Будова, iзомерiя, номенклатура i властивостi. Спирти слiд розглядати як продукти окислення першої стадiї ву­глеводнiв або як похiднi вуглеводнiв, в яких один або кiлька водневих атомiв замiщенi на

Спирти слiд розглядати як продукти окислення першої стадiї ву­глеводнiв або як похiднi вуглеводнiв, в яких один або кiлька водневих атомiв замiщенi на гiдроксили.

Функцiональна група спиртiв ОН-, окси- або гiдроксигрупа, гiдроксил. За кiль-кiстю гiдроксильних груп спирти дiляться на одно- i багатоатомнi, за положенням гiдроксильної групи - на первиннi, вто­риннi i третиннi - в залежностi вiд того, з яким атомом вуглецю зв’язана ОН-група. Одноатомнi спирти називаються також алкоголятами, двохатомнi - глiколями, трьохатомнi - глiцеринами. За­гальна формула одноатомних спиртiв ROH або C_nН_2n+1OH. Iзомерiя спиртiв залежить вiд iзомерiї вуглецевого ланцюга i положення гiдро­ксильної групи.

Спирти називають:

- за радикально-функцiональною номенклатурою, додаючи до назви радикала слово спирт (РН);

- беручи за основу метиловий спирт, який ще називають кар­бi­нолом (РН), переважно для вторинних, третинних i розгалу­жених первинних спиртiв;

- за мiжнародною номенклатурою (МН) до назви основного ву­глеводню (з замiщувачами, вказаними перед ним), приєднують закінчення “ол” (останній склад слова алкоголь), вказуючи потiм циф­рою положення гiдроксилу у вуглецевому ланцю-гу. Для двохатомних спиртiв використовується закiнчення “дiол”, трьохатомних - “трiол” i т.д. Наприклад:

СН3СН2ОН	пропанол-2 (МН);
етанол (МН); етиловий спирт (первинний)	вторинний пропіловий спирт; ізопропіловий спирт; диметилкарбінол	2,2-диметилпропанол-1(МН); трет-бутилкарбінол

3-метилбутанол-1 (МН); ізоаміловий спирт; ізобутилкарбінол	3-етилпентадіол-2,3

Простi ефiри можна розглядати як продукти замiщення водню в гi­дро­ксильнiй групi спирту на який-небудь радикал. Загальна фо­рмула ефiру R-O-R‘. За рацiо-нальною номенклатурою називають радикали простих ефiрiв у порядку ускладнення, до останнього радикалу додають закiнчення “овий” i слово “ефiр”. За міжнародною номенклатурою називають радикали простих ефiрiв у порядку ускладнення, до назви другого радикалу ефiру додають закiнчення “окси”, вiдкидаючи закiнчення радикалiв “-ил”:

СН3 – О – СН2СН3
метилетиловий ефір	етилізопропіловий ефір; 2-етоксипропан

Спирти - полярнi сполуки, у метилового спирту m = 5,7× 10^-30 Кл×м (1,7Д). Спирти мають дуже слабкi кислi властивостi, слабшi, нiж у води. Вони не забарвлюють лакмус у червоний колiр, практично не взаємодiють з водними розчинами лугiв, однак з лужними металами дають алкоголяти, якi легко розчиняються водою. Спирти можна розглядати i як дуже слабкi основи, тому що вони можуть протонiзуватися за рахунок неподiленої електронної пари атома кисню i, таким чином, утворювати оксонiєвi солi. Практично протонiзацiю з утворенням немiцного оксонiєвого катiона доводиться враховувати як промiжну стадiю реакцiї спиртiв у кислому середовищi. Взагалi спирти можна назвати нейтральними сполуками (особливо на вiдмiну вiд фенолiв, яким ОН-група надає кислого характеру).

Для IЧ-спектрiв спиртiв особливо притаманна смуга поглинання при 3300- 2700 см^-1 (валентнi коливання ОН^-). Крiм того, iснують смуги при 1400-1250 см^-1 (де-формацiйнi коливання ОН^-) i 1200-1000 см^-1 (ва­лентнi ко­ливання С-О). Остання область поглинання спостерiгається i у про­стих ефiрiв.

З хiмiчних властивостей спиртiв найбiльш важлива взаємодiя з лужними металами, спиртами з утворенням простих ефiрiв i кислотами з утворенням складних ефiрiв. Молекули простих ефiрiв також мають деякий невеликий електричний момент диполя (метиловий ефiр m = 4,3 ×10^-30 Кл×м; (1,3Д), дiетиловий ефiр - m = 3,9×10^-30 Кл ×м (1,18Д), вони iнертнi до рiзних реагентiв, - наприклад, не реагують на холодi з металiчним натрiєм, - i тому часто використовуються як розчинники при проведеннi хiмiчних реакцiй. Простi ефiри можуть все ж роз­кладатися при звичайнiй температурi під дiєю йодистого алкiлу.

Дослiд 9.1. Визначення будови спиртів

Беруть 3 пробірки, нумерують восковим олівцем й приливають до кожної по 2 краплі спирту (у першу – пропіловий, у другу – ізопропіловий та в третю – третинний бутиловий спирт). Потім у пробірки приливають по 5 крапель реактиву Лукаса (хлористий цинк, розчинений в концентрованій соляній кислоті), збовтують вміст пробірок й залишають стояти 1 хв. У пробірці з пропіловим спиртом розчин залишається прозорим, розчин ізопропілового сприрту мутнішає, а в пробірці з третинним бутиловим спиртом утворюється на дні олійна крапля.

За допомогою проби Лукаса можна встановити, чи є даний спирт первинним, вторинним або третинним: первинний спирт залишається прозорим, вторинний - мутніє, а третинний вступає в хімічну реакцію з утворенням галогеналкілу.