Виготовлення сірників

•ті, що запалюються у звичайних умовах;

•вологотривкі (розраховані на запалювання при зберіганні у вологих умовах, наприклад, у тропіках);

•вітрові, тобто ті, що запалюються на вітрі.

У нас, як і в інших країнах, випускають сірники переважно у вигляді деревної палички (названої соломкою) з голівкою, що вимагає для запалення тертя об масу, нанесену на бічні сторони сірникової коробки.

Як основну сировину для виготовлення сірникової соломки використовують осику, а рідше липу. Для цього із круглого очищеного від кори стовбура спеціальним ножем по спіралі знімають стрічку, яку потім рубають на сірникову соломку. При згоранні сірника необхідно одержати нетліюче вугілля від соломки й утримати на ньому розпечені шлаки від згорілої голівки, що зумовлюється прагненням убезпечити споживача від пропалення одягу при потраплянні розпечених шлаків. Тліюча вуглинка від соломки, звичайно, є небезпечною. Для припинення тління соломки й закріплення шлаку від голівки соломку просочують речовинами, що утворюють на її поверхні при горінні плівку. Завдяки їй припиняється згорання вугілля і закріплюється шлак від голівки. У якості протитліючих речовин використовують фосфорну кислоту та її сіль (NH₄)₂HP0₄.

Для забезпечення ефективного переходу полум'я від голівки, соломку просочують розплавленим парафіном. Сірники з непарафінованою соломкою гаснуть одразу за згоранням голівки. Парафін легко запалюється при горінні голівки й дає яскраве полум'я, що важливо у випадку використання сірника як джерела світла. Крім того, він має гарну теплотворну здатність, що сприяє загоранню соломки, є безпечним при зберіганні сірників, не виділяє під час горіння кіптяви, диму або шкідливих газів.

За період більше ніж 150 років було використано велику кількість рецептур запальних мас, з яких виготовляють голівки сірників. Вони є складними багатокомпонентними системами, до складу яких входять:

•окиснювачі (КС10₃ , К₂Сг₂0₇- Мп0₂), що утворюють кисень, необхідний для горіння;

•горючі речовини (сірка, тваринні та рослинні клеї, фосфор сульфід P₄S₃);

•наповнювачі — речовини, що запобігають вибухові під час горіння

голівки (подрібнене скло, Fe ₂O₃);

•клеї, які одночасно є й паливом;

•стабілізатори кислотності (ZnO, СаС0₃тощо);

•речовини, ідо надають сірниковій масі певного кольору (органічні та неорганічні барвники).

Хромпік (К₂Сг₂0₇) за кількістю кисню, що виділяється, на одну масову

частинку поступається бертолетовій солі (КСІО₃). Але сполуки, що містять перший окиснювач, запалюються значно легше.

Піролюзіт (МпО₂) виконує подвійну роль: як каталізатор розкладу бертолетової солі та як джерело кисню. Ферум(ПІ) оксид Fe₂O₃ також виконує дві функції: він являється мінеральною фарбою (колір іржі) та істотно зменшує швидкість горіння маси, роблячи полум'я спокійнішим.

Фосфорна маса (для тертя) також є багатокомпонентною. Вона наноситься на вузькі бічні зовнішні сторони сірникової коробки. До складу найпоширенішої маси для тертя входять такі компоненти:

•червоний фосфор Р;

•стибій(Ш) сульфід Sb₂S₃;

•залізний сурик Fe₂0₃;

•піролюзіт МпО₂;

•крейда СаС0₃;

•клей.

Вважають, що при терті голівки об фосфорні намазки тепловий імпульс спрямовується в основному не на нагрівання запальної маси до температури займання, а на сублімацію червоного фосфору. У результаті цього утворюється білий фосфор, який легко взаємодіє з киснем повітря з виділенням великої кількості тепла.

Одним із важливих показників якості сірників є легкість запалення голівки сірника об тертку. Цей показник називають чутливістю сірників. Вона повинна бути в певних межах. Сірники з дуже високою чутливістю здатні запалюватися під час тертя об неактивні жорсткуваті поверхні, тому не відповідають вимогам безпеки. При транспортуванні таких сірників можливе мимовільне запалення. Досвідом установлено, що чутливість сірників залежить як від співвідношення окиснювачів та відновників у запальній суміші, так і від складу маси для тертя.