Архітектура УРСР

Архітектурасправляєпостійнийвплив на громадськусвідомість, є дійовимзасобом морального й естетичноговиховання народу, формуваннякомуністичногосвітогляду. Твори архітектуриявляють собою результат спільноїтворчоїпраціархітекторів, учених та будівельників, втілюютьєдністьмистецтва,науки і техніки, матеріальної та духовноїкультурисуспільства. За роки Радянськоївлади в країні створено немало яскравих архітектурнихтворів, щорозвиваютьнаціональнітрадиції, кращі з якихувійшли до скарбницівітчизняного і світовогомистецтва. Проведено роботи по відновленню та реставраціїнайбільшвидатних пам'ятокархітектури. Разом з тим в останнідесятиріччя в галузіархітектури і
містобудування стали проявлятисянегативнітенденціївнаслідок того, щобудівельневиробництво почало диктувати умови проектування та діяльності зодчих. Надмірнацентралізація типового проектування, некомплексне будівництво й орієнтація в основному на великопанельне домобудівництвопризвели до того, щозабудовабагатьохміст, селищ і сіл стала невиразною й одноманітною. Часто архітектурнийвигляд
і плануванняжитловихбудинків та громадськихбудівель не враховуютьдемографії, національно-побутовихособливостей та природно-кліматичних умов районівбудівництва. Ландшафтна архітектура, монументально-декоративнемистецтвозовсім недостатньо використовуються при плануванні та забудовінаселених пунктів. Неприпустимонизьким є рівеньархітектурибільшості промисловихбудівель і споруд, що не сприяєпідвищеннюкультури праці і негативно позначається на результатах виробництва. Незадовільновикористовуєтьсябагатаархітектурнаспадщина народівРадянського Союзу. В неблагополучному станіперебувають історичніцентри, квартали, площі та вулицібагатьохміст. Не завждизабезпечуєтьсясхоронністьпам'ятокархітектури - цього дорогоцінногонадбання народу. Недооцінкагромадськогозначенняархітектурипризвела до втратисвоєрідності у виглядіміст і сіл, відсутності яскравихархітектурнихобразів, щовідображаютьсоціальніособливостінашого ладу. Падіння престижу праціархітекторіввступає у протиріччязізростаючимсоціальнимзначенням зодчества в соціалістичномусуспільстві. Серйознінедоліки в справірозвиткувітчизняноїархітектури і містобудування стали наслідкомвідсутності широкого обговорення громадськістю архітектурних рішеньзабудовиміст, унікальних і великих комплексів та будівель, слабкогорозвиткуархітектурної критики, недостатньоговисвітленняцієїпроблеми в пресі, засобами кіно і телебачення, а такожвідсутностігласностінегативних сторін у галузіархітектури й містобудування. Великіпрорахунки є в організаціїархітектурної науки, внаслідокчого вона слабо впливає на практику проектування і будівництва. Фундаментальнідослідженняведуться в недостатньомуобсязі, галузева наука не має міцнихзв'язків з інститутами
Академії наук СРСР та республіканськихакадемій. Експериментальніта дослідно-конструкторськіроботи в галузіархітектури практично припинилися. Підготовка архітектурних кадрів не відповідає потребам
народного господарства. Випускникиархітектурнихвузів за рівнемодержанихзнань слабо підготовлені до розв'язанняпрактичнихзавданьпроектування й будівництва. Виконкоми місцевих Рад народнихдепутатів не приділяють необхідноїувагисправіархітектури й містобудування. Спілкаархітекторів СРСР не займаєактивноїпозиції по підвищеннюрівнятворчоїдіяльностірадянськихархітекторів. Питаннярозвиткурадянськоїархітектури і містобудування набуваютьособливоїгостроти у зв'язку з різкимзбільшеннямобсягівбудівництважитловихбудинків та іншихоб'єктівсоціальногопризначення для розв'язаннявисунутої XXVII з'їздомКПРС житловоїпрограми і завданняякнайшвидшогозадоволення потреб
радянських людей в усіх видах громадськогообслуговування. На ценеобхідноспрямуватиузгодженізусилляпартійних, радянських і господарськихорганів, трудовихколективівпроектних та
будівельнихорганізацій, всіхучасниківінвестиційногопроцесу, Спілкиархітекторів СРСР та іншихтворчихспілок.