Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ПРОТОКОЛ. · N00 гострий нефритичний синдромЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ГОСТРИМ ТА ХРОНІЧНИМ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТОМ Шифр МКХ-10: · N00 гострий нефритичний синдром · N01 швидкопрогресуючий нефритичний синдром · N02 рецидивуюча та стійка гематурія · N03 хронічний нефритичний синдром · N06 ізольована протеїнурія 1. ТЕРМІНОЛОГІЯ Нефрит - первинне захворювання нирок на імунній основі з пошкодженням усього нефрону. При переважному ушкодженні гломерул говорять про гломерулонефрит, тубулоінтерстиційної тканини - про тубулоінтерстиційний нефрит (при абактеріальному характері останнього діагностують інтерстиційний нефрит, виявленні бактеріального агента - пієлонефрит). Загальне ушкодження нефрону (гломерул і тубулоінтерстиція) фігурує в діагнозі як гломерулонефрит із тубулоінтерстиційним компонентом. Гломерулонефрит (ГН) - гетерогенна група імуно-запальних захворювань переважно клубочкового апарату нирок з різною клініко-морфологічною картиною, перебігом та наслідками. Насьогодні замість ГН частіше використовують термін гломерулопатії для позначення сукупності різних морфологічних варіантів ГН і мембранозних нефропатій. 2. КЛАСИФІКАЦІЯ Основою робочої клінічної класифікації ГН у дітей в Україні є прийнята в 1976 р. у м. Вінниці класифікація первинного ГН.
* клінічно виправдано виділення при хронічному ГН додаткового варіанта - ізольованого сечового синдрому Гострий ГН - це гостре пошкодження нирок, що виникає після бактеріального, вірусного, паразитарного захворювання, з інших причин через певний проміжок часу (2-6 тижні) і має, звичай, циклічний перебіг (за міжнародними стандартами гострий ГН - це ГН, що виникає спорадично після стрептококової інфекції, підтвердженої висівом із зіва стрептокока, наявністю в сироватці стрептококових антигенів та антитіл, гіпокомплементемії). Тривалість гострого ГН обмежується 1 роком від початку захворювання, при давності процесу більше 3-х місяців говорять про тенденцію до затяжного перебігу, більше 6-ти місяців - про затяжний перебіг, більше 1 року - про перехід в хронічний ГН (іноді виділяють первинно-хронічний варіант, коли ГН виявляється випадково). Швидкопрогресуючий (злоякісний) ГН характеризується надвисокою активністю захворювання, що супроводжується прогресуючим падінням функції нирок, гіпертензією, анемією, розвитком термінальної уремії в строки до декількох місяців. Клінічно розрізняють - ізольований сечовий синдром - сечовий синдром (протеїнурія, гематурія, циліндрурія) без екстраренальних проявів (може відмічатися при гострому ГН чи бути виходом іншого клінічного синдрому при хронічному ГН), - нефритичний синдром - екстраренальні прояви (набряки та/чи гіпертензія) та сечовий синдром у поєднанні з нормальною чи мінімально зміненою протеїнограмою у вигляді гіпергамаглобулінемії (варіант гострого ГН), - гематурична форма - сечовий синдром з переважанням гематурії (варіант хронічного ГН, може маскувати хворобу Берже, спадковий нефрит, захворювання тубулоінтерстиційної тканини й судин нирок, дизметаболічні нефропатії, тощо), - нефротичний синдром (при гострому ГН) чи форма (при хронічному ГН), змішана форма (при хронічному ГН) - висвітлені окремо, в "Протоколах діагностики і лікування нефротичного синдрому". При швидкопрогресуючому ГН виділяють різні імунопатогенетичні типи: I. Аутоімуний ГН з антитілами до базальної мембрани (при синдромі Гудпасчера). II. Імунокомплексний ГН (постстрептококовий, при пурпурі Шенляйн-Геноха, системному червоному вовчаку). III. ГН з антитілами до цитоплазми нейтрофілів (ANCA) без імунних депозитів (при гранулематозі Вегенера, вузелковому періартеріїті). Перебіг ГН може бути - циклічним - проходити всі стадії послідовно (при гострому ГН), - рецидивуючим - зі спонтанними чи медикаментозно обумовленими ремісіями різної тривалості (рідкорецидивуючий - до 2 рецидивів за 6 місяців від початку терапії, часторецидивуючий - більше 2 рецидивів), - торпідним - з високою активністю патологічного процесу, що тривало утримується, - прогресуючим - з розвитком хронічної ниркової недостатності. Відрізняють - первинний ГН (самостійні, первинні пошкодження клубочків) та - ГН, обумовлений великою групою вроджених, спадкових чи набутих захворювань (дифузними захворюваннями сполучної тканини, системними васкулітами, нирковим дизембріогенезом, хворобами обміну речовин, інфекційними захворюваннями, тромбозом ниркових вен, тощо). Морфологічно ГН може бути представлено - хворобою мінімальних змін, - фокально-сегментарним гломерулосклерозом, - мембранозною нефропатією, - мезангіопроліферативним ГН, - мембранозно-проліферативним (мезангіокапілярним) ГН, - екстракапілярним ГН, - фібропластичним ГН. В залежності від реакції на терапію глюкокортикоїдами (ГК), які призначаються при певних умовах, відрізняють - гормоночутливі варіанти - досягнення клініко-лабораторної ремісії на 2-4 тижні лікування максимальними дозами, - частково гормоночутливі (пізня гормоночутливість) - досягнення часткової ремісії після 8 тижнів лікування на підтримуючій дозі ГК, - гормонорезистентні - відсутність ремісії на фоні лікування і після його закінчення, - гормононегативні - погіршення клініко-лабораторних показників на фоні лікування. Приклад формування клінічного діагнозу: гострий гломерулонефрит, нефритичний синдром, період розгорнутих клінічних проявів, з порушенням функції нирок; хронічний гломерулонефрит, гематурична форма, часткова клініко-лабораторна ремісія, без порушення функції нирок. Окрім того, в заключному діагнозі уточнюється: при визначеному етіологічному чинникові захворювання - первинність процесу, у разі дослідження антитіл до базальної мембрани чи ANCA - їх наявність, морфологічний діагноз при проведенні морфобіопсії, у випадку лікування глюкокортикоїдами - чутливість до терапії.
3. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
3.1. Клінічні критерії: · макрогематурія чи гемоглобінурія · артеріальна гіпертензія · набряки 3.2. Параклінічні критерії: · гіпергамаглобулінемія · екскреція білку >0,2-1,0 г/доба 3.3. Основні можливі клінічні прояви - початок - поступовий з наростанням симптомів або за 7-21 день до появи перших ознак - причинний фактор (інфекція, сенсибілізація, вакцинація, введення білкових препаратів, переохолодження, стрес, тощо) - симптоми інтоксикації - олігурія - абдомінальний синдром - біль в попереку - інтестінальний синдром - гіпертермія - порушення сечопуску - артралгії - висипка 3.4. Можливі лабораторні ознаки - аналіз крові - клінічний (збільшення ШЗЕ, лейкоцитоз зрушення лейкоцитарної формули вліво) - біохімічний (диспротеїнемія, гіперкоагуляція, азотемія) - імунологічний (зменшення С3-фракції комплемента, зростання Ig G, M, кріоглобулінемія, виявлення антистрептококових антитіл, позитивний стрептозімний тест) - аналіз сечі - еритроцитурія (макрогематурія, мікрогематурія; значна - >100 еритроцитів в полі зору, помірна - 25-100 еритроцитів в полі зору, незначна - <15-20 еритроцитів в полі зору), гемоглобінурія - абактеріальна лейкоцитурія - зміна питомої ваги (гіперстенурія при значній протеїнурії чи макрогематурії, гіпостенурія при порушенні функції нирок) - циліндрурія
Стандарти параклінічних досліджень · Лабораторні дослідження А. Обов`язкові: аналіз крові клінічний з визначенням тромбоцитів аналіз крові біохімічний з протеїнограмою, визначенням рівню холестерину, креатиніну, сечовини загальний аналіз сечі визначення добової екскреції білку аналіз сечі за Нечипоренком аналіз сечі за Зимницьким імунологічні дослідження крові з визначенням АСЛ-О, IgG, M, A,, комплементу (С3-фракція), циркулюючих імунних комплексів (по можливості). Б. Уточнюючі (за потребою):
В. Допоміжні: Крові: визначення антистрептокінази визначення антитіл до базальної мембрани клубочків та цитоплазми нейтрофілів (ANCA) кислотно-лужний стан визначення рівня лужної фосфатази, амілази ліпідограма визначення продуктів деградації сполучної тканини (С-реактивний білок), білково-осадових проб (тимолова, Вельтмана), ревматоїдного фактору визначення продуктів деградації фібрину, протамінсульфатний та етаноловий тести вірусологічні дослідження для виявлення маркерів гепатитів обстеження на TORCH-інфекцію визначення антитіл у складі Ig G, M до вірусів кору, цитомегалії, герпеса виявлення антинуклеарних антитіл, LE-клітин HLA-типування визначення інтерферонової активності визначення рівня лізоцима визначення рівню бета-2-мікроглобуліна дослідження транспорту солей Сечі: визначення осмоляльності дослідження транспорту солей визначення рівню бета-2-мікроглобуліна визначення рівня лізоцима Зіва: мікроскопія букального змиву мазок на гемолітичний стрептокок Кала:
|