Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Українська радянська поезія та проза





Пое́зія — художньо-образна словеснатворчість, в якіймовавикористовується з естетичноючиевокативною (знаково-символічною) метою окрімабозамістьсамої денотації. У поетичномутекстіголовна роль зазвичайвідводитьсяформівисловлювання. Поезія є мовниммистецтвом, якепередбачаємаксимальневикористаннямовнихзасобів, а такожтворенняновихпоетичнихобразів, тобтоновихсемантичнихзв'язківміжмовнимиодиницями шляхом метафоризації чи метонімізаціїтексту.
Термінвживається у багатьохзначеннях. Поезіязазвичайпротиставляється прозі. Часто поезіяпоєднується з іншими видами мистецтва, тодівиникаютьпроміжніжанри на кшталтпоетичногоепосу, поетичноїдрами, поезіївпрозі.

Про́за (лат.прямамова, щовільнорозвивається й рухається) — мовлення не організоване ритмічно, не вритмоване; літературнийтвір абосукупністьтворів, написанихневіршованоюмовою. Проза — один іздвохосновнихтипівлітературноїтворчості. Поезія і проза — глибокосвоєріднісфери мистецтва, якірозрізняються і формою, і змістом, і своїммісцем в історіїлітератури.

Інодітермін про́за вживається як протиставленняхудожньоїлітературивзагалі (поезія) літературі наукової чи публіцистичній, тобто література, яка не належить до мистецтва.

Термін "поезія" на означення всієї худож. л-ри, мистецтва слова взагалі існує від часів античності. Вживався у цьому значенні і в епохи середньовіччя, Відродження, класицизму, частково в 19 та 20 ст. (у працях Платона, Арістотеля, Буало, в укр. поетиках 17—18 ст., у творах В. Бєлінського, М. Чернишевського, І. Франка). Тлумачення цього терміна в значенні "художня література" пов'язане з тим, що в давні часи віршовані форми переважали у всіх родах (епос, лірика, драма) і видах, або жанрах, л-ри (ода, трагедія, епіграма та ін.). У зв'язку з розвитком худож. прози (в зх.-європ. л-рах цей процес активізувався з 18 ст., в російській та українській — з 19 ст.) значення терміна "поезія" звузилось. поезія і проза стали двома формами худож. мислення. У сучас. літературознавстві термін "поезія" вживається переважно на означення віршованої худож. творчості. Характерною особливістю поезія є віршована будова; завдяки ритмові, а також римі поетичний твір набуває цілісності, рівноваги частин і цілого, краси звучання. В різні істор. періоди літ. розвитку поезія набувала більшого чи меншого значення у порівнянні з прозою. У 1-й пол. 19 ст. поетична творчість О. Пушкіна і Т. Шевченка піднесла рос. і укр. л-ри на рівень світових. Великою ідейно-худож. силою сповнена революц. поезія І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки. У новітній поезії вірш зазнає значних змін. Канонічні форми (рондо, газель, тріолет, хоку) стають менш поширеними, розвиваються способи вільнішої ритмічної організації вірша, з'являються форми, що стоять на межі між поезія і прозою (вірш прозою, верлібр). Сама віршова форма ще не робить твір явищем П. Термін "поезія" часто розглядається і як особлива якість дійсності і світобачення, означаючи все високе і прекрасне (напр., "поезія праці", "поезія природи"). Цей термін вживається і в значенні сукупності віршованих творів якоїсь епохи, народу, окремого автора (напр., "поезія Відродження", "поезія М. Рильського"), а також у значенні окремого, конкретного твору (напр., поезія П. Тичини "Я утверждаюсь").

В поезії визначною подією була збірка Тичини «Вітер з Украіни» [1924], свідчив про подальше ідейно-художнє зростання поета. У цьому збірнику теми боротьби трудящих на різних етапах історії за вільний радісну працю поєднуються з новими пошуками в області поетичної форми.

Значним внеском в українську радянську прозу є пореволюційно новели Степана Васильченко - кращого учня Коцюбинського. У повістях, присвячених зображенню життя школярів, С. Васильченко (докладніше див про нього в розділі «Українська література кінця XIX і початку XX ст.») говорить про те, як в умовах вільної радянської школи розквітають дитячі здібності. На конкретному прикладі роботи авіаційного гуртка («Авіаційний гурток») Васильченко змальовує типову картину розвитку дитячої винахідливості, самодіяльності піонерів, їх любов до авіації.







Date: 2015-07-22; view: 648; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию