Практичні методи. Праця в природіяк один з основних методів ознайомленнядошкільників з природою 2 page

Узимку на ділянці організуються ігри з снігом, льодом. Для ді­тей молодшої групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снігову гірку, прикрасити її і запропонувати катати ляльок. З ці­кавістю розглядають малюки, як вихователь ліпить із снігу грибки під деревами. Для цього він виносить поліетиленове відерце і миску. За допомогою дітей відерце наповнюють снігом, утоптують і перевертають — ніжка готова. Так само наповнюють миску і вста­новлюють на ніжку. Можна пофарбувати шапки яскравими фар­бами, і ділянка набуде казкового вигляду.

У середній і старшій групах завдання ускладнюються. Крім сніговика, діти будують фортеці, фігурки звірів тощо. Вихователь показує дітям прийоми: вирізування цеглин, скачування та ін. Для ліплення фігурок звірків часом використовується каркас. Важливо порадою допомогти дітям в естетичному оформленні будівель. На­приклад, казковий будиночок прикрасити кольоровими крижинка­ми, фортецю — прапорцями.

Для забав з льодом заливаються невеликі різнокольорові льо­дові доріжки. Ковзання по них координує рухи дітей.

Після новорічного свята слід виставити ялинку на подвір'я, за­кріпити і прикрасити кольоровими крижинками. З цією метою на прогулянку виносять формочки для піску, підфарбовану воду, шма­точки шпагату. Формочки заливають водою і вкладають у кожну петельку з шпагату. Коли вода замерзне, формочки на короткий час заносять у приміщення, виймають і розвішують на ялинці. З різнокольорових крижинок можна зробити також казковий зи­мовий квітник.

Восени слід заохотити дітей до ігор з такими природними ма­теріалами, як солома, листя, плоди тощо. Використовуючи показ, вихователь навчає конструювати із соломи ляльку, бичка та ін. З жолудів, каштанів можна зробити безліч фігурок звірів, ляльок. Показуючи прийоми скріплювання листків (або черешками, або хвоєю), вихователь пропонує зробити пояси, шапочки тощо.

У холодну пору року для підвищення рухової активності дітей використовуються ігри з вітром, для чого навчають виготовленню млинців, султанчиків з дрібно нарізаних смужок паперу.

Творчі рольові ігри під час ознайомлення дошкільників з при­родою використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу. Для їх успішного проведення слід збагачувати дітей вра­женнями, подавати допомогу у розгортанні сюжету. Так, після ек­скурсії в зоопарк доцільно показати дітям діафільм «Звірина лі­карня», прочитати цікаві оповідання І. Сосновського про те, як потрапляють звірі в зоопарк, як до них там ставляться, лікують. Потрібно запропонувати дітям будівельні матеріали, з яких мож­на побудувати загони для звірів, різноманітні іграшки-тварини, лі­ки, і гра почне розгортатися. Вихователь повинен тактовно допо­магати дітям, сприяти їх ініціативі, творчості, формуванню друж­ніх взаємин.

У сільській місцевості діти відображають в іграх враження від екскурсій на молочну ферму, птахофабрику.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з приро­дою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу.

Слід відразу ж відзначити, що кількість ігор, за допомогою яких можна формувати знання про природу, дуже обмежена. Спе­цифіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності.Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу.У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв'язувати по­ставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажан­ня щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам'яті. Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякден­ного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть вільно користуватися за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше вико­ристовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад із спо­стереженнями.

В ознайомленні з природою використовуються такі види, дидак­тичних ігор: 1) з природними матеріалами; 2) з картинками (у т. ч. настільно-друковані); 3) з іграшками 4) словесні.

У дидактичних іграх з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об'єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються ре­алістичні уявлення про об'єкти природи. Наприклад, у грі «Відга­дай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок і про­сить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки. У грі «У ко­го дітки з цієї гілки» вихователь, показуючи дітям плід з якогось дерева, що росте на ділянці, говорить: «У руках у мене дітка. З якої вона гілки? Раз, два, три, цю гілочку знайди». Діти підбі­гають до відповідного дерева. В грі «Вершки і корінці» вихователь роздає дітям бадилля городини. На столі у неї лежать корінці. По­казуючи дітям моркву, вихователь питає: «Корінець, корінець, де твій вершок?» Дитина, у якої знаходиться надземна частина цієї рослини, піднімається, показує її всім дітям і в нагороду одержуєкорінець.

У наведених прикладах дидактичних ігор з природними мате­ріалами ставиться мета навчити дітей за листком пізнавати дере­ва, закріплювати їх назви; закріплювати знання про листки і пло­ди дерев, кущів; навчити розрізняти городні рослини.У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок. Наприклад, у грі «Що кому потрібно» вихователь роздає дітям картинки, на яких зображені приміщення, в яких живуть тварини (собача конура, клітка для кроля, пташник тощо). На інших картинках намальовані різні ви­ди кормів для тварин: кістки, морква, капуста, зерно та ін.

Вихователь ставить на полицю великі картинки з зображенням тварин і починає гру: «Кіт, собака, кролик і півник захотіли їсти. Давайте їх погодуємо. На картинках ви знайдете, чим погодувати і кота, і собаку. Що їсть кіт?» Діти показують відповідну картин­ку і називають їжу. Після цього картинки ставлять на полицю. Далі вихователь пропонує погодувати собаку, кроля тощо, схва­лює правильні відповіді дітей: «Поїли котик, собака та й захоті­ли відпочити. А будиночків, де вони живуть, немає. Де ж вони, давайте пошукаємо,— продовжує вихователь. У кого на картинці зображено житло собаки? Як воно називається?» Такими запитан­нями вихователь змушує дітей згадати, де живуть тварини. Гра за­кінчується тоді, коли діти розмістять тварин в їхніх житлах. За допомогою цієї гри закріплюються знання дітей про те, чим жив­ляться і де живуть свійські тварини.

В роботі з дошкільниками широко використовуються настільно-друковані ігри «Свійські тварини», «Квіти», «Зоологічне лото» то­що. Переважну більшість з них побудовано на принципі лото. Ді­тям роздають великі картки, у ведучого — маленькі. Хто швидше закриє великі картки, той виграє. Перед дітьми ставиться завдан­ня назвати тварину чи рослину, співвіднести її із своєю карткою.

Дидактичні ігри з іграшками найчастіше використовуються в молодших групах для закріплення назв тварин, їхніх характер­них ознак, голосів. Наприклад, у грі «Чарівна торбинка» вихова­тель вносить у групу гарну, яскраву торбинку, в якій лежать різні іграшки. «Той, хто вийме з торбинки Іграшку,— говорить вихова­тель,— розкаже про неї віршик або загадку». Діти виймають іг­рашки, називають їх, показують окремі частини тіла, імітують зву­ки, розповідають вірші.Досить широко використовуються словесні дидактичні ігри. Вони проводяться з метою закріплення знань про певні об'­єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв'язки в природі, доводити свою думку, узагальнювати.

Наприклад, у грі «Буває — не буває» вихователь пропонує гра­ти так: «Я вам буду розповідати, яка буває погода, чим займають­ся діти і дорослі, а ви повинні уважно слухати і відповідати, бу­ває так чи не буває і чому не буває».

Вихователь: «Випав великий сніг, вдарив мороз, і зацвіли про­ліски».

Діти: «Так не буває».

Вихователь: «Чому?»

Діти: «Сніг і мороз буває взимку, а проліски цвітуть навесні».

Отже, в цій грі діти навчаються узагальнювати знання про ха­рактерні ознаки пір року, доводити свою думку.

Методика проведення дидактичних ігор. Для того, щоб дидак­тична гра досягла мети, необхідно правильно підібрати її відпо­відно до віку дітей. Ігрові завдання в іграх мають різний рівень складності.

Ігрові завдання в іграх для молодших дошкільників спрямо­вані на знаходження предмета за словом, за подібністю, виділен­ня окремих ознак тварин, рослин, пізнання предметів за допомогою одного з органів чуттів (на дотик, смак).

У старшому дошкільному віці ігрові завдання більш складні: описувати об'єкти природи і знаходити їх за описом, складати ці­ле з частин, класифікувати, встановлювати причинні зв'язки.

Відповідно до цього в молодшій групі проводяться такі ігри: «Відгадай, яка квітка», «Відгадай на смак», «Чия хатка».

У середній групі — «Магазин», «Знайди пару» та ін., у старшій групі — «Відгадай, яка це квітка», «Відгадай, де росте», «Коли це буває», «Що я не так сказала», «Плутанина», «Вершки і ко­рінці» тощо.

Успіх у проведенні дидактичної гри, інтерес до неї будуть тіль­ки тоді, коли вихователь проведе відповідну роботу по ознайом­ленню дітей з тими чи іншими об'єктами природи, а закріплення уявлень, підведення дітей до об'єднання спільних ознак буде здійс­нюватися за допомогою дидактичної гри. Не можна уявити про­ведення дидактичної гри з дітьми, у яких не буде відповідних знань. При всій майстерності вихователя гри не буде. Обов'язко­вою умовою гри є те, щоб усе в ній виконувалося охоче, з захоп­ленням, щоб діти діставали від неї велике задоволення, а не сприймали як суху навчальну вправу.

Методика проведення дидактичних ігор у різних вікових гру­пах має ряд спільних і відмінних моментів.

У молодшій групі

1.Починається гра з сюрпризного моменту з метою зосере­дження уваги дітей. Наприклад, лялька Таня принесла дітям тор­бинку. Що ж у ній?

2. Розглядання і коротка бесіда про предмети, з якими діти будуть грати. Це зумовлено потребою пригадати назви, властивос­ті, оскільки гра вимагає відповідних знань.

3. Пояснення правил у ході гри.

4. Хід гри.

5. Позитивна оцінка всіх дітей.

У середній групі

1.Сюрпризний момент можна використовувати лише у першо­му півріччі, оскільки у дітей вже сформувався інтерес до гри.

2. Розглядання предметів і коротка бесіда про них.

3. Пояснення правил гри.

4. Закріплення правил (якщо діти добре засвоюють правила після пояснення вихователя, в закріпленні може не бути потреби).

5. Хід гри.

6. Диференційована оцінка дітей.

У старшій групі

1. Коротка бесіда про об'єкти природи.

2. Пояснення правил, закріплення.

3. Хід гри у першому варіанті.

4. Пояснення другого варіанта гри, закріплення.

5. Хід гри у другому варіанті.

6. Підсумок гри — оцінка вихователем діяльності дітей у грі.

7. Участь дітей в аналізі і оцінці дій товаришів у грі. Другий варіант гри проводиться з обов'язковим ускладненням

завдання, щоб подолання труднощів приносило дітям задоволен­ня. Наприклад, при проведенні дидактичної гри «Відгадай за опи­сом» у першому варіанті діти лише описують зовнішні ознаки рос­лин. У другому варіанті треба не тільки описати рослину, але й розповісти, чим вона важлива для людини, як використовується.

Проведення кожної гри повинно викликати у дітей інтерес та позитивне емоційне ставлення до неї.

Наводимо конспект дидактичної гри.

Гра «Відгадай за описом».

Мета. Закріпити знання про кімнатні рослини, їх зовнішні ознаки, вимоги до умов життя. Розвивати зв'язну мову дітей, ви­ховувати інтерес до рослин.

Обладнання. Кімнатні рослини.

Хід гри. Вихователь пропонує дітям роздивитися, які гарні кімнатні рослини в кутку природи, пригадати їх назви, розповісти, які рослини люблять більше світла, які менше, які більше полюб­ляють вологу, які менше.

«Давайте зараз пограємося з ними. Хто-небудь з дітей вийде за двері, а ми тим часом домовимося, яку загадати йому рослину, і, коли він ввійде, розкажемо йому, які у неї листки, стебло, квіт­ки, але називати не будемо. Хто відгадає, той вибере свого товари­ша, який відгадуватиме далі. Перший раз описувати рослину бу­ду я. Виходь, Толику, за двері, а ми домовимося з дітьми, яку рос­лину будемо загадувати».

Вихователь домовляється з дітьми і, коли дитина, що відгадує, заходить у кімнату, починає розповідати: «У цієї рослини листки круглі з вирізаними краями, пахучі, стебло кругле, міцне, цвіте червоними квітками, що зібрані у зонтик». Дитина відгадує, що це пеларгонія. Далі діти описують рослини самі. Гра продовжує­ться, поки не буде описано 5—6 рослин, після чого вихователь пропонує другий варіант гри. Слід не тільки описати рослину, але й сказати, що вона більше любить: стояти ближче до світла, чи далі, багато вологи чи ні. «Ось послухайте,— каже вихователь,— як я розповім. Це дуже гарна рослина з опушеними листками, які ростуть просто з землі. Цвіте майже весь час рожевими або сині­ми квітками. Любить, щоб земля була волога, а яскравого сонечка не любить». Діти відгадують, що це сенполія, або узамбарська фі­алка.

Коли інтерес до гри згасає, вихователь відзначає, хто з дітей був найуважнішим, швидко відгадував. Пропонує дітям визначити, у кого розповідь про рослину була найкращою.

Рухливі ігри в ознайомленні з природою розглядаються як засіб закріплення уявлень дітей про повадки, голоси, способи пересу­вання тварин. Багато рухливих ігор, як про це свідчать їх назви «Кіт і миші», «Пташки і кіт», «Квочка з курчатами», «Совушка — сова», «У ведмедя у бору», «Зайці та вовк», «Гуси-гуси», «Хитра лисиця», «Ведмідь і бджоли» та інші, вимагають наявності відпо­відних уявлень у дітей про спосіб життя, пристосування (до без­шумного пересування у сови, кота), характер рухів, голосів тощо. Важливо сформувати їх під час спостережень, перегляду телепе­редач, кінофільмів, домагатися, щоб під час ігор діти правильно їх передавали у рухах, голосах.

СЛОВЕСНІ МЕТОДИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ. Даючи загальну характеристику методам ознайомлення до­шкільників з природою, ми відзначали, що першорядне значення мають методи, які забезпечують наочне сприймання, що зумовлене характером пізнавальної діяльності дітей, а саме тим, що основною формою мислення дошкільників є наочно-образне. Однак слід зав­жди пам'ятати про те, що в процесі пізнання чуттєве і раціональне взаємодіють. Звідси — важливе значення використання словесних методів, пошуки оптимальної взаємодії їх з наочними методами. Дослідження останніх років (М. М. Поддьяков) вказують на те, що в дошкільній педагогіці існує деяка недооцінка словесних ме­тодів, яка може призвести до того, що не повною мірою будуть використані можливості розумового виховання дошкільників.

Недооцінка словесних методів у роботі по ознайомленню до­шкільників з природою негативно позначається на формуванні пі­знавальних інтересів, адже відсутність цікавої розповіді, в якій розкриваються зв'язки, збіднення інформативності спостережень, розгляду ілюстрацій та ін. не забезпечують активного функціювання мозку дитини, гальмують бажання спілкуватися з приро­дою, пізнавати її. Недооцінка використання словесних методів зни­жує естетичну насиченість зустрічей з природою, а це не сприяє формуванню у дітей емоційно-позитивного ставлення до природних об'єктів. Не можна без достатнього використання словесних мето­дів розвинути мову і мислення дітей.

До словесних методів відносяться розповідь вихователя, читан­ня дитячої природознавчої літератури, бесіди про природу.

Розповідь вихователя. Ф. Фребель, високо оцінюючи значення розповіді вихователя, зазначав, що хороший розповідач — неоціненний скарб. Добре тим дітям, які його мають. Вітчизняні педагоги К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розпові­дача— неодмінне професійне вміння вихователя, вчителя.

Чим же цінна розповідь як метод ознайомлення з природою?

По-перше, оперативністю. Володіючи знаннями про різні яви­ща, об'єкти природи, вихователь може негайно задовольнити ди­тячу допитливість, сформувати ставлення до об'єктів природи.

По-друге, цінність розповіді полягає у тому, що вихователь мо­же використовувати її у найбільш оптимальних педагогічних си­туаціях, коли у самих дітей виникає інтерес до будь-якого об'єкта природи. А це надзвичайно важливо з точки зору гуманізації про­цесу, навчання.

По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що потреба у її використанні виникає найчастіше при наочному сприйманні об'­єктів природи або його зображенні на картинці, що забезпечує тіс­ний взаємозв'язок між наочністю і словом.

По-четверте, вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей і їх підготовленості до сприймання тих чи інших явищ у природі. Розповідь вихователя, який є авторитетом для дітей, глибоко западає у пам'ять І є також важливим позитив­ним моментом для широкого застосування її в роботі з дошкіль­никами.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про при­роду; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і за­лежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідно­го дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав. Наприклад: «У неділю я пішла на ставок покупатися. Лежу я на березі і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла комаха — це була личинка бабки. Мабуть, на­став час їй перетворитися на дорослу бабку, а сумочка моя нагрі­лася на сонечку і привабила комаху. Я вирішила не турбувати її і подивитися, що ж буде далі. А відбулося ось що. Спочатку шкір­ка на її спинці луснула і через тріщинку бабка стала поступово виповзати. Мабуть, їй було це важко і часом вона відпочивала. Вона ще не була схожа на красуню з блискучими крильцями, бо вони були зім'ятими, нерозправленими. Поступово бабка розправ­ляла крильця. Цілий день я пробула на ставку і побачила, що ли­ше надвечір, коли крила у бабки розправилися і затверділи, вона вирушила у свій перший політ. Я простежила за нею очима і поба­жала, щоб їй добре жилося і щоб усе літо вона прикрашала нашу природу, ловила комарів і мошок».

До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання — різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити. Цінність сло­весних логічних завдань полягає в тому, що:

проблемне питання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань;

розкриття причинних зв'язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних за­вдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників;

у процесі розв'язання словесних логічних завдань діти ствер­джуються у знаннях про природокористування, ставленні до при­роди. Словесні логічні завдання використовуються переважно тоді, коли у дітей вже склалися певні знання про об'єкти природи.

Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв'язання яких закріплюються знання про природоко­ристування. В дошкільному віці діти повинні засвоїти такі пра­вила:

1. Треба оберігати рослини, тварин, не брати їх з місць існу­вання.

2. Треба дбайливо ставитися до землі, води, повітря, бо це се­редовище, де живуть живі істоти. Про землю треба турбуватися, підживлювати її. Воду треба використовувати економно, бо вона дуже потрібна всім: рослинам, тваринам, людям. Не можна за­бруднювати водойми, кидати туди різні предмети. Не можна па­лити вогнища, оскільки дим забруднює повітря.

3. Перебуваючи у лісі, на луці, річці, треба знати, що там по­стійно живуть комахи, птахи, риби, звірі, для яких це рідна до­мівка. Тому треба поводити себе пристойно, як в гостях: не псу­вати рослини, не смітити, не кричати.

Ось приклад словесного логічного завдання на одне з цих правил:

«Толик з мамою пішли купатися на річку.— Дивися, мамо, скільки великих черепашок у воді. Можна я з ними пограюсь? — запитав Толик у мами.— Не можна,— відповіла мама. Що це були за черепашки? Чому мама не дозволила гратися з ними?»

Відповіді дітей:

«Це були не просто черепашки. В них жили слимаки. Якщо То­лик буде гратися на березі, вони загинуть. Це не іграшка.

Вони без води не можуть жити.

Вони корисні для річки. Є такі, що воду очищають».

Вихователь повинен підтвердити правильність суджень дітей, знання ними правил ставлення до природи. У тих випадках, коли у дітей не виявилося подібних знань, вихователь розповідає сам. Наприклад: «Восени в саду осипалося листя і лежало золотистим килимом.— Сьогодні підемо згрібати листя,— сказала мама Вові.— А можна я нагребу купу і розпалю вогнище? — запитав Вова.— Не можна,— відповіла мама». Чому мама не дозволила Вові роз­палювати вогнище?

Як правило, заборону на розпалювання вогнищ діти пов'язу­ють з власною безпекою: «Тому що можна запалитися і згоріти», «Може бути пожежа». Підтвердивши відповіді дітей, вихователь розповідає, що у нас є закон, який забороняє забруднювати повіт­ря, а дим його забруднює. Вова не знав цього закону, тому мама йому розповіла. Листя треба згрібати у купи і прикидати землею. Воно перегниє, і буде хороше добриво для рослин.

