Гігієнічні вимоги

1. Під час озеленення ділянки не повинен порушуватися режим сонячної радіації: дерева не повинні затіняти більше половини гру­пових і фізкультурних майданчиків. Дерева і кущі не повинні перешкоджати доступу сонячних променів у приміщення. Озеленен­ня в різних природних зонах України повинно проводитися з ура­хуванням кількості сонячної радіації. У Поліссі і Лісостепу, де її менше, дерева потрібно садити на відстані 10 м, а кущі — 5 м від приміщення дитячого садка. В степовій зоні, де сонячна радіація більша, дерева висаджують на відстані 5 м, а кущі — 1 м від при­міщення.

2. Озеленення не повинно порушувати режиму провітрювання ділянки. Однак у тих районах України, де взимку дмуть сильні вітри, зелені насадження слід розташовувати так, щоб вони захи­щали ділянку з боку пануючих узимку вітрів. З цією метою згу­щують насадження, висаджують їх у два ряди.

3. На ділянці дитячого садка не повинно бути рослин, які мог­ли б негативно впливати на здоров'я дітей: отруйних, тих, що за­смічують ділянку, мають великі колючки. Через це на ділянці не слід висаджувати, наприклад, тис ягідний (отруйний), жіночі ек­земпляри тополі, які в період розповсюдження насіння можуть подразнювати дихальні шляхи.

Педагогічні вимоги

1. Озеленення ділянки повинно забезпечувати виконання зав­дань програми по ознайомленню дошкільників з природою. Дослі­дженням Т. О. Ковальчук доведено, що добре озеленені ділянки (різноманітність дерев, кущів, трав'янистих декоративних рослин) впливають на якість знань дітей про природу і ставлення до неї. Там, де флористичний склад ділянки бідний, набагато нижчі по­казники. Це зумовлене тим, що наявність різноманітних рослин об'єктивно створює передумови для спостережень, праці, зв'язаної з доглядом за рослинами, в результаті чого формуються знання дошкільників про природу і позитивне ставлення до неї. До того ж різноманітні квітучі рослини на ділянці приваблюють комах, а ті, в свою чергу, приваблюють птахів.

2. Озеленення ділянки повинно забезпечити зміну вражень у дітей, а отже, воно повинно бути флористично різноманітним, з без­перервними періодами цвітіння рослин. Чим більш різноманітний склад рослин, тварин на ділянці, тим більше можливостей у вихо­вателя для подання нової інформації і формування пізнавальних інтересів дітей, позитивного ставлення дошкільників до об'єктів природи.

ДЕРЕВА І КУЩІ НА ДІЛЯНЦІ. Основу озеленення ділянки дитячого садка складають дерева. Підбір їх для озеленення ділянки повинен давати потрібний мате­ріал для спостережень і створювати виразний декоративний ефект у зеленому вбранні ділянки.Декоративні дерева, що висаджуються на ділянці, належать до хвойних і листяних. Серед них є рослини природної флори України та інтродуковані. Далі подано коротку характеристику вимог до умов життя та розміщення дерев і кущів. Зміст спостережень за ними детально буде подано у посібнику «Природа України» в роз­ділах «Рослини лісу», «Рослини парків і скверів».З представників хвойних дерев на ділянці бажано маги ялину, сосну і модрину, що створить сприятливі умови для проведення порівняльних спостережень, формування ціннісних орієнтацій.

За декоративні якості більше ціниться ялина колюча (форма срібляста, голуба), що походить з Північної Америки. Завдяки стрункості форм, гарному кольору хвої ці ялинки справляють уро­чисте враження. На відміну від нашої ялини звичайної, ялина ко­люча краще витримує забруднення повітря. Найбільший декора­тивний ефект мають молоді дерева. Висаджують ялини (і звичайну, і колючу) найчастіше біля центрального входу. Ці тіньовитривалі дерева вимагають вологих, багатих грантів.

Для світлолюбної, невибагливої до ґрунту сосни з прозорою ажурною кроною треба знайти добре освітлене місце або на ме­жах групових ділянок, або біля приміщення.

Прикрасить ділянку і модрина з рідким, ажурним галуженням. Це світлолюбна рослина, маловибаглива до ґрунту, добре витри­мує міські умови. Гарно виглядає у поодинокій посадці на газоні.

Спостереження за хвойними деревами проводяться з дітьми в усі пори року. Слід навчити дітей розрізняти їх, відмічати своєрід­ну красу кожного дерева, знаходити спільне і відмінне у появі мо­лодих пагонів, голок, цвітінні, утворенні і визріванні шишок.

Листяні дерева мальовничими обрисами крон і світлішим за­барвленням листя різко відрізняються від хвойних і часто станов­лять з ними контрасти великої художньої цінності. На ділянці дитячого садка обов'язково треба посадити 1—2 де­рева, цвітіння яких припадає на березень — початок квітня, причо­му цвітіння виразне, яке сприйматиметься дітьми як ознака пробу­дження природи. До таких дерев належать осика, верба козяча, вільха. Цвітуть вони до появи листя. Всі вони маловибагливі до грунтів, але садити їх краще у більш зволожених місцях ділянки. Не можна не замилуватися рано навесні осикою, одягненою неначе в сіру хутряну шубку. Влітку цікаво послухати, як «розмовляє» дерево, розкрити дітям секрет, що такий звук зумовлений довгим черешком і щільною листковою пластинкою. Восени добре помилу­ватися різноколірним забарвленням листків осики. Діти дізнаю­ться, що осика — одне з найулюбленіших дерев для диких тва­рин — зайців, лосів, які ласують корою, гілками. Деревину її ви­користовують для виготовлення сірників.У квітні і травні цвітуть більшість дерев: клен, береза, гороби­на, кінський каштан, ясен, верба, тополя, дуб, дикорослі плодові (яблуня Недзведського, сливолиста, чудова, маньчжурська тощо). Всі вони потрібні для проведення спостережень, надання різнома­нітності зеленому вбранню ділянки.

Клен утворює найбільш мальовничу крону, має красиву кору. Найбільший декоративний ефект має клен гостролистий. Він нале­жить до швидкоростучих порід, але добре росте лише на багатих ґрунтах. Тіньовитривалий.

Іншим цікавим видом є клен сріблястий (походить з Північної Америки). Він має глибокорозрізаний лист, нижня поверхня якого сріблясто-сіра. Цей клен світлолюбний, до ґрунтів невибагливий.

Для порівняльних спостережень цікаво висадити і клен татар­ський, що має влітку великий декоративний ефект завдяки червоно забарвленим крилаткам.

Плануючи розміщення кленів на ділянці, слід пам'ятати, що найбільший декоративний ефект вони мають тоді, коли висаджені групою.

Береза — одне з найбільш мальовничих і улюблених дерев. Найчастіше висаджують березу плакучу, або бородавчасту, яка має пониклі гілки. Це світлолюбне, невибагливе до грунтів дерево. Розміщують ці берези на межах групових ділянок. Можна посади­ти березу поруч з ялиною для створення контрастного ефекту.

Горобина, як і береза,— одне з найбільш поетичних дерев. В будь-яку пору року прикрашає ділянку то волохатими розкрити­ми бруньками, то пухнастими духмяними квітками, то червоними ягодами, які приваблюють птахів. Світлолюбна, до ґрунтів неви­баглива. Висаджують її на межах групових ділянок.

Ясен — гарне дерево з ажурною кроною. Належить до швидкоростучих порід. Світлолюбний, вимагає поживних ґрунтів. Добре посадити біля приміщення для того, щоб була змога спостерігати з вікна за снігурами, які часто відвідують ці дерева.

Дуб — символ могутності, довголіття. З різних видів дубів най­цікавіші для вирощування на ділянці дуб звичайний і дуб черво­ний (з Північної Америки), листя якого набуває восени надзвичай­но яскравого червоного забарвлення. Це світлолюбні дерева, краще ростуть на поживних ґрунтах. Висаджують їх поодиноко.

Тополя — найпоширеніше в Україні дерево. Особливою струн­кістю відзначаються тополі пірамідальні, які бажано мати на ді­лянці. Найчастіше їх висаджують по периметру ділянки. До ґрунтів невибагливі, однак краще ростуть на багатих і достатньо зволо­жених ґрунтах.

Каштан кінський (походить з Балкан) — чудове тіньовитривале дерево, що добре росте на родючих вологих ґрунтах. Дає багато цікавого і різноманітного матеріалу для спостережень та ігор ді­тей. Розміщують його по межах групових ділянок.

Верба — гарне, опоетизоване у піснях дерево. Є багато видів, з них найкрасивіша верба біла плакуча. Невибагливе до ґрунтових умов, здатне витримувати перезволоження дерево. Висаджують його біля басейну з північного боку.

Робінія, або біла акація, походить з Північної Америки. При­ваблива білими ароматними квітами, декоративними листками. До ґрунтів невибаглива. Розміщують по межах групових ділянок та по периметру ділянки.

З дерев, що цвітуть улітку, на ділянці дитячого садка обов'яз­ково висаджують липу. Це тіньовитривале дерево, вибагливе до ґрунтів. Висаджують його по межах групових ділянок та по пери­метру ділянки. Цінне дерево для спостережень за красою цвітіння, за комахами, що прилітають для збору нектару.

Цікава для спостережень катальпа (походить з Північної Аме­рики). Приваблюють у рослини широкі світло-зелені листки, білі квіти, зібрані у волоті, після відцвітання яких утворюються довгі звисаючі плоди. Це світлолюбне, невибагливе до ґрунтів дерево. Висаджують його біля приміщень, а також на межах групових ділянок.

Здійснюючи ознайомлення з деревами на ділянці дитячого сад­ка, вихователь повинен привернути увагу дітей до їхніх естетич­них властивостей в усі пори року, простежити з дітьми основні фенологічні фази в їхньому розвитку, залежність їх від умов се­редовища, сформувати у дітей доступні їхньому розумінню знання про значення дерев для життя природи і людини, навчити виявляти турботу про зелених друзів (розпушувати пристовбурні круги, поливати, підгортати сніг тощо).Зелене вбрання ділянок дитячих дошкільних закладів залежить від добору кущів. Маючи високу художню і декоративну цінність, кущі композиційно об'єднують групи дерев, створюють плавні пе­реходи.Зелені насадження без кущів не досить щільні, менш затишні й значно менше захищають від навколишнього шуму і пилу. На­явність кущів на ділянках дитячих дошкільних закладів створює більш сприятливі умови для розвитку дерев. Густий покрив куща притінює грунт, не дуже висушує його, механічно захищає коріння дерев від витоптування, створюючи для них більш сприятливі умо­ви розвитку.

Кущі мають особливе значення для дитячих садків-новобудов, оскільки в перші роки новозакладена ділянка має порівняно бід­ний вигляд тому, що більшість посаджених на ній дерев знаходи­ться в стадії формування: стовбур тонкий, часто непрямий, крона рідка, не має ще визначеної форми; потрібні десятиріччя, щоб дерева досягли свого повного розвитку й набули декоративної фор­ми. Кущі мають значно коротший період формування (2—3 роки), який проходить найчастіше у розсаднику. Цим вони особливо цінні для ділянок дитячих садків у перші роки їхнього існування. При правильному доборі і розміщенні красивоквітучі кущі дають без­перервну зміну яскравих барв протягом усього вегетаційного пе­ріоду.

За даними фенологічних спостережень, у Ботанічному саду АН України з 268 видів і різновидів кущів у березні цвітуть 2, у квітні — 81, у травні — 125, у червні — 45, у липні — 11, у серп­ні— 3. Природні умови України дають змогу вирощувати багатий асортимент кущів, і, відповідно підбираючи їх, можна створити безперервне цвітіння, проводити з дітьми цікаву роботу, спрямова­ну на естетичне, трудове виховання, розвиток пізнавальних інтере­сів, любові до природи.Кущі, що використовуються для озеленення ділянок дитячих садків, залежно від характеру застосування та за декоративними якостями поділяють на: 1. Декоративні кущі для створення живо­плотів; 2. Красивоквітучі кущі; 3. Виткі кущі.

В озелененні дитячого садка важливу роль відіграють бордюри і живі огорожі з чагарників. Вони мають бути щільними, красиви­ми. Стрижені живоплоти широко використовуються під час обса­джування групових майданчиків, доріжок, алей.

Для низьких бордюрів використовуються самшит, яловець зви­чайний, магонія.

Самшит вічнозелений походить із Середземномор'я. Це тіньо­витривала рослина, добре витримує стрижку. Розмножують її живцями.

Яловець звичайний поширений в Європі, Сибіру, Північній Аме­риці. Світлолюбна рослина, невибаглива до ґрунтів, добре витри­мує стрижку, має високі фітонцидні властивості. Розмножують його насінням і живцями.

Магонія походить з Північної Америки і Азії. Вічнозелений кущ із складними шкірястими темно-зеленими блискучими листками. Золотисто-жовті квітки зібрані у волоті. Плоди синьо-чорні з сизу­ватим нальотом. Кущ декоративний в усі пори року. Світло- і теп­лолюбний. Розмножують магонію насінням і діленням кущів.

Для більш високих живоплотів рекомендуються бирючина, де­рен білий, кизильник, смородина, свидина.

Бирючина — кущ, походить із Західної Європи, тіньовитрива­лий, невибагливий до ґрунтів. Цвіте білими духмяними квітами, зібраними у волоті. Прекрасно формується, розмножують його на­сінням і живцями.

Дерен білий і свидина червона, або кров'яна, привабливі яскра­во-червоними пагонами, яскравим забарвленням листків восени. Розмножують кущ насінням і живцями.

Кизильник походить із Сибіру. Це кущ із щільними блискучими листками, які восени яскраво забарвлюються у пурпурові кольори. Розмножують його насінням і живцями.

Смородина альпійська (походить з Європи) і смородина золо­тиста (з Північної Америки) — тіньовитривалі, невибагливі до ґрунту кущі. Розмножують смородину насінням і живцями.

Барвистості, виразності ділянці дитячого садка надають кра­сивоквітучі кущі. їх висаджують поодинці, групами, вздовж алей, у композиції з деревами.

Красивоквітучі кущі на ділянці дитячого садка слід підбирати так, щоб забезпечити цвітіння в різні місяці. Це створить найкращі умови для проведення спостережень і здійснення на їхній основі завдань по ознайомленню дітей з природою.До найбільш розповсюджених кущів весняного цвітіння належать форзиція, хеномелес, слива китайська трилопатева, півонія деревовидна, таволга Вангута, бузок.

Форзиція походить зі Східної Азії, цвіте золотавими квітками у середині квітня. Світлолюбна, невибаглива до ґрунтів рослина. Розмножують її легко, як зеленими, так і здерев'янілими живцями.

Хеномелес (айва японська) походить з Японії, Китаю. Зацвітає у кінці квітня — першій половині травня. Квітки яскраво­го і різноманітного забарвлення від ніжно-абрикосового до яскра­во-червоного. Ароматні плоди використовують для джему, варення. Кущ світлолюбний. Розмножують насінням і кореневими живцями.

Слива китайська трилопатева (батьківщина — Китай) зацвітає у кінці квітня — на початку травня, до появи листків. Квітки ніж­но-рожеві, схожі на мініатюрні троянди, розташовані по всій дов­жині пагона. Світлолюбна, вимагає родючого ґрунту. Вирощують найчастіше у штамбовій формі шляхом щеплення чи окуліровки на терені або сливі.

Півонія деревовидна — походить з Китаю. Гарний кущ з вели­кими квітками різноманітного забарвлення (від білого до мали­нового). Вимагає родючих ґрунтів, добре освітлених або злегка затінених місць. Розмножується півонія насінням, поділом куща, живцями. Найбільш надійний, хоч і тривалий, спосіб розмно­ження— насінням, яке визріває у кінці серпня — на початку вересня. Надземна частина сіянців у перші 3 роки росте мало, досягаючи 5—10 см заввишки у трирічному віці, зате коріння виростає до 40—60 см завдовжки, утворюючи розвинуту кореневу систему.

Таболга Вангута. Батьківщина — Європа, Сибір. Високодекоративний кущ, вкритий безліччю дрібних білих квіток, зібраних у щитки. Світлолюбний, невибагливий до ґрунтів. Розмножують його насінням, живцями, діленням кущів і відсадками паростків.

Бузок розповсюджений у Південній Європі, Східній Азії. Виве­дено багато сортів бузку. Так, у колекції Ботанічного саду АН України зібрано більше 250 сортів. Невибагливий до ґрунтів, по­сухостійкий. Сортові види бузку розмножують щепленням і жив­цями. Бузок полюбляє багатий грунт, своєчасне внесення добрив, достатню кількість світла.

В кінці травня і у червні зацвітають чубушник (садовий жас­мин) і калина бульдонеж.

Чубушник розповсюджений у Південній Європі, на Кавказі. До ґрунтів невибагливий, однак краще розвивається на багатих ґрунтах. Тіньовитривалий, але для рясного цвітіння потребує до­статнього освітлення. Розмножують чубушник насінням, а сортові форми — живцями. Виведено багато видів, форм і сортів чубушника.

Калина звичайна форма «снігова куля» (бульдонеж) відзначає­ться високою декоративністю. її сніжно-білі кулясті суцвіття скла­даються тільки із стерильних квіток, тому плодів не утворюється. Рясно цвіте при достатньому освітленні, до ґрунту невибаглива. Розмножують калину живцями і відсадками.

Улітку ділянку дитячого садка прикрасять дейції, вейгели, таволга Бумальда, троянди. Вони цвітуть у червні — липні, в середи­ні ж літа зацвітають гортензії, гібіскуси, будлея.

Дейція походить зі Східної Азії і Північної Америки. Ціниться за рясне і тривале цвітіння. Це світлолюбна і теплолюбна рослина. До ґрунтів маловибаглива, але краще цвіте на багатих ґрунтах. Виведено безліч сортів дейцій. Найбільш розповсюджені — дейція Лемуана, дейція шершава. Розмножують кущ насінням, а сортові види — живцями.

Вейгела Батьківщина — Східна Азія. Найкрасивіші гібридні сорти вейгели з трубчасто-дзвоникоподібними квітками кармінно-рожевого, малиново-червоного кольору. Вейгела полюб­ляє багатий грунт, сонячне місце зростання. Розмножують рослину досить легко зеленими і здерев'янілими живцями, насінням.

Таволга Бумальда — гарний кущ з тривалим цвітінням, яке по­чинається з червня і триває близько двох місяців. Рожеві, темно-гвоздичні квітки зібрані у щиткоподібні суцвіття. Світлолюбний кущ, який потребує багатого грунту. Розмножують його насінням, діленням куща, живцями.

Троянди мають багато переваг порівняно з іншими кущами: вони цвітуть тоді, коли більша частина кущів відцвіла, надзвичай­но приваблива їхня кольорова палітра, краса форм. Кущі троянди потребують сонячного місця зростання, багатих ґрунтів. Сортові троянди розмножують живцюванням і окуліровкою.

Гортензії походять зі Східної Азії і Північної Америки. В пері­од цвітіння (липень — серпень) дуже красиві. Гортензія волотиста цвіте білими квітами, зібраними у волоті, гортензія деревовидна — щіткоподібними суцвіттями. Розмножують гортензії насінням і живцями.

Гібіск сирійський походить з Китаю, Індії. Має гарні квітки лійкоподібної форми різноманітного забарвлення — білі, червоні, фіолетові. Світлолюбний, невибагливий до ґрунтів. Розмножують його насінням, живцями, відсадками.

Будлея, або осінній бузок (рис. 65), родом з Китаю. Надзвичай­но гарний кущ у період цвітіння. Його дрібні лілові квітки зібрані у колосоподібні суцвіття, мають сильний приємний аромат. Най­частіше висаджують будлею Давида, яка має найбільшу декора­тивність. Кущ світлолюбний і вологолюбний, потребує багатих ґрунтів. У суворі зими підмерзає, але відростає і цвіте. Розмножу­ють кущ насінням і живцями.

Усі красивоквітучі кущі під час цвітіння дають багатий матері­ал для спостережень за красою, гармонією фарб і форм. Багато з них приваблюють комах, що також важливо у роботі вихователя.

Виткі кущі використовуються при вертикальному озелененні. Вони потребують опори і висаджуються біля стінок, пергол, арок, альтанок. Деякі виткі кущі мають чудове тривале цвітіння, утво­рюючи живий каскад квітів.

У південних та західних районах України можна вирощувати гліцинію. В період цвітіння вона вражає суцвіттями бузкових кві­ток. Рослина тепло - і світлолюбна. Розмножують кущ насінням і живцями.

Прикрасять ділянку клематиси (ломоноси). Поширені у помірному поясі північної півкулі. Широко розкриті великі квітки різноманітних кольорів, тривале цвітіння куща зроблять приваб­ливим те місце на ділянці, де він посаджений. Клематиси — світло-і вологолюбні рослини, краще ростуть на пухких багатих ґрунтах, у захищених од вітру або у напівзатінених сонячних місцях (у пів­денних районах). Розмножують кущ насінням, а сортові рослини — діленням куща, живцями, відсадками.

Цікавим декоративним кущем є кампсис, що походить з Північної Америки. Пірчасте темно-зелене листя цієї ліани над­звичайно ефектно прикрашають оригінальні яскраво-оранжеві трубчасто-дзвоникоподібні квітки, зібрані у суцвіття. Куш. світло-і теплолюбний. На півночі України може підмерзати, проте пагони, що перезимували, дають буйний ріст і рясне цвітіння. Розмножу­ють кущ насінням, живцями.

Тіньові навіси, перголи можна прикрасити актинідією — ліаною, поширеною на Далекому Сході. Привертають увагу її красиві лист­ки, оригінальні квітки і їстівні плоди з приємним ананасним аро­матом. Для актинідії потрібний поживний, вологий грунт, приті­нення. Добре розмножується насінням і живцями.

Лимонник — ліана, що походить з Далекого Сходу. Добре ви­користати її для озеленення тунелю. Цвіте дрібними білими дух­мяними квітками. Наприкінці літа кущ прикрашають яскраві чер­воні плоди, що мають лікувальні властивості. Розмножують його насінням, поділом куща. Рослина потребує поживного ґрунту, до­статнього зволоження, притінення.

Виноград амурський (з Далекого Сходу) —ліана, що привер­тає увагу великими листками і плодами (їстівними). Світлолюб­ний, розмножують насінням та живцями.

Виноград дівочий п'ятилистковий (з Північної Америки), піднімаючись по опорі, створює яскравий, суцільний килим з листків, які восени набувають жовтогарячих і червоних відтінків. До опори чіпляється за допомогою вусиків. Плоди не їстівні. Тіньовитрива­лий, розмножують його насінням і живцями.

Кірказон (рис. 68) походить з Далекого Сходу, Північної Аме­рики. Це ліана з великими листками і оригінальними квітками. По­требує вологих, поживних ґрунтів. Розмножують рослину насін­ням І відсадками.

Розмноження дерев і кущів та догляд за ними. Часто асортимент дерев і кущів на ділянках дитячих садків збіднений через труднощі з придбанням посадочного матеріалу. Тож виникає потреба їх виростити. Дерева і кущі можна розмно­жувати насінням. Восени висівають породи, що потребують довгого строку стратифікації (липу, клен гостролистий, ясен); влітку, від­разу ж після збору, висівають насіння тих деревних порід, які швидко втрачають схожість (осику, тополю, клен сріблястий). На­сіння берези можна сіяти по снігу.

Для вирощування красивоквітучих кущів найчастіше використо­вують вегетативне розмноження, при якому рослини зберігають усі особливості сорту. Деякі кущі можна розмножувати тільки вегетативно через відсутність насіння (бульдонеж). В умовах дитячого садка доступним способом вегетативного розмноження є розмноження живцями. Зеленими живцями можна розмно­жувати майже всі кущі, а також багато дерев (вербу, катальпу, тополю, ясен, клен сріблястий). Найбільш сприятливий період для укорінення живців—перша половина червня. Брати живець треба зранку, краще у нежаркий день. Живець має бути 8—10 см зав­довжки. Зрізати його слід гострим ножем нижче основи бруньки на 3 мм. Якщо листки великі, для зменшення випаровування вида­ляють одну третину листкової пластинки. Живці висаджують у у пухкий грунт, щільно накривають поліетиленовою плівкою або скляними банками, часто зволожують. На постійне місце переса­джують через 2—3 роки.

Головна умова успішного вирощування дерев і кущів — догляд за ними. Дерева і кущі потребують розпушування ґрунту, бо ущіль­нення призводить до зменшення в ньому вологи. Одночасно з роз­пушуванням видаляють бур'яни. Для молодих насаджень дерев і кущів особливо важливе значення має поливання в період їхнього інтенсивного росту. Щоб забезпечити нормальну зимівлю в суху осінь, необхідне поливання після листопаду. Підживлення дерев і кущів в умовах дитячого садка проводиться з застосуванням орга­нічних добрив — гною, компосту, торфу.

За потребою слід проводити стрижку живоплотів, обрізання засохлих гілок. Троянди потребують обрізання, укриття на зиму (підгортання).

ГАЗОНИ НА ДІЛЯНЦІ. Газон — це штучний дерновий покрив, який створюється шля­хом посіву і вирощування багаторічних злакових трав. Газони дають змогу підкреслити вертикальні об'єми деревної рослинності, їхній колорит. На трав'яному зеленому килимі рельєфніше виділя­ються рослинні угруповання. Поєднання зелені газону з яскравими фарбами квітів створює гармонічні контрастні сполучення.Газони мають велике санітарно-гігієнічне значення. Трав'янис­тий килим, що утворюється травами, закріплює грунт і затримує велику кількість пилу; випаровуючи багато води, газонні трави підвищують вологість повітря і створюють прохолоду. Газони є найкращими місцями для ігор дітей.У дитячому садку створюються звичайні і спортивні газони. Головними якостями звичайного газону є декоративність, міцність, довговічність. В умовах Полісся і Лісостепу газони реко­мендується засівати сумішшю таких лучних трав: костриці черво­ної, райграсу пасовищного, мітлиці звичайної, тонконога, Для степових районів — житняком, пальчаткою кров'яною, пирієм, стоколосом.

Для спортивного газону застосовуються спеціальні дренажі, що забезпечують швидкий відтік води. Суміш трав може бути така сама, як і для газону звичайного.Для влаштування газону слід прибрати будівельне сміття, про­вести вертикальне планування ділянки. Якщо грунт дуже бідний, то завозять поживний з інших місць і ретельно вирівнюють. У грунт вносять добрива. Найкращий строк для посіву — весна, хоч у зв'яз­ку з можливістю поливання в дитячому садку можна засівати газон у будь-яку пору року.Часто в дитячих садках є місця (сильно затемнені, круті схили), де газонні трави погано ростуть. У таких випадках використовують ґрунтопокривні рослини. У затінених місцях висаджують барвінок, фіалку, плющ звичайний, які добре розмножуються вегетативно. На відкритих схилах добре висадити яловець козацький, кизильник сланкий. Розмножують їх насінням і живцями. Основний догляд за газонами полягає у поливанні, регулярному скошуванні, бороть­бі з бур'янами, поверхневому підживленні (торфом, гноєм), захисті у зимовий період від витоптування, оскільки під льодяними доріж­ками рослини гинуть.

ВЛАШТУВАННЯ КУТКІВ ДИКОРОСЛИХ РОСЛИН. Для організації спостережень за дикорослими рослинами на ділянці дитячого садка створюються кутки лісу і лук. Під час ви­бору місць для їхнього влаштування треба подбати про достатнє освітлення, можливості підходу дітей під час організації спосте­режень.

Фоном для кутка лісу можуть бути кущі ліщини, глоду. Біля них розташовуються папороті, найчастіше — орляк, який добре приживається і прикрашає куток лісу своїми мережаними ваями. Серед кущиків доцільно посадити чорницю (для зони Полісся). Склад трав'янистих рослин може бути досить різноманітний. Під­бирати їх треба так, щоб протягом усього вегетативного періоду була змога показати дітям найбільш характерні лісові рослини.

Так, з ефемероїдів добре приживаються на ділянках дошкіль­них закладів ряст, зірочка жовта, первоцвіт, мати-й-мачуха, проліс­ка, фіалка. Спостереження за ними цікаві не тільки тим, що це перші вісники весни, окраса рідної природи. Ці рослини приваблю­ють перших комах і тим самим дають вихователю не менш цікавий матеріал для спостережень.

З рослин, що цвітуть у травні, цікаві конвалія, вероніка дібровна. Серед лісових рослин, що цвітуть улітку, доцільно посадити герань криваво-червону, дзвоники, звіробій, іван-чай, суниці. Для спостережень за пізньолітнім цвітінням лісових рослин цікаві цмин пісковий, верес. У куточку лісу можна вкопати пеньок і посадити грибницю опеньків.Більшість лісових рослин краще виростити з насіння, висіявши його після збору на окремій ділянці, а потім перенести в куток лісу. Папороть і грибницю опеньків треба пересаджувати з ґрун­товим монолітом або субстратом. Куток лісових рослин у посуш­ливу погоду треба поливати. Восени там слід залишати опале листя.

У кутку лучних рослин висаджують найбільш типові і декора­тивні лучні рослини. Зі злаків — тимофіївку, лисохвіст, тонконіг, грястицю; з бобових — конюшину гібридну, або рожеву, конюшину повзучу, мишачий горошок, лядвенець; з лучного різнотрав'я — королицю, смілку, коронарію зозулячу, шавлію лучну, свербіжни­цю. Всіх їх добре розмножувати насінням. Зміст спостережень і розповідей про всі ці дикорослі рослини буде подано в посібнику «Природа України».

КВІТНИКИ НА ДІЛЯНЦІ. Надзвичайно важливо, щоб у пам'яті з дошкільного дитинства залишилися яскраві враження про навколишній світ. Особливої привабливості ділянкам дитячих садків надають декоративні квіт­никові рослини. Вони не тільки прикрашають ділянку, але й дають надзвичайно багатий матеріал для проведення різноманітних спо­стережень, організації праці, виховання дійового ставлення до створення краси. Особливо цінні спостереження естетичного плану, спостереження за повним циклом розвитку рослини від насіння до насіння, за ростом і розвитком рослин залежно від умов середови­ща, за діяльністю комах-запилювачів тощо.

У дитячому садку квітники розташовуються у парадній частині (біля центрального входу), навколо основного приміщення і на групових ділянках. Квітники на групових майданчиках особливо важливо створювати для організації самостійних спостережень дітей.

Форми квітників у дитячому садку можуть бути різноманітни­ми і залежать від наявності площі. Для групових майданчиків най­більш раціональною формою є вузька рабатка, яка дозволяє зруч­но розмістити дітей під час посіву насіння, саджання розсади, догляду за квітником. Привабливою формою влаштування квітни­ків є міксбордери, які можуть мати примхливі форми і гарно вписуватися у зелений килим газонів. Біля центрального входу гарно виглядатиме стрічковий квітник на фоні партерного газону. Вико­ристовуються й інші форми.

Основною умовою створення квітника в дитячому садку є без­перервність цвітіння, що досягається відповідним підбором одно -, дво- і багаторічних квітникових рослин.Важливо під час створення квітників ураховувати висоту рос­лин, кольорову гаму.Переважна більшість квітникових рослин світлолюбна, тому квітники треба розташовувати на добре освітлених ділянках.

Фоновими квітковими рослинами в дитячих садках повинні бути багаторічні рослини. Цінність їх полягає в тому, що вони рано по­чинають розвиватися, створюючи цим передумови для організації праці і спостережень з дітьми. Різноманітність багаторічних рослин дозволяє підібрати їх так, щоб забезпечити безперервність цвітін­ня Багаторічні рослини потребують піклування не тільки навесні і влітку, але й восени (укриття примул, монарди, хризантем), а та­кож узимку (бояться витоптування), а це дозволяє вихователю-знайомити дітей з умовами розвитку рослин, формувати уважне,, дбайливе ставлення до наших зелених друзів. Цвітіння їх надзви­чайно гарне. Естетичні особливості декоративних квітникових рос­лин, зміст спостережень за ними буде подано у посібнику «Приро­да України» в розділі «Рослини парків і скверів». Тому тут ми обмежуємося питаннями агротехніки вирощування їх.

Розглянемо багаторічні рослини за строками їхнього цвітіння.

Квітень: цвітіння крокусів, рябчика, примул, гіацин­тів, наприкінці місяця — нарцисів, тюльпанів, мускарі.

Крокуси дикорослі види є в Карпатах, Криму). Роз­множують їх бульбоцибулинами, які висаджують у вересні на 18— 20 см завглибшки на відстані 10—12 см одна від другої. Можна залишати крокуси на одному місці 4—5 років, після чого бульбо­цибулини після відсихання листків викопують, просушують, відді­ляють діток і знову висаджують у вересні.

Примули (дикорослі види ростуть у Криму). У квітництві вико­ристовується багато видів. Добре ростуть на легких, поживних, грантах. Розмножують ці квіти насінням і діленням кущів навесні.

Гіацинт (Мала Азія, Сирія). Цибулини висаджують у вересні — жовтні на 12—15 см завглибшки, на відстані 15—20 см одна від одної. Після цвітіння і відмирання листків цибулини викопують,, відділяють діток для розмноження, просушують і зберігають до осіннього висаджування. У Північних районах України цибулини гіацинтів на зиму треба вкрити листям.

Нарцис (дикорослі види ростуть у Карпатах). Має багато садо­вих форм і сортів. Потребує поживного ґрунту. Розмножують його молодими цибулинами і дітками. Цибулини висаджують у вересні, на 12—15 см завглибшки на відстані 15—17 см одна від одної.. Можна залишати рослину без пересаджування 4—5 років, теля­чого потрібно нарцис викопати, відділивши діток.

Тюльпан (дикорослі види ростуть у степовій зоні). Є багато сортів тюльпанів, які різняться за строками цвітіння, формами квітки, забарвленням тощо. Розмножують його цибулинами, які висаджують у вересні — жовтні у поживний грунт, на 12—18 см завглибшки на відстані 12—14 см між великими цибулинами. На­весні після засихання листків цибулини викопують, просушують,, відділяють діток. Можна залишати цибулини у землі на 2 роки.

Мускарі, або мишачий гіацинт, зустрічається у при­роді України в степовій зоні. Цвіте дрібними темно-синіми дзвони­коподібними квітками, зібраними на невисокому до 15 см заввиш­ки суцвітті. Розмножують його цибулинами, які висаджують у грунт у кінці вересня по 3—4 в одне гніздо, на 4 см завглибшки на відстані між гніздами 5—6 см. Добре зимує і залишається без пересаджування 3—4 роки, утворюючи за цей час велику кількість діток.

Травень: цвітіння купальниці, аквілегії, доронікуму, дицентри, ірисів, маку східного, півоній.

Купальниця зустрічається в природній флорі України. Добре росте на родючих ґрунтах у напівзатемнених місцях. Розмножує­ться діленням куща навесні або восени і насінням, яке висівають під зиму.

Аквілегія має численні садові форми, які одержані в результаті гібридизації. Добре росте на вологих ґрунтах, у напівзатемнених місцях. Розмножують рослину весняним і осіннім діленням старих кущів або посівом під зиму насіння свіжого збору.

Доронікум походить з Кавказу. Невибаглива до ґрунтів, розмножують рослину діленням куща навесні і восени, а також насінням. Може рости у напівзатінених місцях.

Дицентра походить з Китаю, Кореї, народна назва — розбите серце. Добре росте у напівзатінених місцях, цвіте близько двох місяців. Розмножується діленням куща, живцями.

Ірис (дикорослі види є скрізь в Україні). Є багато сортів, які різняться кольором, висотою стрілки. Розмножують його діленням кореневищ, які висаджують восени або навесні. Рослина невибаг­лива, але краще росте на добре освітлених місцях з пухким родю­чим ґрунтом.

Мак східний (зустрічається у природній флорі Вірменії). Добре росте на сонячних місцях і родючих, легких ґрунтах. Розмножують його насінням, яке сіють у грунт під зиму або рано навесні.

Півонія (дикорослі види є на півдні України). Є багато сортів, які розрізняються за забарвленням квіток, розмірами, строками цвітіння. Вони добре ростуть на сонячних або напівзатемнених місцях, потребують багатих ґрунтів. Розмножують півонію поділом старих кущів наприкінці літа або навесні. На одному місці може залишатися до десяти років, після цього її пересаджують з одно­часним поділом куща.

Червень: цвітіння королиць, люпину, лілій, лілійнику, кореоп­сису, дельфінію, монарди, гайлардії, ромашки рожевої, айстри аль­пійської.

Королиці ростуть повсюди в Україні. Великоквіткова королиця полюбляє світле місце, поживний грунт. Розмножують рослину найчастіше поділом куща восени. Якщо своєчасно не ділити кущі, суцвіття стають дрібними.

Ромашка рожева, або кавказька, у дикому стані росте в горах Кавказу. Добре росте на родючих ґрунтах. Розмножують ромашку насінням, яке висівають у грунт рано навесні або напередодні зими, діленням старих кушів.

Люпин походить з Північної Америки. Невибаглива рослина, розмножують її насінням, яке висівають у грунт рано навесні або напередодні зими.

Лілія зустрічається у природній флорі України. Існує багато видів і форм лілій, які вирощують у квітниках: лілія біла, шаф­ранна, тигрова, королівська тощо. Одні починають цвісти у червні (біла, шафранна), інші — у липні (королівська, тигрова). Лілія потребує легкого поживного ґрунту, напівзатемнених місць. Роз­множують її дітками, лусочками і насінням. Діток відділяють під час викопування старих цибулин восени. Посадку молодих цибу­лин проводять на 5—6 см завглибшки. Висаджені лілії залишають без пересадки протягом 4—5 років.

Лілійник у дикому стані росте у Сибіру, на Далекому Сході. Добре росте на родючих легких ґрунтах і в умовах доброго освітлення і напівзатемнених місць. Розмножується поділом коре­невищ восени або навесні.

Кореопсис — невибаглива до ґрунтів рослина з рясним цвітін­ням. Потребує освітлених місць. Розмножують її насінням, поділом куща.

Дельфіній — у природі зустрічається у Сибіру, на Далекому Сході. Краще розвивається на сонячних місцях, хоча переносить і напівзатемнені місця, потребує поживних ґрунтів. Розмножують її поділом куща навесні або восени і насінням, яке висівають на­передодні зими або рано навесні.

Монарда (червона рута)—один з різновидів м'яти. Росте на сонячних місцях, потребує легкого поживного ґрунту. Розмножу­ють її поділом куща навесні або восени.

Гайлардія (батьківщина — Америка). Добре росте на родючих легких грунтах на сонячних місцях. Розмножують її діленням ку­щів і насінням, яке висівають у грунт у травні. Цвітіння починає­ться на другий рік.

Айстра альпійська зустрічається у природній флорі у Карпатах. Добре росте на поживних ґрунтах, світлолюбна. Розмножується поділом куща восени або навесні і насінням. У липні починають цвісти рудбекії, флокси волотисті, канни, астильби, функції, гладіолуси.

Рудбекію, різні види якої є невибагливими до ґрунтів і зволо­ження рослинами, розмножують насінням і поділом куща, яке мож­на робити навесні і восени.

Флокс волотистий —північноамериканська рослина з різнома­нітною кольоровою гамою. Поєднання її у міксбордері з півоніями завдяки тривалому цвітінню створить барвисті плями на ділянці. Флокс добре росте на відкритих сонячних місцях, потребує регу­лярного поливання. Розмножують флокси діленням кущів, а також весняними і літніми живцями. Можна розмножувати їх насінням, яке висівають відразу після збору, оскільки воно швидко втрачає схожість. Куші флоксів через 3—4 роки треба пересаджувати і ді­лити восени або рано навесні.

Канна (походить з Бразилії) у відкритому ґрунті не витримує зими. Кореневище зберігається у підвалі. Добре росте на угноєній землі на сонячних місцях. Розмножують її поділом кореневищ, які викопують перед настанням заморозків.

Астильба походить із Східної Азії. Ціниться завдяки різноманітній кольоровій гамі квіток (білих, кремових, рожевих, червоних різних відтінків) і тіньовитривалості. Розмножується ді­ленням кущів навесні або восени.

Функія походить з Далекого Сходу. У квітництві використовується багато видів, деякі мають строкате забарвлення листків, різної величини і кольору квітки. Рослина тіньовитривала, хоч краще росте на добре освітлених місцях і поживному ґрунті. Розмножують її поділом кореневищ навесні або восени.

Гладіолус походить з Південної Африки. Потребує родючого ґрунту і добре освітлених місць. Розмножують його бульбоцибули­нами і дітками. Відстань між бульбоцибулинами повинна бути 20— 25 см, посадка має бути на 7—12 см завглибшки.

Серпень—пора рясного цвітіння жоржин, геленіумів, багато­річних айстр, хризантем, монтбрецій, яке продовжується у вересні до настання заморозків.

Жоржина походить з Центральної Америки. Існує тисячі садо­вих форм і сортів цієї рослини. Потребує родючих ґрунтів, відкри­тих сонячних або напівзатемнених місць. Розмножують її поділом коренебульб, живцюванням і насінням. Насіння висівають напри» кінці лютого — на початку березня. В грунт висаджують після за­кінчення заморозків. Для живцювання коренебульби наприкінці лютого —на початку березня висаджують у горщики. Зрізані жив­ці 6—7 см завдовжки висаджують для укорінення у горщики, а по­тім переносять у грунт,

Геленіум походить з Північної Америки. Привабливі його золо­тисто-жовті, мідно-червоні або коричневі кошики суцвіть. Добре розвивається на родючих ґрунтах і відкритих сонячних місцях. Розмножують рослину насінням і діленням куща.

Айстра багаторічна, або морозці, як їх називають у народі, по­ходить із Північної Америки, південно-західних районів Європи, Сибіру. Невибагливі рослини, розмножують їх діленням куща, живцями та насінням, яке висівають на грядки відразу після ви­зрівання.

Хризантема походить із Середземномор'я. Існує багато сортів, які розрізняють за висотою, строками цвітіння (ранні, середні, піз­ні). Найбільш рання хризантема зацвітає у липні — серпні. Потре­бує сонячного місця зростання, багатих ґрунтів. Розмножують її діленням кущів, живцями.

Монтбреція — південноафриканська рослина з мечоподібними листками і жовтогарячими квітками, зібраними у колосоподібне суцвіття. Добре росте на розпушеному родю­чому ґрунті на сонячних місцях. Розмножують її бульбоцибулинами і насінням. На зиму ба­жано прикривати листям.

У вересні зацвітає пізньоцвіт осінній, ду­же схожий до крокуса весняного формою і кольором. Гарно виглядає під деревами на фоні зеленого газону. Розмножується цибули­нами, дітками.

Дворічні квітникові рослини на перший рік після сівби здебільшого утворюють розетку листків і кілька квіток, а повністю розцвіта­ють і дають насіння лише на другий рік. До них належать братки, незабудки, стокротки, наперстянки (рис. 77), дзвоники, гвоздики ту­рецькі (барбатуси), мальви. Розмножують їх насінням, яке висівають у липні — серпні на спеціальні грядки. Рано восени переносять їх на постійне місце, де вони і зимують. У пів­нічних областях України їх бажано на зиму вкривати тонким шаром листя.

Досить різноманітні однорічні рослини додадуть квітникам завершеності. їх можна підсаджувати на місце багаторічників, цвітіння яких уже закінчилося (на місце цибулинних рослин — крокусів, тюльпанів тощо); цікаво створювати стрічкові квітники, підби­раючи кольорову гаму з блакитного (агератум), жовтого (чорно­бривці) і червоного (сальвії) кольорів.До однорічних рослин належать: агератум, алісум, антиринум (ротики), аркотис, айстра, бальзамін, вербена, годеція, гомфрена, гацанія, жоржина (однорічна — «веселі хлоп'ята»), іпомея, запаш­ний горошок, кларкія, календула, кореопсис, космея, левкой, лобе­лія, настурція, петунія, сальвія, тагетес (чорнобривці), цинія (ма­йорці), флокси однорічні. З них алісум, лобелію часто використо­вують як бордюрні рослини, а іпомею, запашний горошок та квасолю багатовікову — для вертикального озеленення.

Однорічні рослини розмножують насінням, яке здебільшого ви­сівають у квітник. Проте, щоб прискорити цвітіння, доцільно з дітьми виростити розсаду у кутку природи, яку вони потім виса­джують у квітники.

Для створення килимових квітників можна використовувати кімнатні рослини: хлорофітум, сеткреазію, колеус, пеларгонію, по­єднання яких дає змогу створити гарну кольорову гаму. Особливо ефективно виглядає поєднання хлорофітуму з сеткреазією, різно­манітних за кольором колеусів.

Під час створення міксбордерів безперервного цвітіння слід враховувати точку огляду. Інколи міксбордер створюють на фоні кущів. Тоді на передньому плані висаджують низькорослі рослини, а на задньому — високі. Якщо ж міксбордер оглядають з усіх сто­рін, слід подбати про те, щоб з усіх точок огляду він сприймався однаково.

У тих місцевостях, де є граніти, вапняки, цікаво влаштувати міксбордер з застосуванням кам'яних брил, які надають квітнику більшої оригінальності.

Догляд за квітниковими декоративними рослинами включає перш за все підготовку ґрунту. Його, як правило, удобрюють і пе­рекопують восени. Органічні добрива краще вносити у вигляді пе­регною або компосту з розрахунку 6—8 кг/м². Своєчасне поливан­ня, прополювання є складовими догляду, які забезпечать хороший розвиток рослин.

Протягом цілого року квітник — це місце постійних спостере­жень і праці дітей. Навесні — це розглядання і висівання насіння однорічних рослин, спостереження за їхнім розвитком, сходами багаторічних рослин, розвитком дворічних рослин; підживлення їх, розмноження, спостереження за цвітінням, за появою перших комах-запилювачів, висаджування розсади однорічних квітникових рослин.

Влітку — поливання, обрізування квіток, що відцвіли (якщо не­має потреби вирощувати насіння), підживлення, прополювання, спостереження за красою цвітіння.

Восени — збирання насіння, обрізування засохлих пагонів, ви­саджування цибулин, пересаджування, розмноження багаторічних рослин, укриття на зиму, спостереження за своєрідністю осіннього цвітіння.

Взимку — спостереження за квітниковими рослинами, що зиму­ють із зеленими листками (братками, стокротками, примулами, білими ліліями). Протягом цілого року квітникові рослини дають багатий матеріал для різноманітних дидактичних ігор дітей, бесід тощо.

ГОРОД НА ДІЛЯНЦІ. З великої кількості рослин, що оточують нас, людина для задо­волення своїх потреб використовує близько 120, а серед найчастіше вживаних — лише 12 видів. Саме тому, що ці рослини задовольняв ють найважливіші потреби людини у продуктах харчування, по­трібно ознайомити дітей з ними, формувати у них інтерес і цінніс­ні орієнтації.Обов'язковою умовою планування ділянки дошкільного закла­ду є створення городу і саду для ознайомлення дітей з культурни­ми рослинами, формування трудових навичок, інтересу до сільсько­господарської праці. У процесі спостережень і праці, зв'язаної з доглядом за городніми та садовими рослинами, розширюється коло знань дітей, формуються мова і мислення, перші елементи діалектико-матеріалістичного світорозуміння. Культурні рослини відзна­чаються красивим цвітінням (кабачки, огірки, картопля і т. ін.), різноманітним за формою і кольором листям. Це створює сприят­ливі передумови для сенсорного і естетичного розвитку дітей. По­сильна праця дітей на городі сприяє фізичному розвитку.

Залежно від розмірів ділянки дошкільного закладу під город відводиться площа з розрахунку 1,5 м² на дитину (оптимальна) і 0,5 м² (мінімальна) площа. Вона повинна добре освітлюватися сон­цем. Залежно від умов ділянки дошкільного закладу город може бути спланований по-різному, проте доцільно витримати такі роз­міри грядок і доріжок:

грядки — 2,5—3 м завдовжки, що дозволяє розмістити по оби­два боки всю групу дітей, і 70—80 см завширшки, що дає змогу дітям дістати до середини грядки під час саджання рослин і догля­ду за ними;

доріжки — 50—60 см завширшки, щоб діти, присівши навпочіп­ки під час розглядання рослин або догляду за ними, не пошкодили ті рослини, які знаходяться на сусідній грядці.

Ширина головної доріжки повинна становити 1 м, що дозволяє використовувати під час підвезення ґрунту тачки, носилки тощо.

Важливо зробити город привабливим, мальовничим. Плетений тин, декоративні горщики, що насаджені на кілки, колодязь з жу­равлем (встановлена за зрубом бочка з водою не повинна переви­щувати 60—70 см заввишки) — всі ці елементи оформлення разом з квітучими соняшниками, стрункою кукурудзою, розлогими стеб­лами гарбузів створюють національний колорит, мальовничість.На городі дитячого садка висаджують рослини, що належать до найбільш поширених родин.

До родини Хрестоцвіті належать: редиска, редька, капуста, ріпа. Всі ці рослини холодостійкі, вологолюбні, потребують родю­чого ґрунту.

До родини Пасльонові — помідори, баклажани, перець, кар­топля. Всі ці рослини люблять тепло, хороше освітлення. До родини Гарбузові — огірки, гарбузи, кабачки, дині, кавуни. Для розвитку цих рослин потрібні однакові теплові умови.

До родини Зонтичні — морква, петрушка, кріп. В основному це холодостійкі рослини.

До родини Лободові — столові буряки і шпинат.

До родини Бобові — горох, квасоля.

До родини Лілійні — цибуля, часник.

З наведеного переліку рослин зрозуміло, що їх можна поділити на холодостійкі і теплолюбні. До найбільш холодостійких належать горох, петрушка, цибуля, часник, капуста, редька, редис­ка, морква.

До теплолюбних належать огірки, помідори, квасоля, ка­вуни, дині. Знання про потребу рослин у теплі слід враховувати під час визначення строків садіння. Всі городні рослини потребу­ють достатнього освітлення і будуть добре розвиватися лише за цих умов.

Важливою умовою для розвитку городніх рослин є наявність вологи, адже поживні речовини, які є в ґрунті, рослина засвоює з розчинів.

Однією з основних умов хорошого розвитку рослин є наявність поживного ґрунту, в якому були б збалансовані основні елементи живлення рослин: азот, фосфор, калій, мікроелементи. Основним фактором підвищення родючості ґрунту є систематичне внесення гною, торфокомпостів та інших органічних добрив.

На городі дитячого садка вирощують однорічні (горох, помідо­ри, огірки, кабачки, редис), дворічні (морква, буряк, капуста, крім цвітної, петрушка), багаторічні (ревінь, щавель) рослини. Подає­мо коротку характеристику походження, біологічних особливостей та агротехніки рослин, знання про які вихователь зможе викорис­тати у своїй роботі.

Рослини родини Хрестоцвіті. Найчастіше з представників цієї родини на городі дитячого садка вирощують редис та капусту.

Редис — різновид редьки. Це холодостійка світлолюбна росли­на. Від сходів до збирання врожаю проходить 25—30 днів. Висіва­ють редис рядком, на відстані 10 см один від одного, а між росли­нами у рядку відстань має бути 4—6 см. Насіння висівається на 1—2 см завглибшки отже, на один рядок кожній дитині треба дати по 5—6 насінин.Є багато сортів редису. Найбільш поширені — рожевий з білим кінчиком, Зоря, Рубін, Льодяна бурулька. Доцільно висіяти насіння 2—3 сортів, порівняти їх між собою, відмітивши подібність і відмінність коренеплодів. Слід розповісти дітям про корисність ре­дису, в якому міститься багато вітамінів, дати покуштувати приго­товлений з редису салат.

Капуста має багато різновидів. Найбільш розповсюдженою є капуста білокачанна, менше вирощують капусту червону та савой­ську. Досить поширеною є цвітна капуста, брюссельська, броколі, кольрабі.Капуста — це холодостійка, вологолюбна рослина. Звичайна білокачанна капуста, яку найчастіше висаджують на грядках, утво­рює великі зеленкувато-білі качани. Це гігантська верхівкова брунька.Насіння на розсаду капусти висівають наприкінці лютого — на початку березня. При появі перших справжніх листочків її пікіру­ють у стаканчики. Через 40—50 днів висаджують у грунт. Відстань між рослинами має становити 50—60 см. Капуста любить поживні ґрунти. Перед посадкою добре внести у кожну лунку по півстаканапопелу.

В умовах дитячого садка цікаво висадити різні види капусти, щоб показати дітям різноманітність цієї рослини. Перед висіван­ням насіння слід порівняти його між собою, а також з редисом, відмітити риси подібності і відмінності, появу сходів, потім перших справжніх листків, порівняти їх. Продовжуючи спостереження на городі після висаджування розсади, слід відзначити, як зав'язую­ться качани, як вони стають тугішими, порівняти листки капусти білокачанної і цвітної тощо. Потрібно познайомити дітей з тим, які страви готують з капусти, розповісти, як її заготовляють на зиму, дати відомості про те, що капуста — лікарська рослина.

Значно менше в Україні поширена ріпа, хоч на городі дитячого садка доцільно виростити кілька екземплярів її, оскільки назва цієї рослини знайома дітям з ранніх років.

Ріпа — холодостійка рослина, і вирощують її в такі самі стро­ки, як і редис. Можна висівати її і влітку, з липня до середини серпня. Посів роблять рядком, на відстані 10—12 см. Під час спо­стережень відмічають ті ж фази розвитку, що і у редису: появу сходів, перших справжніх листків, їхній розвиток, збільшення коре­неплоду. Розповідають, як вживають ріпу у їжу — сирою і паре­ною. По можливості дають покуштувати її.

Рослини родини Пасльонові. Найважливішою рослиною для харчування є картопля. Це ба­гаторічна рослина з родини Пасльонові, але її вирощують як одно­річну бульбоносну. Батьківщина картоплі — Південна Америка (Чилі). У Росію її було завезено на початку XVIIIст.На зелених стеблах картоплі утворюються квіткові китиці. Після їх відцвітання з зав'язі розвиваються кулясті плоди, подібні до дрібноплідних помідорів. З насіння можна виростити нові рос­лини. Однак це роблять тільки селекціонери, а в усіх інших випад­ках картоплю розмножують лише бульбами або її частинами.

Характерною біологічною особливістю картоплі є те, що вона здатна утворювати підземні стебла — столони. Кінці столонів, роз­виваючись і потовщуючись, перетворюються на бульби. Картоп­ля— тепло - і вологолюбна рослина. Вегетаційний період у ранньо­стиглих сортів триває 60—80 днів (від садіння до збирання), а у пізньостиглих — 120—150 днів.

Щоб раніше одержати врожай картоплі, кілька бульб можна проростити у кутку природи. Для цього треба взяти середнього розміру бульби (трохи менші курячого яйця) і покласти на освіт­лене місце. Через кілька днів можна показати дітям, що з'явилися зеленуваті проростки. Така картопля швидше розвивається і цвіте. Можна в кутку природи проростити бульби в ящику з пухким по­живним ґрунтом. Під час пересадки на город слід показати дітям, що на бульбах утворилося коріння і ростки. Висаджують картоп­лю рядками на відстані ЗО см з шириною міжрядь 60 см, на 8— 10 см завглибшки. Коли стебла досягнуть висоти 10—12 см, кар­топлю підгортають, пояснюючи дітям, що за таких умов краще зберігається волога і тепло для розвитку бульб. Підгортання по­вторюють через 2 тижні. При появі квіток у картоплі слід звернути увагу на їхню вишукану форму, різноманітність забарвлення. Потрібно розповісти, що колись картоплю висаджували в садах заради краси, а вже пізніше почали вживати її в їжу. Викопують ранню картоплю після закінчення цвітіння, коли нижнє листя по­чинає жовтіти. Після розглядання викопаних бульб їх відносять на кухню, і того ж дня треба почастувати дітей смаженою картоплею або картопляним пюре.

Тепер налічується дуже багато сортів картоплі. Бажано виса­джувати ранні сорти (Рання рожева), а також середньо - і пізньо­стиглі, наприклад Темп.

Помідор — надзвичайно розповсюджена в Україні культура. Походить з Південної Америки. Цю рослину ще називають томатами. Під час введення їх у культуру в XVIст. в Іспанії і Португалії томати стали називати «золотим яблуком» звідси — помідор.

Помідор — світло - і теплолюбна рослина. Найкращою темпера­турою для росту і розвитку помідорів є 20—25 °С. Є багато сортів помідорів, і найдоцільніше скористатися районованими для певної зони сортами. Насіння помідорів зберігає схожість протягом 5— 7 років, але найкраще скористатися минулорічним насінням. Восе­ни треба показати дітям, як треба зібрати це насіння. Для цього слід взяти стиглий помідор, розрізати його надвоє, чайною ложеч­кою вийняти насіння, промити його і просушити на папері.

На початку березня насіння висівають на розсаду. В цей час з дітьми спостерігають за появою сходів, розвитком сім'ядольних і появою перших справжніх листків. Саме в цей час рослини пікіру­ють. Пікірування — це надання рослині більшого обсягу ґрунту для кращого розвитку. Наприкінці квітня або на початку травня (залежно від природних умов) розсаду помідорів висаджують у грунт рядами з шириною міжрядь 70 і відстанню між рослинами 40 см, глибше, ніж вона росла у горщиках. Помідори потребують, розпушування ґрунту 1—2 рази на місяць на 8—12 см завглибшки, а також після кожного дощу. Слід попередити дітей, що землю на відстані 8—10 см від рослини розпушувати не потрібно, щоб не пошкодити додаткового коріння. Під час відсутності дощів помідо­ри треба поливати водою кімнатної температури просто у лунку,, не розбризкуючи на листки. 2—3 рази за літо помідори підгорта­ють. Перше підгортання треба робити через 15—18 днів після виса­джування розсади. Щоб прискорити визрівання плодів і поліпшен­ня їхньої якості, застосовують пасинкування і прищипування верхі­вок рослин.

Спостереження за цвітінням, утворенням і визріванням плодів досить цікаві.

Баклажан ще більш вибагливий до тепла, ніж помідор, і похо­дить з Індії. Оптимальною температурою для його росту і розвитку є 25—ЗО °С. Ось тому вирощують баклажани переважно в півден­них районах України. Насіння баклажанів при температурі 20— 25 °С проростає на 8—10-й день. Як і помідори, баклажани виро­щують з розсади. При спостереженні відзначають подібність будо­ви квіток баклажана до квіток картоплі, помідорів, перцю і від­мінність його від цих рослин за формою, кольором, смаковими властивостями плодів, застосуванням. Плоди баклажанів жарять, тушкують, маринують, роблять з них різні страви.

Перець походить з Центральної і Південної Америки і належить до теплолюбних культур. Є солодкі і гіркі сорти перцю. Ви­саджують перець розсадою, яку вирощують 40—45 днів після появи сходів.

Рослини родини Гарбузові. Це однорічні рослини з виткими лежачими або лазячими стеб­лами. Усі вони теплолюбні рослини.

Батьківщина огірків — Індія. Це однорічна ліана із соковитим ніжним стеблом 50—80 см завдовжки у ранньостиглих і 200— 250 см — у пізньостиглих і тепличних сортів. Стебла за допомогою вусиків прикріплюються до вертикальних спор і ростуть угору.Від появи сходів до утворення перших плодів проходить 40— 45 днів. Огірок — однодомна рослина. На одній рослині утворюють­ся чоловічі (їх часто називають пустоцвітами) і жіночі квітки. Біль­ше жіночих утворюється на бічних пагонах. Враховуючи це, і проводять прищипування верхніх пагонів після появи третього листка.

Виведено багато сортів огірків. На ділянці дитячого садка мож­на вирощувати і ранньо- і пізньостиглі, висіваючи насінням (піз­ньостиглі) і розсадою (ранньостиглі) сорти. Насіння огірків збері­гає схожість 6—10 років, але для висівання найкраще використати насіння 2—3-річної давності. Серед сортів, які найчастіше викори­стовують в Україні, є Успіх, Родничок, Ніженський тощо.

Перші огірки доцільно виростити з розсади. Для цього після розглядання насіння вихователь у присутності дітей замочує його. Це роблять так. Беруть бавовняну тканину, змочують її у воді, між двома шарами тканини розміщують насінини, кладуть їх на блюдечко закривають зверху поліетиленовою плівкою і розміщують у теплому місці, стежачи за тим, щоб тканина не пересихала. Час від часу показують дітям, які зміни відбуваються з насінинами, відзначаючи появу паростків. Розповідають дітям, що це маленькі корінці, які швидко ростуть, і тому насінини треба пересадити у грунт. Для цього застосовують горщики з поживним ґрунтом. Після посадки насінин їх поливають теплою водою і ставлять у достатньо освітлене, тепле місце. У грунт огірки переносять тоді, коли земля добре прогрівається і мине можливість заморозків.

Другий раз можна посадити у відкритий грунт насіння огірків після звільнення грядок від ранньої картоплі або гороху. Найчас­тіше це роблять у другій половині червня. Застосовують стрічкову посадку: відстань між стрічками — 60 см, а насінини кладуть на відстані 10—12 см.

Спостереження за розвитком огірків дуже цікаві. Треба показати дітям, як з'являються перші сім'ядольні листки, як вони збіль­шуються у розмірі, як ростуть перші справжні листки, які вони соковиті, зелені, гарні за формою. З цікавістю діти розглядають вусики, якими стебло чіпляється до опори, золотисто-жовті квітки, на яких роїться багато запилювачів, зелені довгасті плоди, які вони з задоволенням їдять.

Розповсюдженими рослинами на городі дитячого садка є гарбуз і різновид гарбузів — кабачок. Це вибагливі до родючості ґрунту теплолюбні рослини. Все привабливе у цих чудових рослин: велике, гарно вирізьблене листя, широко розкриті золотисті квітки, довге гнучке стебло. Квітки мають багато пилку і запилюються бджола­ми та іншими комахами. Все це і повинно стати змістом спостере­жень за цими рослинами. Починати вирощувати їх потрібно у кут­ку природи, щоб простежити, як з'являється паросток у замоченої насінини. Висадивши насінину у стаканчики з землею, варто звер­нути увагу дітей, як виходять сім'ядольні листки з землі, як почи­нає рости перший справжній листок. Із встановленням теплих днів у травні рослини переносять у відкритий грунт, де і продовжують спостереження за ними.

На півдні України на городі дитячого садка можна посадити кавуни і дині. Кавун за походженням — африканська рослина. Ди­корослі кавуни і нині широко зустрічаються у пустелі Калахарі. Диня з найдавніших часів культивується в Азії. Тепер виведено велику кількість сортів кавунів і динь. Розсаду обох рослин доціль­но почати вирощувати у квітні у кутку природи. Під час спостере­жень на городі слід відзначити спільні ознаки кавунів і динь — довге стебло, а також відмінні — гарні розсічені листки у кавунів, різне забарвлення плодів тощо.

Рослини родини Зонтичні. Ця родина на городі дитячого садка представлена найчастіше морквою, петрушкою, кропом.

Моркву було введено в культуру у країнах Середземномор'я понад 4000 років тому, і вирощували її спочатку як лікарську рос­лину, а пізніше — як харчову і кормову. Найбільш розповсюджени­ми сортами моркви є Нантська і Шантане, які у побуті часто на­зивають одним словом «каротель». Оскільки це культура холодо­стійка і потребує багато вологи під час проростання насіння і у перший тиждень після появи сходів, висівати її треба рано навесні рядками на 2—3 см завглибшки. Можна застосовувати і передзи­мовий посів, висіваючи насіння перед самими морозами на меншу глибину. Зверху грядку треба замульчувати торфом. Петрушка, як і морква,— холодостійка, вологолюбна рослина, її можна вирощувати двома способами: з насіння для одержання коренеплодів з листям і для вигонки зелені з коренеплодів. Пет­рушку, призначену для вигонки зелені, зберігають узимку з бадил­лям. Перед посадкою жовте листя обрізають.

І петрушка, і морква — дворічні рослини. У перший рік вони утворюють коренеплід, а на другий рік цвітуть, утворюючи насіння. Старшим дошкільникам цікаво показати квітучі рослини, для чого потрібно коренеплоди проростити у кутку природи, а потім висадидити на город, де діти і побачать квітучі зонтики і визрівання на­сіння. Цікаві і спостереження за комахами, які прилітають до рос­лин, що цвітуть. Оскільки насіння моркви і петрушки дуже дрібне, перед висіванням його можна змішати з піском для більш рівно­мірного висівання. У процесі розвитку цих культур порівнюють сходи, форму листків, розповідають дітям про значення цих рос­лин у харчуванні людей.

Кріп — розповсюджена ароматна однорічна рослина, холодо­стійка, невибаглива до ґрунтів. Насіння можна висівати рано на­весні і перед зимою. Зелень можна використовувати у їжу через 20—ЗО днів, а насіння визріває через 90 днів. Кріп висівають кіль­ка разів з квітня до жовтня. Через обмеженість площі у дитячому садку, його можна посіяти разом з картоплею, редискою. Висі­вають його як рядками, так І суцільним способом. З дітьми цікаво спостерігати за повним циклом розвитку кропу, за комахами, яких він приваблює. Інколи на кропі можна побачити гусінь одного з найкрасивіших наших метеликів — махаона.

Діти добре засвоять значення рослин родини Зонтичні, якщо вони будуть використані у харчуванні.

Рослини родини Лободові. Ці рослини на городі дитячого садка найчастіше представлені буряком і рідше — шпинатом.

Буряк столовий — порівняно холодостійка рослина, але насіння проростає тільки при достатньому прогріванні ґрунту. Вибаглива до вологи під час проростання насіння і розвитку листкової по­верхні. Під час висівання насіння буряків його розміщують на від­стані 7—8 см, ширина міжрядь — 45 см. Глибина посадки насін­ня — 2—3 см. Міжряддя за період розвитку 2—3 рази прополюють, звільняють від бур'янів. Коли немає дощів — поливають.

Буряки — дворічні рослини. Навесні доцільно посадити 2—3 бу­ряки для спостереження за цвітінням і утворенням насіння. В кутку природи буряк висаджують узимку для підгодовування зеленим листям його мешканців.

Цікаво простежити з дітьми за розвитком буряків столового і цукрового, розповісти про їх споживання.

Шпинат — однорічна холодостійка скоростигла овочева росли­на. Через 15—20 днів після сходів його можна вживати в їжу.

Date: 2015-07-23; view: 2116; Нарушение авторских прав