Різноманітні концепції культури

При вживанні слова «культура» йому, схоже, приписують три основних смисли або групи смислів. Насамперед, це слово використовується етнологами та істориками культури як технічний термін, який охоплює будь-які спадкоємні риси людського життя, матеріального і духовного. Певна, таким чином, культура термінологічно співвідноситься з самим поняттям про людину, бо навіть дикуни, які знаходяться на самих нижчих ступенях розвитку живуть у соціальному світі, який характеризується складною сіткою звичек, настанов. Правила мисливської гри південноафриканських бушменів, віра в амулети у північноамериканських індійців, специфічний тип трагедії у драматичному мистецтві Афін часів Перикла і динамо-машина сучасної індустрії – все це у рівній мірі і без будь-яких відмінностей є елементи культури; кожний з них – продукт колективних духовних зусиль людини, який зберігся на протязі відомого часу … більш або менш свідомих імітаційних процесів, у сукупності охоплюємих термінів «традиція» і «соціальна послідовність». З цієї точки зору, всі людські істоти, або, у будь-якому випадку, всі групи такових, наділені культурою, хоча форми культури і ступені її складності різняться у широких межах…

Друге застосування терміна зустрічається частіше. Воно відправляє до деякого досить умовного ідеалу індивідуальної благо вихованості, будівля якої ґрунтується на засвоєнних знаннях та досвіді, але складається по більшій мірі з набора типових реакцій, які санкціоновані суспільним класом і тривалою традицією. Вимога спокуси у сфері інтелектуальних цінностей до претендента на звання «культурної людини» пред`являється, але лише до певних меж.

Більше значення надається манерам, деякій вишуканості поведінки, яка набуває різні відтінки в залежності від природи особистості того, хто засвоїв ідеал «культурності». У найгіршому випадку така вишуканість вироджується в презирливе відчуження від звичек і смаків натовпу; це добре відомий культурний снобізм… відчуження того чи іншого сорту взагалі є умовою для культури у другому розумінні. Ще один її невід`ємний атрибут – це тісний зв`язок з минулим. Дії та погляди, які відносяться до теперішнього бачаться, насамперед, як варіації з теми незмінного минулого… Духи минулого, переважно минулого, переслідують культурну людину на кожному кроці. Вона є незвичайно чуттєвою; вона ухиляється від того, щоб її індивідуальність виступала в якості будь-якого творчого начала. Але самий, мабуть, чудовий факт. Який характеризує культурний ідеал, - це здійснення людиною вибору з скарбниці минулого конкретних цінностей, які вона вважає найбільш гідними поклоніння…

Складніше всього визначити і проілюструвати третє використання терміна «культура». Культуру в цьому третьому розумінні споріднює з нашим першим, технічним поняттям підкреслена увага скоріше до групового, ніж до індивідуального духовного надбання. З другим поняттям її споріднює упор на виділення з того широкого цілого, яке етнологи називають культурним спектром або культурним потоком таких факторів, які в сутності своїй є більш цінними, більш характерними, більш значимими в духовному смислі у порівнянні з іншими. Сказати, що це третє розуміння охоплює всі духовні елементи цивілізації в протилежність чисто матеріальним, було б неточним, оскільки та концепція культури, яку ми отримаємо, включає в себе велику кількість відносно тривіальних елементів, особливо по тій причині, що деякі з числа матеріальних факторів можуть займати ключеве місце в культурному цілому. Обмежувати, як це найчастіше робиться, застосування терміна “культура” до мистецтва, релігії та науки знову ж є небажаним, бо при цьому досить багато виключається з його змісту. Мабуть, найближче всього до істини ми підійдемо, коли ск5ажемо, що концепція культури, смисл якої ми сьогодні намагаємось зловити, направлена на те, щоб охопити в єдиному терміні ті загальні настанови, погляди на життя і специфічні прояви цивілізації, які дозволяють конкретному народу визначити своє місце в світі. Коли говорять про культуру в цьому третьому розумінні, то підкреслюють не стільки те, у що вірить той чи інший народ або що їм створено, скільки те, яким чином створене цим народом і те, у що він вірить, функціонує в його житті, яке значення все це має для даного народу. Це розуміння культури особливо є властивим виходити на авансцену при обговоренні проблем, які зв`язані з нацією, коли робляться спроби віднайти специфічні, своєрідні риси, які втілені в характері і в цивілізації будь-якого конкретного народу, що відрізняє його від інших народів… культура, таким чином, може бути коротко визначена як цивілізація, яка взята в тій мірі, в якій вона втілює в собі національний дух...

Істинна культура відмовляється розглядати культуру як простий гвинтик, як сутність, чий єдиний смисл існування полягає у підпорядкуванні колективній меті, яка нею не усвідомлюється або має лише віддалену значимість для її інтересів. Діяльність індивіда повинна безпосередньо відгукуватись на його творчі та емоційні імпульси, вона повинна бути завжди чимось більшим, ніж засобом для досягнення деякої мети…

Культура, яка не виростає з корінних інтересів і бажань її носіїв, яка направлена від деяких загальних цілей до індивідууму, - це зовнішня культура. Слово “зовнішня”, яке стіль часто інстинктивно використовується для опису подібної культури, є при цьому обраним досить влучно. Істинна культура – культура внутрішня в тому смислі, що вона направлена від індивідуума до тих чи інших цілей.