Еволюціонізм

Із середини ХІХст. В антропології з’явились різні концепції, школи й напрями, що давали свою специфічну інтерпретацію численним етнокультурним явищам. До їх числа варто віднести еволюціонізм, дифузіонізм, структуралізм, функціоналізм, культурний релятивізм.

Формування еволюціонізму розпочалося у середині ХІХст. І було пов’язане із загальнометодологічними науковими установками і відкриттями того часу. Серед них найважливішу роль зіграло утвердження в науці принципу розвитку, відповідно до якого зміни в будь-якій сфері розглядалися як внутрішньо детерміновані.

На основі цього принципу пояснювалось багато процесів у найрізноманітніших сферах природознавства. Своє головне завдання прихильники еволюціонізму вбачали у відкритті й обґрунтуванні загальних закономірностей розвитку людської культури, у складанні рядів розвитку культур різних народів. Ідеї еволюціонізму знайшли своїх прихильників у різних країнах, найбільш відомими представниками еволюціонізму є: Г.Спенсер, Едуард Тайлор, Джеймс Фрезер – в Англії.

Основоположником еволюційної школи прийнято вважати видатного англійського вченого Е.Тайлора. Він виклав еволюціоністські ідеї про прогресивний поступальний розвиток людської культури від первісного стану до сучасної цивілізації; ідею про те, що існуючі розбіжності народів зумовлені не расовими відмінностями, а є лише різними щаблями розвитку культур народів; ідею про наступність і взаємозв’язок культур різних народів. Його відома праця «Первісна культура» 1871р.

Тайлор не заперечував можливості регресивних змін у культурі внаслідок історичних і природних катаклізмів, але при цьому бів твердо переконаний, що магістральним напрямом в історії людства є еволюційний прогресивний розвиток культур. У своїх міркуваннях він ґрунтувався на одній з головних ідей еволюціонізму: людина – це частина природи й розвивається відповідно до її загальних закономірностей. Тому всі люди однакові за своїми психологічними та інтелектуальними задатками, у них виявляються однакові риси культури, а їхній розвиток близький один до одного, оскільки визначається подібними причинами.

Із усіх явищ культури для Тайлора найбільший інтерес становили релігійні вірування первісних народів, досліджуючи які він висунув анімістичну теорію походження релігії., яка полягає у «вірі в духовну суть», тобто в душі й у духів. Корінь анімізму він вбачав у «філософствуванні» первісного дикуна, у бажанні первісних людей зрозуміти причини таких явищ, як сон, сновидіння, непритомності, хвороби, смерть. Пояснюючи їх, вони прийшли висновку, що в кожної людини є душа, що може залишати тіло або тимчасово (сон), або назавжди (смерть).Ці уявлення про душу на основі принципу загальної подоби в стародавніх людей розвинулися в більш складні вірування.

Еволюційна школа прийшла до наступних висновків:

1. У природі існує єдність людського роду, тому всі люди мають приблизно ті самі розумові здібності й в однакових ситуаціях прийматимуть приблизно аналогічні рішення; ця обставина визначає єдність і подібність людської культури в будь-якій частині світу.

2. У людському суспільстві має місце безперервний прогрес, тобто процес переходу від простого стану до більш складного. Такий же шлях проходить і культура.

3. Відповідно до універсальних законів людських культур однакові стадії розвитку різних народів і різних культур дають однакові результати.

4. Суспільний розвиток підкоряється законам еволюції, властивим для живої природи, де джерелом розвитку служить міжвидова боротьба за існування, що виражається в нашаруванні одного елемента на інший, або в заміні старого новим. У результаті цієї боротьби різні елементи культури взаємопов’язані один з одним.

5. Культурні розбіжності народів обумовлені різними щаблями розвитку.

На основі принципів еволюціонізму були зроблені наступні висновки: якщо всі народи йдуть одним шляхом розвитку і якщо вершиною цього шляху є європейська цивілізація й культура, то всі народи в остаточному підсумку мають прийти до цінностей європейської культури.