Українське радянське театральне мистецтво.Музика

Активною в роки війни була творча праця 42 евакуйованих з України театральних колективів, які діяли в радянському тилу: Київський театр опери та балету ім.. Т. Шевченка — в Уфі й Іркутську, Київський драматичний театр ім. І. Франка — в Семипалатинську і Ташкенті, Харківський оперний театр ім. М. Лисенка — в Читі, Харківський драматичний театр ім. Т. Шевченка — у Фергані та ін. Головна увага приділялася виступам у військових частинах, госпіталях, на заводах, фабриках, шахтах, у радгоспах, колгоспах. У фронтових концертах, які нерідко відбувалися просто неба, виступали видатні майстри театрального мистецтва 3. Гайдай, І. Паторжинський, М. Гришко та ін.

Українські театри працювали й на окупованих нацистами територіях, зокрема, у Львові, Станіславі, Тернополі, Києві, Харкові, Херсоні. В їх репертуарі були такі твори національної класики, як "Запорожець за Дунаєм", "Маруся Богуславка", "Украдене щастя" та ін.

Після війни театральне життя пожвавилося. На початку 50-х років у республіці діяли близько 70 професійних театрів, більшість із них ставили вистави українською мовою. Захоплення мільйонів глядачів викликала майстерність видатних майстрів сцени Б. Гмирі, Н. Ужвій, Г. Юри, А. Бучми та ін. Серед недоліків післявоєнного часу — ідеологічний прес, який тяжів над театром. Обов'язковим для репертуару стало оспівування "будівництва соціалістичного ладу". Значна частина вистав мала антиамериканську спрямованість.

Близько 350 музичних творів написали під час війни композитори України. Справжніми подіями в українській музиці стали симфонія "Україно моя", створена А. Штогаренком на слова А. Малишка та М. Рильського, кантата "Клятва" на слова М. Бажана, четверта сюїта для симфонічного оркестру Ю. Мейтуса. Чимало ансамблів української пісні й танцю давали свої концерти на фронті. Лише один із них, під керівництвом Л. Чернишової, понад дві тисячі разів виступив перед воїнами.

У музичному житті республіки після війни найпомітнішими були поема "Дніпро" С. Людкевича, друга симфонія К. Данькевича, опера Ю. Мейтуса "Молода гвардія". Низку творів переважно вокального жанру написав В. Барвінський, який тоді обіймав посаду директора Львівської консерваторії та голови Львівського відділення Спілки композиторів.

У зв'язку з боротьбою проти "українського буржуазного націоналізму", яка велася в другій половині 40-х — на початку 50-х років, безпідставних нападок зазнали і деякі діячі музичного мистецтва. Зокрема, були засуджені композитори К. Данькевич за оперу "Богдан Хмельницький", Г. Жуковський за оперу "Від усього серця".

М. Вериківського, М. Колесу, В. Лятошинського та інших затаврували за те, що вони у своїй творчості дотримуються "антинародного, формалістичного, згубного для радянської музики напряму". У в'язниці примусили підписати документ про дозвіл на знищення своїх рукописів, а потім вислали на довгих десять літ у Мордовію В. Барвінського. Навіть такі "пестунчики" тодішнього режиму, як 0. Корнійчук і його дружина В. Василевська були розкритиковані за недостатнє розкриття "прогресивної" ролі російського царя та російських бояр у лібрето до опери "Богдан Хмельницький".

Date: 2015-07-22; view: 541; Нарушение авторских прав