Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх

Необхідно відзначити, що до неповнолітніх, які досягли до момен­ту здійснення суспільно небезпечного діяння віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, кримінально-про­цесуальним законодавством допускається застосування всіх, перед­бачених ст.149 КПК України, запобіжних заходів, окрім передання під нагляд командування військової частини, оскільки через свій вік неповнолітній не може бути військовослужбовцем, а застосування цього запобіжного заходу можливе тільки по відношенню до таких осіб. Застосування запобіжних заходів до неповнолітнього має свої особливості. Так, затримка неповнолітнього як підозрюваного й взят­тя його під варту — запобіжний захід, що може застосовуватися до не­повнолітнього тільки у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується і в порядку, передбаченому статтями 106,148,150,155, ст. 165² КПК України.

Про затримання та взяття під варту неповнолітнього в обов'язко­вому порядку сповіщаються його батьки, або особи, що їх заміняють, а також повідомляється за місцем його навчання або роботи (ст.ст. 161, 434 КПК).

Крім того, до неповнолітнього можуть бути застосовані специфіч­ні, застосовувані тільки до них запобіжні заходи, передбачені ст. 436 КПК України: а) передача неповнолітнього під нагляд батьків, опі­кунів або піклувальників; б) передача під нагляд адміністрації дитя­чої установи. Кожний з цих заходів застосовується самостійно. При застосуванні таких запобіжних заходів від батьків, опікунів, піклу­вальників або адміністрації дитячої установи відбирається письмове зобов'язання про забезпечення ними належного поводження неповно­літнього і його явки до слідчого, прокурора й до суду. При порушенні цього зобов'язання до батьків, опікунів і піклувальників може бути застосоване грошове стягнення в розмірі до двохсот неоподатковува­них мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому статтею 153 КПК України.

Опіка й піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їхніх батьківських прав, хвороби батьків або з інших причин залишилися без батьків­ського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав і інтересів таких дітей. Опіка встановлюється над неповнолітнім, які не досягли 14 років, а піклування — над неповнолітніми у віці від 14 до18 років (ст.243 Сімейного кодексу України).

Дитячі установи, у яких виховуються неповнолітні, — це школи соціальної реабілітації, професійні училища соціальної реабілітації органів утворення, центри медико-соціальної реабілітації неповно­літніх установ охорони здоров'я, притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, приймачі-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ, виправно-трудові колонії Державного де­партаменту України з питань виконання покарань.

Зазначені запобіжні заходи можуть бути застосовані з ініціативи органу дізнання, слідчого, прокурора, суду, а також при клопотанні обох або одного з батьків, опікуна, піклувальника, адміністрації дитя­чої установи. Якщо неповнолітні передаються під нагляд з ініціативи органу дізнання, слідчого, прокурора, суду необхідно дістати згоду за­значених осіб або адміністрації. Виходячи з положень п.З ст.7 Закону України «Про органи й служби по справах неповнолітніх і спеціаль­них установах по справах неповнолітніх», п. 1 Наказу МВС України ♦ Про затвердження Положення про приймачі-розподільники для не­повнолітніх органів внутрішніх справ» від 13.07.1996 p., положень КВК України при передачі неповнолітнього під нагляд не потрібно згоди тільки адміністрації приймачів-розподільників для неповноліт­ніх і виховних колоній, тому що здійснення нагляду за правопоруш­никами є основною функцією цих установ.

Батьки, опікуни й піклувальники, а також адміністрація дитячої установи можуть відмовитися від узятого на себе зобов'язання забез­печити належне поводження неповнолітнього і його явку до слідчо­го, прокурора або до суду. Така відмова повинна бути письмовою та мотивованою. При наявності такої відмови вирішується питання про заміну вибраного запобіжного заходу іншим.

Відповідно до ч. З ст. 436 КПК України, зобов'язання щодо здій­снення нагляду варто вважати порушеним при настанні однієї з на­ступних умов: неналежного поводження неповнолітнього; його неяв­ки до слідчого, прокурора й до суду дозволяється питання про накла­дення на батьків, опікунів або піклувальників грошового стягнення. Якщо обов'язки з нагляду порушить адміністрація дитячої установи, до винних осіб можуть бути застосовані міри дисциплінарної відпові­дальності.

Що стосується неповнолітніх, які на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, то до таких неповнолітніх засто­сування запобіжних заходів законодавством не передбачене, але згід­но зі ст. 7³ КПК України, якщо встановлено, що особу, яка у віці від 11 до 14 років вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно у зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або орга­ну дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішенням суду її може бути поміщено у приймальник-розподільник для неповнолітніх строком до ЗО діб.

Незважаючи на те, що за своєю правовою природою поміщення неповнолітніх, які не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, у приймальник-розподільник дуже близьке до запобіжних заходів, що застосовуються до підозрюваних (обвинувачуваних, підсудних), КПК України його до таких не від­носить, права на оскарження застосування такого заходу примусу не передбачає.

21.5. Участь у провадженні в справах неповнолітніх осіб,