за ставками, визначеними у статті 215 цього Кодексу, чинними на день подання митної декларації. Підакцизними, тобто такими, що обкладаються акцизним податком є такі товари:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі;

мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним мотором;

причепи та напівпричепи для тимчасового проживання у кемпінгах, типу причіпних будиночків.

Вiдповiдно до пiдпункту 222.2.2 пункту 222.2 статтi 222 ПК України у разi ввезення маркованої пiдакцизної продукції (наприклад, алкогольні напої та тютюнові вироби) на митну територiю України акцизний податок сплачується пiд час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разi потреби) на день подання митної декларації.

Податок на додану вартiсть (далi - ПДВ) сплачується вiдповiдно до пiдпункту в) пункту 185.1 статтi 185 роздiлу V Податкового кодексу України за ставкою, чинною на день подання митної декларації.

Відповідно до статті 193 ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків (починаючи з 1 січня 2014 року; до цієї дати – 20 відсотків);

б) 0 відсотків.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів згідно із законом. Іншими словами, ПДВ розраховується за вищезазначеними ставками на базі митної вартості імпортованих товарів, збільшеної на суму ввізного мита та акцизного податку.

Дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень при імпорті товарів також є обов’язковою умовою для митного режиму, що аналізується. Чинне законодавство не дає визначення поняття заходів нетарифного регулювання. У цьому сенсі можна згадати хіба що Наказ ДМС України «Про затвердження Положення про спрощений порядок митного оформлення деяких видів товарів та про внесення зміни до наказу Держмитслужби України від 09.07.97 № 307» від 24.12.2003 р. № 908, в якому зазначається, що заходи нетарифного регулювання – це адміністративні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності: ліцензування, квотування, реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів), сертифікація товарів тощо. Тобто ані чіткого визначення, яке б відображало зміст та сутність цього поняття, ані більш менш повного переліку нетарифних заходів зазначений нормативно-правовий акт не містить.

Як не дивно, але Податковий кодекс України у статті 14.1.61. встановлює перелік заходів нетарифного регулювання:

ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;

застосування спеціальних заходів щодо імпорту товарів в Україну;

процедура реєстрації зовнішньоекономічних контрактів;

процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту – спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

дозвільна система служби експортного контролю;

сертифікація товарів, що ввозяться в Україну;

дозвільна система органів державної влади, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, екологічний та інші види контролю;

реєстрація лікарських засобів, виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, харчових добавок;

застосування державного пробірного контролю.

В літературі поняття заходів нетарифного регулювання визначається по-різному. Найбільш універсальним, на наш погляд, є визначення, запропоноване Є.В. Додіним, згідно якого під ними розуміють комплекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішні ринки[7].

Найбільш поширеними заходами нетарифного регулювання імпорту є так звані кількісні обмеження, зокрема ліцензування. Загальний порядок його застосування передбачений Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. Конкретні переліки товарів, на які поширюється режим ліцензування імпорту встановлюються відповідними постановами Кабінету Міністрів України на кожен календарний рік. Так, наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2012 рік» від 26 грудня 2011 р. № 1360 визначено, що у 2012 році підлягають ліцензуванню імпорт деяких м’ясних продуктів, окремих засобів захисту рослин, озоноруйнівних речовин, деяких товарів для друкарства тощо.

Крім того, поширеним нетарифним обмеженням є сертифікація товарів, що імпортуються. Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.1993 р. № 46-93 відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері. Так, згідно Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» від 17 липня 1997 р. обов’язковій сертифікації підлягає сільськогосподарська продукція, що імпортується в Україну. Вважається, що цей захід нетарифного регулювання варто відносити до стандартів (технічних бар’єрів)[8].

Отже, виконання всіх зазначених вище умов дасть можливість декларанту завершити митний режим імпорту, а разом з тим і однойменну зовнішньоекономічну операцію. Після завершення митного режиму імпорту товари, поміщені у цей режим, набувають статусу українських товарів. Це означає, що будь-які дії, операції з такими товарами мають здійснюватися відповідно до законодавства України, так само, як і з аналогічними вітчизняними товарами. Це передусім стосується вимог, обмежень, заборон, правил поводження тощо, якщо такі встановлено. Підтвердженням українського статусу імпортованих товарів є митна декларація, за якою вони випущені у вільний обіг.

 






Date: 2015-07-27; view: 148; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2019 year. (0.01 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию