Види провадження в справах неповнолітніх

Законодавство України визначає неповнолітніх як осіб, які не до- сягли вісімнадцятирічного віку. Виділення таких осіб в окрему кате­горію викликано насамперед прагненням українського законодавства передбачити для даних осіб додаткові в порівнянні з дорослими права й гарантії захисту їхніх інтересів. Необхідність надання неповнолітнім додаткових прав і гарантій викликана тим, що дані особи ставляться до найбільш уразливої категорії осіб, які беруть участь в кримінально­му судочинстві, оскільки внаслідок рівня свого фізичного, розумового й психологічного розвитку не можуть самостійно повною мірою захи­щати свої інтереси й користуватися всіма правами, наданими їм зако­ном. Такі особливості знайшли своє відображення як у національному законодавстві, так і в міжнародно-правових актах, основними серед яких по праву можна вважати Конвенцію про права дитини, прийня­ту генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 p., і Мінімальні стандарти (правила) судочинства у справах неповнолітніх (Пекінські правила), які закріпили як головну мету створення найбільш благополучного життя неповнолітніх. Чинним національним законодавством перед- бачені додаткові гарантії, що забезпечують при провадженні в справах неповнолітніх встановлення істини в справі, захист прав і законних інтересів неповнолітніх, а також сприяння підвищенню виховного й попереджувального впливу кримінального судочинства.

Кримінально-процесуальне законодавство України закріплює пра­вило, відповідно до якого провадження в справах неповнолітніх здій­снюється у випадках, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, досягла на момент його вчинення одинадцятирічного, але не досягла вісімнадцятирічного віку. Відносно ж осіб, які не досягли до моменту вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку, кримінальна справа не може бути порушена, а порушена підля­гає припиненню (п. б.ч. 1 ст.6 КПК). Воно фактично розрізняє два види провадження в справах неповнолітніх:

провадження в справах неповнолітніх, які до моменту вчинен­ня суспільно небезпечного діяння досягли одинадцятирічного віку, але не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності (згідно зі ст. 22 КК України віком, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності за загальним прави­лом є шістнадцятирічний вік і, лише за вчинення деяких злочинів, можливе притягнення до кримінальної відповідальності починаючи із чотирнадцяти років). Таке провадження можна назвати суворим провадженням по застосуванню до неповнолітніх примусових захо­дів виховного характеру, тому що такі неповнолітні внаслідок сво­го віку ще не можуть бути суб'єктами злочинів і нести кримінальну відповідальність. Цей порядок судочинства можна охарактеризува­ти як неповний, оскільки багато загальних правил судочинства при ньому не застосовуються (так, такі неповнолітні не можуть набути в справі процесуального статусу підозрюваного (обвинуваченого), обвинувачення їм не пред'являється, обвинувальний висновок не складається. Кримінально-процесуальне законодавство містить низ­ку спеціальних норм, що регулюють порядок провадження у цій ка­тегорії справ;

провадження у справах неповнолітніх, які досягли до момен­ту здійснення суспільно небезпечного діяння віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності. Таке провадження здійснюється як за загальними правилами провадження по всіх кри­мінальних справах, так і регламентується особливими правилами, які не скасовуючи й не змінюючи загальних, надають таким неповноліт­нім додаткові в порівнянні з дорослими права й гарантії захисту.

Кримінально-процесуальний кодекс України містить спеціальну главу, присвячену особливостям провадження в справах неповноліт­ніх (глава 36 КПК). Крім того, до числа норм, що передбачають спе­цифіку провадження в справах неповнолітніх, ставляться, норми, за­кріплені в інших главах (наприклад, ст.ст. 6, 7³, 9, 45, 111, 112, 254, 348, 384, 407 та ін.).

Date: 2015-07-25; view: 352; Нарушение авторских прав