Поняття, напрями та форми взаємодії держав і міжнародних організацій у сфері кримінального судочинства

Існування міжнародного співробітництва в кримінальному судо­чинстві обумовлене обмеженістю здійснення певною державою юри­сдикції примусу лише територією цієї держави. В умовах трансна­ціональних (тобто таких, що виходять за межі однієї правової систе­ми) відносин суб'єктів кримінального процесу можуть виникнути кримінально-процесуальні відносини особливого характеру, які за окремими ознаками будуть відрізнятися від традиційних. Така від­мінність буде обумовлена тим, що один із елементів (або декілька елементів) кримінально-процесуальних правових відносин — чи то об'єкт, чи суб'єкт, чи зміст — будуть пов'язані з іноземною чи міжна­родною правовою системою, або ж такий зв'язок будуть мати інші еле­менти механізму кримінально-процесуального регулювання: норма права або ж юридичний факт, які також можуть характеризуватися міжнародним або іноземним характером — тобто бути іноземним або міжнародним елементом у кримінальному судочинстві.

Міжнародне співробітництво в кримінальному судочинстві є скла­довою частиною міжнародного кримінального права. Адже міжна­родне кримінальне право спочатку формувалося як система правових норм, що регламентують взаємодію держав з надання правової допо­моги в кримінальних справах, в тому числі і екстрадиції злочинців, тобто питань процесуального характеру, і лише у XX столітті значно­го розвитку набула його матеріально-правова складова через норма- тивізацію т. зв. міжнародних злочинів та міжнародної кримінальної відповідальності.

У міжнародному праві існує підхід до виділення в структурі між­народного кримінального права міжнародного кримінального права stricto sensu (в межах якого виокремлюється міжнародний кримі­нальний процес), транснаціональне матеріальне кримінальне право, транснаціональне процесуальне кримінальне право та транснаціо­нальне кримінально-превентивне право (Н.А. Зелінська).

Взаємодія держав у сфері кримінальної юстиції здійснюється за та­кими основними напрямами:

9) гармонізація національного кримінального законодавства дер­жав (транснаціональне кримінальне право) та криміналізація злочи­нів проти міжнародного права (міжнародне кримінальне право stricto sensu);

10) гармонізація національного кримінально-процесуального пра­ва держав (в аспекті створення міжнародних стандартів функціону­вання кримінального правосуддя та поводження з його учасниками), надання допомоги з розслідування, судового розгляду кримінальних справ, виконання рішень по них (транснаціональне кримінально- процесуальне право);

11) створення та діяльність міжнародних правоохоронних і судових органів (міжнародне кримінально-процесуальне право);

12) обмін інформацією і досвідом роботи компетентних органів із запобігання, припинення і розкриття злочинів, захисту і представ­ництва інтересів учасників кримінального судочинства, розгляду та вирішення кримінальних справ; вжиття спільних методичних, нав­чальних, інформаційних, наукових заходів; співробітництво компе­тентних органів держав — учасників взаємодії в міжнародних неюрисдикційних організаціях.

В залежності від рівня співробітництва виділяють двостороннє, ре­гіональне та багатостороннє.

Міжнародне співробітництво в кримінальному судочинстві як взаємодія компетентних судових і правоохоронних органів двох і більше держав або міжнародних правоохоронних чи судових органі­зації з питань провадження в окремій кримінальній справі охоплює другий та третій напрямок взаємодії держав та в аспекті проваджен­ня у конкретних кримінальних справах характеризується такими

має форму дво- або поліюрисдикційної процедури, за якою одна сторона має юрисдикцію з провадження в кримінальній справі, а інша сторона (сторони) має юрисдикцію з виконання окремих заходів у цій справі;

13) вказана процедура носить кримінально-процесуальний (судо­вий) або поліцейський характер, що дозволяє говорити про процесу­альне та поліцейське співробітництво в кримінальному судочинстві;

14) ця процедура може носити інституціональний, договірний ха­рактер або здійснюватися на підставі принципу взаємності.

Самостійними процесуальними формами міжнародного співробіт­ництва в кримінальному судочинстві, які складають його предмет, є: міжнародна правова допомога, видача обвинувачених /засуджених, (в т.ч. передача осіб міжнародним кримінальним судовим установам) передача провадження в кримінальних справах, передача засуджених осіб, визнання та виконання іноземних судових рішень у криміналь­них справах.