Словесні логічні завдання використовують і в повсякденному житті і на заняттях.

Значно частіше у повсякденному житті і на заняттях викорис­товуються описові розповіді, мета яких — подання інформації про ті чи інші об'єкти природи. Слід відразу відзначити, що описові розповіді сприймаються дошкільниками не з меншим інтересом, якщо вони подаються з урахуванням нижче зазначених вимог. Важливе значення має те, що найчастіше вони поєднуються із сприйманням реального об'єкта природи чи з картинкою, розкри­вають взаємозв'язки — «таємниці», і це зумовлює зацікавленість дітей.

Описова розповідь повинна містити такі елементи інформації:

1. Про естетичні властивості об'єкта, деякі особливості будови.

2. Про зв'язок рослини, тварини з умовами життя. В розпові­дях про тварин — де живе, чим живиться, як захищається, най­більш цікаві сезонні зміни.

3. Про значення рослини, тварини у природі і житті людини.

Починати розповідь з естетичних особливостей об'єкта приро­ди важливо для формування емоційно-позитивного ставлення дітей до об'єктів природи. Якщо дитина любитиме світ природи, який її оточує, у неї не підніметься рука, щоб зруйнувати його і позбави­ти краси. Якщо у дошкільному віці закласти розуміння краси і добра (а краса і є добро у своєму найвищому прояві), воно наза­вжди залишиться у дитини.

Інформація про зв'язок рослин, тварин з умовами життя вво­дить дітей у розуміння зв'язків у природі, закладає ті системні знання, які є основою екологічного виховання.Інформація про значення рослин, тварин у природі і житті людини важлива насамперед з точки зору формування ціннісних орієнтацій, які відіграють функцію орієнтира, мотиву поведінки. Ось приклад розповіді під час розглядання золотоочки, що зале­тіла у кімнату:

«Цю комаху називають золотоочкою. А знаєте чому? Приди­віться уважніше, у неї насправді золотисті очі. Дуже ніжна ко­машка. Які у неї гарні світло-зелені блискучі крильця з тоненьки­ми жилками! Живе золотоочка у садах і лісах. їжею її є попелиці. Влітку золотоочки відкладають на нижній стороні листків мале­сенькі яйця. З них виходять личинки, які поїдають дуже багато по­пелиць. І доросла золотоочка, і її личинки приносять велику користь садам і лісам, прикрашають нашу природу, і тому їх треба всюди оберігати».

Розповідь можна щоденно використовувати під час спостере­жень на прогулянках, розглядання картинок і за потребою на за­няттях по ознайомленню з природою. Введення розповіді в спосте­реження посилює інформативність їх, викликає у дітей зацікавле­ність, сприяє формуванню екологічної культури. Елементи розпо­віді можна органічно вплітати у канву спостереження, доповнюючи інформацією різноманітного плану. В деяких випадках виникає потреба використовувати розповідь після розглядання об'єкта, ко­ли, наприклад, дії тварини цілком поглинають увагу дітей, коли об'єкт спостереження не весь час знаходиться перед очима дітей.

Наприклад, ось на дзеркальній гладіні ставка, басейну діти побачили водомірку. Вони стежать за її миттєвими рухами, від­значають особливості будови — ноги широко розставлені. Проте ось водомірка зникла, і, доповнюючи бачене, вихователь розпові­дає дітям: «Справді ж цікава комаха. Кого вона вам нагадує? Во­на нагадує ковзаняра, який швидко мчить по блискучому льоду. А знаєте, чому її назвали водоміркою? Тому що, ковзаючи по во­ді, вона наче вимірює її. Чому ж водомірка не тоне у воді? Тому, що тіло її легеньке, ноги широко розставлені, густо вкриті волос­ками, ще й змащені воском, щоб не намокали у воді. Поміж волос­ками зберігається повітря..Живиться водомірка дрібними комаха­ми, які падають у воду. Видивляється вона їх, ковзаючи по воді. Водомірка добре бачить і в разі небезпеки швидко тікає. Восени вона виходить на берег і ховається на зиму під каміння або у мох. Бачите, як цікаво, коли поруч з нами живуть такі тварини. Не заважайте водоміркам і не лякайте їх. Хай вони займаються свої­ми справами».

Під час розповіді треба активізувати дітей запитаннями, вислу­хати їхню думку. Інтерес і активність дітей посилюються картин­кою, яка інколи може бути використана і в процесі розглядання об'єкта для того, щоб продемонструвати масове цвітіння, розгляну­ти деталі на збільшеному зображенні тощо.

Широке використання розповіді в роботі з дошкільниками ви­магає від вихователя достатніх знань про багату і різноманітну природу України, а також формування вміння розповідача. Використання дитячої природознавчої літератури. Твори дитячої природознавчої літератури сприяють розширен­ню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати. Через твори ди­тячої художньої літератури дошкільники не тільки ознайомлюють­ся з фактами з життя природи, але й із зв'язками, залежностями в природі. Наприклад, казка «Перше полювання» В. Біанкі зна­йомить з захисними пристосуваннями різних тварин.

Читання дітям художніх творів, вивчення віршів сприяють зба­гаченню мови дітей, формуванню уміння образно висловлювати свої думки.

Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів, спостережливості, допитливості. Вона ставить перед дітьми нові запитання, спонукає приглядатися до навколишньої природи.

Надзвичайно велика виховна роль дитячих книг про природу. Це зумовлено впливом творів художньої літератури на емоційну сферу дітей. Сприймаючи художні твори, вразливі дошкільники проймаються ставленням письменників і поетів до природи, на­вчаються бачити в ній незвичайне, цінити красиве, глибше відчува­ють настрій у природі. Через художню літературу природознавчого змісту формується ставлення дітей до природи, що надзвичайно важливо у наш час, позначений увагою до екологічного виховання. Дослідження показують, що дитяча природознавча книжка займає одне з чільних місць в екологічному вихованні дошкільників у сім'ї.

Письменники знайомлять дітей з природою, використовуючи жанри пізнавальної казки і реалістичного оповідання. Під час до­бору художніх творів про природу для читання їх дітям слід вра­ховувати такі вимоги:

1. Відомості, які подаються у художньому творі, мають бути правильними, реалістичними. Це стосується і пізнавальних казок, і реалістичних оповідань.

2. Зв'язки і залежності повинні розкриватися у доступній дітям формі.

3.Художні твори для дітей мають бути цікавими, привабли­вими.

4. Мова художніх творів повинна бути виразною, поетичною.

5. У художніх творах, що використовуються для ознайомлення дітей з природою, має проводитися Ідея розумного, дбайливого ставлення до природи.

Цим вимогам відповідають твори письменників-класиків і більшість творів сучасних письменників, що пишуть природознавчі книжки для дітей.З письменників-класиків широко використовуються в роботі по ознайомленню з природою твори К. Д. Ушинського «Чотири ба­жання», «Бішка», «Васька», «Діти у гаю», «Історія однієї яблунь­ки», «Як сорочка у полі виросла» та ін., в яких доступно, поетично змальовуються явища природи, праця людей у природі.

Золотим фондом увійшли у коло дитячого читання твори Л. М. Толстого «Кошеня», «Лев і собачка», «Пожежні собаки», «Стрибок», «Акула» та Інші.

Твори В. Біанкі, написані у жанрі пізнавальної казки («Перше полювання», «Хвости», «Пригоди муравлика», «Чий ніс кращий», «Лісові хатинки») і у жанрі реалістичних оповідань, сприяють фор­муванню у дітей наукових уявлень про спосіб життя комах, пта­хів, звірів, їхні зв'язки з умовами існування.

Використовуються у дитячому читанні сповнені глибоких по­чуттів любові до рідної природи твори М. Пришвіна «Золотий луг», «Старий гриб» та ін. Люблять слухати дошкільники твори Є. Чарушина, сповнені теплих, добрих почуттів до тварин. Велику сим­патію у дітей викликають його малюнки, якими ілюстровані всі його книжки.