Стабільність банківської системи та механізми іі забезпечення

Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати

за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні,

достатньому для нормального функціонування у конкурентному

середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності

банків спрямована система економічних нормативів регулювання

банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх

комерційних банків.

Найважливішими економічними нормативами, які характеризують

фінансову стійкість банку є нормативи капіталу, зокрема мінімальний

розмір статутного капіталу, норматив платоспроможності і норматив

достатності капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу регламентує рівень

статутного фонду новостворюваних банків, який не може бути меншим

установлених сум. Платоспроможність визначається співвідношенням

між капіталом і активами банку, визначеними з урахуванням їхніх

ризиків. Нормативне значення показника не може бути нижчим від

10%. Спорідненим з цим показником є показник достатності капіталу,

який визначається відношенням капіталу до загальних активів банку,

зменшених на створені відповідні резерви (резерви на відшкодування

можливих втрат від активних операцій). Нормативне значення

показника достатності капіталу має бути не меншим за 9%.

Комерційний банк буде в змозі відповідати за своїми зобов’язаннями за

умови, якщо він вклав свої і залучені кошти у ліквідні активи. Це

досягається завдяки дотриманню банком певних нормативів ліквідності.

Серед них виділяються нормативи: миттєвої загальної ліквідності, а також

відношення високоліквідних активів до робочих активів.

Банк також повинен дотримуватися певного співвідношення між

високоліквідними і робочими активами. Нормальним це

співвідношення вважається тоді, коли воно є не < за 20%.

Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскільки

досягнення задовільного рівня прибутку дає змогу поповнювати

капітал, формує основу життєдіяльності та зростання банку, а також

забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Але

рівень прибутковості безпосередньо пов’язаний з рівнем ризику.

Вищий рівень ризику відкриває потенційні можливості отримання

підвищеного прибутку, але не виключає можливості втрат. Мінімізація

рівня ризику дає змогу отримати невисокий, але стабільний прибуток.

Тому балансування між прибутковістю та ризиком, пошук

оптимального їх співвідношення є одним із важливих і складних

завдань управління банком. Є також показники оцінки – прибутк.

банк.активів ROA, приб. аукціон.капіт.ROE, процентна маржа SPRED.