Операції комерційних банків та їх загальна характеристика

Активні операції комерційних банків.

Активні операції банків полягають у діяльності, пов’язаній із розміщенням

і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для

одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими

видами операцій і підтриманні ліквідності. Активні операції банків: кредитні

та інвестиційні.

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій,

пов’язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Банківське

кредитування здійснюється відповідно до принципів

строковості,цільового хар-теру,забезпеченості і платності кредиту.

Кредитування позичальників повинно здійснюватися з

додержанням комерційним банком економічних нормативів

регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування

обов’язкових, страхових і резервних фондів.

Рішення про надання кредиту повинно прийматися колегіально

(кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і

оформлятися протоколом.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вимагає від

банку додержання таких додаткових умов: - урахування

кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності,

рентабельності, ліквідності; - кредитувати тільки ті види діяльності

позичальника, які передбачені його статутом; -позичальн. повинен

мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що

кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки можуть надавати незабезпечені кредити, але тільки в межах

власних коштів і лише клієнтам із стійким фін. станом і інсайдерам

банку в сумі, що не перевищує 50% номінальної вартості акцій банку,

які перебувають у їхній власності.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких

позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.

Інвестиційні операції банків це вкладення коштів банку у цінні

папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно

тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери — це боргові

зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо.

Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій за умов

вільного обігу їх на фондовому ринку.

Функції банківських інвестицій полягають у створенні вторинних

резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок

вилучення клієнтами своїх вкладів, або надходження замовлень на

позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні

операції, банки мають на меті: додержання безпеки грошових коштів,

забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Пасивні операції — дії апарату банку, спрямовані на формування

грошових коштів, достатніх для створення потрібних обсягів активів.

Відповідно до характеру формування коштів ці операції

класифікуються на 3 групи: операц. з формув. власн. капіт., -операції з

залучення коштів, -позичкові операції.

Операції з формув. власн. капіт. – це сукупність заходів щодо

формування статутного та інших фондів і резервів, у яких генерується

власний капітал банків. До власного капіталу банку віднос: статутний,

резервний та інші фонди, які створюються для забезпечення фінансової

сталості, комерційної і госп.-ської діяльності банку, а також

нерозподілений прибуток поточного і минулих років.

Статутний фонд комерційного банку у формі АТ створюється шляхом

випуску та продажу двох видів іменних акцій — звичайних та

привілейованих. Резервний фонд комерційного банку призначений для

покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для

сплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього

недостатньо прибутку. Спеціальні фонди - призначені для покриття

збитків від активних операцій та для виробничого і соціального

розвитку банку. Їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Прибуток існує у вигляді залишку прибутку після сплати податків та

відрахування до фондів банку. Операцій із залучення коштів – це

сукуп. заходів банків щодо мобілізації коштів на поточних, строкових

та інших рахунках клієнтів. Залучені кошти банку — це сукупність

коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських

клієнтів (юридичних та фізичних осіб), на рахунках громадських

організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються в

активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку.

Залучені кошти банків поділяються на депозитні й недепозитні.

Депозити бувають до запитання і строкові. Депозити до запитання

розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта - використовуються

власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими

партнерами. Вилучення відбувається шляхом видачі готівки, виконання

платіжного доручення, оплати чеків або векселів. Строкові депозити

(вклади) — це кошти, які розміщені у банку на певний строк не менше

від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього

терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення

відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий

(поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Однією з форм

строкових вкладів є сертифікати. Сертифікати бувають депозитні та

ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, ощадні —

фізичним особам. Сертифікат—це цінний папір, що може

використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на

фондовому ринку. Комерційні банки можуть залучати вільні кошти

юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя.

Банківський вексель може бути використаний його власником як

платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя

може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Операц. з

позичення коштів – це дії апарату банку з мобілізації коштів за

допомогою емісії та продажу банківських облігацій і отримання

позичок в інших банках, в тому числі в НБУ. Одним із джерел

поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит.