Основні антропологічні школи і напрями

Для людини, яка ніколи не стикалася з цією наукою, вона асоціюється з дивними людьми, які вивчають дикунів, які досліджують знаряддя праці первісних людей. Антропологи асоціюються з вченими, які оперують дивними поняттями з області фізіології, загальної біології, археології і медицини. А для більш підкованої людини антропологія скоріше асоціюється з такими темами, як «антропологізм в російській філософії», «антропологічній поворот в сучасній західній філософії», структурною антропологією Леві-Строса, історичною антропологією, етнопсихологією і лінгвістикою у чому причина такого розходження в розумінні одного слова?

Чи можна говорити про антропологію як про самостійну науку, чи можливо вона є комплексом уявлень про людину?

Для відповіді на це питання слід звернутися до першоджерела даної самоназви. Справа в тому, що як наукова дисципліна антропологія виникла в англомовному середовищі і появою специфічного «антропологічного середовища» ми зобов’язані саме цій культурній традиції. Для пояснення цього положення давайте звернемось до відомої англомовної енциклопедії: «Основи сучасної культурної антропології як області дослідження були закладені в епоху Великих географічних відкритів, коли технологічно передові європейські культури прийшли в широку єдність з «традиційними» культурами, які до цього часу європейці високо мірно називали «дикими». Але на середину ХІХст. Питання походження різних культур, народів світу та їх мов стали предметом великої уваги західноєвропейців. Поняття еволюції, яке висунуте Ч.Дарвіном в його праці «Походження видів» (1859) стало міцним поштовхом, що забезпечило дослідження такого роду.» (Брит.енциклоп., 1994) Як бачимо з вищенаведеної цитати, уявлення першого роду зв’язані з раннім етапом становлення цієї наукової дисципліни, тобто з еволюційним дарвінізмом ХІХст.

Таким чином, наукова антропологія стала розвиватися не раніше ХІХст. Відкриття зв’язків між санскритом, латинською, грецькою і германськими мовами дало значний стимул компаративістиці. Перші послідовні антропологи були талановитими любителями – лікарями, природознавцями, юристами, підприємцями, для яких антропологія була хобі. Вони користувалися здоровим глуздом, навичками, які набули засобом своїх професійних занять, а також модними науковими теоріями свого часу для того, щоб примножувати знання про примітивні народи. Антропологами називали чудаками. Їх цікавили, наприклад, форми людського волосся, особливості побудови черепа, оттінки кольору шкіри, на що інші не звертали увагу.

На початок ХХст. Ситуація різко змінилася. Це було зв’язано в першу чергу, з появою праць представників так званої американської культурно-історичної школи, яка надовго змінила обличчя антропологічної науки. Принципова настанова цієї школи – не зводити різні культури до однієї основи. Така позиція призвела до появи абсолютно нового погляду, суть якого полягає у розгляді кожної окремої культури яу унікального цілого, яка формується під впливом фізичного оточення, культурних контактів та інших самих різних факторів.

«На початок ХХст.вчені, які цікавилися незвичайними, драматичними і незрозумілими аспектами людської історії, були відомі від іменем антропологів. Це були люди, які займалися пошуком самих віддалених пращурів людини, гомерівської Трої, прабатьківщини американських індійців, зв’язків між сонячною активністю і кольором шкіри, історією винаходу колеса, англійської булавки і кераміки. Вони хотіли знати: «Яким чином сучасна людина прийшла до цього образу життя.»: чому одними керують королі, іншими – старики, ще іншими – військові, а жінки – ніким; чому у одних народів спадковість передається по чоловічій лінії, у інших – по жіночій, а у третіх - і по тій і по тій; чому одні люди хворіють і помирають, якщо вони вважають, що їх зачаклували, а інші сміються над цим. Антропологи займались пошуком універсалій в біології і поведінці людини. Вони доводили, що в фізичній будові людей різних континентів і регіонів є набагато більше спільних рис, ніж відмінностей. Вони побачили багато численні паралелі у звичаях людей, деякі з яких можна було пояснити історичними контактами. Іншими словами, антропологія стала наукою про спільні і відмінні риси між людьми.» (Клайд Клакхон)

Питаннями становлення і розвитку культури людини займається культурна антропологія. Антропологія – це наука про людину. Однак до наук про людину відносять також всі гуманітарні науки і деякі природознавчі (медицина, частково - біологія) Наук про людину багато, і це зрозуміло, тому що, по-перше, що людина дуже складна і різнобічна істота, а по-друге, всі ці науки розвиваються в людському суспільстві, де саме людина знаходиться в центрі уваги.

Всі інші науки не сконцентровані безпосередньо на людині, мають в якості предмета вивчення світ, природу, об’єктивну позалюдську реальність, але це світ, який оточує людину, і вивчається він людиною, для людини, з точки зору людини. Іншими словами, людський фактор присутній навіть в самій негуманітарній науці.

Тобто, багато наук про людину вивчають різні сторони її життя, її фізичну (біологія, медицина) і духовну сутність (психологія, філософія, філологія), її діяльність (економіка, соціологія), її становлення і розвиток (історія). Всі ці дисципліни тісно взаємопов’язані, оскільки восходять до одного й того ж об’єкта вивчення – людини. Саме людина концентрує різні сфери свого існування, що характеризує її цілісність.

Чим же займається антропологія?

Антропологія відрізняється від всіх інших наук про людину як раз тим, що вона намагається увібрати уєдине всі інші аспекти і вивчити глобально і всебічно загальний процес фізичного і культурного розвитку людини. Відповідно, антропологія поділяється на:

1) фізичну антропологію, яка вивчає біологічне походження і еволюцію фізичної організації людини, яка представлена різноманітними расами;

2) культурну антропологію, яка вивчає формування і розвиток людської культури.

Культурна антропологія – це надзвичайно широка фундаментальна наука, яка вивчає загальні проблеми культурного розвитку людства, яка вбирає в себе знання всіх інших гуманітарних наук, яка вивчає єдиний процес культурного становлення людини, тобто того унікального й найсуттєвішого аспекту, який робить людину Людиною і відрізняє її від іншого тваринного світу. У тварини є певні системи поведінки, але немає культури.

Антропологія ставить в центр уваги людину, відношення до неї і ї до світу. Сьогодні ми досить здивовані самі собою. Наприклад, способи заробітку на життя змінилися з такою швидкістю, що ми нерідко буваємо засмучені цим. Наше життя змінилось, але змінилось непропорційно. Наші економічні, політичні і економічні інститути відстали від нашої техніки. Наші релігійні вірування і звичаї, також як і інші ідеологічні системи, в більшости не відповідають сучасному життю і науковим уявленням про фізичний та біологічний світ. Одна наша частина живе в «сучасну добу», інша – в «середньовіччі», або навіть в «античності».

У смислі лікування соціальних недугів ми все ще живемо у вік магії. Нерідко ми ведем себе так, мов би революційні і руйнівні ідеї можуть бути вигнані за допомогою заклинань – як злі духи. Ми полюємо на відьм, вважаючи їх винними в наших нещастях: приклади тому – Гитлер, Сталін, інші політичні літери. Ми чинимо супротив перемінам всереді себе – навіть тоді, коли зовнішні зміни роблять це необхідним. Ми ображаємося на людей, якщо вони не розуміють нас або мотивів нашої поведінки; але коли ми намагаємося зрозуміти інших, ми вважаємо, що повинні розуміти лише те, що відповідає нашим уявленням про бездоганне життя. Ми все ще займаємось пошуком філософського каменя – магічної формули (скажемо, механічної схеми міжнародного співробітництва,) яка робить людство впорядкованим і миролюбивим, не вимагаючи нічого, крім зовнішніх впливів з нашого боку. Ми пагано знаємо самих себе. Ми з легкістю розмірковуємо про «людську природу» - і навіть не маємо про це уявлення.

Ми знову і знову вертаємось до дослідження примітивних народів, і саме це дозволяє нам краше бачити і розуміти самих себе.

Антропологія мов би тримає перед людиною велике дзеркало і дає їй можливість подивитися на себе у всьому багатоманітні.

АНТРОПОЛОГИЯ (от греч. antropos – людина, и logos – розум, знанння) – наука про походження та еволюцію людини.

В країнах Західної Європи і США антропологією вважається гуманітарна наука про людину у всіх її вимірах: соціальних, культурних і фізичних (анатомія, фізіологія, антропогенез), яка також включає етнологію як важливий елемент.

У радянській науці антропологія тлумачилась як біологічна наука про походження, фізичну організацію та еволюцію людини і людських рас. З точки зору французької школи, яка виводить за межі антропології матеріальні та фізичні аспекти людського буття, вона є підрозділом соціології; з точки зору англосаксонської школи, антропологія – полі дисциплінарна наука, яка складається з чотирьох розділів (антропобіологія, соціальна і культурна антропологія, доісторична археологія, етнолінгвістика).

Культурна антропологія займається вивченням поведінки людини і результатів її діяльності. У загальному смислі, культура – це частина оточуючого середовища, яка створена самою людиною.

Культурна антропологія – галузь наукового пізнання у рамках якого досліджуються фундаментальні проблеми генези людини як творця власне культури.

Культурна антропологія – одна із суспільних дисциплін, яка досліджує організацію культури, закони, які керують нею, значення і функціонування її елементів, історичну змінність та етнічну різнорідність культур з метою конструювання загальної історії культури.