Економічні погляди революційної та радикальної демократії

Історичні умови виникнення: 1) розорення значної частини селян у результаті реформи; 2) існування селян на межі виживання; 3) поширення повстань, революційних ідей; 4) необхідність вираження інтересів збіднілих селян.

І.Фесенко (1846‑1882 рр.). Революціонер-семидесятник. Основні ідеї: 1) скасування кріпацького права, самодержавства революційним шляхом; 2) не вважав селянство революційною силою, бо у нього немає комуністичних інстинктів; 3) головними революціонерами мають бути члени раціоналістичних сект.

С.Подолинський (1850‑1891 рр.). Активний діяч Київської "Громади". Головний твір: "Праця людини і її відношення до розподілу енергії". Основні ідеї: 1) вважав культурно-просвітницьку діяльність підготовчим етапом до революційної боротьби. Для неї необхідна соціал-демократична партія та головна рушійна революційна сила – селянство; 2) констатує наявність капіталістичних відносин в Україні та виділяє їх стадії: ремесло, мануфактура, великий фабричний здобуток; 3) намагається пояснити трудящим суть капіталістичної експлуатації за К.Марксом; 4) на перехресті природничих і соціальних наук сформулював закон Подолинського: "людська праця має властивість нагромаджувати сонячну енергію на поверхні землі"; 5) найсприятливіший спосіб виробництва – соціалізм, бо нагромаджена працею енергія слугує усьому народу, а не окремим особам /це положення визнано Ф.Енгельсом/.

М.Драгоманов (1841‑1895 рр.). Соціально-політичний діяч. Основні ідеї: 1) викриває антинародну суть самодержавства; 2) виступає за об'єднання Українських земель та слов'янських народів на демократичних засадах; 3) вважав, що реформа 1861 р. була проведена в інтересах поміщиків, капіталістів, самодержавства бо у селян відібрали землю, яка у них була, а до феодальних форм експлуатації додалися капіталістичні; 4) зазначив, що капіталістичний розвиток сприяє технічному прогресу; 5) виділив негативи капіталізму – кризи, безробіття, важке становище робітників; 6) майбутнє України пов'язує з ліквідацією приватної власності, розбудовою "громадівства" /спосіб виробництва, у якому фабрики, заводи, продукти праці належать робітничим громадам, а земля і сільськогосподарські продукти – сільським громадам/; 7) пропонує перехід до "громадівства" еволюційним шляхом реформ. Завдання – завоювання політичної свободи.