Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Посилення русифікації.Злиття націй
Період перебування при владі М.Хрущова характеризувався не лише демократизацією і лібералізацією, але й відчутною послідовною ідеологізацією суспільного і культурного життя радянських людей. Яскравим виявом цього стало святкування в 1954 р. 300-річчя Переяславської ради. З нагоди відзначення ювілею в пресі було опубліковано схвалені ЦК КПРС «Тези про 300-річчя возз'єднання України з Росією (1654-1954 рр.)» – У цьому партійному документі підкреслювалося, що ця історична подія «...є великим святом не тільки українського і російського народів, але й всіх народів Радянського Союзу». В «Тезах» було сформульовано офіційну концепцію історичного розвитку України і намічено його перспективи. Важливим чинником і запорукою подальшого успішного розвитку українського народу вважався насамперед міцний союз, взаємодопомога і дружба з «братнім російським народом». Наступним кроком на шляху теоретичного обґрунтування поступового зближення, а згодом і злиття націй СРСР в одну став XXII з'їзд КПРС, який прийняв нову Програму партії. Серед активно пропагованих в Програмі перспектив розвитку комуністичного суспільства була і теза про поступове і неухильне стирання в СРСР національних відмінностей, особливо мовних. Правда, в Програмі зазначалося, що цей процес буде довготривалим і завершиться він на наступному етапі розвитку національних відносин в СРСР, який характеризуватиметься подальшим «зближенням націй і досягненням їх повної єдності». Прискорювачем партійного курсу на зближення і злиття націй стала політика русифікації, яка набула тоді надзвичайної активізації. Русифікація – сукупність дій і заходів російського царизму, а згодом радянського союзного керівництва в національних окраїнах і неросійських республіках СРСР, спрямованих на звуження, приниження чи відсунення на другорядні ролі національних мов, культури, історії і водночас висунення на провідні позиції російської мови, культури, історії. У 60-80-і роки проводилася партійним і державним керівництвом Радянського Союзу у вигляді активної пропаганди І реалізації ідеї зближення і злиття націй в СРСР, при повному ігноруванні потреб розвитку націй і народностей неросійських союзних національних республік. Її конкретними проявами стали освітянські реформи М.Хрущова, що проводились наприкінці 50-х років. У 1958 р. навколо реформи школи в засобах масової інформації розгорнулася активна дискусія щодо принципів і напрямків її проведення. Підвищений інтерес української громадськості викликала, насамперед, мовна проблема. В проекті реформи пропонувалося надати батькам учнів право самим обирати мову, якою будуть навчатися в школі їхні діти. Зрозуміло, що одержавши таку можливість, переважна більшість батьків, щоб в майбутньому полегшити своїм дітям просування по щаблях службової кар'єри, обирали в школах великих міст. як правило, російську мову викладання. Таким чином, проект реформи школи хоча й був, на перший погляд, цілком демократичним, але фактично сприяв процесам русифікації системи освіти, внаслідок чого статус української мови у великих містах України набував вторинності. Це було настільки очевидним, що навіть деякі високопоставлені представники тогочасних українських владних структур змушені були заявити в ході обговорення проекту реформи, що українська мова повинна залишитися обов'язковою для вивчення в російськомовних школах. У грудні 1958 р. у газеті «Правда» з'явилася стаття М.Бажана і М.Рильського «В ім’я людини», в якій автори виступили проти фактично факультативного викладання рідної мови в школах України. їх ініціативу згодом активно підтримали збори київських письменників. Однак М.Хрущов наполіг на тому, щоб у республіканському законі про народну освіту, прийнятому в квітні 1959 р., було зафіксовано положення про факультативність вивчення української мови в школі. Активним провідником цього положення в школах республіки стало Міністерство освіти УРСР. Саме з-під його пера вийшов наказ, згідно з яким російська мова стала обов'язковою для вивчення, а українську можна було вивчати за бажанням. Цей новітній «валуєвський циркуляр» було оголошено «вагомим проявом інтернаціоналізму». Внаслідок такої мовної політики в наступні роки в республіці розпочалося неухильне зменшення кількості українських шкіл (у 1959-1965 рр. їх поменшало майже на 2 тис.) і, навпаки, збільшення шкіл з російською мовою викладання. Date: 2015-07-22; view: 1067; Нарушение авторских прав |